Рішення

від 30.06.2016 по справі 905/1780/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.06.2016 Справа №905/1780/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Кротінової О.В.

при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 36086124,

до відповідача, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», м.Дружківка Донецької області, ЄДРПОУ 13494943,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, громадянина України ОСОБА_1, м.Львів,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізоформ Медікал», м.Київ, ЄДРПОУ 36257034,

про стягнення 14 348,98 грн., -

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився;

від третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», м.Київ, звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою №1630/15.1367 від 20.04.2016р. до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», м.Дружківка Донецької області, про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу в сумі 14 348,98 грн.

З дотриманням приписів ст.2-1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, для розгляду справи №905/1780/16 визначено суддю Кротінову О.В.

Ухвалою суду від 25.05.2016р. даний позов прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №905/1780/16, залучено до участі у справі ОСОБА_1 у якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізоформ Медікал» у якості третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на фактичну сплату страхового відшкодування у розмірі 14 848,98 грн. за договором добровільного страхування наземного транспорту №202.15.2278504 від 14.07.2015р. потерпілій особі у наслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 04.11.2015р., наявність винних дій водія транспортного засобу Toyota Camry д.н. НОМЕР_1, відповідальність за яким забезпечена відповідачем на підставі полісу №АІ/8185896.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав у копіях: заява на страхування транспортного засобу №202.15.2278504 від 14.07.2015р., частини «А», «Б-1» договору страхування №202.15.2278504 від 14.07.2015р.; страховий акт №3.15.1367-1 від 13.11.2015р., заява ОСОБА_2 №б/н від 06.11.2015р., лист Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_3» №12608/3323БТ від 11.11.2015р., довідка про пошкодження транспортних засобів, посвідчення водія ОСОБА_2 ХАА275970 від 06.03.2002р., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, калькуляція №КА-0005197 від 09.11.2015р., акт виконаних робіт №ЗА-0005467 від 23.11.2015р., звіт №1297 від 27.11.2015р. про оцінку КТЗ Kia Rio держномер АХ1531СТ, ремонтна калькуляція №1297 від 26.11.2015р., аркуш перевірки даних №1297 від 26.11.2015р., протокол огляду транспортного засобу №1297 від 20.11.2015р., повідомлення про огляд транспортного засобу, накладна кур'єрської служби №2685666 від 13.11.2015р., фото таблиця пошкодженого транспортного засобу, платіжне доручення №27477 від 13.11.2015р., постанова Дарницького районного суду м.Києва від 15.12.2015р. по справі №753/22152/15-п (№3/753/5637/15), витяг з сайту «Централізована база даних МТСБУ» від 19.04.2016р.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, ст.27 Закону України «Про страхування», ст.ст.22, 29, 35-37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

07.06.2016р. від відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надійшов супровідний лист №610 від 03.06.2016р., до якого додано заяву №609 від 03.06.2016р., за змістом якої останній визнає вимоги позивача у повному обсязі; пояснив, що із заявою про виплату страхового відшкодування до подання позову позивач до нього не звертався; зауважив на неодноразовому спілкуванні з представником позивача з приводу добровільної сплати суми боргу, але за умови надання заяви про виплату страхового відшкодування у порядку п.35.1 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» із зазначенням реквізитів для перерахування коштів, остання не надіслана відповідачу по теперішній час.

Також до супровідного листа додано у копіях: поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8185896 від 15.05.2015р., свідоцтво про державну реєстрацію А00 №180564, опис документів, що надаються юридичною особою державному реєстратору для проведення реєстраційної дії «Державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи» від 10.05.2016р., довіреність на представника.

13.06.2016р. від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов супровідний лист №7/2-28/5538 від 06.06.2016р. з інформацією з єдиної централізованої бази даних МТСБУ щодо полісу АІ/8185896 за станом на 04.11.2015р..

22.06.2016р. відповідачем надано клопотання №711 від 21.06.2016р., до якого додано фіскальний чек №б/н від 21.06.2016р., а також копія листа Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» №708 від 21.06.2016р. на адресу позивача стосовно наявності наміру сплати стягуваної суми у справі №905/1780/16.

22.06.2016р. від Дарницького районного суду м.Києва надійшов супровідний лист №5/715/2016 від 13.06.2016р. з копіями матеріалів справи №753/22152/15-п (номер провадження 3/753/5637/15).

Документи долучено до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання 30.06.2016р. не з'явився; витребувані документи у повному обсязі не надав; причин неявки не повідомив.

Представник відповідача у судове засідання 30.06.2016р. не з'явився, причин неявки не повідомив.

Представник третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 30.06.2016р. не з'явився; надіслав клопотання №б/н від 23.06.2016р., у якому просив справи розглянути без його участі, до якого додано пояснення №б/н від 23.06.2016р., поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8185896 від 15.05.2015р. із спеціальним знаком до нього, копія сторінок паспорта громадянина України серії КА №931852.

Представник третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача у судове засідання 30.06.2016р. не з'явився; через канцелярію суду отримано клопотання №б/н від 23.06.2016р. у якому просив справи розглянути без участі його представника, до якого додано пояснення №б/н від 23.06.2016р., за змістом якого підтверджено перебування з 09.04.2009р. по теперішній час ОСОБА_1 на посаді директора ТОВ «Лізоформ Медікал»; повідомлено, що станом на 04.11.2015р. автомобіль НОМЕР_2 в оренді у ТОВ «Лізоформ Медікал» не перебував та належить ОСОБА_4

До клопотання також додано у копіях: протокол загальних зборів учасників ТОВ «Лізоформ Медікал» №2 від 09.04.2009р., наказ ТОВ «Лізоформ Медікал» №22/3-к від 09.04.2009р.

Документи долучено до матеріалів справи.

Як зазначено в п.3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.11 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч.1 ст.77 ГПК України. При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, враховуючи суть спору, загальну тривалість провадження по даній справі, а також належне забезпечення з боку суду можливості позивача та відповідача для реалізації своїх процесуальних прав, в тому числі шляхом направлення поштою (іншим належним засобом зв'язку ) відповідних доказів до суду, за цих підстав суд дійшов висновку про можливість розглянути спір за наявними у справі матеріалами, у цьому судовому засіданні.

З огляду на таке та виходячи з положень постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» №18 від 26.12.2011р., клопотання третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про розгляд справи без їх участі у судовому засіданні задоволено судом.

Дослідив матеріали справи та оцінив подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства , але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

14.07.2015р. року між Товариством з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) укладено договір страхування №202.15.2278504 (далі - договір страхування), за яким страховик застрахував транспортний засіб KIA/Rio, 2015р.в., д/нАХ1531СТ, номер кузову KNADM411AF6538331. До керування вказаним транспортним засобом допущена особі, зазначена у заяві на страхування, яка керує транспортним засобом на законних підставах (без обмежень в залежності від стану керування та віку). Вигодонабувачем означено ПАТ «Креді ОСОБА_3».

У наведеному договорі визначені загальні умови страхування, відповідно до яких віднесено, зокрема, за ризиком «ДТП» безумовна франшиза у розмірі 0,50% від страхової суми (315 000,00 грн. секція договору «Страховий тариф. Страховий платіж»).

Обумовлений розмір страхової премії - 24 954,30 грн. та термін її сплати до 16.07.2015р. одноразово у сумі 100% платежу в день укладання договору.

Строк дії договору встановлено з 00год. 00хв. 16.07.2015р. по 24год. 00хв. 15.07.2016р. При цьому, якщо страхова премія за першій період дії договору страхування не надійшла до встановленого терміну сплати або надійшла не в повному обсязі, то даний правочин вважається таким, що не набув чинності.

Доказів не сплати суми страхової премії в означеному розмірі суду не представлено, даний факт сторонами не заперечується, іншого з матеріалів справи не вбачається, а отже наведений правочин є укладеним та чинним.

Згідно довідки №76760631 від 04.11.2015р. про дорожньо-транспортну пригоду 2 роти 1 батальйону УПС МВС у м.Києві, 04.11.2015р. о 07:40 год. по пр.Григоренка, 1, Дарницький район, м.Київ сталась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобіля НОМЕР_2, яким керував гр.ОСОБА_1 та автомобіля KIA/Rio, д/нАХ1531СТ, під керуванням ОСОБА_5, належить ОСОБА_2.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та страхувальник (власник транспортного засобу KIA/Rio, д/нАХ1531СТ) перебували у договірних відносинах на час скоєння ДТП.

06.11.2015р. відбулось звернення з боку страхувальника до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування для відновлення автомобіля на розрахунковий рахунок СТО ТОВ «Промавтотехсервіс» за вирахуванням безумовної франшизи у розмірі 1 575,00грн.

За змістом листа вигодонабувача ПАТ «Креді ОСОБА_3» №12608/3323БТ від 11.11.2015р. останній погоджує перерахування страхового відшкодування, за договором страхування №202.15.2278504 від 14.07.2015р. на авторизоване (гарантійне) СТО.

Вищезазначена дорожньо-транспортна пригода визнана позивачем страховою подією, з настанням якої у Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес страхування» виник обов'язок виплатити страхувальнику страхове відшкодування.

Згідно страхового акту №3.15.1367-1 від 13.11.2015р., на підставі умов договору страхування виплаті підлягає страхове відшкодування в розмірі 14 848,98 грн. за банківськими реквізитами ТОВ «Промавтотехсервіс».

За розрахунком, зазначеному у наведеному страховому акті, сума 14 848,98 грн. визначена шляхом відрахування безумовної франшизи позивача у розмірі 0,50% (1 575,00грн.) від вартості відновлювального ремонту згідно калькуляції №КА-0005197 від 09.11.2015р. (16 423,98 грн.).

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 36.4 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.

Як свідчить платіжне доручення №27477 від 13.11.2015р. позивачем здійснено виплату страхового відшкодування на рахунок філії ТОВ «Промавтотехсервіс» (ЄДРПОУ 33715891) в розмірі 14 848,98 грн. з призначеннями платежу страхове відшкодування та посиланням на спірний правочин і вказану вище калькуляцію.

Приймаючи до уваги Інформаційний лист Вищого господарського суду України №01-06/1187/16 від 07.04.2016р. «Про доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011р. №01-06/249 «Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів»», при вирішенні спору, який виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, здійснених у зв'язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування, слід застосовувати положення ст.993 Цивільного кодексу України та ст..27 Закону України «Про страхування».

Виходячи з загальних принципів судового захисту визначених Конституцією України та зважаючи на приписи Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (дата ратифікації Україною 17.07.1997р.), висновки Європейського суду з прав людини, суд при вирішенні даного спору виходить з вищенаведених норм матеріального законодавства та розглядає правовідношення, як перехід права вимоги за наведеними нормами права.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та ст.993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Аналіз приписів ч.ч.1, 2 ст.1166, ч.ч.2, 5 ст.1187, п.1 ч.1 ст.1188 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку про те, що у випадку заподіяння шкоди внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки питання про її відшкодування вирішується за принципом вини.

Відповідно до ч.2 ст.1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно постанови Дарницького районного суду м.Києва від 15.12.2015р. по справі №753/22152/15-п (№3/753/5637/15) громадянина ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, що передбачено ст.124 КУпАП.

Цивільно-правова відповідальність забезпечена за автомобілем НОМЕР_2 у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», що підтверджується полісом АІ/8185896, діючий на 04.11.2015р., ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну 50000,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля KIA/Rio, д/нАХ1531СТ, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування відповідно до договору добровільного страхування №202.15.2278504 від 14.07.2015р., перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до п.22.1 ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

В силу приписів ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України страховик не може бути примушений до виплати ПДВ у складі суми страхового відшкодування за винятком випадку, коли сума ПДВ нарахована та сплачена на користь виконавця послуг з ремонту пошкодженого транспортного засобу, який (виконавець), в свою чергу, має бути платником ПДВ.

Наведене випливає також з приписів ч.2 ст.1192 Цивільного кодексу України, згідно якого розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У представленій суду калькуляції №КА-0005197 від 09.11.2015р. та акті виконаних робіт №ЗА-0005467 від 23.11.2015р. ТОВ «Промавтотехсервіс» зазначено, що останній зареєстровано як платник податків на загальних підставах та загальна вартість виконаних ним робіт визначена з урахуванням податку на додану вартість.

Так, зважаючи на викладене та наведені норми матеріального права, а також здійснення фактичної виплати страхового відшкодування безпосередньо станції технічного обслуговування, що є суб'єктом оподаткування зі сплати податку на додану вартість, сума наведеного податку не підлягає виключенню із сум відшкодування третій особі шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Таким чином, підставою для розрахунку страхового відшкодування є розмір шкоди в сумі 16 423,98 грн. (з врахуванням податку на додану вартість).

В той же час відповідно до приписів п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цієї норми.

Як вже було зазначено, укладеним договором страхування між позивачем та потерпілою особою за ризиком «ДТП» встановлена безумовна франшиза у розмірі 0,50% від страхової суми, тобто 1 575,00 грн.

Укладеним відповідачем з власником забезпеченого транспортного засобу полісом АІ/8185896 безумовна франшиза встановлена у розмірі 510,00 грн.

Відтак, дійсна сума страхового відшкодування, у межах спірних правовідносин, становить 14 338,98 грн.

У заяві №609 від 03.06.2016р. відповідачем визнано у повному обсязі вимоги позивача та звернуто увагу суду на наявність наміру сплатити страхове відшкодування, відсутність заяви відповідно до п.35.1 ст.35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Стосовно викладено слід зазначити таке.

Відповідно до ч.5 ст.22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково. При цьому, згідно ч.6 цієї статті суд не приймає визнання позову, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронюваних законом інтересів.

За змістом ч.5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, визнання позову відповідачем є підставою для прийняття рішення про задоволення позову за умови, якщо дії відповідача не суперечать законодавству і не порушують охоронюваних інтересів інших осіб.

Проте, проведений розрахунок суми страхового відшкодування є неправомірним, з огляду на встановлення полісом АІ/8185896 безумовної франшизи у розмірі 510,00 грн., а не 500,00грн., як то визначено у розрахунку позовних вимог, який містить заявлений суду позов.

Відтак, з огляду на викладені обставини, визнання відповідачем вимог у приведеній позивачем сумі не приймається судом.

Одночасно згідно положень ст.35 (п.35.1), ст.36 (п.36.2) Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування (п.36.2).

При цьому, ст.993 Цивільного кодексу України та ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. З приписів зазначених норм не вбачається що позивач мав безпосередньо звертатись до відповідача з вимогою щодо отримання від останнього суми виплаченого страхового відшкодування, однак передбачено перехід до нього права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року №15-рп/2002 кожна особа має право вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. З огляду на викладене позивач отримує право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися безпосередньо до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплати матеріального відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 28 серпня 2012 року у справі № 23/279 (№ 3-38гс12), а також п.1 оглядового листа Вищого господарського суду України №01-06/15/2014 від 14.01.2014р.

Зважаючи на норми матеріального права, приведені вище, наявність погодження, мова про яке йдеться у відзиві відповідача, не є передумовою для виникнення у позивача права вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток у спірному випадку.

Таким чином, у розумінні норм чинного законодавства позивач є особою, яка має право на отримання спірної суми страхового відшкодування.

За таких обставин, враховуючи, що позивач здійснив страхування потерпілої особи та здійснив виплату страхового відшкодування, та оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення Правил дорожнього руху України особою, що керувала забезпеченим транспортним засобом, вимоги про стягнення з відповідача суми виплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню в сумі 14 338,98 грн.

Судові витрати підлягають розподілу з урахуванням вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 27, 33, 36, 43, 49, 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд ,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування», м.Київ, до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний», м.Дружківка Донецької області, про стягнення страхового відшкодування в сумі 14348,98грн., задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія АСКО-Донбас Північний» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул.Соборна, б.37, ЄДРПОУ 13494943, банківські реквізити не зазначено) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Експрес Страхування» (01004, м.Київ, вул.Червоноармійська, б.15/2, ЄДРПОУ 36086124, р/р265073011592 в ПАТ «Державний ощадний банк України», код банку 00032129) 14338,98грн. та відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 1377,04 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні решти вимог відмовити.

5. В судовому засіданні 30.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.ст.84, 85 Господарського процесуального кодексу України.

7. Повний текст рішення складено та підписано 05.07.2016р.

Суддя О.В. Кротінова