Рішення

від 30.06.2016 по справі 910/9942/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа №910/9942/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островська О.С.

розглянувши справу № 910/9942/16

за позовом фермерського господарства «Владимирське»;

до товариство з обмеженою відповідальністю «Трансбуд ЛТД»;

про стягнення 310 605,24 грн.

Представники сторін:

від позивача: Грош В.В., довіреність б/н від 29.06.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулося фермерське господарство «Владимирське» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд ЛТД» (надалі - відповідач) про стягнення 310 605,24 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 83 від 06.03.2015р. у визначений строк не поставив передплачений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у сумі 211 020,00 грн., крім того за прострочення поставки товару позивачем нараховані пеня в сумі 38 827,68 грн., 57 566,25 грн. інфляційних втрат та 3191,31 грн. - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2016р. порушено провадження у справі № 910/9942/16 та призначено її розгляд на 30.06.2016р.

Присутнім у судовому засіданні 30.06.2016р. представником позивача підтримано заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 31.05.2016р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 31.05.2016р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що відповідає відомостям з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.03.2015р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено договір поставки № 83, за умовами п.п. 1.1, 1.2 якого відповідач зобов'язався поставити позивачу продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), номенклатура, обсяги, строк поставки та ціни якої вказані у специфікаціях, доданих до цього договору, які є його невід'ємною частиною, а позивач зобов'язується прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до п.2.3 договору, строк поставки товару: протягом 2 робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок попередньої оплати 100%, якщо інше не обумовлено сторонами у Специфікації та/або рахунку на оплату.

Ціна товару узгоджується сторонами в специфікаціях та оплачується згідно виставленого рахунку. Ціна договору визначається сумою укладених сторонами специфікацій (п.4.1 договору).

За умовами п.4.3 договору, оплата товару, що поставляється, здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача на умовах 100% переоплати, якщо інше не встановлено сторонами у специфікації та/або рахунку на оплату.

Так, сторонами було підписано Специфікацію до договору, якою визначено асортимент і ціну товару, вартість якого склала 211 020,00 грн. з ПДВ. Також, у специфікації передбачено строк поставки товару протягом 2 робочих днів з моменту отримання на поточний рахунок 100% попередньої оплати.

Відповідачем було виставлено позивачу на оплату товару рахунок-фактуру № ТР-10111 від 06.03.2015р. на суму 211 020,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем на підставі рахунку-фактури № ТР-10111 від 06.03.2015р. перераховано на користь відповідача грошові кошти у сумі 211 020,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 16 від 16.03.2015р. та № 15 від 13.03.2015р.

За твердженням позивача, у строк, обумовлений договором та специфікацією, - 18.03.2015р., відповідачем позивачу товар поставлено не було. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Оскільки передплачений товар поставлено не було, позивач 18.06.2015р. рекомендованим листом звертався до відповідача з претензією № б/н від 18.06.2015р. з вимогою поставити товар. Однак, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач стверджує, що відповідачем не виконано зобов'язання щодо поставки товару та не повернуто грошові кошти, у зв'язку з чим позивач просить стягнути перераховані відповідачу грошові кошти у сумі 211 020,00 грн. у судовому порядку.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч.1 статті 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з аналізу положень ст. 693 Цивільного кодексу України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявника в праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч. 2 ст. 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України, викладений у рішенні від 09.07.2002 р. № 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України № 3-127гс11 від 28.11.2011 р.

Наявними у справі документами підтверджується оплата позивачем вартості товару за договором, а відповідачем доказів поставки оплаченого товару суду не надано, що свідчить про неналежне виконання останнім договірних зобов'язань щодо поставки товару, відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати підлягає задоволенню в розмірі 211 020,00 грн.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 38 827,68 грн. пені.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п.8.3 договору, у разі несвоєчасної поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожен день затримки його поставки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнав його обґрунтованим, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 38 827,68 грн. підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов'язання 57 566,25 грн. інфляційних втрат та 3191,31 грн. - 3% річних.

Вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми , якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що умовами договору встановлено зобов'язання відповідача поставити товар, що не є грошовим зобов'язанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 57 566,25 грн. інфляційних втрат та 3191,31 грн. - 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Трансбуд ЛТД» (04111, м. Київ, вул. Щербакова, 53; код ЄДРПОУ 35893287) на користь фермерського господарства «Владимирське» (85371, Донецька обл., Красноармійський район, с. Успенівка, вул. Гагаріна, 15; код ЄДРПОУ 38828158) суму попередньої оплати в розмірі 211 020,00 грн., 38 827 грн. 68 коп. - пені за не поставку товару та 3747 грн. 71 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 05.07.2016р.

Суддя А.І. Привалов