Рішення

від 01.07.2016 по справі 925/646/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2016 р. Справа № 925/646/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився (клопотання без участі);

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" до приватного підприємства "Золотий стандарт" про стягнення 268 307,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 268 307,28 грн., з яких: 234 916,60 грн. залишку основного боргу, 21 187,24 грн. пені, 1550,00 грн. 3 % річних та 10 653,44 грн. інфляційних втрат за прострочення розрахунків, на підставі договору поставки № 01-01-16/16 від 11.01.2016, укладеного між сторонами.

В останнє судове засідання представник позивача не з'явився, направленим суду клопотанням просить розгляд справи провести без своєї участі, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, не направив свого представника у жодне судове засідання, заперечень проти позову суду не надіслав. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке.

Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, ухвала суду від 23.06.2016 надіслана відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Відповідно до пункту 20.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

В пункті 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вказано, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Неявка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов’язком.

Одночасно, застосовуючи положення ГПК України та Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи, суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain).

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

З матеріалів справи вбачається наступне:

11.01.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" ( далі - Продавець) в особі Генерального директора ОСОБА_1 Мінь, діючого на підставі статуту, з однієї сторони та приватним підприємством "Золотий стандарт" (далі - Покупець) в особі ОСОБА_2 діючого на підставі статуту з іншої сторони було укладено договір поставки № 01-01-16/16 ( а.с. 8-10).

Предметом даного договору є поставка товару Продавцем Покупцю, а саме: продукція під Торгівельними Марками "РОЛЛТОН", "БІГ БОН" (п. 1.1. договору).

Продавець зобов'язався поставити, а Покупець - прийняти і оплатити товар у відповідності з цим договором (п. 1.3. договору).

Укладений сторонами договір відповідає положенням чинного законодавства, зокрема ст. 712 ЦК України, у відповідності до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками обох сторін та обов'язково

Доказів припинення дії договору чи визнання його недійсним сторонами не надано.

Обсяг кожної партії Товару (найменування, асортимент, кількість), що поставляється із зазначенням строку поставки, визначається Сторонами на підставі замовлення на поставку Товару (Додаток № 2), наданої Покупцем Продавцю у письмовому вигляді електронною поштою (E-mail). Заявка підтверджується Продавцем згідно найменування, асортименту і кількості товару, вказаному в накладних (видаткова накладна, ТТН за наявності). Продавець має право вносити до заявки зміни і повідомляти про зазначені зміни Покупця. У разі якщо Покупець не згоден з внесеними Продавцем змінами, Продавець зобов'язаний повідомити про це Продавця. За відсутності такого повідомлення змінена заявка вважатиметься прийнятою і узгодженою Покупцем. Кінцевий варіант обсягу партій постачання (найменування, асортимент та кількість) товару вказується в накладних (видаткова накладна, ТТН за наявності). Узгодження Продавцем заявки і відвантаження здійснюється виходячи з фактичної наявності товару на складі (п. 1.2. договору).

Відвантаження товару проводиться Продавцем зі складу за адресою: Київська область, м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1 ( п. 2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2 договору поставка кожної партії товару здійснюється продавцем в наступному порядку:

- шляхом здачі товару авто-перевізнику протягом 7 (семи) робочих днів з дати узгодження Продавцем заявки, що надійшла від Покупця, якщо інший термін не погоджений Сторонами додаткова, для доставки товару Покупцю (Одержувачу); ( п. 2.2.1. договору) або

- шляхом здачі товару на місці відвантаження Покупцю (Одержувачу) безпосередньо (вибірка) або через залученого Покупцем (Одержувачем) авто-перевізника протягом 48 годин з моменту прибуття в місце відвантаження транспорту Покупця (Одержувача, залученого ним перевізника), якщо інший термін не погоджений Сторонами додатково ( п. 2.2.2. договору).

У разі поставки у відповідності з пунктом 2.2.1 - моментом поставки є момент передачі товару перевізнику для доставки на склад (місце доставки) Покупця ( Одержувача) ( п. 2.5.1. договору).

У разі поставки у відповідності до п. 2.2.2 - моментом поставки є момент передачі товару в місці відвантаження Покупцю (Одержувачу) або залученому Покупцем (Одержувачем) авто перевізнику для доставки Покупцю (Одержувачу ( п. 2.5.2. договору).

За доводами позивача, на виконання договору поставки № 01-01-16/16 від 11.01.2016 він відпустив відповідачу товар на загальну суму 578 183,28 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- № 327 від 12 лютого 2016 року на суму 487 943,28 грн. ( а.с. 17);

- № 503 від 01 березня 2016 року на суму 90 240,00 грн. ( а.с. 18).

Обидві накладні містять посилання на укладений між сторонами договір № 01-01-16/16 від 11.01.2016 року.

Заперечень щодо неотримання товару чи доказів існування спору між сторонами з приводу якості та кількості товару у справу відповідачем не подано.

Загальна ціна договору визначається як загальна сума всього поставленого Покупцю товару за весь період дії Договору. Ціна кожної одиниці товару вказується в підписаних Сторонами видаткових накладних. Ціни в видаткових накладних вказуються Продавцем на підставі Специфікацій (прайс - листів) Продавця (п. 3.1. договору).

Згідно п. 3.3 договору Покупець зобов'язався сплачувати повну вартість переданого йому товару протягом 21 днів з дати поставки товару Покупцю (Одержувачу). Момент поставки товару визначається у відповідності з п. 2.5 даного договору. Оплата здійснюється за безготівковим розрахунком шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. При оплаті посилання в платіжному дорученні на номер цього договору та видаткової накладної обов'язкове.

У відповідності до п. 3.3. договору оплата товару здійснюється відповідачем на користь позивача протягом 21 дня з моменту поставки товару.

За твердження позивача, відповідач за отриманий товар здійснив лише частковий розрахунок в сумі 240 000,00 грн., а після зарахування зустрічних грошових вимог, згідно Угоди про залік взаємних вимог від 31.03.2016 (а.с. 19) борг зменшився ще на суму 103 266,68 грн.

За доводами позивача, станом на 31.05.2016 залишок заборгованості відповідача перед позивачем становить 234 916,60 грн. (578 183,28 - 240 000,00 -103 266,68).

Доказів проведення повного розрахунку по основному боргу відповідач суду не надав, строк виконання даного зобов'язання вже є таким, що настав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 234 916,60 грн. основного боргу.

У відповідності до п. 5.5.2 договору, при несвоєчасній оплаті поставленого товару Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період існування заборгованості, від суми заборгованості за весь період прострочення, інфляційні втрати та три відсотки річних від суми заборгованості за весь період прострочення. У разі прострочення сплати заборгованості більше як на тридцять календарних днів Покупець закуповує Товар на умовах стовідсоткової попередньої оплати Замовлення або на умові попереднього надання Покупцем банківської гарантії забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором.

За змістом пункту 1 статті 199 Господарського кодексу України та пункту 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені встановлюється за погодженням сторін у договорі, однак при сплаті розмір пені не повинен перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла в період, за який нараховано пеню.

Згідно п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені повинно бути припинено через шість місяців з моменту виникнення права на її нарахування.

Позивач просить стягнути з відповідача 21 187,24 грн. пені, з них: 14 388,33 грн. пені по видатковій накладній № 327 від 12.02.2016 за період з 23.02.2016 по 01.06.2016 та 6 798,91 грн. пені по видатковій накладній № 503 від 01.03.2016 за період з 22.03.2016 по 01.06.2016.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені в обрані позивачем періоди за допомогою програми ліга-Закон суд встановив, неправильність її нарахування Після перерахунку по видатковій накладній № 327 від 12.02.2016 за період з 23.02.2016 по 01.06.2016 сума пені становить 16 372,96 грн., а по накладній № 503 від 01.03.2016 за період з 22.03.2016 по 01.06.2016 - 7 174,82 грн. однак в цій частині позову позивач свої вимоги у бік збільшення не змінив.

Тому суд погоджується із розрахунками позивача в частині пені і присуджує до примусового стягнення з відповідача на користь позивача в загальній сумі 21 187,24 грн. пені, з яких: по видатковій накладній № 327 від 12.02.2016 за період з 23.02.2016 по 01.06.2016 сума пені становить 14 388,33 грн. та 6 798,91 грн. по накладній № 503 від 01.03.2016 за період з 22.03.2016 по 01.06.2016. Доказів сплати пені відповідач суду не подав.

В частині вимог про стягнення інфляційних та 3% річних на суму простроченої заборгованості позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право на нарахування інфляційних та 3% річних виникає у позивача незалежно від того, чи встановлено такі умови договором, оскільки таку відповідальність для боржника встановлено законом. Інфляційні та 3% річних не є неустойкою в розумінні ст. 549 ЦК України. Строк позовної давності для стягнення інфляційних та 3% річних встановлено у три роки.

Позивач користуючись своїм правом і враховуючи часткову оплату заборгованості встановив період нарахування інфляційних та 3 % річних за невиконання грошового зобов’язання за весь час прострочення по видатковій накладній № 327 від 12.02.2016 за період з 23.02.2016 по 01.06.2016 і нарахував 1 046,00 грн. як 3 % річних та 6561,06 грн. інфляційних, а по накладній № 503 від 01.03.2016 за період з 22.03.2016 по 01.06.2016 - 504,00 грн. як 3 % річних та 4 092,38 грн. інфляційних.

Суд перевіривши порядок нарахування позивачем 3% річних встановив неправильність нарахування, оскільки по видатковій накладній № 327 від 12.02.2016 за обраний позивачем період з 23.02.2016 по 01.06.2016 сума 3 % річних становить 1 189,12 грн., а по накладній № 503 від 01.03.2016 за період з 22.03.2016 по 01.06.2016 - 534,02 грн. Однак позивач в частині 3% річних свої вимоги у бік збільшення не змінив.

Тому суд погоджується із розрахунками позивача в частині стягнення 3 % річних і присуджує до примусового стягнення з відповідача на користь позивача в загальній сумі 1 550,00 грн., з яких: по видатковій накладній № 327 від 12.02.2016 за період з 23.02.2016 по 01.06.2016 3% річних складає 1 046,00 грн., а по накладній № 503 від 01.03.2016 за період з 22.03.2016 по 01.06.2016 - 3% річних складає 504,00 грн. Доказів сплати 3 % річних відповідач суду не подав.

Суд перевірив нарахування позивачем інфляційних та встановив неправильність їх нарахування. Так, по видатковій накладній № 327 від 12.02.2016 за період з 23.02.2016 по 01.06.2016 сума інфляційних втрат становить 6 712,32 грн. (вимоги в цій частині позивачем не збільшені), а по накладній № 503 від 01.03.2016 за період з 22.03.2016 по 01.06.2016 - лише 3 251,80 грн.

Суд не погоджується із загальними розрахунками позивача в частині нарахування інфляційних і присуджує до примусового стягнення лише 9 812,86 грн . з яких: по видатковій накладній № 327 від 12.02.2016 за період з 23.02.2016 по 01.06.2016 інфляційні складають 6 561,06 грн., а по накладній № 503 від 01.03.2016 за період з 22.03.2016 по 01.06.2016 - інфляційні складають лише 3 251,80 грн.

Заперечень проти доводів і розрахунків позивача відповідач суду не надав, доказів проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі немає.

За таких обставин правомірність позовних вимог доведена матеріалами справи і з відповідача на користь позивача слід примусово стягнути лише 267 466,70 грн. з яких: 234 916,60 грн. основного боргу, 21 187,24 грн. пені, 9 812,86 грн. інфляційних та 1 550,00 грн. 3 % річних підставі договору поставки № 01-01-16/16 від 11.01.2016.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача слід також стягнути 4 024,62 грн. судового збору за розгляд справи повністю, враховуючи вину відповідача у виникненні спору.

Керуючись статтями 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства "Золотий стандарт" (ідентифікаційний код 36493013, м. Черкаси, вул. Байди Вишневецького, 37) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Маревен Фуд Україна" (ідентифікаційний код 35591588, Київська область, м. Біла Церква, вул. Офіцерська, 1) -- 234 916,60 грн. основного боргу, 21 187,24 грн. пені, 9 812,86 грн. інфляційних та 1 550,00 грн. як 3 % річних підставі договору поставки № 01-01-16/16 від 11.01.2016 та 4 024,62 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

3. В решті вимог у позові відмовити.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 04 липня 2016 року.

Суддя Н.М. Спаських