Ухвала

від 16.06.2016 по справі 757/16363/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/1445/2016 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, яке було вилучено 18.02.2016 р. в ході проведення обшуку в нежитлових приміщеннях магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого вказаний у протоколі обшуку.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя, з метою забезпечення речових доказів в даному кримінальному провадженні та з урахуванням того, що в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що майно, яке зазначене у клопотанні та яке було вилучене під час проведення обшуку, може свідчити про незаконну фінансово-господарську діяльність ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12 та є носієм інформації, містить індивідуальні ознаки, за якими можливо встановити походження товару, та яким чином воно потрапило на територію України та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції власник майна ОСОБА_8 , подала апеляційну скаргу, в якій вважає оскаржувану ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що була постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2016 р., та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про арешт тимчасово вилученого майна в нежитлових приміщеннях магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у кримінальному провадженні № 32014220000000147 від 22.07.2014 р. - відмовити.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, апелянт вказує на передчасність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна та безпідставність клопотання слідчого, з огляду на те, що вона не є особою, якій пред`явлено підозру в рамках даного кримінального провадження та не мала будь-якого відношення до підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_9 у визначений органом досудового розслідування період, за який начебто допущено ухилення від сплати податків, а саме з лютого по квітень 2014 року.

Також ОСОБА_8 зазначає про те, що вона, як громадянка України, у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» порядку зареєстрована в якості фізичної особи-підприємця в Харківському міському управлінні юстиції та взята на облік, як фізична особа-підприємець органом податкової служби, є платником єдиного податку та не є платником ПДВ, самостійно здійснює підприємницьку діяльність та несе індивідуальну юридичну відповідальність, як платник податків.

Крім того, власник майна зазначає про те, що досудове розслідування в даному кримінальному провадженні триває вже майже два роки, однак нікого до цього часу до кримінальної відповідальності не притягнуто та навіть жодній особі не повідомлено про підозру за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених відповідними статтями Кримінального кодексу України.

Також, апелянт вказує на поверхневе дослідження слідчим суддею матеріалів, які були додані до клопотання слідчого, з огляду на посилання слідчого судді на те, що обшук та вилучення майна, щодо якого застосований арешт, відбулися 18.02.2016 р., хоча в матеріалах провадження відсутній протокол обшуку від цієї дати та він відсутній взагалі, як і відсутнє в клопотанні слідчого посилання на будь-який протокол обшуку.

Одночасно апелянт наголошує на тому, що слідчий суддя, прийшов до помилкового та необґрунтованого висновку про те, що вилучене 18.02.2016 р. в ході проведення обшуку майно містить індивідуальні ознаки, за якими можливо встановити його походження, та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, з огляду на те, що орган досудового розслідування здійснює розслідування кримінального провадження № 32014220000000147 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 263 КК України, об`єктом посягання за якими аж ні як не можуть бути жіночі блузи, светри, рукавички та інші речі, на які накладено арешт, оскільки охоронюваними об`єктами за даними кримінальними правопорушеннями є право держави на тримання встановлених нею податків, визначений Державою порядок реєстрації та придбання юридичних осіб та певний порядок поводження зі зброєю, тобто речі, на які накладено арешт з метою забезпечення кримінального провадження, на думку апелянта, жодним чином не співвідноситься із складами злочинів, за фактом вчинення яких триває досудове розслідування.

Також слідчий суддя, на думку власника майна, обґрунтовуючи рішення про задоволення клопотання слідчого, послався на ст. 98, ч. 3 ст. 170 КПК України, зазначивши, що речі зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та були предметом його вчинення, однак будь-яких переконливих мотивів та достатніх і достовірних доказів такого висновку в тексті ухвали не навів, як жодним чином не мотивував і те, за якими індивідуальними ознаками та іншими даними вилучені в апелянта речі можна вважати речовими доказами.

Крім того, апелянт наголошує на порушенні слідчим суддею вимог ч. 2 ст. 172 КПК України під час розгляду клопотання слідчого, оскільки слідчий суддя не мав жодних законних підстав не викликати власника майна для участі у судовому засіданні, чим позбавив його можливості прийняти участь в судовому розгляді клопотання слідчого, надати пояснення з приводу заявленого клопотання слідчого, надати докази відсутності законних підстав для накладення арешту на майно.

Також, власник майна, звертає увагу суду на порушення слідчим, під час звернення з клопотанням до слідчого судді, строків звернення з відповідним клопотанням, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України.

Крім того, апелянт звертає увагу суду на те, що слідчий суддя встановивши, що дозвіл на обшук був наданий ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.01.2016 р., а також встановивши, що протокол обшуку був складений лише 18.02.2016 р., тобто більше ніж через 30 календарних днів, з моменту отримання дозволу на таку слідчу дію, залишив поза увагою те, що обшук органом досудового розслідування проводився поза межами строку, наданого відповідною ухвалою суду, що свідчить про незаконність проведення такого обшуку.

Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2016 року. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала була постановлена без виклику її, як власника вилученого майна, а копія ухвали була отримана її представником лише 20.04.2016 р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягаєзадоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу суду від 11.04.2016 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

Як вбачається з матеріалів провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32014220000000147, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 липня 2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 263 КК України.

Органи досудового розслідування вважають встановленим, що ОСОБА_9 за попередньою змовою з ФОП- ОСОБА_13 , ФОП- ОСОБА_14 , ФОП- ОСОБА_10 , ФОП- ОСОБА_15 , ФОП- ОСОБА_16 , ФОП- ОСОБА_17 , ФОП- ОСОБА_8 , ФОП- ОСОБА_18 , ФОП- ОСОБА_11 , ФОП- ОСОБА_12 та невстановленою групою осіб упродовж 2014 2015 років при здійсненні фінансово-господарської діяльності, пов`язаної з роздрібною торгівлею одягом та аксесуарами відомих європейських брендів, через мережу магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », які розташовані у АДРЕСА_2 , використовувала документи підприємств з ознаками фіктивності, а саме ТОВ «Промфлайторг-2014» (код ЄРДПОУ 38976135), ТОВ «Бруксхім» (код ЄРДПОУ 38781328), ТОВ «Метсільвер» (код 38422101), ТОВ «Центрумбуд» (код ЄРДПОУ 39435897), від яких формувала «фіктивний» податковий кредит, що призвело до умисного ухилення від сплати податку на додану вартість в особливо великих розмірах, зокрема, на суму понад 3,8 млн. гривень.

Для організації діяльності мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », як вважає орган досудового розслідування, ОСОБА_9 зареєструвала ряд юридичних осіб на підставних осіб та використовує їх реквізити з метою формування податкового кредиту.

Також орган досудового розслідування вважає встановленим той факт, що ОСОБА_9 з метою мінімізації податкового навантаження змусила зареєструвати своїх підлеглих, як фізичних осіб-підприємців, а саме ФОП- ОСОБА_13 , ФОП- ОСОБА_14 , ФОП- ОСОБА_10 , ФОП- ОСОБА_15 , ФОП- ОСОБА_16 , ФОП- ОСОБА_17 , ФОП- ОСОБА_8 , ФОП- ОСОБА_18 , ФОП- ОСОБА_11 , ФОП- ОСОБА_12 , які переоформили договори оренди на приміщення, де розташовані магазини « ІНФОРМАЦІЯ_1 », а також переоформили трудові відносини з персоналом.

При проведені досудового розслідування, як вказано у клопотанні прокурора, встановлено, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності ОСОБА_9 продовжує здійснювати підприємницьку діяльність та ухилятися від сплати податків шляхом реєстрації своїх працівників торгівельної мережі магазинів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » фізичними особами підприємцями.

04.01.2016 р. ухвалами слідчого судді Печерського районного суду міста Києва було надано дозвіл на проведення обшуків в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресами: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , за якими розташовані магазини мережі « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

На виконання ухвал Печерського районного суду міста Києва від 04.01.2016 р. в період часу з 15.01.2016 р. по 22.01.2016 р. було проведено обшуки в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , за якими розташовані магазини мережі « ІНФОРМАЦІЯ_1 », під час якого було вилучено велику кількість одиниць одягу, взуття, аксесуарів, комп`ютерну техніку, чорнові записи, CD-R диски, документи, тощо.

11.02.2016 р. заступник начальника відділу ГСУ Національної поліції України ОСОБА_19 , за погодженням із прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 15.01.2016 р. по 22.01.2016 р. в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

11.02.2016 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання старшого слідчого було задоволено.

23.03.2016 р. ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва апеляційну скаргу власника майна ОСОБА_8 було задоволено частково, ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2016 р. було скасовано, а в задоволенні клопотання заступника начальника відділу ГСУ Національної поліції України ОСОБА_19 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в період часу з 15.01.2016 р. по 22.01.2016 р. в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 було відмовлено.

08.04.2016 р. вже прокурор першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 знову звернувся з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуків в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що метою арешту майна є забезпечення речових доказів, у кримінальному провадженні, а вилучені предмети, речі та документи можуть свідчити про незаконну фінансово-господарську діяльність ОСОБА_9 та ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 , ФОП ОСОБА_12

11.04.2016 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва клопотання прокурора було задоволено.

Задовольняючи дане клопотання прокурора, внесене в межах кримінального провадження № 32014220000000147, про арешт тимчасово вилученого майна та про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, яке було вилучено в ході проведення обшуків в нежитлових приміщеннях розташованих в тому числі і за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення прокурора тадослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку про існування достатніх підстав вважати, щомайно, яке було вилучено в ході проведення обшуку 18.02.2016 р. в нежитлових приміщеннях, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки не дивлячись на те, що кримінальне провадження № 32014220000000147 зареєстроване ще 22.07.2014 р. повідомлення про підозру будь-якій особі не повідомлено, отже на час розгляду клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно у вказаному кримінальному провадженні № 32014220000000147 ОСОБА_8 в статусі підозрюваної, обвинуваченої не перебувала, у зв`язку з чим у слідчого судді були відсутні правові підстави для накладення арешту на належне їй майно.

Окрім цього, посилання слідчого судді на ч. 3 ст. 170 КПК України, як на підставу для накладення арешту на майно, з огляду на те, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується також не містить під собою правового підґрунтя, оскільки дане твердження належним чином необґрунтоване та немотивоване, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму закону. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання прокурора про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Взагалі, як відмічає суд апеляційної інстанції, ухвала слідчого судді щодо накладення арешту на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку майно ОСОБА_8 є цілком формальною, необґрунтованою, невмотивованою, винесеною без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження.

Зокрема, згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак слідчий, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Вказані обставини вплинули і на те, що належним чином не було встановлено, як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні прокурора, правової підстави для накладення арешту на тимчасово вилучене в ході проведення обшуку за адресою: м. Харків, вул. Мироносицька, 72, майно.

Так, визначаючи правову підставу для накладення арешту, слідчий суддя, в постановленій ним ухвалі, вказав, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та набуте в результат вчинення кримінального правопорушення, що відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, дає підстави для його арешту.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких прокурор вноситься клопотання про накладення арешту та, відповідно, накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя, взагалі не обґрунтував, яким саме чином вилучене в ході проведення обшуку майно, яке належить ОСОБА_8 , було набуте в результаті вчинення кримінального правопорушення.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення майно ОСОБА_8 має до розслідуваних вчинених кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 263 КК України, суд апеляційної інстанції вважає, що у даному кримінальному провадженні прокурор не довів необхідності у накладенні арешту на майно ОСОБА_8 , що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Крім того, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання прокурора.

Так, відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання прокурора про арешт майна розглядається за участю власника майна. Клопотання прокурора може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Така необхідність завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Зокрема відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно може сховати, знищити чи пошкодити майно.

В будь-якому випадку прокурор повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власника майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання прокурора про арешт майна без повідомлення власника майна, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав, не дивлячись на те, що ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 23.03.2016 р. відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, однак речі повернуто не було.

Таким чином, розгляд клопотання було проведено з порушенням права власника майна на захист, про що в своїй апеляційній скарзі також зазначає і ОСОБА_8 , що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.

Крім того, залишається не зрозумілим посилання слідчого судді, в постановленій ним ухвалі на те, що майно на яке просив накласти арешт прокурор було вилучене в ході проведення обшуку саме 18.02.2016 р. в нежитлових приміщеннях магазину розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки в наданих до суду апеляційної інстанції матеріалах судового провадження відсутні будь-які процесуальні документи, зокрема такі, як протокол обшуку та вилучення майна, які б свідчили про проведення такої процесуальної дії, як обшуку саме 18.02.2016 р.. Разом з тим, відсутня в матеріалах судового провадження й ухвала слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, на підставі якої повинен був би бути проведений обшук 18.02.2016 р., оскільки строк дії ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 04.01.2016 р. про надання дозволу на проведення обшуку станом на 18.02.2016 р. вже закінчився, а тому жодний обшук на підставі вказаної ухвали 18.02.2016 р. проводитися не міг, а тимчасово вилучене майно, на яке повторно було накладено арешт слідчим суддею, на час звернення з відповідним клопотанням прокурора мало бути повернене його законному власнику.

Вище вказане, як вважає колегія суддів, свідчить про навмисне не виконання прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , який є процесуальним керівником в даному кримінальному провадженні, вимог чинного кримінального процесуального закону, та ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва від 23.03.2016 р. щодо повернення тимчасово вилученого майна законному власнику ОСОБА_8 , оскільки ігноруючи вимоги закону, а також письмові звернення власника майна, про що вона також зазначає в поданій апеляційній скарзі, щодо виконання вимог ст. 169 КПК України, прокурор замість того, щоб повернути тимчасово вилучене майно власнику, повторно звернувся з аналогічним клопотанням про арешт цього майна.

Крім того, постанова про визнання речових доказів в матеріалах судового провадження відсутня, та була надана прокурором лише в суді апеляційної інстанції.

На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесено до суду з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 117, 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Поновити власнику майна ОСОБА_8 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2016 року.

Апеляційну скаргувласника майна ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11.04.2016 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно та накладено арешт на майно, яке було вилучено 18.02.2016 р. в ході проведення обшуку в нежитлових приміщеннях магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого вказаний у протоколі обшуку скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 , про накладення арешту на майно, яке було вилучено в ході проведення обшуку в нежитлових приміщеннях магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , перелік якого вказаний у протоколі обшуку відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4