Рішення

від 19.04.2007 по справі 11/2073

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан

Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2007 р.

Справа № 11/2073

За позовом  приватного підприємства «Аризона

КО»м. Київ

до приватного

підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення  20 625 грн. 64 коп.

                          Суддя            Д.І.Радченя

за участю представників сторін:

від позивача      Пирогова В.М. -представник за довіреністю

від 16.04.2007р.

від відповідача 

не з'явився 

Позивач -ПП «Аризона КО»м. Київ

звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ПП ОСОБА_1 м. Хмельницький

на свою користь заборгованості в розмірі 20 625, 64 грн., що утворилася через

неналежне виконання умов укладеного між сторонами 30.08.2006р. договору  за НОМЕР_1, 

з яких 19 725, 41 грн. сума основного боргу, 765, 19 грн. пені та  3 % річних 

за прострочення виконання зобов'язання в сумі 135, 03 грн.

Ухвалою господарського суду

від  29.03.2007 року порушено провадження

у справі № 11/2073.  Про час і місце

проведення судового засідання сторони повідомленні належним чином. Копії ухвал

про порушення провадження по справі сторонам направленні рекомендованими

листами.

В судовому засіданні 19.04.2007р.

представник позивача позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

В судове засідання 19.04.2007р. повноважний

представник відповідача не з'явився, витребуваних судом документів не подав та

позовні вимоги не оспорив. Однак як вбачається з наданого позивачем акту  звірки розрахунків від 17.04.2007р., позовні

вимоги в частині суми основного боргу 19 725, 41 грн. визнає.

Неявка в судове засідання

господарського суду представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по

суті та не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки. Тому, для

уникнення зловживання правом з боку відповідача суд вважає за необхідне

розглянути дану справу по суті, на підставі до ст. 75 ГПК України за наявними у

ній документами.

Суд оцінивши подані сторонами по

справі документи рахує їх достатніми для прийняття рішення по суті.

Розглядом матеріалів справи

встановлено наступне:

30 серпня 2006 року між сторонами

по справі укладено договір  за НОМЕР_1, у

відповідності до умов якого позивач зобов'язався передати товару у кількості та

асортименті, замовленому відповідачем (покупцем), а покупець в свою чергу

оплатити його та прийняти.

Відповідно до п. 2.1 договору,

кількість, асортимент та ціна постає мого товару фіксується у видатковій

накладній, яка формується у відповідності із замовленням покупця.

Згідно п. 4.1 договору, відпуск

товару проводиться з умовою сплати протягом 14 календарних днів з моменту

отримання товару покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий

рахунок постачальника.

Так на виконання умов даного

договору позивачем в період з серпня по грудень 2006 року поставлено, а

відповідачем прийнято товар на загальну суму 83 769, 25 грн., підтвердженням

чого є видаткові накладні: НОМЕР_2 на суму 22 091, 04 грн.;НОМЕР_3 на суму 8

464, 32 грн.;НОМЕР_4 на суму 13 488, 48 грн.;НОМЕР_5 на суму 9 708, 77 грн.;

НОМЕР_6 на суму 10 016, 64 грн.

Свої зобов'язання відповідач

виконав частково, і станом на момент розгляду справи в суді за ним рахується

заборгованість в сумі 19 725, 41 грн.

Як вбачається з акту звірки

взаєморозрахунків підписаного представниками обох сторін станом на

17.04.2007р., відповідач свою заборгованість перед позивачем визнає.

Відповідно до п. 6.1 договору, в

разі прострочення  термінів оплати,

покупець сплачує пеню постачальнику у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за

кожен день прострочки від суми простроченої оплати.

На 

підставі цього позивачем нараховано відповідачу до сплати  пеню за неналежне виконання договірних

зобов'язань в розмірі 765, 19 грн.

Окрім цього, керуючись ст. 625 ЦК

України, позивачем нараховано відповідачу 3 % річних  за прострочення виконання зобов'язання в сумі

135, 03 грн.

Дослідивши зібрані у справі

докази  та давши їм правову  оцінку в сукупності   суд прийшов до висновку, що позовні вимоги

підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу

України, цивільні права та обов'язки 

виникають  із  дій 

осіб,  що передбачені актами

цивільного законодавства,  а також із дій

осіб, що  не  передбачені 

цими  актами,  але 

за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки.  Підставами  

виникнення   цивільних  прав 

та  обов'язків, зокрема, є договори

та інші правочини.

У відповідності до ст.. 6

Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не

передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам

цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який

передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не

врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень

актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вони також не можуть відступити від положень цивільного законодавства, якщо в

цих актах прямо вказано про це, а також в разі, якщо обов'язковість для сторін

положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті

відносин між сторонами.

Правовідносини, які виникли між

сторонами на підставі договору за НОМЕР_1, за своїм характером являються

господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що

виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу

України є предметом його регулювання.

У відповідності із ст. 173

Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між

суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері

господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт

(зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію

господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого

суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію

тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у

тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її

обов'язку.

Згідно ст. 174 Господарського

кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з

господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не

передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Боржник вважається таким, що

прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його

у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

У відповідності  до ст.. 538 

Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання

сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено

договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання

або звичаїв ділового обороту

Якщо зустрічне виконання обов'язку

здійснено однією з сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого

обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Відповідно до ст. 193

Господарського кодексу України та ст. ст.. 525, 526 ЦК України  зобов'язання повинні виконуватись належним

чином  відповідно до умов договору.  Одностороння відмова від виконання

зобов'язання не допускається за винятком випадків. передбачених законодавством.

Згідно ст. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового

зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний 

сплати  суму боргу з

урахуванням  встановленого індексу

інфляції за весь час прострочення, а також сплатити 3% річних з простроченої

суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором,  або законом.

Згідно п. 6 ст. 231 Господарського

кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань

встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за

увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не

передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України

„Про відповідальність за несвоєчасне виконання 

грошових зобов'язань», платники 

грошових  коштів  сплачують 

на  користь одержувачів цих коштів

за прострочку платежу пеню  в   розмірі, 

що встановлюється за згодою сторін. 

Розмір  пені,  передбачений 

даним законом, обчислюється 

від  суми  простроченого платежу та не може

перевищувати  подвійної  облікової 

ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який

сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене, позовні

вимоги ПП «Аризона КО»  підлягають

задоволенню, з віднесенням судових витрат, згідно ст. 49 ГПК України, на

рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 83,

84, 116  Господарського процесуального

кодексу  України, суд -

вирішив:

Позов приватного

підприємства «Аризона КО»м. Київ до приватного підприємця ОСОБА_1 м.

Хмельницький про стягнення  20 625

грн. 64 коп. задоволити.

Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1 АДРЕСА_1 (фактична адресаАДРЕСА_2 (код НОМЕР_7) на користь приватного

підприємства «Аризона КО»м. Київ, вул.. Молодогвардійська, 11 (код 34405467)

-20 625, 64 грн. заборгованості (з яких 19 725, 41 грн. сума основного боргу,

765, 19 грн. пені та  3 % річних  за прострочення виконання зобов'язання в сумі

135, 03 грн.), а також витрати по оплаті державного мита в розмірі 206, 26 грн.

та  118, 00 грн. витрат на інформаційно

технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

                              Суддя                                                                     

Д.І. Радченя