Постанова

від 20.06.2011 по справі 2-а-8113/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

20.06.2011

справа № 2-а-8113/11

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

м. МИКОЛАЄВА

54018, м. Миколаїв , вул. Космонавтів, 68-А, тел. 55-95-00

постанова іменем україни

20 червня 2011 року 16 год. 50 хв. суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Коваленко І.В. розглянувши одноособово в приміщенні Ленінського районного суду міста Миколаєва в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання нарахувати і виплатити в недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він належить до соціальної категорії громадян «діти війни» та має право на одержання допомоги в розмірі, встановленому статтею 6 цього Закону. Проте, вказана допомога йому не нараховується і не виплачується з 01.01.2011, що є порушенням його конституційних прав на соціальний захист. У зв'язку із цим просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок державної соціальної допомоги виходячи із розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком і виплатити недоплачені суми починаючи з 01.01.2011 по день прийняття судового рішення, а також нараховувати і виплачувати допомогу в подальшому.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) даний позов підлягає розгляду в порядку скороченого провадження одноособово суддею, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 27.05.2011, яку відповідач отримав 07.06.2011, відкрито скорочене провадження. Вимоги цієї ухвали про надання заперечень проти позову відповідач в установлений строк не виконав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.

Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Із матеріалів справи вбачається, що позивач народився 15.03.1940 і отримує пенсію за віком та відповідно до статті 1 наведеного вище Закону належить до категорії громадян, яким встановлено статус «дитини війни».

Дата народження позивача, вид пенсії та правовий статус як «дитини війни» підтверджуються даними паспорту серії ЕР 045197, виданого Ленінським РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області 23.05.2002 та пенсійним посвідченням серії ААА № 208692, виданим 20.04.2000 на ім'я ОСОБА_1.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 № 107-VI, які рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі № 10-рп/2008 визнанні неконституційними) дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 № 107-VI стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" була викладена в новій редакції.

Однак, положення Закону № 107-VI, якими були внесені зміни до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 у справі №10-рп/2008 визнані неконституційними. Отже з 22.05.2008 стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відновлена в редакції на дату набрання чинності цим Законом. Відповідно, з цієї дати поновлено право на отримання пенсії з підвищенням на 30 відсотків пенсії за віком такій категорії громадян як "діти війни".

Суд вважає за потрібне вказати, що розрахунок розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись вказане підвищення, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено. Такий висновок відповідає положенням частини сьомої статті 9 КАС України.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписом статті 22 Конституції України зміст та обсяг існуючих прав і свобод не може бути звужений при прийнятті нових чи внесенні змін у діючі закони, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

За таких обставин відповідач, до повноважень якого відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 № 8-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 за № 442/6730, належить призначення (здійснення перерахунку) і виплата пенсій та інших виплат відповідно до чинного законодавства, зобов'язаний був вчасно нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії, встановлене статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому суд бере до уваги положення частини другої цієї статті, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, вимоги ухвали суду від 27.05.2011 відповідач не виконав та не надав заперечень проти позову.

У відповідності до частини другої статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог, крім випадків, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

У пункті 23 рішення Європейського Суду від 08.11.2005 «КЕЧКО ПРОТИ УКРАЇНИ» вказано, що «… якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними».

Враховуючи, що стаття 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» з 22.05.2008 діє у редакції на дату набрання чинності цим Законом і на теперішній час її положення незмінені чи непризупинені іншими законами, тому у відповідача відсутні будь-які правові підстави для її невиконання.

Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, враховуючи положення частини другої статті 11 КАС України, суд вважає, що для відновлення права позивача необхідним і достатнім способом захисту його порушеного права буде зобов'язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , та провести відповідні виплати починаючи з 01.01.2011, з урахуванням виплачених сум.

Керуючись положеннями статей 19, 22, 46 Конституції України, статтями 2, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статтею 28 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» та статтями 183-2, 256 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Миколаєва щодо невчинення дій стосовно перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України В«Про соціальний захист дітей війниВ» , виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою статті 28 Закону України В«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхуванняВ» , та провести відповідні виплати починаючи з 01 січня 2011 року, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова згідно із статтею 256 КАС України підлягає обов'язковому негайному виконанню.

Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя І.В.Коваленко