Рішення

від 30.06.2016 по справі 922/1874/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р.Справа № 922/1874/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Пономаренко Т.О.

при секретарі судового засідання Кулабуховій А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент КТ" до Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про стягнення кошів в розмірі 6 294,93 грн. за участю представників сторін:

представник позивача - ОСОБА_1, довіреність №1-Р від 01.06.2016 р.;

представник відповідача - ОСОБА_2, довіреність №03/186 від 01.02.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент КТ", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" про стягнення грошових коштів.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що на час припинення дії договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-20815 від 24 вересня 2013 року у відповідача залишилась сума не використаної позивачем передоплати в розмірі 6 294,93 грн., посилаючись при цьому на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13 червня 2016 року позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №922/1874/16 та призначено її до розгляду на 30 червня 2016 року.

30 червня 2016 через канцелярію Господарського суду Харківської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент КТ" надійшли додаткові пояснення (вх. №21375), в яких зазначило, що відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про анулювання ліцензій на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданих ПАТ "Дніпропетровськгаз", ПАТ "Дніпрогаз", ПАТ "Криворіжгаз", ПАТ "Київоблгаз", ПАТ "Харківгаз", ПАТ "Харківміськгаз" та ПАТ "Вінницягаз"» №1587 від 21.05.2015 анульовано на підставі заяв ліцензіатів ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом з 01.07.2015, зокрема, ліцензію АЕ №295569, видану Публічному акціонерному товариству "Харківміськгаз".

Представник позивача в судовому засіданні 30.06.2016 р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, проте письмового відзиву на позовну заяву з нормативно обґрунтованими поясненнями по суті заявлених вимог не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за можливе розгляд справи за позовної заявою позивача за наявними у справі і додатково наданими на вимогу суду матеріалами і документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством "Харківміськгаз" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рент КТ" (Споживач) був укладений Договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-20815 від 24 вересня 2013 року (надалі - Договір), відповідно до предмету якого Постачальник протягом 2013 року здійснює Споживачу постачання природного газу (далі-газ) в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

У відповідності до пункту 4.6.5. Договору, у разі передплати за фактично спожитий газ сума передплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу.

18 серпня 2015 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому просив останнього повернути передоплату в розмірі 6 294,93 грн. на розрахунковий рахунок позивача. Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та без задоволення.

19 січня 2016 року позивач звернувся з претензією №2 до відповідача, в якій вимагав негайного повернення безпідставно утримуваних коштів. Однак відповідач кошти не повернув та відповіді не надав.

Посилаючись на те, що при укладанні договору з відповідачем останній здійснював свою діяльність на підставі ліцензії, яку було анульовано з 01.07.2015 р. згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1587 від 21.05.2015 р., а відтак з 01.07.2015 відповідач не має права здійснювати господарську діяльність, зокрема щодо поставки газу за договором, що свідчить про зміну істотних обставин, яким сторони керувалися при укладанні договору, позивач просить суд стягнути з відповідача 6294,93 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України, що кореспондують зі статтею 712 Цивільного кодексу України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 27 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, зокрема транспортування та розподіл природного газу, газу (метану) вугільних родовищ, його зберігання в обсягах, що перевищують рівень, встановлений ліцензійними умовами, та постачання, крім постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом.

До того ж, відповідно до статті 9 Закону України "Про ринок природного газу", господарська діяльність на ринку природного газу, пов'язана з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, провадиться за умови отримання відповідної ліцензії. Ліцензія на провадження господарської діяльності на ринку природного газу, пов'язаної з його транспортуванням, розподілом, зберіганням, наданням послуг установки LNG, постачанням природного газу, видається Регулятором у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, виходячи з правового аналізу вищезазначених норм закону, необхідною умовою здійснення відповідачем господарської діяльності та поставки газу позивачу за договором є обставини щодо наявності наданої такому суб'єкту господарювання правомочності здійснювати господарську діяльність, зокрема, шляхом надання відповідної ліцензії, відсутність якої унеможливлює ведення господарської діяльності, відтак виконання стороною передбаченого договором обов'язку з поставки товару.

Як слідує зі змісту спірного договору, предметом останнього є постачання відповідачем природного газу, а тому здійснення господарської діяльності щодо такого постачання та наявності відповідних правових підстав є істотною обставиною, що впливає на наміри сторін щодо реалізації прав та виконання обов'язків за договором.

Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг «Про анулювання ліцензій на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, виданих ПАТ "Дніпропетровськгаз", ПАТ "Дніпрогаз", ПАТ "Криворіжгаз", ПАТ "Київоблгаз", ПАТ "Харківгаз", ПАТ "Харківміськгаз" та ПАТ "Вінницягаз"» №1587 від 21.05.2015 анульовано на підставі заяв ліцензіатів ліцензії на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом з 01.07.2015, зокрема, ліцензію АЕ №295569, видану Публічному акціонерному товариству "Харківміськгаз".

Згідно складеного сторонами акту взаємних розрахунків від 04 лютого 2016 року, копія якого наявна в матеріалах справи, за Договором станом на 31.12.2015 р. рахувалась переплата в розмірі 6 294,93 грн.

З огляду на наявність переплати за Договором позивач просить суд стягнути з відповідача, зокрема, 6 294,93 грн. невикористаної попередньої оплати, посилаючись при цьому на положення статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: набуття або збереження майна, набуття або збереження за рахунок іншої особи, відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові №6-88цс13 від 02 жовтня 2013 року.

Згідно ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не надано до суду доказів припинення/розірвання Договору на постачання природного газу за регульованим тарифом №2013/ТП-ПР-20815 від 24 вересня 2013 року у встановлений законодавством порядок та спосіб, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позивач в обґрунтування своїх вимог послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини.

Як зазначено в абзаці 7 пункту 3.12. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26 грудня 2011 року: посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Пунктом 4.6.5. Договору сторони погодили, що у разі передплати за фактично спожитий газ сума передплати зараховується Постачальником в рахунок оплати поставленого газу в наступному розрахунковому періоді або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу.

Приписами ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

18 серпня 2015 року позивач звернувся з листом до відповідача, в якому просив останнього повернути передоплату в розмірі 6 294,93 грн. на розрахунковий рахунок позивача. Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та без задоволення.

Як слідує з наявної в матеріалах справи копії акту звіряння взаємних розрахунків від 04 лютого 2016 року сторонами за договором, станом на 31.12.2015 р. рахувалась переплата в розмірі 6 294,93 грн. Акт підписаний та скріплений печатками сторін.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З огляду вищезазначеного, суд дійшов висновку про те, що порушення відповідачем умов договору, породжує для останнього обов'язок по поверненню сплачених позивачем сум переплат за договором.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Дана норма кореспондує з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Беручи до уваги наведені нормативні приписи, а також те, що відповідач не повернув споживачу означені суми переплат, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача сплачених за договором 6 294,93 грн. попередньої оплати з підстав ч. 2 ст. 693 ЦК України підлягає задоволенню, як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаючи судові витрати в даній справі на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківміськгаз" (61004, місто Харків, вул. Москалівська, буд. 57/59, код ЄДРПОУ 03359552) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рент КТ" (62303, Харківська область, Дергачівський район, м. Дергачі, вул. Ворошилова, буд. 7, кім. 7, код ЄДРПОУ 38734526) суми передплати в розмірі 6 294 (шість тисяч двісті дев'яносто чотири) грн. 93 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через Господарський суд Харківської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

справа №922/1874/16