Рішення

від 29.06.2016 по справі 920/603/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.06.2016 Справа № 920/603/16

Господарський суд Сумської області, у складі судді Лугової Н.П., при секретарі судового засідання Кириченко-Шелест А.Г., розглянувши матеріали справи № 920/603/16:

за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по

Сумській області, м. Суми;

до відповідача: Громадської організації «Патріотичне об'єднання заради

майбутнього», м. Конотоп, Сумська область;

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Головне управління статистики у Сумській області, м. Суми;

про розірвання договору оренди, повернення майна та стягнення 2 008 грн. 51 коп.,

Представники:

Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 52 від 17.05.2016);

Від відповідача: не прибув;

Від третьої особи: представник ОСОБА_2 (довіреність № 09-30-46 від 06.01.2016).

Суть спору : відповідно до вимог позовної заяви № 10-03-02437 від 10.06.2016 року позивач просить суд: 1) Розірвати договір оренди державного майна № 2116 від 20.11.2014 укладений між позивачем і відповідачем, 2) Зобов'язати відповідача повернути, шляхом підписання акту приймання - передачі, державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 43,3 м. кв., розташоване на першому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 43, балансоутримувачу - Головному управлінню статистики у Сумській області, 3) стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за неналежне виконання умов договору оренди державного майна № 2116 від 20.11.2014 року, в сумі 2 008 грн. 51 коп., в тому числі 1 623 грн. 20 коп. заборгованості з орендної плати, 222 грн. 99 коп. пені, 162 грн. 32 коп. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору.

29 червня 2016 року від позивача до суду надійшло клопотання №10-03-02627 від 29.06.2016 року про часткове припинення провадження у справі та повернення судового збору, в якому позивач зазначає, що 30.04.2016 між сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого майна, у зв'язку з тим, що відповідачем добровільно повернуте майно, провадження у справі в частині розірвання договору оренди державного майна від 20.11.2014 № 2116 та зобов'язання ГО «Патріотичне об'єднання заради майбутнього» повернути об'єкт оренди шляхом підписання приймання-передавання підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Також позивач просить суд повернути йому з державного бюджету України судовий збір.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 29 червня 2016 року надав усні пояснення по справі та наполягав на задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості. Стосовно вимог щодо розірвання договору та повернення майна просив суд припинити провадження у справі в цій частині.

Представник третьої особи в судовому засіданні 29 червня 2016 року надав усні пояснення по справі.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 29.06.2016 не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Місцезнаходження відповідача за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Успенсько - Троїцька, буд. 75 на яку було відправлено ухвалу господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/603/16 від 13.06.2016 року підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року (02.04.2009р.)» передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу за його юридичною адресою, про причини нез'явлення суду не повідомлено, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи 20 листопада 2014 року між сторонами було укладено договір оренди державного майна № 2116, відповідно до умов якого позивач передає, а відповідач приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 43,3 кв. м., розташоване на першому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 43, що перебуває на балансі Головного управління статистики у Сумській області, а відповідач, в свою чергу зобов'язується сплачувати орендну плату.

Майно передається в оренду з метою розміщення громадської організації на площі, що не використовується для провадження підприємницької діяльності і становить не більше як 50 кв. м. (п. 1.2 договору).

Факт передачі в оренду майна підтверджується відповідним актом приймання-передавання нерухомого майна від 20 листопада 2014 (а.с. 20).

Згідно пункту 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку вересень 2014 року 274 грн. 49 коп.

Орендна плата за перший місяць оренди листопад 2014 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень та листопад місяці 2014 року.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.3 договору).

Зі змісту пункту 3.6 договору вбачається, що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору не розрахувався з відповідачем, в зв'язку з чим у нього існує заборгованість перед позивачем в сумі 1 623 грн. 20 коп. за період з вересня 2015 року по квітень 2016 року.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 795 Цивільного кодексу України передбачено що, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Згідно зі ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами статті 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт передачі відповідачеві в оренду нежитлових приміщень загальною площею 43,3 кв. м., за адресою: Сумська область, м. Конотоп, вул. Братів Радченків, 43, підтверджується відповідним актом приймання - передавання, проте в порушення умов укладеного договору та вимог чинного законодавства відповідач не сплатив своєчасно та в повному обсязі орендну плату з вересня 2015 року по квітень 2016 року в розмірі 1 623 грн. 20 коп.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 623 грн. 20 коп. заборгованості з орендної плати суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України, з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, уключаючи день оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в сумі 222 грн. 99 коп. за період з 19.10.2015 року по 02.06.2016 року (а.с. 6).

Зі змісту пункту 3.8 договору вбачається, що у разі якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, відповідач також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Враховуючи зазначене, позивачем відповідачеві нараховано штраф у сумі 162 грн. 32 коп., виходячи з суми основного боргу за договором оренди 1 623 грн. 20 коп. (а.с. 6).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002р. визначено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 цього ж Кодексу, встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Вищевказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 09.04.2012 року у справі № 20/246-08 про стягнення суми пені та штрафу.

Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені та штрафу передбачене діючим законодавством України та умовами договору, господарський суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення пені в сумі 222 грн. 99 коп. та 162 грн. 32 коп. штрафу.

Орендна плата у відповідності до ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» є істотною умовою договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодекс України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Згідно приписів статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Пунктом 5.8 договору передбачено, що одночасно з укладанням договору орендар зобов'язаний застрахувати орендоване майно, не менше ніж на його вартість на користь балансоутримувача, який несе ризик випадкової загибелі чи пошкодження об'єкта оренди. Постійно поновлювати договір страхування таким чином, щоб увесь строк оренди майно було застраховане.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» істотною у мовою договору оренди є страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Позивач вказує, що термін дії договору страхування орендованого майна закінчився 22 грудня 2015 року.

Листами від 12.11.2015 №17-09-04665, від 23.12.2015 №17-09-05285 та від 13.04.2016 №17-09-01554 регіональне відділення зверталось до відповідача з претензіями щодо виконання обов'язку застрахувати орендоване майно.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідачем порушено істотні умови договору оренди щодо своєчасної оплати орендної плати та страхування орендованого майна в зв'язку з чим просить суд розірвати договір оренди державного майна № 2116 від 20.11.2014 року та зобов'язати відповідача повернути державне нерухоме майно, шляхом підписання акту приймання- передачі.

Як вбачається з матеріалів справи 29 червня 2016 року від позивача до суду надійшло клопотання №10-03-02627 від 29.06.2016 року про часткове припинення провадження у справі та повернення судового збору, в якому позивач зазначає, що 30.04.2016 між сторонами підписано акт приймання-передавання орендованого майна, у зв'язку з тим, що відповідачем добровільно повернуте майно, провадження у справі в частині розірвання договору оренди державного майна від 20.11.2014 № 2116 та зобов'язання ГО «Патріотичне об'єднання заради майбутнього» повернути об'єкт оренди шляхом підписання приймання-передавання, на думку позивача, підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України. Також позивач в зв'язку з вищезазначеним просить суд повернути йому з державного бюджету України судовий збір.

Суд не погоджується з позицією позивача стосовно припинення провадження у справі в частині розірвання договору та повернення майна, з огляду на наступне.

Припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1статті 80 Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Матеріали справи свідчать про те, що 30.04.2016 між відповідачем і Головним управлінням статистики у Сумській області (балансоутримувач) підписано акт приймання-передавання майна та повернуто орендоване приміщення. При цьому, як свідчать матеріали справи позивач звернувся з позовною заявою до суду 10.06.2016 року, тобто на момент звернення до суду приміщення вже було повернуто.

Враховуючи зазначені обставини, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договору оренди державного майна № 2116 від 20.11.2014 та зобов'язання відповідача повернути орендоване приміщення .

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір, щодо факту заборгованості з орендної плати між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп. пропорційно задоволених позовних вимог відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст., 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації «Патріотичне об'єднання заради майбутнього» (41608, Сумська область, м. Конотоп, вул. Успенсько-Троїцька, 75, код 39230942) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, буд. 30/1, код 21124686) 1 623 грн. 20 коп. заборгованості з орендної плати, 222 грн. 99 коп. пені, 162 грн. 32 коп. штрафу та 1 378 грн. 00 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 04.07.2016 року.

Суддя Н.П. Лугова