Рішення

від 29.06.2016 по справі 908/1127/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/36/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2016 Справа № 908/1127/16

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві Курочкіній О.О.

За участю представників: від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 04.02.2016 р.; від відповідача-1 - не з'явився; від відповідача-2 - не з'явився

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/1127/16,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«МАГИСТРАЛЬ ПЛЮСВ» (69005, АДРЕСА_1);

до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства В«БласткоВ» (53073, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Златоустівка, вул. Підстепна, 29-А);

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Юридичне бюро В«АксіомаВ» (69123, АДРЕСА_2)

про стягнення суми,

Сутність спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«МАГИСТРАЛЬ ПЛЮСВ» звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства В«БласткоВ» заборгованості в розмірі 47340,28 грн., з яких: 28 471 ,29 грн. - суми основного боргу, 17301,29 грн. - втрат від інфляції, 1467,70 грн. - 3% річних, та з Товариства з обмеженою відповідальністю В«Юридичне бюро В«АксіомаВ» 100 грн. - суми боргу, забезпеченої порукою.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.04.2016р., позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1127/16, присвоєно номер провадження 34/36/16, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 16.05.2016р.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на: 01.06.2016р., 13.06.2016р., 29.06.2016р.

29.06.2016р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги зазначивши, зокрема, про наступне. На підставі договору про надання транспортно-експедиційних послуг № 59/2012-п від 13.12.2012р. у період з 01.03.2014р. по 30.06.2014р. позивач надав відповідачу-1 транспортно-експедиційні послуги, а саме: послуги з перевезення вантажу на загальну суму 442071,29 грн. Відповідач-1, в свою чергу, оплату за надані послуги здійснив частково на суму 413500 грн. Несплаченою залишилась сума 28571,29 грн. 01.04.2014р. між позивачем та відповдіачем-2 було укладено договір поруки, за яким відповдач-2 прийняв на себе зобов'язання по сплаті суми заборгованості за надані позивачем відповідачу-1 послуги в розмірі 100 грн. У зв'язку з чим, на підставі ст.ст. 530, 546, 547, 548, 549, 553, 555, 625, 929, 931 ЦК України, ст.ст. 20, 180, 181, 193, 216, 218, 231, 316 ГК України, позивач просить стягнути з відповідача-1 суму 28471,29 грн. основного боргу, суму 17301,29 грн. втрат від інфляції, суму 1467,70 грн. - 3% річних та з відповідача-2 суму 100 грн. основного боргу, забезпеченого порукою.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 у судові засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, правом надати відзиви на позов не скористалися.

Про час та місце судових засідань відповідачів - 1, 2 повідомлено належним чином. Ухвали суду були направлені на адреси вказані в позовній заяві та в Спеціальних витягах з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: ПАТ В«БласткоВ» - 53073, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Златоустівка, вул. Підстепна, 29-А; ТОВ В«Юридичне бюро В«АксіомаВ» - 69123, АДРЕСА_2, що відповідає приписам ст. 64 ГПК України. Згідно з п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

12.12.2012р. між ТОВ В«Магистраль ПлюсВ» (виконавець, позивач у справі) та ПАТ В«БласткоВ» (замовник, відповідач-1) був укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 59/2012-п, за умовами якого виконавець здійснює організацію надання вагонів приватного (особистого) залізничного парку для перевезення вантажів у відповідності до заявок замовника, а останній сплачує наданні виконавцем послуги на умовах даного договору (п.1.1).

За приписами п. 3.1 договору при наданні під завантаженні залізничного рухомого складу замовник сплачує виконавцю плату в розмірі 100% передоплати не пізніше 3-х банківських днів до початку завантаження.

У пункті ж 3.7 договору визначено, що плата за користування вагонами здійснюється на розрахунковий рахунок виконавця в розмірі 100% не пізніше 3-х банківських днів з моменту пред'явлення рахунку.

Відповідно до п. 3.10 договору сторони не пізніше 15-го числа кожного місяця, наступного за місяцем надання послуг, здійснюють звірку розрахунків та підписують акт виконаних робіт. Сума заборгованості перераховується протягом 6-ти банківських днів після підписання акта.

Пунктом 8.1 договору № 59/2012-п передбачено його дію до 31.12.13 р. Згідно п 8.2 договору № 59/2012-п договір може бут продовжений на наступний календарний рік, про що складається додаткова угода, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Доказів укладення додаткової угоди про продовження дії договору № 59/2012-п сторонами суду не надано, відповідно він припинив свою дію 31.12.13 р..

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 01.03.2014р. по 30.06.2014р. позивачем були надані послуги з перевезення вантажу на загальну суму 442071,29 грн., про що сторонами складено та підписано акти надання плоску, а саме:

- акт надання послуг № 80 від 31.03.2014р. на суму 26000 грн.;

- акт надання послуг № 142 від 30.04.2014р. на суму 135000 грн.;

- акт надання послуг № 201 від 31.05.2014р. на суму 164900 грн.;

- акт надання послуг № 264 від 30.06.2014р. на суму 116171,29 грн.

Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконав, оплату за транспортно-експедиційні послуги здійснив частково в розмірі 413500 грн., що виписками з банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

Несплаченою залишилась сума 28571,29 грн.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Частиною 1 статті 207 ЦК України, визначено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У відповідності до ст. 180 ГК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про факт укладення між сторонами правочинів транспортного експедирування, зміст яких (предмет і ціна) зафіксовано в у відповідних актах надання послуг.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами п. 1.7 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як слідує зі змісту позовної заяви, позивачем вказує, що ним на поштову адресу відповідача направлялись рахунки на оплату послуг, а саме:

- 16.04.2014р. направлено рахунок № 55 від 21.03.2014р. на суму 26000 грн.;

- 10.05.2014р. направлено рахунок № 130 від 30.04.2014р. на суму 135000 грн.;

- 14.06.2014р. направлено рахунок № 183 від 31.05.2014р. на суму 164900 грн.;

- 11.07.2014р. направлено рахунок № 242 від 30.06.2014р. на суму 116171,29 грн.

В якості доказів направлення даних рахунків позивачем надано копії фіскальних чеків та реєстри замовних листів з відбитком календарного штемпеля пошти.

Однак, суд оцінивши надані позивачем документи, встановив, що фіскальні чеки та реєстри поштових відправлень не можуть бути належними доказами направлення зазначених вище рахунків. Оскільки з наданих документів не можливо встановити, які саме відправлення було здійснено на адресу відповідача.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку, належними доказами направлення рахунків є описи вкладення до конверту з переліком документів, що направляються засобами потового зв'язку. Будь-яких інших доказів, які б свідчили, що рахунки було вручено відповідачу, позивачем надано не було. Рахунки не містять позначок про отримання їх уповноваженими представниками відповідача.

З матеріалів справи також вбачається, що 06.08.2015р. позивач направив на адресу відповідача лист № 07-15 від 06.08.2015р., в якому повідомив, що по договору № 59/2012-п від 13.12.2012р. станом на 06.08.2015р. за останнім рахується заборгованість в сумі 33571,29 грн. Також даним листом позивача вимагав відповідача сплатити наявну заборгованість. Разом з листом-вимогою було направлено акт звірки за період з 13.12.2012р. по 06.08.2015р. та рахунок № 28 від 06.08.2015р. на суму 33571,29 грн.

Направлення листа № 077-15 від 06.08.2015р., рахунка та акту підтверджується копією опису вкладення «з повідомленням», яким містить відбиток календарного штемпеля пошти « 06.08.2015».

З урахуванням поштового перебігу вимоги (5 днів, згідно Наказу Міністерства Інфраструктури України № 958 від 28.11.2013 р., + 7 днів згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України), відповідач 1 мав сплатити заборгованість у строк по 18.08.2015р. включно. Грошове зобов'язання відповідача 1 прострочено з 19.08.15 р.

Дану вимогу відповідач виконав частково, сплативши суму 5000 грн., несплаченою залишилась сума 28571,29 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Станом на час розгляду справи сума 28571,29 грн. ПАТ В«БласткоВ» на користь ТОВ В«Магистраль ПлюсВ» не сплачена.

Факт наявності заборгованості у відповідача-1 перед позивачем в розмірі 28471,29 грн. підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповдача-1 на користь позивача суми 28471,29 грн. є законними, обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню

Щодо вимог позивача про стягнення з відповдача-2 суми 100 грн., забезпеченою порукою, суд вважає, що дані вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

30.06.2014р. між ТОВ В«Магистраль ПлюсВ» (кредитор, позивач) та ТОВ В«Юридичне бюро В«АксіомаВ» (поручитель, відповідач-2) був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель зобов'язується перед кредитором за виконання ПАТ В«БласткоВ» (боржник, відповідач-1) зобов'язань боржника стосовно оплати транспортно-експедиційних послуг за актами надання послуг № 80 від 31.03.2014р., № 142 від 30.04.2014р., № 201 від 31.05.2014р., № 264 від 30.06.2014р.

У пункті 2.1. договору поруки зазначено, що розмір зобов'язань боржника, зазначених в пункті 1 цього договору, що забезпечується порукою за цим договором складає 100 грн.

Відповідно до п. 6 договору відповідальність поручителя та боржника перед кредитором є солідарною.

В разі невиконання та/або несвоєчасного виконання боржником зобов'язань, визначених в п. 3 цього договору кредитор направляє відповідне повідомлення поручителю (п.7). Поручитель не пізніше 10-ти робочих днів після одержання повідомлення, розраховується з кредитором по заборгованості боржника у визначеному цим договором обсязі. (п 8).

Згідно з п. 11 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 30.06.2016 р.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ст. 540 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні беруть участь кілька кредиторів або кілька боржників, кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати обов'язок у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 543 Цивільного кодексу України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

За змістом статей 553-554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Разом з тим, при вирішенні даного спору слід звернуту увагу на приписи ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Так, згідно ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Отже, зобов'язання поручителя виконати договір поруки має строковий характер. Поручителя слід вважати зобов'язаним виконати договір поруки виключно в межах строків, установлених у частині 4 статті 559 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Разом з тим з настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Умови договору поруки про його дію до 30.06.2016р. не свідчать про те, що договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 цього Кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Строк, передбачений нормою частини четвертої статті 559 ЦК України, є преклюзивним (припиняючим), тобто його закінчення є підставою для припинення поруки. У разі пропуску кредитором строку заявлення вимог до поручителя цей строк не можна поновити, зупинити чи перервати (зазначена позиція викладена у постанові ВСУ від 20.04.2016р. № 6-2662цс15).

Як вже встановлено судом, кінцевий строк оплати за послуги з організації перевезення вантажу є 18.08.2015р., доказів звернення у шестимісячний строк, від цієї дати, до відповідача-2 з вимогою про погашення заборгованості, яка існує у відповдача-1, в розмірі 100 грн., матеріали справи не містять. З даним позовом ТОВ В«Магистраль ПлюсВ» звернулось до суду лише 26.04.2016р., тобто зі спливом вищевизначеного строку.

Отже, суд приходить до висновку, що порука ТОВ В«Юридичне бюро В«АксіомаВ» за спірними правовідносинами припинилась, позов щодо відповідача-2 задоволенню не підлягає.

Також позивач просить стягнути з відповідача-1 суму 1467,70 грн. - 3% річних за період: з 20.07.2014р. по 02.04.2016р. та суму 17301,29 грн. втрат від інфляції за період з 20.07.2014р. по 04.04.2016р.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Оскільки судом встановлено, що граничний строк оплати товару є 18.08.2015р., то суд вважає за необхідне скорегувати розрахунок 3% річних в частині визначення періоду. Так, 3% річних повинні нараховуватися: з 19.08.2015р. по 02.04.2016р., сума річних, при цьому, становить 534,82 грн.

Пунктом 3.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

У застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних, суд також вважає за необхідне скоригувати його в частині визначення періоду. Так, інфляційні повинні нараховуватися за період з вересня 2015р. по березень 2016р., сума інфляційних втрат, при цьому, становить 1504,99 грн.

Таким чином, до стягнення підлягає сума 534,82 грн. - 3% річних за період з 19.08.2015р. по 02.04.2016р. та сума 1504,99 грн. інфляційних втрат за період з вересня 2015р. по березень 2016р.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю В«Магистраль ПлюсВ» відносно відповідача 1 - Приватного акціонерного товариства В«БласткоВ» , задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства В«БласткоВ» (53073, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Златоустівка, вул. Підстепна, 29-А; код ЄДРПОУ 31271138) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Магистраль ПлюсВ» (69005, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 35484783) суму 28471 (двадцять вісім тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 29 коп. основного боргу, суму 534 (п'ятсот тридцять чотири) грн. 82 коп. - 3% річних, суму 1504 (одна тисяча п'ятсот чотири) грн. 99 коп. інфляційних втрат, суму 888 (вісімсот вісімдесят вісім ) грн. 13 коп. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю В«Магистраль ПлюсВ» відносно відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю В«Юридичне бюро В«АксіомаВ» , відмовити повністю.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 04.06.2016 р.

Суддя А.О. Науменко