Постанова

від 30.06.2016 по справі 911/1842/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р. Справа№ 911/1842/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шипка В.В.

суддів: Пантелієнка В.О.

Сотнікова С.В.

при секретарі Савон Т.Є.

розглянувши апеляційну скаргу ліквідатора колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І.

на ухвалу господарського суду Київської області від 30.03.2016р.

у справі № 911/1842/13 (суддя Наріжний С.Ю.)

за позовною заявою ліквідатора колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. (Позивач)

до 1) колективного експериментального підприємства "Нафто" (Відповідач 1 / Боржник)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод металоконструкцій", м. Київ (Відповідач 2)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу

в межах справи № 911/1842/13

за заявою ОСОБА_3, м. Київ

до колективного експериментального підприємства "Нафто", Київська обл., Вишгородський р-н, с. Лютіж (код ЄДРПОУ 03481307)

про банкрутство

за участю представників:

від заявника: не з"явились

від боржника: не з"явились

арбітражний керуючий Демчан О.І. - посвід. НОМЕР_1 від 11.11.2015р.

від ТОВ "Бориспільський завод металоконструкцій": Гоголіна Н.В. - дов. № б/н від 16.02.2016р.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2016 у справі № 911/1842/13 за заявою ОСОБА_3 про банкрутство Колективного експериментального підприємства "Нафто" у задоволенні позову ліквідатора Колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. до колективного експериментального підприємства "Нафто" та товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод металоконструкцій" про визнання недійсним договору б/№ від 27.04.2011 р. купівлі-продажу цілісного майнового комплексу відмовлено.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ліквідатор колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражний керуючий Демчан О.І. звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та задовольнити заяву ліквідатора колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. та визнати недійсним договір купівлі-продажу від 27.04.2011.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.05.2016р. апеляційну скаргу ліквідатора колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 911/1842/13 на 01.06.2016р.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 31.05.2016р. представником ТОВ "Бориспільський завод металоконструкцій" подано клопотання про розгляд справи без їх участі.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду 31.05.2016р. представником ТОВ "Бориспільський завод металоконструкцій" подано відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 03.06.2016р. апеляційну скаргу ліквідатора колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі № 911/1842/13 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Шипко В.В., судді: Сотніков С.В., Разіна Т.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2016р. апеляційну скаргу ліквідатора колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. було прийнято до провадження та призначено розгляд справи № 911/1842/13 на 14.06.2016р.

Встановлено, що в судове засідання 14.06.2016р. представники заявника, боржника та арбітражний керуючий не з"явилися, причини неявки суду не повідомили.

У межах строків, передбачених ст.102 ГПК України, на підставі п.1 ст.77 ГПК України господарський суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, зокрема, у разі нез"явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

У зв'язку з тим, що строк розгляду спору по даній справі закінчується представником ТОВ "Бориспільський завод металоконструкцій" в судовому засіданні 14.06.2016р. подано клопотання про продовження строку розгляду справи на підставі ст.69 ГПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Враховуючи викладене, строк розгляду справи підлягає продовженню на 15 днів та розгляд справи підлягає відкладенню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2016р. продовжено строк вирішення спору у справі № 911/1842/13 на п'ятнадцять днів та відкладено на 30.06.2016р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.06.2016р. апеляційну скаргу ліквідатора колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. у справі № 911/1842/13 було передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Шипко В.В., судді: Сотніков С.В., Пантелієенко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016р. апеляційну скаргу ліквідатора колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. було прийнято до провадження.

Представник ТОВ "Бориспільський завод металоконструкцій" в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував.

Апелянт в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановою господарського суду Київської області від 29.09.2014 р. визнано банкрутом КЕП "Нафто" та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Чекштуріну Т.М.; вирішено інші процедурні питання у справі.

До господарського суду Київської області звернувся ліквідатор Банкрута арбітражний керуючий Демчан О.І. з позовною заявою до КЕП "Нафто" та ТОВ "Бориспільський завод металоконструкцій" про визнання недійсним договору купівлі-продажу цілісного майнового комплексу № б/н від 27.04.2011 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги ліквідатор Банкрута зазначає, що договір укладено з порушенням норм цивільного законодавства та останній підлягає визнанню недійсним у судовому порядку.

Місцевим судом у задоволенні позову ліквідатора Колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. до колективного експериментального підприємства "Нафто" та товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський завод металоконструкцій" про визнання недійсним договору б/№ від 27.04.2011 р. купівлі-продажу цілісного майнового комплексу відмовлено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, враховуючи наступне.

Згідно п. 2.1. статуту КЕП "Нафто" (в редакції, затвердженій загальними зборами засновників від 08.08.1994р. та 10.08.2010р.), останнє створюється з метою отримання прибутку шляхом здійснення господарської діяльності у сфері виробництва, торговельної та посередницької діяльності, виконання робіт та надання послуг, здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, основним видом діяльності КЕП "Нафто" було виробництво металевих резервуарів, цистерн та контейнерів (КВЕД 28.21.0).

Розділом 5 статуту Боржника передбачено, що вищим органом підприємства є загальні збори засновників підприємства, а виконавчим органом - генеральний директор підприємства.

Загальні збори мають право вирішувати будь-які питання, пов'язані з діяльністю підприємства, загальні збори мають приймати рішення з усіх питань діяльності підприємства, у тому числі з тих, що передані до компетенції виконавчого органу.

Пунктом 5.1.2. статуту встановлено, що загальні збори скликаються генеральним директором підприємства не рідше одного разу на рік. У випадку, коли цього вимагають інтереси підприємства, генеральним директором скликаються позачергові загальні збори.

Згідно з п. 5.2.1., 5.2.3. статуту КЕП "Нафто", у період між зборами виконавчі функції по управлінню підприємством здійснює генеральний директор підприємства. Генеральний директор організовує всю роботу підприємства, несе повну відповідальність за його діяльність перед зборами засновників.

Генеральний директор в межах своєї компетенції має право без довіреності здійснювати від імені підприємства будь-які правочини та юридичні дії, в тому числі підписувати кредитні угоди (п. 5.2.5. статуту КЕП "Нафто").

При цьому ліквідатор Банкрута посилається на редакцію статуту Боржника, затвердженого загальними зборами 25.07.2011 р., та державна реєстрація якого була проведена 27.07.2011 р.

Згідно ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Частиною 1 статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Позивач зазначає, що спірним договором було відчужено основні засоби Боржника, за допомогою яких підприємство здійснювало підприємницьку діяльність, внаслідок чого, погіршився майновий стан Боржника, утворилася значна кредиторська заборгованість та було порушено справу про банкрутство Боржника. За відсутності позачергового рішення загальних зборів учасників Боржника дії генерального директора по укладенню спірного договору купівлі-продажу вчинені з перевищенням повноважень керівника, всупереч умовам статуту Боржника та з порушенням приписів ст. 92 ЦК України, що є підставою для визнання договору недійсним.

Також Позивач зазначає, що жодних дій щодо наступного схвалення спірного правочину КЕП "Нафто" вчинено не було, а покупцем не було оплачено вартість майнового комплексу, обумовлену п. 2.1. Договору, у розмірі 2040402,00 грн.

Додатково Позивачем вказано, що станом на 30.12.2015 р. вказаний майновий комплекс виставлено на продаж по ціні 94088000,00 грн., що більш ніж в 46 разів перевищує ціну, зазначену у спірному договорі.

До матеріалів справи долучено копію статуту КЕП "Нафто", затвердженого 08.08.1994 р. та зареєстрованого 18.08.1994 р., а також зміни до статуту КЕП "Нафто", затверджені 10.08.2010 р. та зареєстровані 12.08.2010 р., які були надані Боржником при укладенні спірного договору, і повідомлено, що зазначені в них повноваження керівника КЕП "Нафто" були перевірені приватним нотаріусом під час посвідчення Договору.

У письмових поясненнях від 28.03.2016 р. Позивач посилається вже на приписи статуту Боржника в редакції, чинній з 12.08.2010 р., однак жодних положень статуту, які б свідчили про перевищення генеральним директором своїх повноважень при укладенні спірного договору, Позивачем не зазначено.

Судом встановлено, що статут не містить обмежень повноважень генерального директора, у тому числі щодо укладення угод купівлі-продажу того чи іншого майна.

Згідно п. 3.7.4. статуту КЕП "Нафто" (в ред. від 12.08.2010 р.), генеральний директор керує підприємством з такими функціями і повноваженнями: підписує від імені підприємства угоди (контракти) в межах своєї компетенції і забезпечує їх виконання; підписує від імені підприємства угоди та договори, контракти з зарубіжними юридичними і фізичними особами, а також інші угоди і документи.

У вказаній редакції статуту також відсутні посилання на те, що укладення договорів купівлі-продажу майна Боржника відноситься до виключної компетенції загальних зборів засновників.

Редакції ж статуту Боржника, на які посилався Позивач в позовній заяві (від 25.07.2011 р. та від 23.05.2013 р.) не беруться судом до уваги, оскільки вони не могли регламентувати діяльність КЕП "Нафто" та його органів управління станом на дату укладення спірного правочину (27.04.2011 р.).

Позивачем не підтверджено за допомогою належних та допустимих доказів наявності факту перевищення генеральним директором Боржника повноважень при укладенні спірного договору купівлі-продажу.

Щодо твердження Позивача про те, що даний правочин не був схвалений Боржником колегія суддів вважає, їх безпідставними, оскільки Боржником було прийнято оплату за продане майно, знято вказане майно з балансу підприємства, передано Відповідачу 2 відчужений майновий комплекс та протягом 5 років не було заявлено покупцю жодних претензій щодо вказаного договору.

Пунктом 3.4. Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

На підтвердження перерахування обумовленої Договором суми на рахунок КЕП "Нафто", відповідачем 2 надано банківську виписку від 06.05.2011 р. та ліквідатором Банкрута в судовому засіданні підтверджено факт отримання Боржником вказаних коштів.

Щодо доводів Позивача відносно того, що в п. 2.1. Договору вказано, що вартість цілісного майнового комплексу в розмірі 2040402,00 грн. оплачена покупцем до підписання Договору, що на думку Позивача свідчить про безпідставність прийняття грошових коштів 06.05.2011 р. як оплату за Договором, судом не беруться до уваги, оскільки обов'язок покупця щодо оплати зазначеного майна, виконано в повному обсязі.

Пунктом 1.3. Договору визначено, що загальна вартість майна становить 1020201,00 грн.

Вказана вартість є балансовою, під час посвідчення договору зазначене майно згідно оцінки мало вартість близько 1500000,00 грн. Втім за Договором сторонами визначено вартість продажу майна, яка є більшою за балансову та оціночну - 2040402,00 грн.

Також Відповідач 2 повідомив суд про те, що ТОВ "Бориспільський завод металоконструкцій" не має наміру продавати вказаний майновий комплекс і не подавало жодних оголошень щодо такого продажу.

Надана ж Позивачем роздруківка з веб-сайту realt.ua щодо продажу цілісного майнового комплексу за ціною 94088000,00 грн. не є належним та допустимим доказом реалізації спірного майна та не заслуговує на увагу в межах даного провадження.

А тому, твердження Позивача про те, що спірне майно було реалізоване за заниженою ціною є безпідставним.

Також, твердження Позивача відносно того, що укладення спірного правочину призвело до порушення справи про банкрутство Боржника також не ґрунтуються на поданих доказах, оскільки спірний договір купівлі-продажу був укладений у квітні 2011 року, а провадження у справі про банкрутство було порушене у червні 2013 року, тобто більш ніж через два роки, та матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок вказаних обставин.

Щодо застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму ВГСУ № 10 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що судом встановлено необґрунтованість та безпідставність вимог Позивача, заява Відповідача 2 про застосування строку позовної давності залишається судом без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про відмовує у задоволенні позовної заяви ліквідатора КЕП "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. до КЕП "Нафто" та ТОВ "Бориспільський завод металоконструкцій" про визнання недійсним договору № б/н від 27.04.2011 р. купівлі-продажу цілісного майнового комплексу.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законну обґрунтовану ухвалу, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, належних доказів на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із ухвалою господарського суду Київської області від 30.03.2016р. у справі № 911/1842/13, отже підстав для її скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. 99 ст. ст. 101- 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ліквідатора колективного експериментального підприємства "Нафто" арбітражного керуючого Демчана О.І. залишити без задоволення, ухвалу господарського суду Київської області у справі № 911/1842/13 від 30.03.2016р. залишити без змін.

2. Матеріали справи № 911/1842/13 повернути до господарського суду Київської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.В. Шипко

Судді В.О. Пантелієнко

С.В. Сотніков