Рішення

від 30.06.2016 по справі 904/4614/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.16р. Справа № 904/4614/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ"

до

Відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі: Регіональна філія "Придніпровська залізниця"

Відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхаус"

про стягнення 24 151,42грн. майнової шкоди.

Суддя Юзіков С.Г.

Представники:

Позивача - ОСОБА_1, дов. № 299-4016 від 31.12.14р.

Відповідача-1 - ОСОБА_2, дов. №617 від 20.04.16р.

Відповідача-2 - не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідачів 24 151,42 грн. - майнової шкоди.

Відповідач -1 позов заперечує, мотивуючи тим, що правилами перевезень вантажу у вагонах відкритого типу, встановлено, що перед навантаженням вантажу відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагон відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів. Якщо псування вантажу є наслідком комерційної несправності вагона (контейнера), відповідальність за це несе той, хто завантажив продукцію у вагон (контейнер). 22.06.15р. станцією Нікополь Придніпровської залізниці складений комерційний акт АА № 007588/144, у якому зазначено, що вагон технічно справний, але про технічний стан вагону складений акт від 21.06.15 № 31. У вказаному акті зазначено, що виявлено вигиб кришки 4 люка, є зазор 5-7 см, Відправник бачити міг, але не вжив заходів, вагон не придатний під навантаження сипучих вантажів. В комерційному акті зазначено, що на деталях вагону є сліди витікання вантажу. Відправник не виконав вимоги ст. 31 Статуту залізниць України, п. 5, 6 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу, здійснив навантаження сипучого вантажу у вагон, що не придатний для перевезення такого вантажу, не підготував вагон до перевезення вантажу дрібної фракції, не вжив заходів, що виключають втрату вантажу на шляху прямування. Крім того, Відповідач -1 у відзиві зазначив, що Позивачем пропущений строк позовної давності, визначений ч. 4 ст.315 ГК України, оскільки Позивач не звертався до перевізника з претензією з підстав зазначених у позовній заяві, строк на пред'явлення позову сплинув через шість місяців з дня виявлення обставин, які є підставою для його заявлення. У зв'язку з наведеним Відповідач -1 просить суд відмовити у позові до нього.

Відповідача -2 про час та місце судового засідання повідомлено з дотриманням вимог Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" від 12.09.14р. за вих.№01-06/1290/14, що підтверджується роздрукованою сторінкою з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду у даній справі, зазначено дату розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчинено його підпис. Відповідач -2 явку повноважного представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов, документи витребувані судом чи доказів відсутності боргу на час розгляду справи господарському суду не надав.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача -1, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

21.06.15р. за залізничною накладною № 51874576 зі станції відправлення Торез Донецької залізниці на станцію Нікополь Придніпровської залізниці відправлено вагон №67869339 Пв з вугіллям марки АМ (Антрацит).

За залізничною накладною, вантажовідправником є ТОВ "ВЕРХАУС" (Відповідач -2), вантажоодержувачем - Позивач.

Під час видачі вантажу з перевіркою, встановлена вагова недостача продукції в кількості 8 100 кг. У комерційному акті № АА 007588/144 від 22.06.15р. зазначено, що його складено у доповнення до комерційного акту №009365/1211 станції Запоріжжя-Ліве, акту загальної форми №1228 станції Нікополь та акту про технічний стан вагону № 31 станції Нікополь. При комісійному зважуванні на 100 тонних тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органами Держстандарту 29.10.14р., огляд перевірка 04.02.15р., виявлено менше проти документа на 8 100 кг антрациту, який міг вміститися у вагоні. По документу - навантаження нижче бортів, вантаж у вологому стані, поверхня вантажу маркована вапном. У дійсності - навантаження нижче бортів 40 см, рівномірне, не марковане, крім лійкоподібного поглиблення над 4-5 люками довжиною 300 см, шириною 280 см, глибиною 150 см, над 6 люком поглиблення довжиною 150 см, шириною 180 см, глибиною 120 см. З одного боку вагона вигин армувального листа кришки 4 люка, зазор довжиною 50 см, шириною 5-7 см. На деталях вагону - залишки раніше просипаного вантажу. Вагон бездверний, люки закриті, на момент прибуття течі вантажу не було, зазор ущільнений власним вантажем. Вагон технічно справний, до навантаження відправник зазор бачити міг, але якісних мір по ущільненню не прийняв, втрата вантажу можлива.

Рахунок-фактуру постачальника №СФ-0000118 від 21.06.15р. Позивач оплатив.

За розрахунком Позивача, недостача вантажу з урахуванням 2 % норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто складає 6,74 т і становить 24 151,42 грн., з урахуванням ПДВ.

На думку Позивача, в даному випадку вбачається пропорційна відповідальність Відповідачів, виходячи з того, що залізниця подавала під завантаження непридатні для даного вантажу вагони, а вантажовідправник завантажив вантаж своїми засобами не вживши заходів запобігання втрати вантажу.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Відповідно до ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.

Згідно з ч.3 ст. 308 ГК України вантажовідправник зобов'язаний підготувати вантаж до перевезення з урахуванням необхідності забезпечення транспортабельності та збереження його в процесі перевезення і має право застрахувати вантаж у порядку, встановленому законодавством.

За ст. 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Статтею 315 ГК України встановлено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії . Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Відповідно до ст. 610, 614 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 917 ЦК встановлено, що перевізник зобов'язаний надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором. Відправник вантажу має право відмовитися від наданого транспортного засобу, якщо він є непридатним для перевезення цього вантажу. Відправник повинен пред'явити у встановлений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці; вантаж має бути також замаркований відповідно до встановлених вимог. Перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Згідно зі ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з ч.1 п. 31 Статуту залізниць України (далі Статут) залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу , очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.

Частиною 5 п. 31 Статуту встановлено, що придатність рухомого складу, зокрема вагонів, для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником , якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.

Згідно з ч.3 п. 32 Статуту залізниць України відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов.

Відповідно до п. 4 Правил перевезення вантажів у вагонах відкритого типу (далі - Правила перевезення вантажів), можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, розмір яких не перевищує 13 мм, визначається відправником.

Пунктом 5 Правил перевезення вантажів передбачено, що перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів.

У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу.

У випадках, коли під завантаження поданий несправний за своїм технічним станом вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника (абз. 3 п. 3.9 Роз'яснень президії ВГС України № 04-5/225 від 29.09.08р.).

Відповідно до п. 113 Статуту за не збереження прийнятого до перевезення вантажу залізниця несе відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що нестача виникла з незалежних від неї причин.

За п. 114 Статуту залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

Згідно з п.115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 п. 114 Статуту недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Підпунктом 2 п. "е" ст. 111 Статуту встановлено, що залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція).

Позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту (п.136 Статуту).

Пунктом 134 Статуту встановлено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються: а) з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу; ж) з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення претензії, - в усіх інших випадках.

Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.00 № 644, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2 % маси, зазначеної в перевізних документах, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.

З наведених норм вбачається, що у встановлений відсотковий показник входить не тільки природна втрата, а й граничне розходження у визначенні маси нетто (похибка ваг), а отже недостача маси вантажу, за які відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням такого граничного розходження.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач -1 позов заперечує, мотивуючи тим, що Позивачем пропущений строк позовної давності, визначений ч. 4 ст.315 ГК України. Позивач не звертався до перевізника з претензією з підстав зазначених у позовній заяві, відповідно, строк на пред'явлення позову сплинув через шість місяців з дня виявлення обставин, які є підставою для його заявлення. Обставини які є підставою для пред'явлення позову виявлені та зафіксовані комерційним актом АА № 007588/144 від 22.06.15р. Звертаючись до суду з даним позовом (03.06.16р.), Позивач пропустив шестимісячний строк. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Також у відзиві Відповідач посилається на Постанову Верховного суду України від 16.05.06р. у справі № 17/160, у якій зазначено, що відповідно до ст.136 Статуту позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог ст.134 цього Статуту, зокрема з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову.

Відповідач-2 не надав доказів завантаження вантажу у справний у комерційному та технічному відношенні вагон чи відмову в прийнятті вагону від залізниці під навантаження.

Несправність вагону № 67869339 не мала прихованого характеру, а була очевидною, яку перевізник і відправник могли бачити, тому, виходячи з обставин справи, вина за заподіяну у даному випадку шкоду повинна покладатись на обох Відповідачів.

Перевіривши доводи сторін, суд приймає до уваги положення ч. 4 ст. 13 Конституції України, якою визначено, що усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Тому, при застосуванні ст.315 ГК України слід виходити з рівних прав вантажовідправників, вантажоодержувачів і перевізників на пред'явлення позовів один до одного (за умови неподання претензії одержувачем перевізникові). За таких обставин, суд погоджується з Відповідачем -1, що у зв'язку з тим, що Позивач не звертався з претензією до Відповідача -1 за відшкодуванням завданої шкоди впродовж шести місяців з дня встановлення обставин, що спричинили заявлення позову, то, відповідно, строк на звернення з позовом за цими обставинами для Позивача закінчився через шість місяців від дати виявлення спірних обставин (дати складання комерційних актів), оскільки продовження такого строку чинним законодавством передбачено у випадку подачі претензії до перевізника (Відповідача -1).

З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що нестача вантажу підтверджується поданими до матеріалів справи документами, за нестачу вантажу у даному випадку відповідальність повинні нести обидва відповідачі порівно, оскільки в порушення ст. 31 Статуту Відповідач -1 допустив подачу під навантаження несправного у комерційному відношенні вагону, а Відповідач -2 завантажив цей вагон, не вживши заходів для запобігання втрати вантажу, однак Відповідач -1 заявив про застосування позовної давності, Відповідач -2 не надав доказів на спростування доводів Позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню - стягненню з Відповідача-2 підлягають 12 075,71 грн.; у позові до Відповідача-1, з урахуванням строку позовної давності, слід відмовити.

Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Відповідача -2, пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Верхаус", 91033, м. Луганськ, вул. Цимбальська, буд.5 (код 37851537) на користь Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", 53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 310 (код 00186520) 12 075,71 грн. - вартості недостачі вантажу, 689,00 грн. - судового збору.

У позові до Відповідача - 1 - відмовити .

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту, якщо не буде оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя С.Г. Юзіков

Повний текст рішення виготовлено