Постанова

від 05.02.2015 по справі 804/18230/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2015 р. Справа № 804/18230/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ :

06.11.2014 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.09.2014 № 0004392203 (форми «Р»).

Мотивуючи заявлений адміністративний позов позивач зазначив, Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведена позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інтервенто» за січень 2014 року. За результатами перевірки складений акт від 20.08.2014 № 2314/04-62-22-3/38113992. В ході перевірки податковий орган дійшов висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій між ТОВ «Гільдія Інжиніринг» та ТОВ «Інтервенто» у січні 2014 року, у зв'язку з чим, першим неправомірно сформований податковий кредит на суму 17783,33 грн. Позивач наголосив на тому, що вказані висновки контролюючого органу є хибними, з огляду на те, що відповідач ґрунтує свою позицію лише на отриманому від ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області акті від 16.04.2014 № 894/04-61-22-4/38198809, складеному щодо контрагента позивача. Позивач зазначає, що всі взаємовідносини з даним контрагентом були реальними та підтверджуються первинними документами, що є визначальним при з'ясуванні реальності господарських операцій. На підставі вказаного акта відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014 № 0004392203 ( форми «Р»), яке є протиправним та таким, що підлягає скасуванню судом.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 відкрито провадження у справі № 804/18230/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 08.12.2014.

Представником позивача надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання 05.02.2015 не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гільдія Інжиніринг» (далі - ТОВ «Гільдія Інжиніринг») (ідентифікаційний код юридичної особи 38113992) зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 13.03.2012, номер запису № 12241020000054350, на податковий облік взято 14.03.2012 за № 16566 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, у тому числі і як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що на підставі наказу від 07.08.2014 № 1345 Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Гільдія Інжиніринг» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Інтервенто» (код ЄДРПОУ 38198809) за січень 2014 року.

За результатами перевірки складений акт від 20.08.2014 №2314/04-62-22-3/38113992.

В означеному акті (на стор. 23) зазначено, що договори, укладені між ТОВ «Гільдія Інжиніринг» та ТОВ «Інтервенто» не були спрямовані на якісне та своєчасне виконання зобов'язань перед ТОВ «Гільдія Інжиніринг», а лише для мінімізації податкових зобов'язань ТОВ «Гільдія Інжиніринг» перед бюджетом у вигляді збільшення податкового кредиту.

Окрім того, реальність проведених господарських операцій між ТОВ «Гільдія Інжиніринг» та ТОВ «Інтервенто», податкові зобов'язання ТОВ «Інтервенто» не підтверджено актом ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області від 16.04.2014 № 894/04-61-22-4/38198809.

Фактично діяльність ТОВ «Інтервенто» підпадає під ознаки фіктивного підприємництва.

В ході перевірки контролюючий орган дійшов висновку про заниження ТОВ «Гільдія Інжиніринг» податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 17783,00 грн. у січні 2014 року.

На підставі означеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення -рішення від 11.09.2014 № 0004392203 (форми «Р»), за яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 22229,00 грн., з яких за основним платежем у розмірі 17783,00 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 4446,00 грн.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, у якому зазначено з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Судом встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач мав правовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервенто», яке на замовлення першого виконувало комплекс топографо - геодизичних робіт на підставі нижченаведених договорів.

02.12.2013 між ТОВ «Гільдія Інжиніринг» (підрядник) та ТОВ «Інтервенто» (субпідрядник) укладений договір на виконання інженерних робіт № 12/02-1.

Згідно додатку № 5 до вказаного договору від 06.12.2013 встановлено, що за замовленням ТОВ «Гільдія Інжиніринг» субпідрядником виконані топографо - геодизичні роботи по зйомці М 1:500 для будівництва повітряної лінії 0,23 кВт від ТП - 28 для електропостачання магазину (адреса розташування: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 113).

До вказаного договору від 02.12.2013 № 12/02-1 сторонами складений акт здачі -приймання робіт від 23.01.2014 № 01/23-1 на суму 53200,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 8866,67 грн.) на підтвердження виконання робіт: комплексні інженерно - геодезичні вишукування на ділянці «Реконструкція будівлі 516/1 підготовчих та кінцевих операцій виготовлення виробів» об'єкту підготовчих та кінцевих операцій виготовлення виробів із композиційних матеріалів і комплексні інженерно - геодезичні вишукування на ділянці «Реконструкція будівлі з обвалуванням 508/3 виготовлення композиційних матеріалів» об'єкту виготовлення композиційних матеріалів.

Податкова накладна від 23.01.2014 № 230115 на суму 53200,00грн. ( в т.ч. ПДВ - 8866,67грн.).

На підставі договору від 27.12.2013 № 12/27-1 на виконання топографо -геодизичних, геологічних робіт, укладеного між ТОВ «Гільдія Інжиніринг» (підрядник) та ТОВ «Інтервенто» (субпідрядник), ТОВ «Гільдія Інжиніринг» як підрядник замовило у ТОВ «Інтервенто» комплекс топографо - геодизичних робіт на об'єктах: у м. Нікополі: вул. Героїв Чорнобиля, 2а; та вул. Херсонська, 366/1 вартістю у сумі 18000,00 грн.

До вказаного договору сторонами складений акт здачі - прийняття робіт від 15.01.2014 № 1, найменування виконаних робіт: комплекс топографо - геодизичних робіт на об'єктах: у м. Нікополі: вул. Героїв Чорнобиля, 2а; та вул. Херсонська, 366/1.

Податкова накладна від 15.12.2014 № 1508 на суму у розмірі 18000,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 3000,00 грн.).

21.01.2014 між позивачем (підрядник) та ТОВ «Інтервенто» (субпідрядник) укладений договір № 01/21-2 на виконання комплексу геодезичних робіт, за яким останній взяв на себе зобов'язання власними силами або із залученням третіх осіб виконати геодезичну зйомку території АЗС (орієнтована плаща 0,62 га) з нанесенням існуючих комунікацій та мереж з підрахунком об'ємів зовнішнього благоустрою (підрахунок площі плитки, кількість погонних метрів бордюру, площі зеленої зони) та з підрахунком об'ємів земляних робіт шлаку та щебеню, за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Ломоносова (км 405+000 зліва від автодороги М-18 Харків-Сімферополь).

Вартість робіт 9900,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1650,00 грн.).

До вказаного договору сторонами 22.01.2014 підписаний акт № 01/22-2.

Субпідрядником складена та видана позивачеві податкова накладна від 22.01.2014 № 220104 на суму 9900,00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 1650,00 грн.).

10.01.2014 між ТОВ «Гільдія Інжиніринг» (підрядник) та ТОВ «Інтервенто» (субпідрядник) укладений договір № 01/10-1, предметом якого є виконання топографо -геодезичих робіт по актуалізації картографічних матеріалів зйомки земельних ділянок М 1:500 з отриманням штампу «Придатно», за адресами: Донецьке шосе, 2-Г, Амур-Нижньодніпровський р-н; вул. Томська 7-А, Самарський р-н, договірна вартість - 15700,00 грн.

До вказаного договору сторонами складений та підписаний акт здачі - прийняття робіт від 22.01.2014 № 01/22-1, у якому вказане найменування робіт та ціна договору.

На підставі договору від 10.01.2014 № 01/10-1 ТОВ «Гільдія Інжиніринг» видана податкова накладна на суму 15700,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2616,67 грн.).

На підставі договору від 20.01.2014 № 01/20-2 на розробку технічної документації ТОВ «Інтервенто» виконувало для підрядника - ТОВ «Гільдія Інжиніринг» роботи з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), за адресою: автомобільна дорога Р-52 Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка, км 23+760 (праворуч) Чумаківська сільська рада, Дніпропетровській район, Дніпропетровська обл.

Вартість робіт склала 9900,00 грн. ( у т.ч. ПДВ - 1650,00 грн.).

До вказаного договору сторони підписали акт здачі - приймання робіт від 31.01.2014 № 01/31-1.

Виконавцем видана позивачу податкова накладна від 31.01.2014 № 310101 на суму 9900,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 1650,00 грн.).

Первинні документи, а саме: акти приймання - здачі робіт: від 23.01.2014 № 01/23-1, від 15.01.2014 № 1, від 22.01.2014 № 01/22-2, від 22.01.2014 № 01/22-1, від 31.01.2014 №01/31-1 та податкові накладні від 23.01.2014 № 230115, від 15.01.2014 № 150108, від 22.01.2014 №220104, від 22.01.2014 №220105, від 31.01.2014 №310101 судом не приймаються як належні докази підтвердження реальності господарських операцій, здійснених між ТОВ «Гільдія Інжиніринг» та ТОВ «Інтервенто», з огляду на таке.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст.1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 ( далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15 та п. 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Однак у вказаних документах відсутній перелік робіт, які включає в себе комплекс топографо-геодезичних робіт, обсяг їх виконання, затрати людиногодин при виконанні таких робіт.

Вищезазначені технічні звіти, які виконувалися на підставі вищевказаних договорів, проводилися в межах здійснення землеустрою.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів, тощо.

Згідно зі ст. 20 вказаного Закону землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: а) розробки документації із землеустрою щодо організації раціонального використання та охорони земель; б) встановлення та зміни меж об'єктів землеустрою, у тому числі визначення та встановлення в натурі (на місцевості) державного кордону України; в) надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок; г) встановлення в натурі (на місцевості) меж земель, обмежених у використанні і обмежених (обтяжених) правами інших осіб (земельні сервітути); ґ) організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою; д) виявлення порушених земель і земель, що зазнають впливу негативних процесів, та проведення заходів щодо їх відновлення чи консервації, рекультивації порушених земель, землювання малопродуктивних угідь, захисту земель від ерозії, підтоплення, заболочення, вторинного засолення, висушення, ущільнення, забруднення промисловими відходами, радіоактивними і хімічними речовинами та інших видів деградації, консервації деградованих і малопродуктивних земель.

Статтею 34 Закону України «Про землеустрій» топографо - геодезичні та картографічні роботи проводяться з метою створення і своєчасного поновлення планово -картографічної основи при здійсненні землеустрою в порядку, визначеному Законом України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність».

Інформаційний зміст і масштаб топографо-геодезичних та картографічних матеріалів визначаються з урахуванням використання цих матеріалів, детальності проектування, обстежень і вишукувань відповідно до закону.

Таким чином з наведеного випливає, що топографо - геодизичні роботи проводяться під час здійснення благоустрою та на підставі відповідного документа, зокрема, завдання замовника.

Згідно з положеннями ст. 22 Закону України «Про землеустрій» землеустрій здійснюється на підставі: а) рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою; б) укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою; в) судових рішень.

Рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України.

Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.

З наявних в матеріалах справи технічних звітів на виконання топографо -геодизичних робіт по зйомці поточних змін місцевості масштабу 1:500, за адресами: м. Дніпропетровськ, вул. Томська 7-а, Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Ломоносова (км 405+000 зліва від автодороги М-18 Харків-Сімферополь); Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Херсонська 366/1; м. Нікополь вул. Героїв Чорнобиля, 2-А, неможливо встановити, хто є землевласником або землекористувачем об'єктів, для яких виконувалися роботи.

Відсутні технічні завдання, на підставі яких замовниками було доручено виконати вказані роботи.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про землеустрій» розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Нормою ст. 5 Закону України «Про топографо - геодизичну діяльність» визначено, що суб'єктами топографо-геодезичної і картографічної діяльності є, зокрема, юридичні та фізичні особи, які володіють необхідним технічним та технологічним забезпеченням та у складі яких за основним місцем роботи є сертифікований інженер-геодезист, що є відповідальним за якість результатів топографо-геодезичних і картографічних робіт.

Згідно зі ст. 5-2 означеного Закону, Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин веде Державний реєстр сертифікованих інженерів-геодезистів, які отримали кваліфікаційний сертифікат.

В матеріалах справи відсутній сертифікат інженера - геодезиста ТОВ «Інтервенто», а відтак неможливо підтвердити виконання даного переліку робіт належним суб'єктом - сертифікованим інженером - геодезистом ТОВ «Інтервенто».

У той же час всі технічні звіти підписані інженером - геодезистом ТОВ «Інтервенто» ОСОБА_2, як встановлено судом згідно з відомостями інформаційно - ресурсного порталу (www.usr.minjust.gov.ua) ОСОБА_2 є засновником та керівником ТОВ «Гільдія Інжиніринг», що вказує на те, що фактично технічні звіти були виконані інженером - геодезистом ТОВ «Гільдія Інжиніринг», а первинні документи, складені ТОВ «Інтервенто», є формально складеними.

На формальність складання документів ТОВ «Інтервенто» вказує також і той факт, що ТОВ «Гільдія Інжиніринг» не є замовником топографо-геодезичних робіт, а є лише посередником між замовниками та ТОВ «Інтервенто».

ПрАТ «Авіас Плюс» замовив у ТОВ «Гільдія Інжиніринг» на підставі договору від 20.01.2014 № 01/20-1 виконання робіт з розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення ) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: автомобільна дорога Р-52 Дніпропетровськ - Царичанка - Кобеляки - Решетилівка, км 23-760 (праворуч) Чумаківська сільська рада, Дніпропетровській район, Дніпропетровська обл.

Вказані роботи позивачем були передоручені ТОВ «Інтервенто» на підставі договору від 20.01.2014 № 01/20-2.

На підставі договору від 20.01.2014 № 01/20-2 ТОВ «Вест Ойл Груп» замовило у позивача виконання геодезичної зйомки території АЗС (орієнтована площа 0,62 га) з нанесенням існуючих комунікацій та мереж з підрахунком об'ємів зовнішнього благоустрою (підрахунок площі плитки, кількість погонних метрів бордюру, площі зеленої зони) та з підрахунком об'ємів земляних робіт шлаку та щебеню, за адресою: Запорізька обл., м. Мелітополь, вул. Ломоносова (км 405+000 зліва від автодороги М-18 Харків-Сімферополь).

Вказані роботи були передоручені ТОВ «Інтервенто» на підставі договору від 20.01.2014 № 01/20-2.

За умовами договору від 17.12.2013 № 12/17-1 ТОВ «Макро Поіс Плюс» доручило ТОВ «Гільдія Інжиніринг» виконати комплекс топографо-геодезичних геологічних робіт на об'єктах: в м. Нікополь, за адресами: вул. Героїв Чорнобиля, 2а, вул. Херсонська, 366/1.

Означені роботи передоручені позивачем ТОВ «Інтервенто» від 27.12.2013 № 12/27-1.

Таким чином, отримавши замовлення на виконання описаних вище робіт, позивач передоручав їх ТОВ «Інтервенто», а тому отримані від вказаного підприємства роботи не можуть вважатися такими, що отримувалися та використані позивачем у власній господарській діяльності.

Судом встановлено, що видами діяльності ТОВ «Гільдія Інжиніринг» є: Інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у (код КВЕД 43.99); Комп'ютерне програмування (код КВЕД 62.01); Діяльність у сфері архітектури (код КВЕД 71.11); Діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний) (код КВЕД 71.12); Інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.(код КВЕД 74.90); Будівництво житлових і нежитлових будівель (Код КВЕД 41.20).

Зазначене вказує на наявність у позивача відповідних професійних та технічних можливостей для виконання робіт (виконання яких задеклароване ТОВ «Інтервенто») самостійно, оскільки така діяльність є звичайною для ТОВ «Гільдія Інжиніринг».

Вищенаведені обставини вказують на неможливість реального фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Інтервенто» та ТОВ «Гільдія Інжиніринг».

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності в цілому, а відтак і в кожній господарській операції, з яких складається господарська діяльність платника.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі - ПК України), розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, господарські операції є такими, що вчинені у межах господарської діяльності, лише за наявності розумних економічних причин (ділової мети). Операція, позбавлена таких економічних причин, не підлягає відображенню в податковому обліку.

Слід зазначити, що платник, плануючи господарську діяльність, повинен прагнути до отримання економічного ефекту за рахунок приросту (збереження) активів, а не від мінімізації податкових платежів. Тому мотивація суб'єкта господарювання при вступі у господарські правовідносини повинна ґрунтуватися на тому, що розмір очікуваного доходу від господарської операції повинен бути істотним у порівнянні з розміром очікуваної податкової вигоди.

Для цього необхідно встановити, чи були зазначені операції (за умови досягнення поставлених завдань) спрямовані на одержання прибутку; чи було досягнуто платником заплановану мету господарських операцій та у разі її недосягнення встановити, які фактори перешкодили цьому; чи були у платника об'єктивні економічні підстави, не пов'язані з отриманням податкових переваг, для виконання цих операцій; чи було визначено платником ринкові ризики, супутні цим операціям; чи було фактично виділено платником кошти на виконання цих операцій; чи були співрозмірні залучені платником кошти та ресурси для виконання цих операцій з отриманим доходом з точки зору господарської розумності, відповідності дій суб'єкта господарювання звичаям ділового обороту.

При цьому, при визначенні податкових наслідків розглядуваних операцій необхідно враховувати, що ділова мета господарської операції є недобросовісною у разі домінування податкової мети (зниження податкового навантаження, одержання податкових пільг та переваг тощо) над комерційною метою.

Суд критично оцінює первинні документи, складені між позивачем та ТОВ «Інтервенто» як належні докази підтвердження реальності настання наслідків фінансово -господарської діяльності позивача з контрагентом та податкового кредиту, з огляду на приведене нижче.

Так, згідно п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

При цьому, п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг, або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Під час розгляду справи судом не встановлено наявності у виконавця ТОВ «Інтервенто» технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу для здійснення вищеописаних робіт.

Як зазначено в Інформаційному листі ВАС України від 02.06.2011 №742/11/13 необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини: результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Слід зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника - покупця товарів (робіт/послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість , що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є його податковим ризиком.

Суд відмічає, що з метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди встановленню підлягає їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій.

Слід також зазначити, що за умови доведеності податковим органом, що платник при укладенні правочинів та виконанні господарських операцій діяв без належної обачливості та, виходячи з обставин такого укладення та виконання, знав або повинен був знати про порушення, допущені контрагентами, податкова вигода за такими операціями має бути визнана необґрунтованою.

Відтак, хоча з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин платник не є відповідальним за протиправні дії третіх осіб, що перебувають поза межами його впливу та контролю, однак несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності мають покладатися на особу, якою були укладені відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та здійснення необґрунтованих виплат з бюджету.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.04.2014 по справі № К/800/3230/13 (номер судового рішення в ЄДРСР № 38692797).

На підставі вищевикладеного, суд робить висновок, що податкові накладні та акти здачі - прийняття робіт є формально складеними, а господарські операції між позивачем та ТОВ «Інтервенто» не є реальними, оскільки судом не встановленого самого факту здійснення господарських операцій.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено реальність здійснення господарської операції по правовідносинам із вищевказаним контрагентом, а саме факт укладення договорів на виконання робіт, складання між сторонами податкових накладних та актів приймання -з дачі робіт не може свідчити про реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами, з урахуванням вимог ст. ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, як вбачається з наведеного вище, позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту по взаємовідносинам із ТОВ «Інтервенто» суму ПДВ у розмірі 17783,00 грн. у січні 2014 року, в результаті чого відбулося заниження податкових зобов'язань з ПДВ. Отже, збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 22229,00 грн., з яких: за основним платежем на суму у розмірі 17783,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 4446,00 грн. Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області здійснено на законних підставах.

Отже, оскаржене податкове повідомлення - рішення від 11.09.2014 № 0004392203 (форми «Р») винесено відповідачем правомірно, у межах повноважень, наданих відповідачу законодавством України.

У відповідності до статті 94 КАС України у разі відмови у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.

Судом встановлено, що позивач під час подання адміністративного позову сплатив судовий збір у розмірі 182,70 грн. Отже, позивач повинен доплатити судовий збір у розмір 1644, 30 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 128, 159 - 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія Інжиніринг» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 11.09.2014 №0004392203 (форми «Р») відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гільдія Інжиніринг» на користь Державного бюджету України судові витрати з оплати судового збору в розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири ) грн. 30 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Царікова