Рішення

від 06.07.2016 по справі 905/1759/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.07.2016 Справа № 905/1759/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Гринько С.Ю., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Предко А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл», м. Київ

до відповідача - Приватного підприємства «Альошина», м. Краматорськ

про стягнення 201610,85 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 - довіреність від 20.06.2016р. (не явився),

від відповідача - ОСОБА_2 - адвокат за договором від 03.06.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

24.05.2016 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Альошина» інфляційних витрат в сумі 201610,85 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором поставки № CVS 62185 від 06.02.2014 р. за поставлену продукцію відповідно видаткових накладних. Постановою Донецького апеляційного господарського суду було стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість, пеню, 3% річних. За несвоєчасне виконання грошового зобов'язання позивачем були нараховані інфляційні витрати відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

07.06.2016 р. відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, в якій проти позовних вимог заперечував з тих підстав, що позивач не провів перерахунок вартості ціни товару у зв'язку із зміною курсу долару США від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

В судовому засіданні 21.06.2016 року оголошена перерва на 10:15 годин 06.07.2016р. на підставі ст. 77 ГПК України, про що належним чином повідомленні представники сторін.

Перевіряючи надані позивачем документи до позовної заяви, якими він обґрунтовує позовні вимоги, встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача інфляційних витрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Рішенням господарського суду Запорізької області № 905/1661/15-г на користь позивача стягнуто 874257,45 грн. основного боргу, 138652,17 грн. штрафу, 33405,00 грн. пені, 4869,76 грн. 3 % річних.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду рішення першої інстанції скасовано частково, з відповідача стягнуто 388173,88 грн. основного боргу, 34663,04 грн. штрафу, 8351,25 грн. пені, 4869,76 грн. 3% річних.

Постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу залишено без задоволення, постанову Донецького апеляційного господарського суду залишено без змін.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлені рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач вимагає з винної сторони сплати інфляційних втрат в сумі 201610,85 грн. за період з 10.10.2014 по 24.08.2015 року.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 598 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зокрема, стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, тому посилання відповідача щодо відсутності правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є необґрунтованим.

Враховуючи наведене, господарський суд вважає нарахування інфляційних витрат правомірним, та зазначає наступне.

Відповідно до Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» та ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, у розрахунках позову позивач невірно зазначив початок прострочення (10.10.2014 р.), так як датою прострочення вважається 11.10.2014 р.

Відповідно до п. 3.2 вищезазначеного Пленуму, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до вищенаведеного господарський суд зазначає наступне.

За період з 01.11.2014 р. по 25.12.2014 р. сума інфляційних витрат становить 22909,96 грн.

За період з 26.12.2014 р. по 22.04.2015 р. сума інфляційних витрат становить 162692,82 грн.

За період з 23.04.2015 р. по 25.06.2015 р. сума інфляційних витрат становить 10126,68 грн.

За період з 26.06.2015 р. по 04.08.2015 р. сума інфляційних витрат становить -3381,74 грн.

За період з 05.08.2015 р. по 17.08.2015 р. сума інфляційних витрат становить -2378,88 грн.

За період з 18.08.2015 р. по 24.08.2015 р. сума інфляційних витрат становить 0,00 грн.

З наведеного, господарський суд встановив, що загальна сума інфляції, яка належить до стягнення становить 189968,84 грн.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, позов задоволений частково, судові витрати покладаються на сторін пропорційно стягнутій сумі відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст.ст. 33, 34, 35, 49, 82 , 84 , 81-1, 85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» про стягнення з Приватного підприємства «Альошина» інфляційних витрат в сумі 201610,85 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «Альошина» (ЄДРПОУ 34310991, 84318, Донецька область, м. Краматорськ, смт. Біленьке, вул. Архангельська, буд. 255) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТ Каргілл» (ЄДРПОУ 20010397, 01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 3) інфляційні витрати в сумі 189968,84 грн., 2849,53 грн. витрати на оплату судового збору.

Суддя С.Ю. Гринько