Постанова

від 04.04.2007 по справі 13/737-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"04" квітня 2007 р.                                                           

Справа №13/737-А

                   за позовом                Управління

Пенсійного фонду України в 

м. Нетішині

          до                            приватного

підприємця -суб”єкта підприємницької

діяльності ОСОБА_1 м. Нетішин

          про                             стягнення

суми 120,02 грн.  заборгованості по 

                                             сплаті фіксованого

розміру  страхового внеску

Суддя   Матущак

О.І.

Секретар

судового засідання Смішко О.П.

За участю представників сторін:

позивача:               Вознічук О.П. по довіреності №

874/07 від 08.02.2007р.

відповідача:          

не з”явився

Позивач у позові просить

господарський суд стягнути з відповідача до Фонду суму  120,02 грн. заборгованості по сплаті

фіксованого розміру страхового внеску.

Представник позивача в судовому

засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог у повному об'ємі, посилаючись

на те, що вони підтверджені належними доказами поданими до позовної заяви.

В адресу господарського суду від

відповідача надійшов відзив на позов, в якому він позовні вимоги не визнав,

посилаючись на те, що не отримував вимоги Пенсійного фонду про сплату недоїмки

по страхових внесках, а також просить витребувати з ДПІ в м. Нетішині відомості

про сплату ним єдиного податку за грудень місяць 2004р. та за перший квартал

2005р., оскільки вказані відомості на думку відповідача є доказом відсутності

заборгованості перед Фондом в такому розмірі.

Відповідач в судове засідання

у-друге не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце

розгляду справи рекомендованим листом.

Розглядом матеріалів справи

господарським судом встановлено наступне:

Згідно свідоцтва про державну

реєстрацію фізичної особи, відповідач 

зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності 20.02.1995р.

(ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Позивачем проведено розрахунок

належних до сплати сум фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням

частини фіксованого податку, про що складено відповідний акт від 17.11.2006р.

Згідно акту належна до сплати сума фіксованого страхованого внеску складає

120,02 грн. за період з січня по березень місяці 2005р. Дана сума

заборгованості підтверджується також 

картками особового рахунку.

На підставі карток особового

рахунку та складеного акту, позивачем в адресу відповідача 17.11.2006р. було

надіслано вимогу за НОМЕР_2 про сплату заборгованості, проте відповідач її не

отримав по причині закінчення терміну зберігання рекомендованого листа.

Вказана вимога у визначеному ст.

106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”

порядку та строки до суду не оскаржена, тому визначена у ньому сума вважається

узгодженою а у відповідності до п. 3 цієї ж статті Закону є виконавчим

документом.

При прийнятті  даної постанови, господарським судом до уваги

береться наступне нормативно-правове обгрунтування:

За змістом ст. 58 Закону України

“Про загальнообов'язкове  державне

пенсійне страхування”, Пенсійний фонд є органом,  який провадить збір, акумуляцію та облік

страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати,

забезпечує  своєчасне  і в повному 

обсязі фінансування  та  виплату 

пенсій.

Згідно  ст. 

5   цього Закону  передбачено, що   Закон регулює відносини,  що виникають між суб'єктами системи

загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія  інших нормативно-правових актів може

поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в

частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначається,

зокрема, платники страхових внесків, їх права та обов'язки;   порядок нарахування, обчислення та сплати

страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

При 

цьому  згідно  ст.ст. 14 та 15 зазначеного Закону,

страхувальниками  і  відповідно платниками страхових внесків

відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і

організації,  створені відповідно до

законодавства  України,  незалежно 

від  форми   власності,  

виду діяльності  та  господарювання,  об'єднання громадян,  профспілки, політичні партії (у тому числі

філії,  представництва,  відділення та 

інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств,  установ, організацій,  об'єднань громадян,  профспілок, 

політичних партій, які  мають  окремий 

баланс  і  самостійно 

ведуть  розрахунки  із застрахованими особами),  фізичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності  та  інші особи (включаючи юридичних та фізичних

осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, 

які обрали особливий спосіб оподаткування  (фіксований 

податок,  єдиний  податок, 

фіксований сільськогосподарський 

податок,  придбали   спеціальний  

торговий патент),   які   використовують  працю 

фізичних  осіб  на 

умовах трудового договору (контракту) або на інших  умовах, 

передбачених законодавством,  або

за договорами цивільно-правового характеру. На    виконання  

зазначеного  Закону  в п. 2 

Інструкції  про порядок  обчислення 

і    сплати страхувальниками

та   застрахованими особами  внесків 

на   загальнообов'язкове

державне  пенсійне страхування  до Пенсійного Фонду   України, затвердженого  Постановою Правління   Пенсійного Фонду України  № 21-1 від 19.12.2003р.  наведено такий же перелік платників  страхових внесків.

Згідно ж п. 3 ст.11 названого

Закону визначено, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької  діяльності, 

які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок,

придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних

осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на

період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування

сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому

розмірі.

Судом враховується, що відповідно

до ч. 4 ст. 18  зазначеного Закону

страхові  внески не включаються до складу

податків,  інших обов'язкових платежів,

що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове

законодавство. Натомість згідно п.6 ст. 17 Закону платник страхових внесків

зобов'язаний нараховувати, 

обчислювати  і  сплачувати 

в   установлені строки та в

повному обсязі страхові внески. 

Відповідно до п. 6 ст. 20 даного Закону страхувальники  зобов'язані 

сплачувати  страхові  внески, нараховані за відповідний базовий

звітний період,  не пізніше  ніж через 20 календарних днів із дня

закінчення цього періоду.

Згідно п.3, 4  ст. 45 Закону України “Про державний бюджет

України на 2005 рік”,     встановлено на

2005 рік фіксований розмір страхових внесків на загальнообов'язкове державне

страхування для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які

обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та

членів сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними

підприємницької діяльності,

у розмірі мінімального страхового

внеску, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування" ( 1058-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2003

р., N 49-51, ст. 376), на місяць на кожну особу.

Відповідно до п.8 ч.1  ст. 1 Закону України “Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування” мінімальний страховий внесок  - сума коштів, що визначається   розрахунково як добуток мінімального розміру

заробітної плати  на розмір страхового

внеску, встановлених  законом на

день  отримання заробітної плати  (доходу).

Мінімальний          розмір заробітної плати на 1-й

квартал 2005 р.  відповідно до ст. 82

Закону “Про державний бюджет на 2005 рік” становить 262 грн. Пунктом  1 ч.2 

ст. 4  Закону України “Про збір на

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування “ розмір страхового

внеску  встановлено у розмірі 32%.

 У відповідності до ст. 1 Закону України “Про

вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які

застосовують       особливі умови

оподаткування, обліку та звітності,      

у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством      України частини податків до Пенсійного

фону України,        Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати         

працездатності, Фонду соціального страхування                  на випадок безробіття

протягом                2004 року - I

кварталу 2005 року”, суми  внесків  до Пенсійного фонду України,  Фонду соціального страхування з тимчасової

втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок безробіття

суб'єктів господарської діяльності, які застосовують особливі умови

оподаткування, обліку та звітності, які були сплачені ними в складі податків

згідно з чинним законодавством України протягом 2004 року - I кварталу 2005

року, але не були зараховані на їх особові рахунки в цих фондах у зв'язку з

застосуванням Державним казначейством України норм діючого на той час Закону

України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" від 23 грудня 2004

року N 2285-IV ( 2285-15 ), не вважати заборгованістю.

Судом також враховується, що

позивачем дотримано вимоги ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування” за змістом якої, суми страхових внесків своєчасно

не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки,  визначені 

статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами

Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього

Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені

правлінням  Пенсійного фонду, надсилають

страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.  Вимога про сплату недоїмки є виконавчим

документом. Протягом десяти робочих  днів

із дня  одержання вимоги про сплату

недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити вказані суми. У разі, якщо

страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного  фонду про сплату недоїмки і протягом десяти

робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у  вимозі суму недоїмки разом з застосованою до

нього фінансовою санкцією,  включеної до

вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не

оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив

вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів

після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду

звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки

до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках

орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського

суду з  позовом  про стягнення недоїмки.

Оскільки, у відповідності до

проведеного позивачем розрахунку належних до сплати сум фіксованого розміру

страхового внеску, при поданні адміністративного позову до господарського суду,

ним не враховано та не заявлено до стягнення суму 140 грн. за січень, лютий

місяці 2005р., яку відповідач сплатив як єдиний податок , про що зазначено в

акті від 17.11.2006р., тому клопотання відповідача про витребування додаткових

доказів відхиляється.

Дослідивши усі матеріали справи та

давши їм правову оцінку в сукупності, господарський суд приходить до висновку,

що позов заявлений обґрунтовано, підтверджений належними доказами, тому

підлягає задоволенню у повному об”ємі.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 104,

158-163, 167, 254-259, п.п.3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні положення”

Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О

В И В :

Позов  задоволити у повному об”ємі.

Стягнути

з приватного підприємця -суб”єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

АДРЕСА_1    ( ід. код НОМЕР_1 ) на

користь Управління Пенсійного фонду України в м. Нетішин, пр-т. Незалежності,12

а/с 169 (код ЄДРПОУ 14150571) суму 120,02 

( сто двадцять гривень 02 коп.) заборгованості по сплаті фіксованого

розміру страхового внеску.

Згідно з ст.ст. 185-186 КАСУ

сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в

апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне

оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга

подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані

заяви подаються до Житомирського апеляційного господарського суду через суд

першої інстанції.

Згідно з ст. 254 КАСУ Постанова,

якщо інше не встановлено КАСУ набирає законної сили після закінчення строку

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної

сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                     

О.І. Матущак