Постанова

від 23.05.2016 по справі 810/910/16

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року м. Київ №810/910/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Санрайз Моторз" до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДі Санрайз Моторз» з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 21.10.2015 №00114091502 та №0014081502.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про протиправність винесених ДПІ на підставі акта перевірки від 21.10.2015 №228/1502/35520386 оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на те, що, на думку позивача, при їх прийнятті ДПІ порушено норми податкового законодавства.

Так, як йдеться у позовній заяві, позивач за підсумками 1 кварталу 2013 року не отримав прибутку від загальної діяльності та, керуючись п. 57.1 ст. 57 ПК України, подав до ДПІ звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013 р., визначивши об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності (стр. 07 декларації) на рівні нульового показника.

Разом з тим сума авансових внесків позивача з січня по квітень 2013 року перевищує суму зобов'язань, а відтак, як стверджує позивач, податкові зобов'язання до сплати в бюджет за травень, червень та липень 2013 року відсутні.

Однак податковим органом зазначених обставин враховано не було, що на переконання позивача свідчить про безпідставність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та як наслідок необхідність їх скасування.

Представник відповідача під час судового засідання 19.05.2016 р. позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення, у яких зазначено, що посадові особи ДПІ при проведенні камеральної перевірки позивача та оформленні її результатів діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є законними.

При цьому представником відповідача наголошено на тому, що відповідно до оформленого акта камеральної перевірки позивачем порушено граничні терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток, передбачені п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Так, зокрема, згідно облікових даних АІС «Податковий блок» встановлено несвоєчасну сплату позивачем авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств за травень-липень 2013 р., а також червень 2015 р. в сумі 2098,55 грн. та липень 2015 р. в сумі 77068 грн., що відповідно і стало підставою для нарахування позивачу штрафних санкцій згідно п. 126.1 ст. 126 ПК України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі з мотивів, наведених у письмових запереченнях.

Разом з тим під час судового засідання представники сторін не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження, з огляду на що, керуючись ч. 4 ст. 122 КАС України, суд продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відтак, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та оцінивши докази, які є у справі, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВіДі Санрайз Моторз» 29.02.2008 року зареєстроване як юридична особа, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 36) та взято на облік у ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

21.10.2015 р. ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток (авансових внесків) ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз», оформлену актом №228/1502/35520386 (а.с. 11).

У ході перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток (авансових внесків), визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України.

Згідно висновків акту перевірки ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» порушено граничні терміни сплати авансових платежів з податку на прибуток (авансових внесків) по строкам:

- 30.06.2015 р. - граничний термін сплати, сума погашеного податкового зобов'язання - 31610 грн., дата сплати 11.08.2015 р., кількість днів затримки сплати - 41 день;

- 30.06.2013 р. - граничний термін сплати, сума погашеного податкового зобов'язання 31610 грн., дата сплати - 31.07.2013 р., кількість днів затримки сплати - 31 день;

- 30.05.2013 р. - граничний термін сплати, сума погашеного податкового зобов'язання - 2098,5 грн., дата сплати - 31.07.2013 р., кількість днів затримки сплати - 62 дні;

- 30.07.2013 р. - граничний термін сплати, сума погашеного податкового зобов'язання - 31610 грн., дата сплати - 31.07.2013 р., кількість днів затримки сплати - 1 день;

- 30.07.2015 р. - граничний термін сплати, сума погашеного податкового зобов'язання - 7068 грн., дата сплати - 11.08.2015 р., кількість днів затримки сплати - 12 днів.

Згідно розрахунків штрафної санкції, оформлених в якості додатків до акта перевірки (а.с.10), за результатами перевірки податкових декларацій з податку на прибуток підприємства від 25.02.2013 р. №9087527594 та від 23.02.2015 р. №9080872683 (річна) застосовано до ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» штрафні санкції у розмірі 10% та 20% залежно від кількості встановлених днів простроченої сплати.

21.10.2015 р. на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0014091502, згідно якого на підставі ст. 126 ПК України позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20 % в сумі 13063,71 грн. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» за затримку на 859 828 98 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 65318,55 грн. (а.с. 8).

Також 21.10.2015 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ш» №0014081502, згідно якого на підставі ст. 126 ПК України позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 10 % в сумі 3867,80 грн. за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» за затримку на 798 68 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 38678,00 грн. (а.с. 9).

11.11.2015 року позивачем розпочато процедуру адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 21.10.2015 №0014091502, № НОМЕР_1.

Рішеннями про результати розгляду скарги ГУ ДФС України у Київській області від 06.01.2016 №22/10/10-36-10-01-04, ДФС України від 05.02.2016 № 2434/6/99-99-10-01-02-25 у задоволенні скарг позивача відмовлено (а.с. 15-17, 22-23).

Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з позовом до суду про визнання їх протиправними та скасування.

Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог судом встановлено таке.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 ПК України (в чинній на час виникнення спірних правовідносин редакції) платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

На суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом.

У разі якщо платник податку, який сплачує авансовий внесок, за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року не отримав прибуток або отримав збиток, він має право подати податкову декларацію та фінансову звітність за перший квартал. Такий платник податку авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року не здійснює, а податкові зобов'язання визначає на підставі податкової декларації за підсумками першого півріччя, трьох кварталів та за рік, яка подається до контролюючого органу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Платник податку, який за підсумками минулого звітного (податкового) року не отримав прибутку або отримав збиток, податкові зобов'язання не нараховував і не мав базового показника для визначення авансових внесків у наступному році, а за підсумками першого кварталу отримує прибуток, має подати податкову декларацію за перше півріччя, три квартали звітного (податкового) року та за звітний (податковий) рік для нарахування та сплати податкових зобов'язань.

У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов'язань.

При цьому дванадцятимісячний період для сплати авансових внесків визначається починаючи з березня поточного звітного (податкового) року по лютий наступного звітного (податкового) року включно.

У відповідності до п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Відповідно до п. 49.20 ст. 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Згідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Судом встановлено, що 05.02.2013 року позивачем направлено на адресу ДПІ звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2012 р., реєстраційним номером якої згідно до квитанції №2 є №9086595049 (а.с. 69-72).

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2013 року позивачем направлено на адресу ДПІ уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2012 р., реєстраційним номером якої згідно до квитанції №2 є №9087527594 (а.с. 73-76).

При цьому доходи підприємства за звітний 2012 рік, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у відповідності до рядка 01 вказаних декларацій становлять 189 861 987 грн. В той же час, розмір щомісячного авансового внеску в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємства за звітний (податковий) період 2012 р. позивачем визначено на рівні 31610 грн. (рядок 34) (а.с. 75).

Як встановлено судом та не ставилось під сумнів відповідачем, на підставі п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України TOB «ВіДі Санрайз Моторз» в 2013 році відносилось до платників податку на прибуток підприємства, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний період (рік 2012) перевищували 10 мільйонів гривень, з огляду на що позивач повинен був щомісячно сплачувати авансові внески з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) 2012 рік без подання податкової декларації, а саме в сумі 31610 грн.

Також, окрім цього, на підставі ст. 2 підрозділу 4 ПК України ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» у січні - лютому 2013 р. повинно було сплачувати авансовий внесок з податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев'ять місяців 2012 року.

Так, на виконання визначених обов'язків підприємство сплачувало авансові внески з податку на прибуток протягом січня - квітня 2013 р., що підтверджується відомостями зворотного боку інтегрованої картки платника з авансових внесків з податку на прибуток підприємств (а.с.86-87), а саме:

- за січень 2013 р. - у сумі 39182 грн.;

- за лютий 2013 р. - у сумі 39182 грн.;

- за березень 2013 р. - у сумі 31610 грн.;

- за квітень 2013 р. - у сумі 31610 грн.

23.04.2013 р. позивач подав до податкового органу за допомогою засобів електронного зв'язку звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013 року від 23.04.2013 р. з додатками (а.с.25-27).

Відповідно до наявної в матеріалах квитанції № 2 (а.с. 28) вказана декларація отримана ДПІ 23.04.2013 р. (реєстраційний номер документу НОМЕР_2), проте як свідчить зворотній бік інтегрованої картки платника з авансових внесків з податку на прибуток підприємств вказана декларація не відображена в інтегрованій картці платника з авансових внесків з податку на прибуток підприємств позивача.

Як встановлено судом, згідно рядка 07 даної декларації об'єкт оподаткування від усіх видів діяльності позивача має прочерк; згідно рядка 08 ТП об'єкт оподаткування від діяльності, що підлягає патентуванню становить 186897 грн., в свою чергу нарахований за 1 квартал 2013 р. податок на прибуток позивачем визначено в сумі 35165 грн. (р. 16).

Оскільки останнім календарним днем І кварталу 2013 р. є 31.03.2013 р., строк для подання звітної податкової декларації з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 р. складав період до 12.05.2014 р.

А відтак, податкова декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2013 р. подана в межах строку, встановленого для її подачі згідно підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Разом з тим, 05.06.2013 року ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» отримало від ДПІ у Києво-Святошинському районі запит від 22.05.2013 №3444/10/15-125 (зареєстровано за вх. № 12/11/9.01/002-13 від 05.06.2013) про надання інформації щодо результатів, відображених в декларації на прибуток за 1 квартал 2013 р. (а.с.133).

Відповідь на вказаний запит позивачем оформлено листом від 06.06.2013 №12/11/8.01/016-13, в якому серед іншого відповідача повідомлено про обставини відсутності прибутку за результатами господарської діяльності підприємства у 1 кварталі 2013 р., що дозволяє не сплачувати авансові внески з податку на прибуток підприємств, починаючи з травня 2013 року (а.с.134-135).

Водночас, незважаючи на пояснення платника, ДПІ нараховано позивачу авансові внески по податку на прибуток за травень 2013 p., червень 2013 р. та липень 2013 р. в розмірі 31610 грн. за кожен місяць, тобто на загальну суму 94830 грн., що підтверджується відомостями зворотного боку інтегрованої картки платника з авансових внесків з податку на прибуток підприємств (а.с.87-88).

Підставою для нарахування відповідачем в інтегрованій картці платника вказаних авансових внесків з податку на прибуток за травень 2013 p., червень 2013 р. та липень 2013 р. в розмірі 31610 грн. за кожен місяць зазначено податкову декларацію з податку на прибуток підприємства від 25.02.2013 №9087527594.

При цьому 12.07.2013 р. ТОВ «ВІДІ Санрайз Моторз» отримало податкову вимогу від 25.06.2013 №355-19, в якій зазначено про існування на рахунку позивача податкового боргу з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 34903,85 грн. (а.с.29).

ТОВ «ВІДІ Санрайз Моторз» подало скаргу від 19.07.2013 р. №12/11/8.01/022-13 на вищевказану податкову вимогу до Головного управління Міндоходів у Київській області (а.с.30-32).

Так, за результатами розгляду даної скарги у рішенні від 06.08.2013 р. №502/10/10-36-15-01-20 Головним управлінням Міндоходів у Київській області зазначено, що станом на 01.08.2013 р. податкова заборгованість по ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» відсутня, а податкова вимога від 25.06.2013 р. №355-19 вважається відкликаною (а.с.33).

В підтвердження відсутності заборгованості позивачу податковим органом оформлено довідку про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що контролюються органами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 13.08.2013 №1019/10/19-043.

Між тим, як пояснено представником позивача, 31.07.2013 р. від співробітника ДПІ позивач отримав усне роз'яснення про те, що у зв'язку з технічною помилкою в системі АІС «Податковий блок» відсутня податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013 p., яка була подана позивачем 23.04.2013 р.

З огляду на зазначену обставину 31.07.2013 р. позивач подав до податкового органу повторно звітну декларацію з податку на прибуток за 1-й квартал 2013 року із додатками (а.с.172-181), датовану 31.07.2013 року, вказаній декларації присвоєно реєстраційний номер НОМЕР_3, про що свідчить квитанція №2 від 31.07.2013 (а.с. 119).

Той факт, що дана декларація зі статусом «звітна» була прийнята податковим органом, підтверджує, що раніше подана декларація з податку на прибуток за 1-й квартал 2013 року із додатками, датована 23.04.2013 року, яка також мала статус «звітна», дійсно не була прийнята податковим органом чи не визнана як податкова звітність.

В подальшому позивач подав до контролюючого органу уточнюючу декларацію з податку на прибуток за 1-й квартал 2013 року із додатками (а.с.109-118), датовану 07.08.2013 року, яка була прийнята під реєстраційним номером НОМЕР_4 (а.с.182).

Уточнення стосувались додатка ТП «Розрахунок податку на прибуток, отриманий від діяльності, що підлягає патентуванню», тому на розмір прибутку/збитку, як пояснено позивачем та встановлено судом, згадані уточнення не вплинули.

В судовому засіданні представник відповідача стверджував про те, що подана позивачем 23.04.2013 р. податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013 року від 23.04.2013 р. з додатками № НОМЕР_2 не визнана як податкова звітність.

На підтвердження вказаного відповідач надав суду службову записку управління оподаткування юридичних осіб на адресу управління інформатизації та обліку платників податків №63/15/132 від 24.04.2013, в якій зазначено про наявність порушень ст. 57 ПКУ у податкових деклараціях з податку на прибуток ряду підприємств, та зокрема, позивача, внаслідок чого зазначено про необхідність присвоєння таким деклараціям статусу «не визнана як податкова звітність» (а.с.120).

Судом встановлено, що в зазначеному у службовій записці переліку була і податкова декларація позивача з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2013 року від 23.04.2013 р. з додатками № НОМЕР_2.

Між тим, суд зауважує, що докази надіслання на адресу позивача відомостей про невизнання податкової декларації ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» за 1 квартал 2013 р. від 23.04.2013 р. № НОМЕР_2 як податкової звітності у відповідача відсутні, що підтверджується письмовими поясненнями відповідача від 19.05.2016 р. б/н (а.с.140).

Позивач в судовому засіданні беззаперечно підтвердив факт неотримання від відповідача будь-яких відомостей про присвоєння податковій декларації ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» за 1 квартал 2013 р. від 23.04.2013 р. № НОМЕР_2 статусу «не визнана як податкова звітність», зазначивши про це також в поданих суду письмових поясненнях від 12.05.2016 (а.с.129-130).

Отже, суд вважає, що факт присвоєння податковій декларації ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» за 1 квартал 2013 р. від 23.04.2013 р. № НОМЕР_2 статусу «не визнана як податкова звітність» відповідачем не доведений, а відтак вказана податкова декларація повинна бути відображеною в зворотному боці інтегрованої картки платника з авансових внесків з податку на прибуток підприємств датою її прийняття податковим органом - 23.04.2013 року.

Саме не відображення в інтегрованій картці платника з авансових внесків з податку на прибуток підприємств податкової декларації ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» за 1 квартал 2013 р. від 23.04.2013 р. № НОМЕР_2 потягло несприятливі для позивача наслідки.

Так, як зазначено відповідачем, лише у зв'язку із поданням податкової декларації від 31.07.2013 р. №9046698902 відбулося виключення з облікових даних ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» заборгованості зі сплати авансових внесків за травень-червень 2013 р., які не повинні були нараховуватися у зв'язку з подачею та прийняттям відповідачем податкової декларації позивача за 1 квартал 2013 р. від 23.04.2013 р. № НОМЕР_2.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд вважає протиправною бездіяльність відповідача по невідображенню в зворотному боці інтегрованої картки платника з авансових внесків з податку на прибуток підприємств відомостей про подання позивачем та прийняття відповідачем 23 квітня 2013 року звітної податкової декларації ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2013 р. від 23.04.2013 р. № НОМЕР_2.

Відповідно до положень частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Водночас, у разі помилкового обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права чи неналежного формулювання позовних вимог, адміністративні суди мають право на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та застосувати той спосіб захисту порушеного права позивача, який відповідає фактичним обставинам справи і відновлює порушене право особи.

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача по невідображенню в зворотному боці інтегрованої картки платника з авансових внесків з податку на прибуток підприємств відомостей про подання позивачем та прийняття відповідачем 23 квітня 2013 року звітної податкової декларації ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2013 р. від 23.04.2013 р. № НОМЕР_2.

Отже, приймаючи до уваги визнання судом протиправної бездіяльності відповідача по невідображенню в зворотному боці інтегрованої картки платника з авансових внесків з податку на прибуток підприємств відомостей про подання позивачем та прийняття відповідачем 23 квітня 2013 року звітної податкової декларації ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2013 р. від 23.04.2013 р. № НОМЕР_2, суд вважає протиправним нарахування позивачу авансових внесків з податку на прибуток за травень 2013 p., червень 2013 р. та липень 2013 р. в розмірі 31610 грн. за кожен місяць на підставі податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2012 рік від 25.02.2013 №9087527594, адже матеріали справи свідчать, що за результатами І кварталу 2013 р. згідно податкової декларації ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2013 р. від 23.04.2013 р. № НОМЕР_2 у позивача був відсутній об'єкт оподаткування, про що прямо свідчить рядок 7 вказаної декларації, що в свою чергу вказує на неотримання за підсумками першого кварталу звітного (податкового) року прибутку, та є підставою для не нарахування авансових внесків у другому - четвертому кварталах 2013 року.

Отже, враховуючи наявність у позивача збитку за підсумками першого кварталу 2013 р, а також беручи до уваги подання позивачем у встановлений Податковим кодексом України строк податкової декларації за перший квартал 2013 р., позивач, на переконання суду, не мав обов'язку зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств у другому - четвертому кварталах 2013 р., що прямо передбачено п. 57.1 ст. 57 ПК України, та, зокрема, за квітень, травень, червень 2013 року.

Аналізуючи положення п. 57.1 ст. 57 ПК України про те, що наявність збитку за підсумками першого кварталу 2013 р. звільняє платника податку від сплати авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року, суд приходить до висновку про те, що за умови подання податкової декларації зі збитком за підсумками першого кварталу 2013 року - позивач звільняється від сплати авансових внесків у другому - четвертому кварталах звітного (податкового) року.

Разом з тим, судом встановлено, що за підсумками 2014 року ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» подано до ДПІ звітну податкову декларацію з податку на прибуток (14.02.2015 р. отримана квитанція №2, реєстраційний №9080694842) (а.с.150-154).

23.02.2015 р. платником подана нова звітна податкова декларація з податку на прибуток за 2014 рік (одержана квитанція №2, реєстраційний № НОМЕР_5), в якій задекларовано податок на прибуток в сумі 84814 грн. та розраховано щомісячний авансовий внесок в сумі 7068 грн. (а.с.155-159).

Так, у новій звітній декларації в рядку 13 ЗП «Зменшення нарахованої суми податку» декларації була зазначена сума 84814 грн., яка дорівнює розміру задекларованого податку на прибуток.

29.09.2015 р. ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» подано уточнюючу звітну податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік (одержана квитанція №2, реєстраційний №9082115217), в якій змінено значення рядка 13 ЗП «Зменшення нарахованої суми податку» декларації на суму 244190 грн., що відповідає нарахованим та сплаченим авансовим внескам податку на прибуток за 2014 рік (а.с.160-164).

Водночас, як також встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, розраховані авансові внески у 2015 році позивачем не сплачувались, так як ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» станом на 01.01.2015 р. мало фактичну переплату по авансовим внескам з податку на прибуток в сумі 159376 грн., що зазначено в уточнюючий звітній податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік в рядку 14 «Податок на прибуток за звітний (податковий) період» (-159376 грн.) (а.с.161).

Відповідно до п. 126.1 ст. 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 110.1 статті 110 ПК України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Отже, підставою для притягнення платника податків до відповідальності, зокрема, у вигляді застосування штрафу, є вчинення відповідного податкового правопорушення.

Враховуючи відсутність у позивача обов'язку сплати авансових внесків у другому - четвертому кварталах 2013 р., а також обов'язку сплати розрахованих авансових внесків у 2015 р. з огляду на фактичну їх переплату в сумі 159376 грн., притягнення до відповідальності за їх несплату та застосування штрафів в даному випадку є безпідставним та суперечить вимогам ПК України.

Крім того суд звертає увагу, що перевірка своєчасності сплати податкових зобов'язань не є предметом камеральної перевірки. Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених ПКУ податків та зборів є предметом документальної перевірки.

У відповідності з п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Згідно з пунктом 76.1 статті 76 ПК України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Законодавством не передбачено право контролюючого органу під час проведення камеральної перевірки перевіряти інші питання, крім перевірки податкової звітності на предмет наявності або відсутності в ній помилок (порушень) та перевірки своєчасності подання податкової звітності.

Перевірка своєчасності сплати податкових зобов'язань - авансових внесків з податку на прибуток та визначення штрафних санкцій заст. 126 ПКУ під час камеральної перевірки є порушенням з боку відповідача норм податкового законодавства України.

Згідно з підпунктом 21.1.1 пункту 21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 р. у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Проте відповідач як суб'єкт владних повноважень доказів, які б спростовували доводи позивача не надав, в той же час правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем під час судового розгляду доведено не було.

Між тим, вирішуючи даний спір по суті, суд вважає за доцільне звернути увагу, що правові відносини у сфері оподаткування безпосередньо стосуються питань власності платника податків, адже за результатами оподаткування сукупна вартість відповідного майна такого платника зменшується на розмір конкретної суми податку.

Водночас згідно до ч. 1 ст. 1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти

своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших

зборів або штрафів.

Тобто, будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Протоколу, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

А відтак, під час вирішення судових спорів у податкових правовідносинах встановленню судом підлягає питання щодо забезпечення такого справедливого балансу, із врахуванням того, що згадане втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним (див. рішення у справі «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy) [GC], №33202/96, п. 107, ECHR 2000-I). Вимога законності, яка випливає з Конвенції, означає вимогу дотримання відповідних положень національного закону і принципу верховенства права (див. рішення у справі «Ентрік проти Франції» (Hentrich v. France) від 22.09.1994 року, серія А, №296-A, сс. 19- 20, п. 42; . рішення у справі «Ятрідіс проти Греції» (Jatridis v. Greece) [ВП], № 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II, рішення у справі «Щокін проти України», заяви №23759/03 та №37943/06, 14.10.2010 р. №14/01/2011).

Отже, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1814 грн. згідно квитанції від 12.03.2016 р. №27 (а.с.2).

Ухвалою суду від 23.05.2016 року позивачу повернуто надмірно сплачену суму судового збору на суму 436,00 грн.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1378 грн. підлягають стягненню на його користь відповідно до положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб'єкта владних повноважень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області по невідображенню в зворотному боці інтегрованої картки платника з авансових внесків з податку на прибуток підприємств відомостей про подання ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» та прийняття Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області 23 квітня 2013 року звітної податкової декларації ТОВ «ВіДі Санрайз Моторз» з податку на прибуток підприємств за 1 квартал 2013 р. від 23.04.2013 р. № НОМЕР_2.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 21.10.2015 №0014091502.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області від 21.10.2015 №0014081502.

5. Стягнути судовий збір в сумі 1378 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВіДі Санрайз Моторз» (ідентифікаційний код 35520386, місцезнаходження 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, буд. 60а) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (ідентифікаційний код 39471029, місцезнаходження 08132, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вулиця Ломоносова, 34).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кушнова А.О.