Рішення

від 29.06.2016 по справі 904/3347/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.16р. Справа № 904/3347/16

За позовом Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі", (м. Дніпропетровськ)

до Житлово-будівельного кооперативу № 393, (м. Дніпропетровськ)

про стягнення 55 842,55 грн.

Суддя Дубінін І.Ю.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (дов. № 265 від 12.05.16р.)

від відповідача: ОСОБА_2 - голова ( витяг; паспорт)

СУТЬ СПОРУ:

Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" (далі-позивач) звернулось до господарського суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу № 393 (далі-відповідач) про стягнення 136 160,57 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 99 092,93 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію, 33 731,58 грн. - інфляційні втрати, 3 336,06 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про постачання теплової енергії № 010473 від 12.04.2011р., в частині повного та своєчасного розрахунку за отриману теплову енергію.

07 червня 2016 року представником позивача подано до канцелярії суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, так, як відповідачем частково сплачено суму основного боргу у розмірі 90 002,93 грн.

Крім того, представник позивача зазначає, що згідно рішення Дніпропетровської міської ради № 26/6 від 13.04.16р. "Про найменування МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" та затвердження статуту у новій редакції найменування комунального підприємства з "Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" змінено на Комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради". Відповідно до п. 1.1. Статуту КП "Дніпропетровські міські теплові мережі" (у новій редакції) підприємство є правонаступником МКП Дніпропетровські міські теплові мережі". У зв'язку з чим, просить замінити назву Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" на Комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради" (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 37, код ЄДРПОУ 32082770).

Відповідно до ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

З огляду на викладене, господарський суд вважає можливим здійснити заміну сторони її правонаступником, а саме: замінити позивача у справі - Міське комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" на його правонаступника - Комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради".

Представник відповідача подав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, яким не визнає стягнення штрафних санкцій з останнього, та зазначає, що підприємство є неприбутковою організацією і не має можливості та коштів сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції, тим паче, інфляційні втрати фізичним особам МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" не нараховувало, а в Житлово-будівельного кооперативу № 393борг складає з боргу фізичних осіб. Крім того, МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" перевели всіх мешканців нашого будинку на особові рахунки, а старі борги залишили за підприємством відповідача, а підприємство останнього повинно переєструватись в ОСББ, та просить укласти угоду переуступки боргу з ЖБК 393 на кожного боржника окремо. Укладання та підписання угоди між мешканцями ЖБК 363 та МКП "Дніпропетровські міські теплові мережі" відповідач бере на себе.

В судовому засіданні 07.06.2016 року судом, відповідно до приписів ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 29.06.16р. о 11 год. 40 хв.

В судовому засіданні представник позивача надав заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до акту звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами до стягнення з відповідача підлягає:

- 49 186,40 грн. - заборгованість за спожиту теплову енергію;

- 5 326,19 грн. - інфляційні втрати;

- 1 329,96 грн. - 3% річних.

Суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представників позивача та відповідача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

12 квітня 2011 року між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі", як постачальник, та Житлово-будівельним кооперативом № 393, як споживач, було укладено договір на постачання теплової енергії № 010473.

Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 12.04.2014 року (п. 11.1. договору).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді та потрібних їй обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 2.1. договору, теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (175 діб);

гаряче водопостачання - протягом 350 діб;

- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;

- кондиціонування повітря - по мірі необхідності.

Згідно п. 7.2. договору, розрахунковим періодом є календарний місяць, по результатам якого підписується акт (в 2-х примірниках) на відпуск - отримання теплової енергії по формі додатку 4.

Пунктом 7.3. договору встановлено, споживач зобов'язаний не пізніше ніж за 5 діб до початку розрахункового періоду сплачувати постачальнику вартість теплової енергії згідно з її кількістю, передбаченою у додатку 1 до цього договору, по власним платіжним дорученням з указанням періоду, за який він сплачує.

Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку постачальника, який зобов'язаний направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.

Так, на виконання умов договору, обсяг відпущеної теплової енергії підтверджується двостороннім актом на відпуск-отримання теплової енергії, який складається за кожний місяць поставки теплової енергії окремо.

Відповідач систематично порушував умови вищевказаного договору, а саме, протягом опалювальних періодів 2014-2015рр., 2015-2016рр. не здійснював оплату за отриману теплову енергію.

Отже, за період з 01.11.2014р. по 29.02.2016р. заборгованість відповідача перед позивачем за спожиту теплової енергії складає у сумі 110 922,12 грн.

Житлово-будівельний кооператив № 393 за зазначений період частково сплатив за надані послуги теплопостачання суму в розмірі 11 829,19 грн.

Тобто, станом на 29.02.2016 року з урахуванням часткової оплати заборгованість відповідача перед позивачем складає у розмірі 99 092,93 грн.

Як встановлено матеріалами справи, 29.06.2016р. від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач відповідно до положень ст. 22 ГПК України зменшує позовні вимоги до відповідача, мотивуючи тим, що за результатами звірки взаєморозрахунків з відповідачем, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків, підписаний в двосторонньому порядку (а.с. 68) сума заборгованості за період з 01.02.2015 року по 01.06.2016 року складає у загальному розмірі 49 186,40 грн., що також підтверджується довідкою (а.с. 71).

З урахуванням зменшення суми боргу, сума заборгованості відповідача перед позивачем за даним актом звірки взаєморозрахунків складає у розмірі 49 186,40 грн.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплової енергії у розмірі 49 186,40 грн.

Доказів виконання по оплаті за договором на постачання теплової енергії № 010473 від 12.04.2011 року на загальну суму 49 186,40 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходить із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства. Якщо у зобов'язаннi встановлений строк (термiн) його виконання, то воно пiдлягає виконанню у цей строк (термiн).

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення основного боргу у сумі 49 186,40 грн.

Так, у зв'язку зі зменшенням суми основного боргу, перераховані суми 3% річних та інфляційних втрат.

На підставі ст. 625 Цивільного кодексу України позивач розрахував та заявив до стягнення з відповідача інфляційні втрати у сумі 5 326,19 грн. та 3% річних у сумі 1 329,96 грн., згідно розрахунків (а.с. 69-70).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунки позивача судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат та 3% річних відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних втрат у сумі 5 326,19 грн. та 3% річних у сумі 1 329,96 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати необхідно покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 599, 610, 612, 625, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 75, 80, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Здійснити заміну позивача у справі № 904/3347/16 з Міського комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" на його правонаступника Комунальне підприємство "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради".

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу № 393 (49130, м. Дніпропетровськ, вул. Березинська, буд. 45; код ЄДРПОУ 23068710) на користь Комунального підприємства "Дніпропетровські міські теплові мережі" Дніпропетровської міської ради" (49044, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 37; код ЄДРПОУ 32082770) - 49 186 (сорок дев'ять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 40 коп. заборгованість за спожиту теплову енергію, 5 326 (п'ять тисяч триста двадцять шість) грн. 19 коп. інфляційних втрат, 1 329 (одна тисяча триста двадцять дев'ять) грн. 96 коп. 3% річних, 837 (вісімсот тридцять сім) грн. 63 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 04.07.16р.

Суддя ОСОБА_3