Рішення

від 02.06.2016 по справі 911/1126/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2016 р. Справа № 911/1126/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Збереження Довкілля»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Терра»

про стягнення 77308,99 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (договір б/н від 22.04.2016 р.);

від відповідача : не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Збереження Довкілля» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Терра» (далі - відповідач) про стягнення 77308,99 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на укладення 26.06.2015 р. з ТОВ «Грін-Терра» договору про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) № я/0615/1, відповідно до якого позивач зобов'язувався надати послуги, а відповідач - прийняти послуги та здійснити своєчасну оплату.

Згідно умов вказаного договору позивач надав послуги, які ТОВ «Грін-Терра» не були оплачені в повному обсязі, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 65739,98 грн. основного боргу, 9787,88 грн. пені, 664,35 грн. 3% річних, 1116,78 грн. інфляційних втрат, а також 1378,00 грн. судового збору.

Розгляд справи відкладався.

У судовому засіданні 16.05.2016 р. представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи; представник позивача щодо клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи заперечувала.

Крім того, у судовому засіданні 16.05.2016 р. представником позивача було подано клопотання б/н від 16.05.2016 р. (вх. № 10269/16 від 16.05.2016 р.) про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2016 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

Відповідач у судове засідання 02.06.2016 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідач не надав.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 02.06.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала.

У судовому засіданні 02.06.2016 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

26 червня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Збереження Довкілля» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін-Терра» (замовник), було укладено договір про надання послуг з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ) № я/0615/1 (договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе виконання робіт по перевезенню та знешкодженню твердих побутових відходів (ТПВ) відповідно до адрес об'єктів та періодичності вивозу, заявлених в довідці-дислокації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору типи та кількість автомобілів, необхідних для вивезення ТПВ, визначаються виконавцем.

Відповідно до п. 2.1 договору робота, що виконується виконавцем, приймається замовником. При цьому, один раз в місяць складається та підписується акт виконаних робіт, який підтверджує факт виконання договірних зобов'язань виконавцем.

Відповідно до п. 2.2 договору жодна із сторін не вправі відмовитись від підписання актів виконаних робіт. У разі наявності розбіжностей, підтверджених письмово, сторони підписують акт з зазначенням фактичних розбіжностей. Розбіжності повинні бути підтвердженими виключно актами про невиконання виконавцем своїх зобов'язань згідно договору, складеними за участю уповноваженого представника виконавця. Якщо цього не буде зроблено, претензії замовника при підписанні акту виконаних робіт прийматися не будуть.

Згідно з п. 3.1 договору оплата виконавця за вивезення та знешкодження 1 м.куб ТПВ становить 29,17 грн., крім того ПДВ 20 % - 5,83 грн., разом до сплати 35,00 грн.

Пунктом 3.5 договору передбачена орієнтована середньомісячна вартість послуг, яка становить 29,17 грн., крім того ПДВ 20 % -5,83 грн., разом до сплати 35,00 грн.

Пунктом 3.7 договору визначено, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування ним грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця щотижнево, протягом одного банківського дня з моменту наданого виконавцем рахунку-фактури та/або акту виконаних робіт.

На виконання умов договору ТОВ «Збереження Довкілля» було надано відповідачу послуги з вивозу та знешкодження твердих побутових відходів (ТПВ), що підтверджується актами про надання послуг на загальну суму 101654,48 грн., у тому числі - № 35 від 31.08.2015 р. на суму 9702,00 грн., № 54 від 31.08.2015 р. на суму 962,50 грн., № 57 від 21.09.2015 р. на суму 1250,00 грн., № 85 від 20.10.2015 р. на суму 22847,50 грн., № 121 від 31.10.2015 р. на суму 23523,50 грн., № 1 від 11.01.2016 р. на суму 43368,98 грн. (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом).

ТОВ «Грін-Терра» частково розрахувалось за надані послуги в сумі 35914,50 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача, які додані до матеріалів справи.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 1 від 04.02.2016 р. щодо термінового здійснення оплати за надані послуги за договором № я/0615/1 від 26.06.2015 р., заборгованість за яким складала 72439,98 грн. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді, однак ТОВ «Збереження Довкілля» та ТОВ «Грін-Терра» було підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.07.2015 р. до 28.02.2016 р. на суму 72439,98 грн.

Оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за отримані послуги за договором № я/0615/1 від 26.06.2015 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку розміру заборгованості або доказів погашення заборгованості за договором про надання послуг № я/0615/1 від 26.06.2015 р. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем вказаного зобов'язання судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості ТОВ «Грін-Терра» перед ТОВ «Збереження Довкілля», позовні вимоги про стягнення 65739,98 грн. основної заборгованості підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 9787,88 грн. пені, керуючись п. 5.1 договору про надання послуг № я/0615/1 від 26.06.2015 р., укладеного між ТОВ «Збереження Довкілля» та ТОВ «Грін-Терра».

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 5.4 договору за прострочення виконання грошових зобов'язань замовник зобов'язаний сплачувати виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, за кожний день прострочення. Пеня нараховується за кожен день прострочення виконання грошових зобов'язань, включаючи день сплати суми заборгованості.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розмір пені, визначений позивачем з урахуванням зазначених вище приписів ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», становить 9787,88 грн., нарахований на заборгованість відповідача з урахуванням часткових проплат щодо кожного акту про надання послуг окремо за загальний період з 31.08.2015 р. до 11.01.2016 р., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим пеня підлягає стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 664,35 грн., нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових проплат щодо кожного акту про надання послуг окремо за загальний період з період з 31.08.2015 р. до 11.01.2016 р., який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача з урахуванням часткових проплат щодо кожної видаткової накладної окремо за загальний період з 31.08.2015 р. до 11.01.2016 р., становить 1116,78 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Збереження Довкілля» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Терра» (08400, Київська обл., м. Переяслав-Хмельницький, вул. Енгельса, 26-А, код 35171009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Збереження Довкілля» (03083, АДРЕСА_1, код 38453543) - 65739 (шістдесят п'ять тисяч сімсот тридцять дев'ять) грн. 98 коп. основного боргу, 9787 (дев'ять тисяч сімсот вісімдесят сім) грн. 88 коп. пені, 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 35 коп. 3% річних, 1116 (одну тисячу сто шістнадцять) грн. 78 коп. інфляційних втрат, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 07.06.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна