Рішення

від 30.06.2016 по справі 147/1610/15-ц

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1610/15-ц

Провадження № 2/147/70/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016 року Тростянецький районний суд Вінницької області

у складі : головуючого судді Волошина І.А.,

за участі секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Тростянець Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства Агропромислова фірма «Іззія» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» про розірвання договору оренди земельної ділянки, мотивуючи свої вимоги тим, що йому згідно Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВН №044139, виданого відділом Держкомзему у Тростянецькому районі на підставі розпорядження Тростянецької РДА від 26.12.2003 року за №346, належить земельна ділянка площею 2,9020га, що розташована на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

30.04.2004 року між позивачем та ПП АФ «Іззія» було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстровано 10.05.2007 року Вінницькою регіональною філією ДП «Центр ДЗК» за №040780600137. Строк дії договору оренди земельної ділянки становить 20 років, тобто до 30.04.2024 року.

Позивач зазначив, що ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» всупереч пунктів 9, 11 договору оренди земельної ділянки систематично порушує свої зобов'язання щодо своєчасності розрахунку за користування земельною ділянкою з 2010 по 2015 роки. В рахунок погашення заборгованості за користування належної йому земельної ділянки з 2010 по 2015 роки не сплачено грошових коштів.

У зв'язку із систематичною несплатою відповідачем орендної плати, що є істотним порушенням договору, просив розірвати договір оренди земельної ділянки.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2, що діє на підставі довіреності, не з`явились, однак представником позивача надано на адресу суду заяву, в якій він позовні вимоги підтримав за обставин, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та представника позивача відповідно до ч.2 ст. 158 ЦПК України, враховуючи, що останні скористались своїми процесуальними правами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, на адресу суду надав заперечення, яке мотивоване тим, що приватним підприємством «Агропромислова Фірма «Іззія» було належним чином виконано усі зобов'язання щодо виплати позивачеві орендної плати за користування земельною ділянкою згідно умов договору. Зокрема, відповідно до відомості про видачу ячменя в рахунок земельного паю за 2010 рік, ОСОБА_1 було отримано в рахунок орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою згідно умов договору 600 кг ячменя. Окрім того, згідно Платіжної відомості на видачу коштів в рахунок земельного паю за 2010 рік, ОСОБА_1 було отримано в рахунок орендної плати за користування належною йому земельною ділянкою згідно умов договору 435,00 гривень.

Щодо сплати орендної плати позивачу за період 2011 та 2012 року повідомив, що в провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області знаходилась цивільна справа №225/2055/2012 за позовом 162 позивачів (в тому числі ОСОБА_1І.) до ПП АФ «Іззія» про розірвання договорів оренди землі з підстав порушення орендарем істотних умов договору в частині невиплати орендної плати власникам земельних ділянок (в тому числі ОСОБА_1І.) за 2011-2012 роки. 28.12.2012 року рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області по вказаній справі позовні вимоги задоволено повністю, розірвано укладені договори оренди землі ПП ФА «Іззія» із власниками земельних ділянок. Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 31.05.2013 року, яке набуло законної сили було скасовано рішення Тростянецького районного суду Вінницької області від 28.12.2012 року та у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.

Також, 22.02.2013 року між ПП АФ «Іззія» та ТОВ «Торгмортранс 1» було укладено договір про спільний обробіток землі. Предметом вказаного договору було спільне використання земельних ділянок, які знаходяться в оренді Відповідача, та розташовані на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області. Згідно п.7.3. Договору - розмір орендної плати власникам земельних ділянок сплачується Стороною - 2 (ТОВ «Торгмортранс 1») у грошовому або натуральному вигляді за кожен пай та має відповідати розміру орендної плати, яка не менше 3 % від нормативно грошової оцінки земельних ділянок.

А відтак, на виконання умов вказаного договору ТОВ «Торгмортранс 1» було виплачено Позивачу належну йому орендну плату, а саме:згідно видаткового касового ордера від 11.11.2013 року ОСОБА_1 в рахунок виплати орендної плати за 2013 рік було видано 1 900 грн.; згідно видаткового касового ордера від 07.11.2014 року ОСОБА_1 в рахунок виплати орендної плати за 2014 рік було видано 1 900 грн.; згідно видаткового касового ордера від 12.11.2015 року ОСОБА_1 в рахунок виплати орендної плати за 2015 рік було видано 2 373 грн. Тому представник відповідача вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та просить в задоволені позову відмовити повністю.

В судове засідання, призначене на 30.06.2016 року представник відповідача ПП «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» не з'явився, хоча про місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, заяви про розгляд справи за його відсутності не надіслав.

Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе вирішити справу за наявними в ній доказами відповідно до ч. 4 ст.169 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,9020га, що розташована на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №044139, виданого на підставі розпорядження Тростянецької РДА від 26.12.2003 року №346(а.с.6).

30 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та ПП АФ «ІЗЗІЯ» укладено договір оренди землі строком дії 20 років відповідно до п.8 договору, який зареєстровано 10.05.2007 року у Вінницькій регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за №040780600137 (а.с.7-9).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані нормами Цивільного кодексу України щодо загальних положень про договір, Земельного кодексу України, а також Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно вимог ч. 3 ст. 792 ЦК України, відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. (ст.14 Закону).

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Спір між сторонами виник з приводу порушення істотних умов договору, зокрема щодо систематичної несплати орендарем орендної плати за період з 2010 року по 2015 рік.

Відповідно до частин першої та другої статті 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Пунктами 9 та 11 договору оренди землі від 30.04.2004 року, передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі, послугами, натуроплатою, перші два роки 1 %, що складає 327,39 грн., далі не менше 1,5 % від вартості паю, що складає 491,08 грн. Орендна плата вноситься у строк до 15 листопада поточного року і не пізніше.(а.с.7).

Відповідно до розділу «Інші права та обов`язки сторін» вищевказаного договору оренди землі, одним із обов'язків орендаря є своєчасне внесення орендної плати.

Згідно п. 35 договору умовою розірвання договору в односторонньому порядку є несвоєчасна виплата орендної плати.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження своїх заперечень щодо позовних вимог представником відповідача ПП АФ «Іззія» до суду не надано жодного оригіналу відповідного документа, що на їх думку є доказом по справі. Крім того, надані копії якихось відомостей важко назвати належним доказом в розумінні ст.60 ЦПК України, оскільки він не містить конкретної назви даного документа, щоб можливо було чітко зробити висновок про сплату саме орендної плати за землю. Інші твердження представника відповідача також не підтверджені в судовому засіданні.

Позивач своєї згоди на передачу земельної ділянки та обов'язку виплачувати орендну плату ПП «АФ «Іззія» іншим організаціям та підприємствам не надавав, так само як і не передбачено це умовами договору оренди земельної ділянки. Більше того, понад п'ять років ПП «АФ «Іззія» належну позивачу земельну ділянку не обробляв, у тому числі спільно із ТОВ «Торгмортранс 1». Дана обставина підтверджується відповіддю із Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області від 06.06.2016 року №1165, згідно якої ПП «АФ «Іззія» декларувало відсутність діяльності у поданих деклараціях з податку на прибуток, а з жовтня 2012 року ПП «АФ «Іззія» не є платником податку на додану вартість.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що відповідач належним чином не надав докази, що могли б підтвердити викладені факти у запереченнях та не з'являється до суду аби надати пояснення щодо обставин справи, тому суд не приймає до уваги в якості доказів подані представником відповідача копії документів.

Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Згідно із ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 24 вказаного вище Закону орендодавець, зокрема, має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. «д» ст. 141 Земельного кодексу України однією з підстав для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідач не спростував доказів, наданих позивачем та не довів належне виконання ним умов п.11 укладеного договору, в силу чого суд, виходячи з наданих доказів, встановив систематичне невиконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного внесення орендної плати згідно умов укладеного між сторонами договору оренди землі.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені судові витрати в розмірі 487,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 638, 651, 792 ЦК України, п. «д» ст. 141 ЗК України, ст. ст. 1, 13- 15, 18, 21, 22, 24, 25, 31,32 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 10, 11, 60, 88,212-215 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

ОСОБА_3 ОСОБА_4 до приватного підприємства Агропромислова фірма «Іззія» про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 30 квітня 2004 року між ОСОБА_1 та Приватним підприємством «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ», зареєстрований 10.05.2007 року Вінницькою регіональною філією Центр ДЗК - запис №040780600137, згідно якого ОСОБА_1 передав в оренду Приватному підприємству «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» земельну ділянку, загальною площею 2,9020 га, кадастровий номер земельної ділянки 0524180600:01:001:0145, яка знаходиться на території Будянської сільської ради Тростянецького району Вінницької області.

Стягнути з Приватного підприємства «Агропромислова фірма «ІЗЗІЯ» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 487грн.20коп. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя