Постанова

від 29.06.2016 по справі 53/07-07

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа №53/07-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Івакіна В.О., суддя Ільїн О.В.

при секретарі Євтушенко Є.В.,

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_1, за довіреністю №2/2016/юр від 27.04.2016 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (стягувача) - Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ, (вх.№1681Х/1-40) на ухвалу господарського суду Харківської області від 02.06.2016 року по справі №53/07-07,

за позовом Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ,

до Балаклійського підприємства теплових мереж, м.Балаклія,

про стягнення 618218,16 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2016 року по справі №53/07-07 (суддя Прохоров С.А.) у задоволенні заяви Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (вх.№11089 від 05.04.2016 року) про заміну сторони у виконавчому провадженні відмовлено повністю.

Позивач (стягувач у справі) з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом при прийнятті ухвали норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 02.06.2016 року та прийняти нове судове рішення, яким заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні задовольнити та замінити боржника ОСОБА_2 підприємство теплових мереж на Комунальне підприємство ОСОБА_2 районної ради «ОСОБА_2 теплові мережі». Судові витрати апелянт просить суд покласти на боржника.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2016 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Представник позивача свого представника у судове засідання не направив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.2 а.с.96).

Представник відповідача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, вважає її необґрунтованою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника відповідача, а також дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Харківської області від 18.04.2007 року у справі №53/07-07, за неналежне виконання умов договору №12/03-46 від 02.10.2003 року, з Балаклійського підприємства теплових мереж (надалі - ОСОБА_2 ПТМ) на користь Дочірнього підприємства «Газ-тепло» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» було стягнуто: основний борг - 618218,16 грн., державне мито - 6182,19 грн., витрати на ІТЗ судового процесу - 118,00 грн.

На виконання вищезазначеного рішення господарського суду Харківської області 03.05.2007 року видано наказ про примусове виконання рішення, який був пред'явлений до відділу державної виконавчої служби Балаклійського районного управління юстиції Харківської області. 19.02.2015 р. на адресу виконавчої служби було направлено на примусове виконання вищезазначений наказ суду.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2010 року здійснено заміну позивача у справі №53/07-07 ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» на його правонаступника ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України».

Як вбачається з матеріалів справи п. 1 рішення ОСОБА_2 районної ради Харківської області L сесії VI скликання від 17.02.2015 року №771-VI про передачу майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району передано майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району з балансу Балаклійського підприємства теплових мереж на баланс Комунального підприємства - сільськогосподарського підприємства «Балагросервіс» (код ЄДРПОУ 37010695) на праві господарського відання.

На виконання зазначеного рішення ОСОБА_2 районної ради Харківської області 21.04.2015 року між Комунальним підприємством - сільськогосподарським підприємством «Балагросервіс» (балансоутримувач) та Комунальним підприємством ОСОБА_2 районної ради «ОСОБА_2 теплові мережі» (користувач) укладено договір тимчасового користування майном спільної власності територіальних громад, сіл, селищ міста Балаклійського району.

Стягувач вказує на те, що ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначено майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним). Крім того, частиною 5 ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами стягувача у зв'язку з наступним.

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Статтею 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Питання правонаступництва підприємств врегульовані підрозділом 2 глав 7, 8 Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст. 106, 107, 108, 109, 110.

Згідно ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Виходячи з того, що ч.3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» не визначає момент передачі боргових зобов'язань правонаступнику, слід положення вказаної вище норми Закону застосовувати в сукупності з нормами Цивільного кодексу України.

У процесі розгляду заяви судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №21742912 засновником Балаклійського підприємства теплових мереж є ОСОБА_2 районна рада Харківської області, відомості про правонаступників Балаклійського підприємства теплових мереж у реєстрі відсутні.

Також, було встановлено, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №21657671 засновником КП СП «Балагросервіс» є ОСОБА_2 районна рада Харківської області, відомості про юридичних осіб, правонаступником яких є КП СП «Балагросервіс» у реєстрі відсутні.

КП БРР «ОСОБА_2 теплові мережі» заснований згідно рішення ОСОБА_2 районної ради від 30.09.2006 року №79 (VII сесія V скликання) - засновником є ОСОБА_2 районна рада Харківської області. Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, КП БРР «ОСОБА_2 теплові мережі» не є правонаступником юридичних осіб.

Статут КП БРР «ОСОБА_2 теплові мережі», який затверджено рішенням ОСОБА_2 районної ради від 04.09.2006 року №88-V, також не містить даних щодо правонаступництва.

Договір тимчасового користування укладений між КП БРР «ОСОБА_2 теплові мережі» та КП СП «Баларгосервіс», на який посилається стягувач, не передбачає будь-яких застережень чи визначення боргових зобов'язань за боргами боржника. Також, у акті приймання-передачі майна не міститься відомостей щодо передачі боргових зобов'язань боржника до КП БРР «ОСОБА_2 теплові мережі».

У матеріалах справи відсутні докази того, що КП БРР «ОСОБА_2 теплові мережі» згідно договору тимчасового користування майном спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міста Балаклійського району від 21.04.2015 року передане саме те індивідуально визначене майно, що використовувалося боржником з вироблення теплової енергії, що згідно змісту ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» не надає підстав стверджувати про будь-яке правонаступництво КП БРР «ОСОБА_2 теплові мережі» в даному випадку.

Стягувачем надано до суду документи, які свідчать про передачу в користування певного майна, згідно акту приймання-передачі майна від КП СП «Балагросервіс» до КП БРР «ОСОБА_2 теплові мережі». Проте, до суду першої інстанції та до апеляційного суду не надано доказів того, що вказане майно раніш використовувалося боржником (ОСОБА_2 підприємством теплових мереж), в розумінні ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання»,

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду від 18.04.2007 року з Балаклійського підприємства теплових мереж стягнуто заборгованість за невиконання умов і договору комісії №12/03-46 від 02.10.2003 року. В умовах договору відсутні будь-які прив'язки до котелень або іншого майна. Відсутні такі докази і в решті матеріалів справи, а також не додані стягувачем до заяви про заміну сторони.

Частина 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання» чітко містить поняття передачі у користування цілісного майнового комплексу. Мається на увазі не будь-яка передача у користування цілісного майнового комплексу, а чітко визначені у Законі відносини з передачі у користування, які ґрунтуються на правовідносинах оренди, концесії, управлінні та тому подібних відносинах.

Так оренда, концесія цілісного майнового комплексу об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності регулюється Законом України «Про оренду державного та комунального майна» (п. 6 ст. 1 цього Закону) з певними особливостями передбаченим Законом України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності».

У п. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» вказано, що під орендою мається на увазі засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 1 ст. 6 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, хто може бути орендарем: орендарями згідно з цим Законом можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Також, у ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачений певний порядок укладення договорів оренди державного та комунального майна.

У свою чергу ст. 7 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності» передбачає певні особливості передачі орендарям визначеним у Законі України «Про оренду державного та комунального майна» в оренду чи концесію цілісних майнових комплексів підприємств, їхніх структурних підрозділів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності, а саме згідно цієї норми Закону договір оренди чи концесії укладається після проведення конкурсу з переможцем конкурсу.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності» передбачає певні особливості до істотних умов договорів оренди чи концесії об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, крім визначених Законами України «Про концесії» і «Про оренду державного та комунального майна». А також ст. 9 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності» вказує, що договори оренди чи концесії об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню.

Згідно ст. 1029 Цивільного кодексу України за договором управління майном одна сторона (установник управління) передає другій стороні (управителеві) на певний строк майно в управління, а друга сторона зобов'язується за плату здійснювати від свого імені управління цим майном в інтересах установника управління або вказаної ним особи (вигодонабувача). Договір управління майном може засвідчувати виникнення в управителя права довірчої власності на отримане в управління майно.

Предметом договору управління майном (ст. 1030 Цивільного кодексу України) можуть бути підприємство як єдиний майновий комплекс, нерухома річ. цінні папери, майнові права та інше майно.

Договір управління майном (ст. 1031 Цивільного кодексу України) укладається в письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Істотними умовами договору управління майном (ст. 1035 Цивільного кодексу України) є перелік майна, що передається в управління, розмір і форма плати за управління майном.

Таким чином, у відповідності до рішення ОСОБА_2 районної ради Харківської області L сесії VI скликання від 17.02.2015 року за №771- VI передача майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міста Балаклійського району з балансу Балаклійського підприємства теплових мереж на баланс Комунального підприємства - сільськогосподарського підприємства «Балагросервіс» на праві господарського відання та подальша передача майна в тимчасове користування Комунальному підприємству ОСОБА_2 районної ради «ОСОБА_2 теплові мережі» не тотожна передачі у оренду, концесію, управління та іншим подібним правовідносинам, тому як такі відносини не передбачають платності та не підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню угод за такими правовідносинами, крім того урегулюванні іншими нормами права (ст.ст. 24, 78 Господарського кодексу України, Закон України «Про місцеве самоврядування»), а передбачають зовсім інший порядок передачі та інші критерії до майбутніх користувачів.

Рішенням господарського суду від 13.07.2007 року з Балаклійського підприємства теплових мереж (боржник) стягнуто заборгованість за невиконання умов договору комісії №12/04-292 від 01.10.2004 року.

Відповідно до умов договору-комісії позивач (комітент) уповноважив, а відповідач - ОСОБА_2 підприємство теплових мереж (комісіонер) прийняв на себе обов'язок протягом строку дії договору здійснювати діяльність по продажу обумовленої «Теплової енергії» відповідно до умов даного договору в інтересах позивача, від свого імені та за рахунок позивача.

Разом з тим, ст. 1011 Цивільного кодексу України, передбачає, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Але, ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», на яку посилається позивач, як на підставу заміни сторони, передбачено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначено майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

Стаття 1 Закону України «Про теплопостачання» - «Визначення термінів», зазначає, що енергоносії - органічне паливо, електроенергія, нетрадиційні та поновлювані види енергії, вторинні енергетичні ресурси, а теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

З огляду на викладене терміни «енергоносії» та «теплова енергія» не є тотожними, і за своєю суттю мають різне правове походження.

Отже, предметом договору комісії №12/04-292 від 01.10.2004 року, який мається у матеріалах справи, не є купівля, транспортування і постачання енергоносіїв, а також їх споживання, у розумінні ч. 3 ст. 22 Закону України «Про теплопостачання», а є обов'язок Балаклійського підприємства теплових мереж (комісіонера) за дорученням ДП «Газ-тепло» НАК «Нафтогаз України» (комітента) протягом строку дії договору здійснювати діяльність по продажу обумовленої виробленої, готової для споживання «Теплової енергії» відповідно до умов даного договору в інтересах позивача, від свого імені та за рахунок позивача. У відповідності до п.4.1. договору позивач передав за актами приймання-передачі, засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи, відповідний обсяг теплової енергії, а відповідач повинен був цей обсяг теплової енергії прийняти. У відповідності до п.4.7. договору відповідач повинен був забезпечити своєчасну оплату за спожиту теплову енергію згідно угодам, укладеним на виконання цього договору.

Стаття 22 Закону України «Про теплопостачання» та ст.ст. 655, 712, 714 Цивільного кодексу України визначають, що виникнення зобов'язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування та постачання, можливо лише за умови наявності договорів на постачання, купівлі-продажу та транспортування енергоносіїв, а не договір комісії, предметом якої є продаж теплової енергії.

Крім того, як вбачається з наданих доказів, постановою господарського суду Харківської області у справі №922/6408/15 від 13.01.2016 року ОСОБА_2 підприємство теплових мереж визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено ОСОБА_3.

У відповідності до ст. 95 Закону України вимоги кредиторів заявляються протягом місяця з дня публікації оголошення про визнання банкрутом на офіційному сайті Вищого господарського суду України.

Так, від ДК «Газ України» на адресу ліквідатора Балаклійського підприємства теплових мереж надійшла заява про визнання вимог кредитора у розмірі 34143559,61 грн. В обґрунтування розміру вимог ДК «Газ України» у п. 1 заяви посилається на рішення господарського суду Харківської області у справі №53/07-07 про стягнення 618218,16 грн.

Колегія суддів погоджуючись з судом першої інстанції дійшла до висновку, що ДК «Газ України» вважає боржником саме ОСОБА_2 підприємство теплових мереж. Це підтверджується і постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.03.2016 року у справі №922/6408/15, залишеною в силі постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2016 року, де зроблено висновок, що ДК «Газ України» є учасником, кредитором у справі про банкрутство Балаклійського підприємства теплових мереж.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржувана ухвала господарського суду Харківської області від 02.06.2016 року по справі №53/07-07 має бути залишена без змін.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 43, 44, 49, 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст.ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 02.06.2016 року у справі №53/07-07 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 30 червня 2016 року.

Головуючий суддя Хачатрян В.С.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Ільїн О.В.