Рішення

від 30.06.2016 по справі 906/559/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "30" червня 2016 р. Справа № 906/559/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- дов. б/н від 21.06.2016р.

від відповідача: ОСОБА_2- дов. б/н від 08.06.2016р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росагро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка Агро"

про стягнення 257433,13 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 257433,13грн. заборгованості, з яких: 234800,00 грн. основний борг, 18561,12 грн. інфляційні та 4072,01грн. 3% річних.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 07.06.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.06.2016р.

Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги позивача підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо основного боргу в сумі 234800,00грн. не заперечила. Разом з тим заявила клопотання про відкладення розгляду справи з метою витребування у відповідача обґрунтованого розрахунку інфляційних.

Суд, заслухавши клопотання представника відповідача та думку представника позивача, дійшов висновку про відхилення клопотання останнього, оскільки для його задоволення не вбачає достатньо обґрунтованих підстав. До того ж суд не позбавлений можливості при прийнятті рішення перевіряти поданий позивачем розрахунок, а у випадку його неточностей - здійснювати власний розрахунок позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

28.04.2015р. та 05.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Росагро" (позичальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка Arpo" (позикодавець, позивач) на аналогічних умовах були укладені договори № 28/04/2015 та № 05/06/2015 позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги) (а.с. 10-15)

Згідно положень п. 1.1. договорів, у порядку та на умовах, визначених договором позикодавець передає у власність позичальнику кошти у розмірі, визначеному у п. 2.1 договору, а позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу у визначений договором строк.

За умовами п. 2.1 договору № 28/04/2015 розмір поворотної фінансової допомоги становить 207600,00 грн., що на дату укладання договору є еквівалентом 9326,15 доларів США.

За умовами п. 2.1 договору № 205/06/2015 розмір поворотної фінансової допомоги становить 134800,00 грн., що на дату укладання договору є еквівалентом 6055,70 доларів США.

Відповідно до п.3.1 договорів, позикодавець передає поворотну фінансову допомогу позичальнику з моменту підписання сторонами договору.

У пункті 4.1 договорів № 28/04/2015 від 28.04.2015р. та № 205/06/2015 від 05.06.2015р. сторони визначили, що позичальник зобов'язується повернути поворотну фінансову допомогу не пізніше "01" листопада 2015 року.

Згідно п. 8.1 Договорів, сторонами погоджено, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов укладених договорів позивачем надано відповідачу фінансову поворотну допомогу на загальну суму 342400,00грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 45 від 29.04.2015р., № 47 від 30.04.2015р., № 49 від 05.05.2015р., № 53 від 08.05.2015р., № 67 від 29.05.2015р.,№ 69 від 44800,00грн., № 74 від 10.06.2015р., № 81 від 17.06.2015р. (а.с. 16-21).

Натомість, відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання згідно договорів щодо повернення поворотної фінансової допомоги у встановлений договором строк, повернувши 27.10.2015р. частину грошової допомоги по договору № 28/0472015 від 28.04.2015р. в сумі 107600,00 грн.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у останнього утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 234800,00грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо повернення сум отриманої поворотної фінансової допомоги позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Крім того позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України заявлено до стягнення з відповідача 18562,12 грн. інфляційних та 4072,12 грн. З % річних.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, враховуючи наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів № 28/04/2015р. від 28.04.2015р. та № 05/06/2015 від 05.06.2015р. позики грошових коштів (поворотної фінансової допомоги), які за своєю правовою суттю являються договорами позики.

Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

У відповідності до ч.2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вказують матеріали справи та не заперечується сторонами, позивачем в рамках укладених між сторонами договорів надано відповідачу позику в загальному розмірі 342400,00грн., що вказує на належне виконання зобов'язань з боку позивача.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Нормою ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, як вже зазначалось судом, у пунктах 4.1. договорів сторони погодили строк повернення позики, а саме не пізніше ніж до 01.11.2015р.

На виконання умов вищевказаного пункту договору № 28/04/2015 від 28.04.2015р. відповідач 27.10.2015р. частково повернув грошову допомогу в розмірі 107600,00 грн.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відтак, оскільки відповідачем у термін до 01.11.2015р. в повному обсязі не повернуто позивачу поворотну фінансову допомогу, з 02.11.2015р. має місце перед позивачем прострочена заборгованість, яка станом на день вирішення спору в суді не змінилась і становить 234800,00 грн. Доказів погашення вказаної заборгованості відповідач не надав, більше того в судовому засіданні проти існування вказаної заборгованості у заявленій сумі не заперечив.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача неповернутої частини поворотної фінансової допомоги в розмірі 234800,00грн. є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 4072,01грн. 3% річних та 18561,12 грн. інфляційних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення ч.2 ст. 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовується за наявності порушення будь-якого грошового зобов'язання (п. 6.2 Постанови ВГСУ від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі -Постанова № 14).

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови № 14).

Як вбачається з розрахунку позивача (а.с. 32), 3% річних нараховано за період з 02.11.2015р. по 30.05.2016р. на суму заборгованості 234800,00грн., які склали 4072,01 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що останнім допущено арифметичну помилку.

За таких обставин суд здійснив власний розрахунок 3 % річних за заявлений позивачем період, розмір яких становить 4064,05грн.

Отже, вимога про стягнення 3% річних є обґрунтованою, заявленою відповідно до вимог чинного законодавства та такою, що підлягає задоволенню в сумі 4064,05 грн. В частині стягнення 7,96 грн. 3% річних суд відмовляє за безпідставністю вимог.

Щодо інфляційних нарахувань, то суд встановив, що в своєму розрахунку позивач вказав період їх нарахування з листопада 2015 р. по травень 2016 р. Разом з тим, перевіривши розрахунок інфляційних (а.с. 31) та застосований позивачем сукупний індекс інфляції (1,079 %), судом встановлено, що фактично інфляційні нарахування позивачем заявлено за період з листопада 2015 р. по квітень 2016 р., які складають 18561,12 грн., є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на -4 підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює У наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести і підтвердити належними доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення на позов.

Відповідач позов за предметом та підставами не оспорив, доказів погашення заборгованості не надав, своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні не скористався.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають частковому задоволенню в сумі 257425,17 грн., з яких 234800,00грн. - основний борг, 4064,05грн. - 3% річних, 18561,12 грн.- інфляційних.

В частині стягнення 7,96 грн. З % річних суд відмовляє за безпідставністю позовних вимог.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Староолександрівка

Агро" (12043, Житомирська обл., Червоноармійський р-н, с. Стара Олександрівка, вул.

Червоноармійська,63 , код 39288594)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Росагро" (13416, Житомирська обл., Андрушівський р-н, с. В. Мошківці, вул. Фрунзе,12, код 39122573)

- 234800,00 грн. поворотної фінансової допомоги;

- 18561,12 грн. інфляційних нарахувань;

- 4064,05 грн. 3% річних;

- 3861,38 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 06.07.16

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2- позивачу (згідно заяви)(наручно)

3- відповідачу (згідно заяви) (наручно)