Постанова

від 23.04.2007 по справі 2/1919-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"23" квітня 2007 р.                                                           

Справа №2/1919-А

За 

позовом управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому

до  

приватного підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький

про 

стягнення 185грн.82коп.

                                           Суддя  Дячук Т.В.

Секретар судового засідання Будзинська В.Г.

Представники сторін:

від позивача:

Гарасимова Л.Я. - представник по довіреності №9480/06 від 13.09.2006р.

від відповідача:

не з'явився

Суть спору:

позивачем подано позов про стягнення з відповідача  185грн.82коп. заборгованості по сплаті

фіксованого розміру страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування за  1 квартал 2005 року.

Представник позивача у судовому

засіданні позовні вимоги підтримав.

Про дату, час і місце судового

засідання сторони повідомлені належним чином.

Ухвала від 23.03.2007р. про

відкриття провадження в адміністративній справі, ухвала  від 11.04.2007р. про  відкладення розгляду справи  і повістки 

надіслані на адресу сторін рекомендованими поштовими відправленнями.

Відповідач відзив на позов не

надав, у судове засідання не з`явився.

Враховуючи, що при підготовці

справи до розгляду дотримано вимог Кодексу адміністративного судочинства

України щодо належного повідомлення сторін у справі про час та місце розгляду

судового засідання, суд вважає можливим розглянути справу за наявними у ній

матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Згідно довідки відділу державної

реєстрації Департаменту економіки Хмельницької міської ради НОМЕР_1, фізична

особа - підприємець ОСОБА_1 21.03.2003р. зареєстрований як суб'єкт

підприємницької діяльності, ідентифікаційний код НОМЕР_2 і, відповідно до ст.15

Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, є

платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування.

Позивачем, відповідно до п.4 ч.8

Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування” № 1058 від 09.07.2003р., абз.8 п.8 ст.45 Закону України „Про

державний бюджет України на 2005 рік” № 2285 від 23.12.2004 року, п. 2 ст. 48,

п. 4 Прикінцевих положень Закону України „Про внесення змін до Закону України

„Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів

України” № 2505 від 25.03.2005 року та Закону України „Про вирішення питання

щодо заборгованості суб'єктів господарської діяльності, які застосовують

особливі умови оподаткування, обліку та звітності, у зв'язку з неперерозподілом

Державним казначейством України частини податків до Пенсійного фонду України,

Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Фонду

соціального страхування на випадок безробіття протягом 2004 року - І кварталу

2005 року” № 3583 від 16.03.2006р. на підставі даних державної податкової

інспекції у м.Хмельницькому проведено розрахунок належних до сплати сум

фіксованого розміру страхового внеску з урахуванням частини єдиного податку,

про що складено відповідний акт НОМЕР_3 Згідно акту належна до сплати сума

фіксованого страхованого внеску складає 185грн. 82коп.

Дана сума заборгованості

підтверджується також наявною в матеріалах справи карткою особового рахунку

підприємця ОСОБА_1

Відповідно до вимог Закону України

“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” позивачем виставлено

відповідачу вимогу НОМЕР_4 про сплату заборгованості, протягом десяти днів із

дня отримання якої відповідач зобов'язаний був сплатити суму заборгованості.

Вимога про сплату заборгованості отримана відповідачем 10.02.2007р., що

підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового

відправленняНОМЕР_5.

Оскільки відповідач не узгодив

вимогу з управлінням Пенсійного фонду, не оскаржив її до суду і не сплатив

страхові внески, позивач просить стягнути з відповідача 185грн.82коп.

заборгованості.

Аналізуючи обставини справи, судом

враховується наступне:

За змістом ст.58 Закону України

“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” №1058 від 09.07.2003р.

Пенсійний фонд є органом, який провадить збір, акумуляцію та облік страхових

внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує

своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.

Відповідно до прикінцевих положень

та преамбули вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2004 року,

зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування

здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону. Крім того, згідно

ст.5 цього Закону передбачено, що Закон регулює відносини, що виникають між

суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія

інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у

випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому

Закону. Виключно цим Законом визначається, зокрема, платники страхових внесків,

їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення та сплати страхових

внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.

При цьому згідно ст.ст.14 та 15

зазначеного Закону страхувальниками і, відповідно, платниками страхових внесків

відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації,

створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності,

виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні

партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені

підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян,

профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть

розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької

діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів

підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок,

придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб

на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених

законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру. На виконання зазначеного

Закону, в п.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та

застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування до Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою Правління

Пенсійного Фонду України № 21-1 від 19.12.2003р. наведено такий же перелік

платників страхових внесків.

З врахуванням викладеного суд

приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт підприємницької діяльності,

який обрав особливий спосіб оподаткування єдиним податком, є страхувальником і

платником страхових внесків.

Судом враховується, що відповідно

до ч.4 ст.18 зазначеного Закону страхові внески не включаються до складу

податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на

ці внески не поширюється податкове законодавство. Натомість, згідно п.6 ст.17

Закону платник страхових внесків зобов'язаний нараховувати, обчислювати і

сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Відповідно

до п.6 ст.20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові

внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через

20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

За приписами ст.45 Закону України

„Про державний бюджет України на 2005 рік” (в редакції чинній з 23.12.2004р. по

22.03.2005р.) встановлено на 2005 рік фіксований розмір страхових внесків на

загальнообов'язкове державне страхування для фізичних осіб - суб'єктів

підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування

(фіксований податок, єдиний податок), та членів сімей зазначених фізичних осіб,

які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, у розмірі

мінімального страхового внеску, визначеного Законом України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому, Законом України „Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” також визначено, що фізичні

особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб

оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального

торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь

у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів

з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку,

визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.

З 14 квітня 2006р. набрав чинності

Закон України „Про вирішення питання щодо заборгованості суб'єктів

господарської діяльності, які застосовують особливі умови оподаткування, обліку

та звітності, у зв'язку з неперерозподілом Державним казначейством України

частини податків до Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування з

тимчасової втрати працездатності, Фонду соціального страхування на випадок

безробіття протягом 2004 року - І кварталу 2005 року” № 3583 від 16.03.2006р.,

яким врегульовано питання сплати фіксованої ставки на рівні різниці між

встановленою ставкою внеску та частиною єдиного або фіксованого податку, що не

надійшли до Пенсійного фонду.

Суд зважає на те, що вимоги

зазначених нормативно-правових актів позивачем дотримано при обрахунку

заборгованості відповідача по сплаті фіксованого розміру страхового внеску в

сумі 185грн.82коп.

При цьому судом також враховується,

що позивачем дотримано вимоги ст.106 Закону України “Про загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування” за змістом якої, суми страхових внесків

своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені

статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами

Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього

Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків.

Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені

правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку,

вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки

страхувальник зобов'язаний сплатити вказані суми. У разі, якщо страхувальник,

який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки

і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі

суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до

вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не

оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив

вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів

після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду

звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки

до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках

орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського

суду з позовом про стягнення недоїмки.

На підтвердження позовних вимог

позивачем надано необхідні докази про наявність заборгованості відповідача та

вжиття заходів її стягнення з врахуванням вимог Закону України “Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Вимогу про сплату заборгованості у

встановленому законодавством порядку не оскаржено та не скасована. Доказів про

сплату заборгованості суду не подано.

За таких обставин, позовні вимоги

обґрунтовані, підтвердженні матеріалами справи, відповідають чинному

законодавству та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.6, 14, 71, 86, 94,

104, 158-163, 167, 254-259, п.п. 3,6-7 Розділу 7 „Прикінцеві та перехідні

положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов управління Пенсійного фонду

України у м.Хмельницькому до приватного підприємця ОСОБА_1 м.Хмельницький про

стягнення 185грн.82коп. задовольнити.

Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,  ідентифікаційний код

НОМЕР_2) на користь управління Пенсійного фонду України у м.Хмельницькому

(м.Хмельницький ,вул.Театральна, 12, код ЄДРПОУ 01526313, р/р 25602301826 в ВАТ

„Державний ощадний банк”, МФО 315784) заборгованість в розмірі 185грн.82коп.

(сто вісімдесят п'ять гривень 82коп.).

Згідно з ст.ст.185-186 Кодексу

адміністративного судочинства України сторони та інші особи, які беруть участь

у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або

частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня

проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви

про апеляційне оскарження. Заява та скарга подаються до апеляційного суду через

суд першої інстанції.

Згідно з ст. 254 Кодексу

адміністративного судочинства України постанова, якщо інше не встановлено цим

Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву

про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення

цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не

скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                  

   Т.В. Дячук

Віддруковано

3 примірники:

1

-до справи;

2

-позивачу;

3

-відповідачу.