Постанова

від 29.06.2016 по справі 916/209/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р.Справа № 916/209/16 Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів Діброви Г.І., Колоколова С.І.;

при секретарі судового засідання Саломатовій К.А.;

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, - за довіреністю б/н від 10.12.2015 року;

від відповідача - ОСОБА_2, - за довіреністю № 422/06 від 24.06.2016 року;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМ ОСОБА_3В» , м. Одеса

на рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016 року

по справі № 916/209/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМ ОСОБА_3В» , м. Одеса

про стягнення 599 789,62 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.03.2016 року по даній справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» , м. Київ (Далі - ТОВ „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» ) до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМ ОСОБА_3В» , м. Одеса (Далі - ТОВ „ПРАЙМ ОСОБА_3В» ) про стягнення 599 789,62 грн. задоволені частково. Суд стягнув з ТОВ „ПРАЙМ ОСОБА_3В» на користь ТОВ „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» заборгованість у сумі 278 987,86 грн., пеню у сумі 50 496,80 грн., 3% річних у сумі 18 848,88 грн., інфляційні втрати у сумі 222 274,99 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 8 304,12 грн. В решті позову було відмовлено.

Мотивуючи дане рішення, місцевий господарський суд зазначив, що є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у сумі 278 987,86 грн., оскільки у ТОВ „ПРАЙМ ОСОБА_3В» починаючи з 01.09.2013 року виникло зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару, яке він не виконав.

Суд першої інстанції, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, дійшов висновку про його невірність, у зв'язку з чим самостійно зробив розрахунок пені та вказав, що її розмір складає 50 496,80 грн.

Крім того, місцевий господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що позивачем невірно визначений період нарахування, у зв'язку з чим судом зроблено розрахунок за період нарахування з 01.09.2013 року по 01.12.2015 року, згідно якого стягненню підлягає 3% річних у розмірі 18 848,88 грн. та інфляційні в сумі 222 274,27 грн.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, ТОВ „ПРАЙМ ОСОБА_3В» звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду, прийнявши нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник вказує на те, що посилання в довіреності на отримання товару за рахунками №130712/11 та 130712/10 від 12.07.2013 року не є належним доказом отримання рахунків. Належним доказом отримання рахунків є відмітка відповідача на рахунках про їх отримання або відповідні поштові документи про направлення на адресу відповідача рахунків та відмітка про їх отримання. На думку апелянта ТОВ „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» не виконало належним чином свого зобов'язання, а саме не надало Покупцю рахунок на оплату.

ТОВ „ПРАЙМ ОСОБА_3В» зазначає, що він в судовому засідання просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності. Крім того, відповідач не погоджується з розрахунком пені, оскільки він не відповідає основній сумі заборгованості та строку прострочення зобов'язання, так як період за який нараховується пеня, не може перевищувати 6 місяців та подвійну ставку НБУ.

24.06.2016 року через відділ діловодства суду ТОВ „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» надало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі. В свою чергу представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин повторно розглядає матеріали господарської справи та викладені в апеляційній скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 05.08.2011 року між ТОВ „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» (Постачальник) та ТОВ „ПРАЙМБІЗНЕС ГРУППВ» (Покупець) укладено Договір поставки №110805/1 (Далі - Договір).

Відповідно до 1.1 Договору Постачальник зобов'язується у порядку та на умовах, визначених у Договорі, здійснювати поставку алюмінієвих профілів, інших виробів з алюмінію, комплектуючих до віконно - дверних і фасадних систем, гумових ущільнювачів, пластикових виробів, фурнітури тощо, визначених у замовленнях Покупця, які є невід'ємними частинами цього Договору, а Покупець зобов'язується у порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти товар та оплатити Постачальнику його вартість.

Згідно з п. 1.3 Договору товар поставляється Покупцю партіями. Кількість, асортимент, ціна кожного виду товару, що складає окрему партію, вартість партії товару в цілому, та орієнтована дата поставки партії товару визначаються сторонами у замовленнях Покупця, які є невід'ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору поставки Постачальник протягом одного робочого дня з моменту отримання заявки Покупця направляє Покупцеві за допомогою електронної пошти або факсимільного зв'язку, адреси і номери яких зазначені у Розділі 11цього Договору, рахунок на оплату по замовленню Покупця, яке повинно містити назву, кількість, ціну кожного виду товару, який Постачальник має можливість поставити Покупцеві згідно з його заявкою, що складає окрему партію товару, вартість партії товару в цілому, а також орієнтовану дату поставки.

Згідно з п. 2.5 Договору товар вважається поставленим з моменту підписання вповноваженими представниками обох сторін видаткових накладних, що надаються Постачальником у двох примірниках - по одному для кожної із сторін.

Відповідно до п. 3.3 Договору вартість окремої партії товару, що поставляється за цим Договором, визначається у відповідному рахунку по замовленню Покупця.

Згідно з п. 3.5 Договору Покупець попередньо сплачує 50 (п'ятдесят) відсотків від вартості партії товару не пізніше ніж 1 (один) робочий день після отримання рахунку на оплату по замовленню Покупця. Оплату решти 50 (п'ятдесят) відсотків вартості партії товару Покупець зобов'язаний здійснити не пізніше останнього банківського дня місяця, наступного за тим, у якому відбулася поставка відповідної партії.

Відповідно до п. 4.2 Договору Постачальник зобов'язаний своєчасно, належним чином та у повному обсязі виконувати свої зобов'язання за цим Договором.

Згідно п. 4.3.3 Договору Покупець зобов'язаний своєчасно та у відповідності до умов, визначених в цьому Договорі оплачувати поставлений товар.

Відповідно до п.5.2 Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від розміру простроченого платежу за кожний день прострочення оплати товару.

Згідно з п. 9.1 Договору він набуває чинності з дати його підписання обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

На виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 278 987,86 грн., що підтверджується видатковою накладною №130725/5 від 25.07.2013 року на суму 20 699,16 грн., видатковою накладною №130725/6 від 25.07.2013 року на суму 258 288,70 грн., довіреністю №23 від 24.07.2013 року , виданою ТОВ „ПРАЙМ ОСОБА_3В» на отримання від ТОВ „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» цінностей за рахунками №130712/11, №130712/10 від 12.07.2013 року та актом звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами.

Проте, ТОВ „ПРАЙМ ОСОБА_3В» своїх зобов'язань щодо оплати отриманого товару не виконало, у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 278 987,86 грн.

14.04.2014 року ТОВ „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» направило ТОВ „ПРАЙМ ОСОБА_3В» претензію №1/1, в якій просило погасити заборгованість перед підприємством за видатковими накладними, в тому числі за накладними №130725/5 від 25.07.2013 року та №130725/6 від 25.07.2013 року.

З огляду на зазначене, у зв'язку з неналежним виконанням ТОВ „ПРАЙМ ОСОБА_3В» своїх договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати вартості отриманого товару, ТОВ „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення суми основного боргу в розмірі 278 987,86 грн., пені у розмірі 50 7497,19 грн., інфляційних у розмірі 247 014,94 грн. та 3% річних у розмірі 23 289,63 грн.

15.03.2016 року та 22.03.2016 року ТОВ „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» надавало до суду першої інстанції заяви про зменшення позовних вимог. Згідно з останньою заявою позивач просив суд стягнути з ТОВ „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» на його користь суму основного боргу у розмірі 278 987,86 грн., інфляційні у розмірі 222 074,34 грн., пеню у розмірі 55 658,07 грн. та 3% річних у розмірі 23 421,02 грн.

При цьому позивач, нараховуючи пеню, послався на пункт п.5.2 Договору, згідно з яким у випадку порушення Покупцем строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від розміру простроченого платежу за кожний день прострочення оплати товару.

Статтею 193 Господарського Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За вимогами ст. 712 ЦК України, які кореспондуються з вимогами ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи вищевикладене та невиконання відповідачем грошового договірного зобов'язання щодо оплати поставленого товару апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 278 987,86 грн.

У статтях 610,611 ЦК України вказано, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За нормами частини 2 статті 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок інфляційних та 3 % річних, зроблені місцевим господарським судом, вважає його вірним, а отже дані позовні вимоги дійсно підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 3% річних у сумі 18 848,88 грн. та інфляційних у сумі 222 274,99 грн. з 01.09.2013 року по 01.12.2015 року.

Проте, судова колегія вважає, що висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 50 496,80 грн. за кожен день прострочення оплати поставленого товару за 6 місяців з посиланням на пункт 5.2. Договору є невірним, а отже рішення підлягає зміні в частині визначення розміру пені, виходячи з наступних підстав.

За ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, умови укладеного між сторонами без заперечень та зауважень в добровільному порядку Договору встановила, що дійсно відповідач не виконав належним чином умови Договору щодо оплати поставленого товару у строки, визначені в Договорі.

Як вже зазначалося раніше, сторони в п. 5.2 Договору передбачили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати товару Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі 0,1 % від розміру простроченого платежу за кожний день прострочення оплати товару.

Проте, згідно з пунктами 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", визначений сторонами за Договором розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна правова позиція міститься в Постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 N 42/252, від 24.10.2011 року №25/187/3-114гс11, від 09.04.2012 N 20/246-08 та в Постанові Вищого господарського суду України від 21.04.2011 року у справі N 9/107.

Згідно з ст.111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, є обов'язковим та має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Судова колегія зробила власний розрахунок пені та встановила, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 17 985,16 грн. за період з 01.09.2013 року по 28.02.2014 року.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги відносно неотримання відповідачем рахунків, що на його думку є порушенням умов Договору з боку позивача, і як наслідок строк оплати поставленого позивачем товару ще не настав.

Представник відповідача ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не заперечував факт отримання поставленого товару згідно з Договором поставки.

Як вже зазначалося раніше, пунктом 3.5. укладеного між сторонами Договору передбачено, що Покупець попередньо сплачує 50 (п'ятдесят) відсотків від вартості партії товару не пізніше ніж 1 (один) робочий день після отримання рахунку на оплату по замовленню Покупця. Оплату решти 50 (п'ятдесят) відсотків вартості партії товару Покупець зобов'язаний здійснити не пізніше останнього банківського дня місяця, наступного за тим, у якому відбулася поставка відповідної партії.

За таких обставин, кінцева оплата товару умовами Договору не ставиться в залежність від отримання рахунку на оплату.

Також, як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідно до п. 2.2 Договору поставки рахунок на оплату може бути направлений Постачальником Покупцеві за допомогою електронної пошти або факсимільного зв'язку, адреси і номери яких зазначені у Розділі 11 цього Договору.

Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги посилання апелянта на те, що він в судовому засіданні просив застосувати наслідки спливу строків позовної давності, оскільки письмова заява з цього приводу відсутня, протоколи судових засідань не містять такого клопотання, а з заявами про зауваження на протоколи судових засідань відповідач не звертався.

Одночасно з цим, доводи апеляційної скарги щодо обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ є вірними, про що зазначалося вище, а отже апеляційна скарга в цій частині підлягає частковому задоволенню.

За таких обставин апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМ ОСОБА_3В» , м. Одеса підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016 року у даній справі - зміні в частині стягнення розміру пені в сумі 17 985,16 грн. з відмовою у стягненні 37 672,91 грн. В решті рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору за апеляційний розгляд справи покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 49; 99; 101; 102; п. 4 ст. 103; п. 4 ч.1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМ ОСОБА_3В» , м. Одеса на рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016 року по справі № 916/209/16 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016 року по справі № 916/209/16 змінити.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМ ОСОБА_3В» , м. Одеса про стягнення пені в сумі 55 658,07 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю„ПРАЙМ ОСОБА_3В» (м. Одеса, пр.Шевченка,7, код ЄДРПОУ 37137298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» ( м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 33403613) пеню в розмірі 17 985,16 грн.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „ПРАЙМ ОСОБА_3В» , м. Одеса про стягнення пені в розмірі 37 672,91 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю„ПРАЙМ ОСОБА_3В» (м. Одеса, пр.Шевченка,7, код ЄДРПОУ 37137298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 33403613) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 8 071,45 грн.

В іншій частині рішення господарського суду Одеської області від 28.03.2016 року по справі № 916/209/16 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЕТЕМ СИСТЕМЗВ» (м. Київ, вул. Здолбунівська, 7-Д, код ЄДРПОУ 33403613) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю„ПРАЙМ ОСОБА_3В» (м. Одеса, пр.Шевченка,7, код ЄДРПОУ 37137298) 98,65 грн. судового збору за апеляційний перегляд.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

ОСОБА_4