Рішення

від 01.07.2016 по справі 636/1338/16-ц

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 636/1338/16-ц

2/636/1032/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2016 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Ганенко Т.С.,

за участю секретаря судового засідання - Філатова Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерграндкапітал» про захист прав споживачів, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Чугуївського міського суду Харківської області з вищезазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 09 лютого 2015 року вона звернулась до ТОВ «ІГК», за запропонованою по телефону адресою: м. Харків, проспект Московський, 96-А, для укладення договору майнового лізингу за №805148 з додатками, предметом якого став трактор МТЗ 82.1 Беларус. Зі слів менеджера предмет майнового лізингу знаходився у Києві. Позивач звернулась до менеджера ТОВ «ІГК» із проханням підписати вищевказаний договір, проте їй у цьому відмовили та запропонували сплатити аванс у розмірі 40000 грн. Позивачу усно було роз'яснено, що після сплатити передплати за транспортний засіб в сумі 40 000 грн. 00 коп. на рахунок відповідача, з нею буде укладений договір лізингу і протягом декілька днів відповідач передасть їй предмет лізингу в користування. В той же день, 09.02.2015 року, позивач сплатила на рахунок відповідача у відділені КБ ПАТ «Приватбанк» 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. Лише після сплати авансового платежу Договір був укладений між сторонами. Після укладення вказаного Договору, впродовж року, позивачем було сплачено за договором майнового лізингу №805148 від 09.02.2015 року 146 073 гривні 32 коп., але умови договору відповідач не виконав і до теперішнього часу предмет лізингу їй не передав. Вона вважає, що відповідач ввів її в оману, так як ТОВ «Інтерграндкапітал» не має права надання послуг з фінансового лізингу та фактично не мало права укладати даний договір. Таким чином, вона вважає, що укладений 09 лютого 2015 року між ТОВ «ІГК» і ОСОБА_1, договір майнового лізингу № 805148 підлягає визнанню недійсним, оскільки вчинений без відповідного дозволу (ліцензії).

Позивач надав заяву про слухання справи без його участі, позовні вимоги підтримав, та просив суд позов задовольнити, проти заочного рішення не заперечувала.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував, надав заяву про розгляд справи без його представника.

Суд відповідно до ст. 169 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у відсутності не з'явившихся осіб за наявними доказами справи.

Дослідивши та перевіривши письмові докази по справі, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

09 лютого 2015 року позивач звернулась до ТОВ «ІГК», за запропонованою по телефону адресою: м. Харків, проспект Московський, 96-А, для укладення договору майнового лізингу за №805148 з додатками, предметом якого став трактор МТЗ 82.1 Беларус (а.с. 7-20).

Зі слів менеджера предмет майнового лізингу знаходився у Києві.

Позивач звернулась до менеджера ТОВ «ІГК» із проханням підписати вищевказаний договір, проте їй у цьому відмовили та запропонували сплатити аванс у розмірі 40000 грн.

Таким чином, позивачу усно було роз'яснено, що після сплатити передплати за транспортний засіб в сумі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп. на рахунок відповідача, з нею буде укладений договір лізингу і протягом декілька днів відповідач передасть їй предмет лізингу в користування.

Згідно додатку №1 до Договору №805148 від 09.02.2015 року вартість предмета Лізингу складає 200 000 грн.

В той же день, 09.02.2015 року, позивач сплатила на рахунок відповідача у відділені КБ ПАТ «Приватбанк» 40 000 грн. 00 коп., що підтверджується квитанцією про сплату від 09.02.2015 року (а.с. 21).

Лише після сплати авансового платежу Договір був укладений між сторонами.

Після укладення вказаного Договору, впродовж року, позивачем було сплачено за договором майнового лізингу № 805148 від 09.02.2015 року:

10.03.2015 - 8340грн. 00 коп.

08.04.2015 - 8333грн. 33 коп.

07.05.2015 - 8333грн. 33 коп.

08.06.2015 - 8333грн. 33 коп.

07.07.2015 - 8333грн. 33 коп.

29.07.2015 - 58400грн.00 коп.

29.07.2015 - 6000грн. 00 коп.

Вказані обставини підтверджуються квитанціями про сплату (а.с. 22-23).

Згідно п. 7.1 та п.7.2 Договору даний Договір вступає в силу з моменту підписання його Сторонами та діє до повного виконання зобов'язань Сторонами, але не більше 76 календарних місяців з моменту підписання даного Договору.

У додатку № 3 до Договору зазначено відвантаження автомобіля після сплати 106 000 грн.

Таким чином, позивачем за цей період часу було сплачено 146 073 гривні 32 коп., але умови договору відповідач не виконав і до теперішнього часу предмет лізингу позивачу не передав.

Відповідно до умов договору лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу, зазначений у специфікації, що є додатком № 4 до договору, у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором.

Суд вважає, що відповідач ввів позивача в оману тим, що він має право на надання таких послуг у зв'язку із наступним.

За змістом ч. 1 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» Фінансовий лізинг (далі - лізинг) - це вид цивільно-правових відносин, що виникають з договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Таким чином, вказаний Договір є нічим іншим як договором фінансового лізингу, а тому його укладання повинно відбуватися з дотриманням вимог Закону України «Про фінансовий лізинг» та Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» норми яких є спеціальними по відношенню до загальних норм цивільного законодавства.

Згідно ч.5 п.1 ст. 4 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовий лізинг вважається фінансовою послугою.

Відповідно до п. 4 ст. 5 цього ж закону можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.

Відповідно до ч. 3 ст. 91 ЦК України юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія документ, що надається органом ліцензування, на право провадження суб'єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» Ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності - надання фінансових послуг.

Згідно п. 2.1 частини 2 Положення «Про надання послуг з фінансового лізингу юридичними особами» - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами юридична особа має можливість надавати послугу з фінансового лізингу, якщо у предметі діяльності, визначеному установчими (засновницькими) документами, передбачено здійснення діяльності з надання послуг з фінансового лізингу та враховано вимоги законодавства щодо можливості суміщення фінансових послуг, а також за наявності:

1) внутрішніх правил з надання послуги з фінансового лізингу, затверджених уповноваженим органом юридичної особи, згідно установчих документів;

2) кваліфікованих працівників, які безпосередньо здійснюють діяльність з фінансового лізингу (укладання, супроводження та виконання відповідних договорів), які мають вищу освіту за фінансовим, економічним або юридичним напрямами, та не мають непогашеної або не знятої судимості за корисливі злочини;

3) довідки про взяття на облік юридичної особи (далі - Довідка), виданої Держфінпослуг та/або Нацкомфінпослуг (додаток 1 до Положення № 21);

4) керівників (засновників), які не мають непогашеної або незнятої судимості за корисливі злочини;

5) документа, що підтверджує право власності або користування приміщенням за місцезнаходженням юридичної особи.

У разі прийняття Нацкомфінпослуг рішення щодо видачі юридичній особі Довідки не пізніше п'яти робочих днів з дня прийняття такого рішення оформлюється Довідка та вноситься інформація про юридичну особу до Реєстру.

На офіційному сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відсутня будь-яка інформація щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерграндкапітал», а в Переліку осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги станом на 01.07.2015 року відсутнє ТОВ «Інтерграндкапітал» ЄДРПОУ 31660673. Тобто Відповідач не отримував дозвільного документу, а саме довідки на право займатися діяльністю з фінансового лізингу.

Таким чином, ТОВ «Інтерграндкапітал» ввело позивача в оману з приводу того, що має право надання послуг з фінансового лізингу та фактично не мало права укладати даний договір.

Вказані обставини підтверджуються рішенням Московського районного суду м. Харкова по справі № 643/17797/15-ц від 21 грудня 2015 року, а згідно ст. 61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Метою Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» є створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної політики у фінансовому секторі України. Це означає, що ЗУ «Про захист прав споживачів» безпосередньо регулює відносини, що склались між сторонами договору.

Таким чином, укладений 09 лютого 2015 року між ТОВ «ІГК» і Позивачем, ОСОБА_1, договір майнового лізингу №805148 підлягає визнанню недійсним, оскільки вчинений без відповідного дозволу (ліцензії).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється та включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною.

Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним.

Згідно ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» , вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов'язаного з ним законодавства про захист прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом), обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Тобто Позивач не знав раніше, що відповідач виконує свою діяльність незаконно, не отримавши на це обов'язкової Довідки на право займатися лізинговою діяльністю та відповідного дозволу (ліцензії). Відповідач в свою чергу ввів позивача в оману щодо наявності права виконувати умови договору та надавати транспорті засоби у лізинг.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України N5 від 12.04.96 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» , у справах за позовами про захист прав споживачів, порушених внаслідок недостовірної або неповної інформації про товар (роботу, послугу) суд має виходити з припущення, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Отже, з огляду на вищевказане, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 227 ЦК України, ст.ст. 19, 21, 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про ліцензування видів господарської діяльності», ЗУ «Про фінансовий лізинг» , ст.ст. 6, 9, 11, 169, 209, 213, 214-216, 218, 223, 224 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерграндкапітал» про захист прав споживачів, визнання договору майнового лізингу недійсним та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати недійсним договір майнового лізингу № 805148 від 09.02.2015 року.

Стягнути з ТОВ «Інтерграндкапітал» (юридична адреса: м. Київ, вул. Звіринецька, 63; ЄДРПОУ 316660673) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, сплачені кошти в сумі 146073 (сто сорок шість тисяч сімдесят три) гривень 32 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Чугуївський міський суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя -