Ухвала

від 05.07.2016 по справі 823/245/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/245/16 Головуючий у 1-й інстанції: Каліновська А.В. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

05 липня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Чаку Є.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбуд-Черкаси" до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Машбуд-Черкаси" до Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області від 05 листопада 2015 року №0002002301 та №0001992301.

Стягнуто з Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Машбуд-Черкаси» сплачений судовий збір в розмірі 1834 (одна тисяча вісімсот тридцять чотири) грн. 42 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу ДПІ у м. Черкасах від 07 жовтня 2015 року № 1169, направлення на перевірку від 07 жовтня 2015 року № 392/23-01-22-07, пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Машбуд-Черкаси» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з ТОВ «Евертон-2012», ТОВ «Креатив-Тезно», ТОВ «Ост Креатив Груп» та ТОВ «Роял-Стоун» за період з 01 листопада 2013 року по 31 березня 2015 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 22 жовтня 2015 року № 245/23-01-22-07/35220836, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 44.5 статті 44 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 42 726 грн. та вимоги п. 138.2 статті 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 38 803 грн.

На підставі складеного акту перевірки, 05 листопада 2016 року відповідачем винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0002002301 та №0001992301.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління ДФС у Черкаській області від 17 грудня 2015 року №25835/23-00-10-0210 та рішенням Державної фіскальної служби України від 17 лютого 2016 року №3470/6/99-99-10-01-01-25 податкові повідомлення-рішення №0002002301 та №0001992301 залишені без змін, а скарги позивача без задоволення.

Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Евертон-2012», ТОВ «Креатив-Тезно», ТОВ «Ост Креатив Груп» та ТОВ «Роял-Стоун».

Сплачені за отриманий за договором товар кошти були включені позивачем до валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідного звітного періоду.

Згідно зі статтею 200 ПК України - сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Згідно п. 138.1 статті 138 ПК України - витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п. 138.2 статті 138 ПК України - витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України - не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.3 статті 198 ПК України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що необхідними підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товарів, робіт та послуг з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням, з врахуванням рівня звичайних цін.

ПК України визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 статті 198 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України - право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Машбуд-Черкаси» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Черкаської міської ради 18 червня 2007 року за №10261020000007931, ідентифікаційний код 35220836, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02 березня 2016 року № 21743401, копія якого міститься у матеріалах адміністративної справи.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Частиною 2 статті 9 зазначеного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За змістом наведених правових норм податковий кредит для визначення об'єкта оподаткування ПДВ має бути сформований за наявності фактично здійснених і підтверджених належним чином господарських операцій разом із складеними при їх проведенні первинними документами, які відображають реальність тієї операції, яка є підставою для обліку платника податків.

Так, у перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Евертон-2012» на підставі укладеного договору поставки від 05 червня 2014 року №05/06, ТОВ «Креатив-Техно» на підставі договору поставки від 02 вересня 2014 року №0209, ТОВ «Ост Креатив Груп» - договір поставки від 04 листопада 2013 року №04/11-2 та ТОВ «Роял-Стоун» - договір поставки від 21 липня 2014 року №21/07.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сформував податковий кредит на підставі первинних документів: договорів поставки, податкових накладних, видаткових накладних, рахунків-фактур, платіжних доручень, специфікацій та товарно-транспортних накладних.

Під час огляду та дослідження первинних документів, поданих позивачем на підтвердження його взаємовідносин з контрагентами, судом не встановлено їх невідповідності вимогам чинного податкового законодавства.

Крім того, придбаний у контрагентів товар був використаний позивачем у його подальшій господарській діяльності - про що свідчить дійсність подальшого руху (реалізації) товарно-матеріальних цінностей з контрагентами-покупцями позивача, а саме: ТОВ «Укрпромпостач-95», ТОВ «КПК М'ясний Дім», ТОВ «МІК Мега», ПАТ «Чернігівська кондитерська фабрика «Стріла», ТОВ «Пирятинський делікатес», ТОВ «Глобинський м'ясокомбінат», ПАТ «Дубномолоко», ТОВ «Завод Мінімаш», ПП ОСОБА_4, ТОВ «Мілк Інгрідієнтс», ТОВ «Фірма «Гетьман», ТОВ «Андрушівський маслосирзавод», ТОВ «Лихачовський м'ясокомбінат», ТОВ «Красногірський олійний завод», ПАТ «Племзавод «Степной»,ПАТ «Агрокомбінат «Слобожанський», ТОВ «Ворожба», ТОВ «М'ясна ярмарка «Добриня-2007», ГТОВ «Росич», ПАТ «Івано-Франківський м'ясокомбінат», ТОВ «Ларан-07», ТОВ «Заготсервіс», ТОВ «Експортно-імпортна компанія», ТОВ «Балмолоко», ПП «Профіт ЮА», ПАТ «Тростянецький м'ясокомбінат», ТОВ «Промислово-торговельна група «Лінас», ТОВ «Агропром 2010», ТОВ «Бекон Січ», ТОВ «М'ясопереробне підприємство «Агроторговий Дім», ПП «Квік», ТОВ «Зелені лінії України», ТОВ «Птахокомплекс «Губин».

Крім того, ані а Акті перевірки позивача, ані в апеляційній скарзі не міститься жодних зауважень податкового органу щодо змісту цих документів, посилань на їх не відповідність вимогам законодавства тощо.

Слід зазначити, що відповідачем було здійснено посилання на акт ДПІ у Деснянському ройоні ГУ Міндохордів у м. Києві від 23 липня 2014 року №320/26-52-01-11/38831841 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Ост Креатив Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з жовтня 2013 року по червень 2014 року» та на акт ДПІ у Оболонському р-ні ГУ Міндохордів у м. Києві від 24 липня 2014 року №810/26-54-22-02/38511285 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Евертон-2012» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків за період з 01 квітня 2013 року по 30 червня 2014 року», згідно висновків яких документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин зазначених товариств з контрагентами за відповідні періоди.

Опираючись на інформацію, наведену в актах про неможливість проведення зустрічної звірки, податковий орган оскаржуваним Актом перевірки визнав нікчемними правочини, укладені позивачем з контрагентами, такими, що не здійснювалися, а лише оформлювалися та зазначив про відсутність постачання товарів та надання послуг наведеними контрагентами позивачу.

Проте, з аналізу норм цивільного законодавства, зокрема, статей 219, 220, 221, 224, 228, 234 ЦК України, можна дійти висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. В матеріалах справи жодних допустимих доказів на підтвердження недійсності право чинів не міститься.

Також в матеріалах справи не міститься жодних вироків щодо посадових осіб позивача чи його контрагентів щодо ухиляння від сплати податків та зборів бо будь-яких інших відомостей, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Тому, відповідно, суд критично ставиться до посилання апелянта на ухвалу слідчого суддів Соснівського районного суду м.Черкаси від 08 вересня 2015 року, яка винесена в ході кримінального провадження № 32014250000000085 про призначення перевірки ТОВ «Машбуд-Черкаси» щодо протиправної діяльності, пов'язаної з ухилянням від сплати податків. Наведену ухвалу обґрунтовано, зокрема, поясненнями ОСОБА_5, зафіксованими протоколом допиту, що на думку колегії суддів не може бути належним та допустимим доказом здійснення позивачем фіктивної господарської діяльності.

Відтак, відповідачем жодним чином не доведено, що наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, а придбання товарів або послуг не відбулося.

Отже позивачем правомірно було сформовано податковий кредит, оскільки наведена вище первинна документація чітко відображає операції які були здійсненні між позивачем та його контрагентом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент укладення договорів між позивачем та його контрагентами, останні були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали свідоцтво платника податків на додану вартість у встановленому законом порядку.

Також необхідно зазначити, що невиконання контрагентом зобов'язання по сплаті податку до бюджету не являється підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість.

Крім цього, невиконання контрагентом позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для нього, і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Враховуючи зазначене, та оскільки судом не було встановлено ознак фіктивності укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, необґрунтованими є висновки викладені відповідачем в акті перевірки про порушення позивачем податкового законодавства

А як наслідок, колегія суддів приходить до висновку про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідача.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції про задоволення даного адміністративного позову.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Мєзєнцев Є.І.