Постанова

від 29.06.2016 по справі 910/2844/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/2844/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Тищенко О.В.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Денисюк І.Г.

за участю представників:

від позивача: Лєбєдєв О.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

від відповідача: Домбровський Д.Ф. - директор;

Семенко Н.В. - за належним чином оформленою довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень»

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року

у справі № 910/2844/16 (суддя: Смирнова Ю.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-Мобайл»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень»

про стягнення 65608,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ю-Мобайл» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень» заборгованості за договором про надання послуг №15009-BULK від 01.04.2015 року у розмірі 51 197,88 грн., пені у розмірі 11 137,65 грн., інфляційних втрат у розмірі 2 559,88 грн. та 3% річних у розмірі 712,59 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року у справі №910/2844/16 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-Мобайл» 51 197,88 грн. - основного боргу, 11 137,65грн. - пені, 2 559, 88 грн. - інфляційних витрат, 712,59 грн. - 3% річних та 1 378,00 грн. - судового збору.

Рішення суду обґрунтовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано неналежне виконання умов договору про надання послуг в частині внесення грошових коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень» звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у даній справі.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права.

Зокрема, скарстаном на 10.05.2016 року позивач не надав рахунки на оплату відповідачу, чим не виконав свої зобов'язання, передбачені п.5.2. договору та позбавив можливості оплатити надані послуги.

Відповідно автоматичного розподілу справ між суддями для розгляду даної апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: Гончаров С.А. (головуючий суддя), судді Тищенко О.В., Агрикова О.В.

Разом із апеляційною скаргою апелянт звернувся до апеляційного суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження, яке вмотивоване тим, що відповідач не був присутнім у судовому засіданні, а копію рішення отримав лише 11.05.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 року відновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень» строк на подання апеляційної скарги; прийнято апеляційну скаргу до розгляду у складі колегії суддів: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Агрикова О.В. та порушено апеляційне провадження у справі №910/2844/16; розгляд справи призначено на 29.06.2016 року.

Позивач, згідно з поданим до суду 23.06.2016 року відзивом, проти доводів викладених в апеляційній скарзі заперечив та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, присутніх в судовому засіданні, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

01.04.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ю-Мобайл» (сервіс-провайдер) та товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень» (замовник) було укладено договір про надання послуг №15009-BULK (далі за текстом - договір).

У відповідності до п.2.1. вказаного договору сервіс-провайдер за дорученням замовника приймає на себе зобов'язання з відправки користувачам повідомлень, підготовлених замовником, та надання статистики відправлень.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що замовник здійснює оплату послуг сервіс-провайдера на умовах, визначених у цьому договорі та додатку № 2 до цього договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2015 (п. 6.1.).

З матеріалів справи вбачається, що сторонами договору були узгоджені: Додаток № 1: правила розповсюдження повідомлень; Додаток № 2: вартість послуг (до 250 000 шт. на місяць - 0,17 грн. (вартість 1 смс-повідомлення у операторів Київстар та інш.), 0,160 грн. (МТС), 0,160 грн.( Лайф); від 250 000 до 500 000 - 0,165 грн. (вартість 1 смс-повідомлення у операторів Київстар та інш.), 0,155 грн. (МТС), 0,158 грн.( Лайф); від 500 000 до 1 000 000 шт. - 0,160 грн. (вартість 1 смс-повідомлення у операторів Київстар та інш.), 0,150 грн. (МТС), 0,155 грн.( Лайф); більше 1 000 000 шт. - 0,1755грн. (вартість 1 смс-повідомлення у операторів Київстар та інш.), 0,145 грн. (МТС), 0,146 грн.( Лайф); Додаток № 3: Технічні положення; Додаток № 4: примірник акта наданих послуг.

Судом першої інстанції встановлено, з чим погоджується колегія суддів, що згідно з Актом наданих послуг № SMS-0106/15 від 01.07.2015 року за звітний період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року на суму 27 089,61 грн., Актом наданих послуг № SMS-0107/15 від 03.08.2015 року за звітний період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року на суму 24 004,22 грн., Актом наданих послуг № SMS-0108/15 від 07.09.2015 року за звітний період з 01.08.2015 року по 31.08.2015 року на суму 104,05 грн., які підписано представниками позивача та відповідача, а також посвідчено печатками обох сторін, позивачем, як сервіс-провайдером, було надано, а відповідачем, як замовником, було прийнято послуги з доставки повідомлень абонентам за відповідні періоди загалом на суму 51 197,88 грн. В актах зазначено, що сторони претензій одна до одної не мають.

Спір у справі, виник у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідачем всупереч умов договору про надання послуг № 15009-BULK від 01.04.2015 року не було здійснено у визначений строк оплату наданих послуг, внаслідок чого виникла заборгованість.

У відповідності до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Місцевий господарський суд дав належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання даного договору та правильно визначив, що такий договір за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого, відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, укладення між товариством з обмеженою відповідальністю «Ю-Мобайл» та товариством з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень» договору про надання послуг було спрямоване на отримання останнім послуг з відправки користувачам повідомлень, підготовлених замовником, та надання статистики відправлень та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п.5.4. договору замовник зобов'язується здійснити оплату послуг сервіс-провайдера протягом 10 банківських днів з моменту підписання акту наданих послуг та отримання рахунку від сервіс-провайдера за надані послуги.

Відповідно до п.5.5. договору всі розрахунки за цим договором здійснюються згідно статистичних даних сервіс-провайдера.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Місцевим судом встановлено, з чим погоджується колегія суддів апеляційного суду, відповідно до умов договору позивачем було надано, а відповідачем прийнято у повному обсязі без будь-яких зауважень та заперечень послуги загалом на суму 51 197,88 грн. Наведене підтверджується двосторонньо узгодженими сторонами актами.

Однак, відповідачем, всупереч умов договору, а саме п. 5.4, не було здійснено у визначений строк (протягом 10 банківських днів з моменту підписання відповідного акту наданих послуг) оплату прийнятих у період з червня по серпень 2015 року послуг на суму 51 197,88 грн.

Докази належного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати позивачу отриманих послуг за на суму 51 197,88 грн. в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 51 197,88 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 559,88 грн. та 3% річних у розмірі 712,59 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України встановлює, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року №14 сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно пункту 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17 грудня 2013 року №14 кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Враховуючи, що у відповідача перед позивачем наявна непогашена заборгованість в сумі 51 197,88 грн., зі сплати якої відповідачем допущено прострочення, згідно вимог ст.ст. 611, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, наявні підстави для застосування відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання у вигляді стягнення 3% річних та інфляційних втрат від простроченої суми.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 559,88 грн. та 3% річних в розмірі 712,59 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені у сумі 11 137,65 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно частини 6 статті 231 Господарського кодексу України).

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 11.6 договору сторони дійшли згоди про те, що при невиконанні замовником вимог п. 5.5 цього договору (у випадку затримки оплати) замовник сплачує сервіс-провайдеру пеню у розміні подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується я пеня, від несплаченої суми за кожен день затримки оплати.

Оскільки факт невиконання та прострочення грошового зобов'язання відповідачем є доведеним, у позивача є всі правові підстави вимагати стягнення з відповідача передбаченої пунктом 11.6. Договору пені у розмірі 11 137,65 грн. Таким чином, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.

За приписами ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Стосовно посилань апелянта на відсутність рахунків, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/70, визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, Акти наданих послуг, згідно з умовами укладеного сторонами Договору, є документами, які відповідним чином засвідчують факт надання послуги (здачі результатів виконання робіт).

Враховуючи встановлені вище, а також місцевим господарським судом обставини справи, надання позивачем відповідачеві послуг з відправки користувачам повідомлень згідно з Договором, відсутність зауважень або заперечень щодо наявних в матеріалах справи актів наданих послуг, неоплату відповідачем наданих йому послуг, а також норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача за надані послуги.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на викладене позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ю-Мобайл» є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року у справі № 910/2844/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Разом з тим, доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень», викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень» на рішення господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року у справі № 910/2844/16 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агентство кредитних рішень» на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року у справі № 910/2844/16 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2016 року у справі №910/2844/16 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2844/16 повернути до суду першої інстанції.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді О.В. Тищенко

О.В. Агрикова