Рішення

від 22.06.2016 по справі 922/1700/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2016 р.Справа № 922/1700/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом ТОВ "Харківгаз Збут", м. Харків до Краснокутського професійного аграрного ліцею, с. Чернещина про стягнення коштів у сумі 104 795,40 грн. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2О, за дов. №238 від 08.02.16 року;

від відповідача: ОСОБА_3 за дов. №94 від 21.06.16 року.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Краснокутського професійного аграрного ліцею про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за поставлений природний газ за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року в сумі 104 795,40 грн., з яких 89 275,23 грн. основна заборгованість, 10 737,53 грн. пені, 750,85 грн. 3% річних та 4031,79 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.06.2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 22.06.2016 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.06.2016 року від представника відповідача надійшов відзив (вх. № 20658) з додатками на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 89 275,23 грн., в іншій частині позовних вимог заперечує.

Представник позивача в судовому засіданні 22.06.2016 року позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 22.06.2016 року визнав позов в частині стягнення основної заборгованості в сумі 89 275,23 грн. та заперечував проти стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (позивач) здійснювалась поставка природного газу Краснокутському професійному аграрному ліцею (відповідач) за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року.

Надання відповідачу послуг з постачання природного газу підтверджується актами приймання-передачі за січень 2016 року на суму 103 133,96 грн., за лютий 2016 року на суму 61 735,88 грн., за березень 2016 року на суму 51 136,56 грн. та за квітень 2016 року на суму 9 400,27 грн. (а.с. 12-14).

Вищезазначені акти підписані обома сторонами та скріплені печатками.

Як стверджує позивач, відповідач свої зобов`язання щодо здійснення вчасної оплати наданих послуг з постачання природного газу не виконав, у зв`язку з чим у останнього утворився борг, який складає 89 275,23 грн.

Відповідач в свою чергу підтверджує поставку природного газу за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року та існуючу заборгованість перед позивачем.

Відповідно до п.12 Розділу II Правил постачання природного газу, затверджена

Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827 (далі - Правила постачання природного газу споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов’язаний надати діючому постачальнику (ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ») копію відповідного акта про фактичний об’єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу газорозподільної системи.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГРМ (ПАТ

«Харківгаз») Постачальник (ТОВ «ХАРКІВГАЗ ЗБУТ») протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, які підписані уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства. Аналогічна норма міститься у ст. 193 Господарського кодексу України. За змістом ст. 610 Цивільного кодексу України, несплата боржником суми боргу вважається порушенням зобов'язання. А в разі його порушення настають правові наслідки, передбачені договором або законом (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Крім того, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Із наведеного вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 07.10.2014 року по справі № 904/4451/13.

Отже, в даному випадку обов`язок щодо оплати поставленого природного газу виник у відповідача після отримання послуг з поставки природного газу.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих позивачем послуг з постачання природного газу за період з 01.01.2016 року по 30.04.2016 року та визнання з боку відповідача наявності заборгованості, суд визнає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 89 275,23 грн. обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 750,85 грн. та інфляційних втрат в сумі 4 031,79 грн., суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, а також встановлення судом факту прострочення виконання зобов`язання щодо оплати приводного газу та перевіривши правильність нарахування 3% річних в сумі 750,85 грн. та інфляційних втрат в сумі 4 031,79 грн. згідно розрахунку позивача, суд визнав позовні вимоги в цій частині обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 10 737,53 грн. пені за неналежне виконання зобов`язань щодо вчасної оплати поставленого газу, суд, визнав їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки, встановив відсутність угоди сторін про неустойку на випадок порушення зобов`язань з боку відповідача. Правові наслідки порушення зобов'язання встановлені статтею 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до частини 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Письмового договору між сторонами укладено не було, а Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та встановлює лише обмеження розміру такої неустойки, яка встановлюється за згодою сторін. Крім того, ч.3 п.2. ст. 231 Господарського кодексу України, як підстава стягнення неустойки, не приймається до уваги, оскільки зазначена норма встановлює лише розмір такої неустойки, який нараховується та стягується, відповідно до тлумачення ч. 5 зазначеної статті, лише у випадку встановлення сторонами угоди про неустойку.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Краснокутського професійного аграрного ліцею (62002, Харківська обл., Краснокутський р-н, с. Чернещина, вул. Петровського, 40, код ЄДРПОУ 22682490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, Україна, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, код 39590621): 89275 грн. 23 коп. основного боргу, 750 грн. 85 коп. процентів, 4031 грн. 79 втрат від інфляції та 1410 грн. 87 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Повне рішення складено 29.06.2016 р.

Суддя ОСОБА_1