Рішення

від 04.07.2016 по справі 922/1403/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2016 р.Справа № 922/1403/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Хечанян Г.В.

розглянувши справу

за позовом Керівника Харківської місцевої прокуратури № 4, м. Харків в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області, м. Харків третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державний професійно-технічний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Союз-С", м. Харків про визнання недійсним договору, припинення зобов'язання на майбутнє та зобов'язання повернути майно за участю представників сторін:

прокурор - Захарова Н.О.

позивача - ОСОБА_1

відповідача - не з'явився

третьої особи - ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року до господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Союз-С" (далі - відповідач) в інтересах держави, в особі - РВ ФДМ України по Харківській області (далі - позивач) звернувся Керівник Харківської місцевої прокуратури № 4 (далі - прокурор). У позові прокурор просить суд:

- визнати недійсним договір оренди №1712-Н від 15.06.2005 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та ТОВ "СОЮЗ-С" (ЄДРПОУ 30882218), додаткову угоду №11 від 30.11.2012 року, додаткову угоду №15 від 11.03.2016 року;

- припинити зобов'язання за договором оренди №1712-Н від 15.06.2005 року на майбутнє;

- зобов'язати ТОВ фірма "СОЮЗ-С" (ЄДРПОУ 30882218) звільнити нежитлові приміщення площею 78,7 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 37, та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (ЄДРПОУ 23148337). Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 04.05.2016 року було порушено провадження по справі та її розгляд був призначений на 18.05.2016 року о 10:45 год. Цією ж ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено Державний професійно-технічний навчальний заклад "Центр професійно-технічної освіти №3 м. Харкова".

У судовому засіданні 18.05.2016 року позивачем суду були подані письмові пояснення, в яких він підтримав позов прокурора та просив суд їх задовольнити. Надані письмові пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

13.05.2016 року до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору, в яких третя особа вважає позов прокурора не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню надані пояснення досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

17.05.2016 року до суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач вказує на те, що обов'язки орендаря відповідач виконує у повному обсязі та вчасно, орендоване приміщення відокремлено від будівлі навчального закладу та відповідач ніяким чином не заважає проведенню навчального процесу. Крім того, відповідачем суду було подане клопотання, в якому він просить суд відкласти розгляд справи, оскільки керівник товариства знаходиться на стаціонарному лікуванні. В обґрунтування клопотання подав довідку №028/о від 16.05.2016 року. Надані документи досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 18.05.2016 року розгляд справи був відкладений до 06.06.2016 року до 10:45 год.

Ухвалою суду від 06.06.2016 року був продовжений строк розгляду спору та розгляд справи був відкладений до 04.07.2016 року до 10:15 год.

У судовому засіданні 04.07.2016 року прокурор, представник позивача та представник третьої особи проти позову не заперечували.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить особистий підпис представника відповідача на повідомленні про дату, час та місце наступного засідання.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК України та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов’язку по доведенню своєї правової позиції. Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. На думку суду, обставини справи свідчать про наявність у ній матеріалів достатніх для розгляду справи по суті та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Харківською місцевою прокуратурою № 4 під час вивчення у поточному році стану збереження майна навчальних закладів встановлено, що 15.06.2005 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області укладено з ТОВ В«СОЮЗ-СВ» договір оренди №1712-Н, відповідно до якого передано в сорокове платне користування нежитлове підвальне приміщення двоповерхової будівлі їдальні, загальною площею 416,0 мВ« , за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 37.

Актом приймання-передачі орендованого майна від 15.06.2005 року, який є додатком №2 до договору №1712-Н від 15.06.2005 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області вищезазначене майно передано в строкове платне користування ТОВ В«СОЮЗ-СВ» .

Додатковою угодою №11 від З0.11.2012 року до договору оренди №1712-Н від 15.06.2005 року внесено зміни до п.1.1 договору щодо площі приміщення, яке орендується. Відповідно до внесених змін в строкове платне користування передано нежитлове підвальне приміщення двоповерхової будівлі їдальні, загальною площею 78,7 м".

Передане в оренду приміщення розташоване за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 37, перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу В«Центр професійно - технічної освіти № 3 м. ХарковаВ» та передане суб’єкту господарювання з метою здійснення комерційної діяльності, а саме: розміщення складу - 66,5 кв.м. та розміщення офісу - 12,2 кв.м. (п.1.1 договору).

Додатковою угодою №15 від 11.03.2016 року строк чинності договору оренди №1712-Н від 15.06.2005 року продовжено до 12.06.2016 року.

Згідно розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, який є додатком до договору оренди №1712-Н від 15.06.2005 року, вартість об’єкта оренди за незалежною оцінкою становить 62051,92 грн.

Спір по справі виник внаслідок того, що на думку прокурора вказаний договір оренди суперечить законодавству України, оскільки укладений з порушенням вимог Закону України В«Про освітуВ» , а тому даний договір підлягає визнанню недійсним.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, в тому числі, є: свобода договору; справедливість, добросовісність та розумність.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 4 ст. 179 Цивільного кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 215 Цивільного кодексу встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пунктом 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України В«Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснимиВ» № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмету і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Відповідно до п.5 ст.63 Закону України В«Про освітуВ» , об'єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов'язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

Частиною 2 ст. 18 Закону України В«Про освітуВ» визначено, що навчальні заклади, що засновані на загальнодержавній або комунальній власності, мають статус державного навчального закладу.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України В«Про оренду державного та комунального майнаВ» не можуть бути об'єктами оренди об'єкти державної власності, що мають загальнодержавне значення і не підлягають приватизації відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України В«Про приватизацію державного майнаВ» .

Відповідно до п. б ч. 2 ст. 5 Закону України В«Про приватизацію державного майнаВ» приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, об'єкти освіти, фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету.

Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" № 9 від 06.11.2009 року передбачено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України В«Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людиниВ» , Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах В« Ryabykh v.RussiaВ» від 24.07.2003 року, В« Svitlana Naumenko v. UkraineВ» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що спірне приміщення передано в орендне користування не для використання в навчально-виховному процесі, а тому має місце порушення ст. 4 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" та ст. 63 Закону України "Про освіту". Таким чином, суд вважає, що прокурором доведено факт того, що оспорюваний договір суперечить нормам Закону України В«Про освітуВ» , а тому є правові підстави для визнання договору оренди недійсним.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог частини 3 статті 207 Господарського Кодексу України, виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

При цьому слід враховувати, що зобов'язання припиняються на майбутнє не на підставі відповідної вказівки в рішенні суду, а в силу закону, тому при визнанні недійсним правочину (господарського договору) зобов'язання його сторін припиняються на майбутнє з моменту набрання чинності рішення суду про визнання правочину (договору) недійсним, хоча б у судовому рішенні й не було зазначено про таке припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заступника прокурора є обґрунтованими, не спростованими відповідачем та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір оренди №1712-Н від 15.06.2005 року, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та Товариством з обмеженою відповідальністю В«СОЮЗ-СВ» (ЄДРПОУ 30882218), додаткову угоду №11 від 30.11.2012 року, додаткову угоду №15 від 11.03.2016 року.

Припинити зобов’язання за договором оренди №1712-Н від 15.06.2005 року на майбутнє.

Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірма В«СОЮЗ-СВ» (61120, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30882218) звільнити нежитлові приміщення площею 78,7 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Тимурівців, 37, та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Харківській області (61024, м. Харків, вул. Гуданова, 18, код ЄДРПОУ 23148337).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма В«СОЮЗ-СВ» (61120, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30882218) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківській області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) - 2756,00 грн. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_3