Рішення

від 01.07.2016 по справі 910/9403/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2016Справа №910/9403/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРСТОР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" про стягнення 38 057, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О. Представники сторін: від позивача:Денисенко О.П. - директор; від відповідача:не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРСТОР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" про стягнення 38 057, 00 грн., в тому числі:

- основного боргу у сумі - 34 511, 82 грн.;

- розрахунку індексу інфляції у розмірі - 2 563, 35 грн.;

- розрахунку 3% річних у розмірі - 981, 46 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було проведено оплату за поставлений товар відповідно до рахунку фактури № 0000127 від 05.06.2015 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2016 р. порушено провадження у справі № 910/9403/16. Розгляд справи призначено на 01.07.2016 р.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог та надав усні пояснення по справі. З метою долучення до матеріалів справи подав додаткові документи, серед яких зокрема й акт звірки розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" станом на 30.06.2016 року та докази направлення акту відповідачеві (вказаний акт Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" не підписано).

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У відповідності з положеннями п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

З огляду на те, що ухвалу суду було надіслано судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, а також на адресу відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Також, в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, що свідчить про отримання відповідачем копії ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 910/9403/16 від 27.05.2016 року, у зв'язку з чим, відповідач був повідомлений про розгляд справи судом.

Судом зроблено висновок, що наданих доказів достатньо для вирішення спору по суті.

У судовому засіданні 01.07.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.06.2015 року на підставі рахунку фактури № СФ-0000127 Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" (Далі - позивач, постачальник, ТОВ "ВЕНТПРОСТОР") було відвантажено Товариству з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" (Далі - відповідач, покупець, ТОВ "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" ) вентиляційне обладнання на загальну суму 34 511, 82 грн.

Як зазначає позивач, оскільки відповідач не виконував узяті на себе зобов'язання, Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" неодноразово зверталось до покупця з вимогами про погашення заборгованості, однак вказані вимоги було проігноровано.

На підтвердження належного виконання зобов'язань з поставки товару позивач по справі до матеріалів позовної заяви долучив копії наступних документів:

- видаткової накладної № РН-0000105 від 05.07.2015 року на загальну суму 34 511, 82 грн.;

- податкової накладної № 14 від 08.07.2015 року на загальну суму 34 511, 82 грн.;

- довіреності № 75 від 30.06.2015 року на отримання від ТОВ "ВЕНТПРОСТОР" цінностей за рахунком фактурою № 127 від 05.06.2015 року.

Договір поставки між сторонами по справі у формі єдиного документу не складався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Таким чином, між сторонами укладено поставки.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 ГК України (статтями 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Незалежно від того, що у ЦК України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712), до нього застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, а саме ст. ст. 655-697 ЦК України, коли інше не встановлено договором, законом або витікає із характеру правовідносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання визначається господарським кодексом України. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Господарський кодекс України чітко вказує, що сторонами договору постачання можуть бути лише суб'єкти господарювання в розумінні статті 55 ГК України. Таким чином, законодавець визначив відповідно до вимог частини 6 статті 265 ГК України чим різниться договір поставки від договору купівлі-продажу. Сторони судового процесу є суб'єктами господарювання відповідно до вказаних вимог.

Так, згідно п. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках.

Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач поставив товар на загальну суму 34 511, 82 грн., натомість відповідачем вартість поставленого товару оплачено не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" не здійснило оплату за поставлений товар у повному обсязі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 34 511, 82 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд дійшов висновку, що позовна вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" основного боргу у розмірі 34 511, 82 грн. підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не надано доказів належного виконання своїх зобов'язань за рахунком фактурою № СФ-0000127 від 05.06.2015 року.

Крім стягнення суми основної заборгованості, позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 2 563, 35 грн. та 3% річних у розмірі 981, 46 грн.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар, позивачем нараховано до стягнення:

- 3% річних у розмірі 981, 46 грн. за період з 07.06.2015 року по 17.05.2016 року;

- втрати від інфляції у розмірі 2 563, 35 грн. за період з 07.06.2015 року по 17.05.2016 року .

Згідно п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова №14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Положеннями ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів наявних у справі, факт отримання товару відповідачем підтверджується видатковою накладною № РН-0000105 від 08.07.2015 року.

Таким чином, інфляційне нарахування та 3% річних підлягають нарахування з 09.07.2015 року.

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення інфляційних втрат у період з 09.07.2015 року по 17.05.2016 року, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства становить 2 452, 56 грн.

За результатами перевірки заявлених позивачем до стягнення 3 процентів річних у період з 09.07.2015 року по 17.05.2016 року судом встановлено, що розмір 3% річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства становить 890, 69 грн.

Отже, вимоги позивача щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягають частковому задоволенню, а стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" підлягають інфляційні нарахування у розмірі 2 452, 56 грн. та 3 % річних у розмірі 890, 69 грн.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ФОРСАЙТ" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, 35; код ЄДРПОУ 34044999) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТПРОСТОР" (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 5-А, офіс 804; код ЄДРПОУ 39208283) суму основного боргу у розмірі 34 511, 82 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 452, 56 грн., 3% річних у розмірі 890, 69 грн. та судовий збір у розмірі 1 370, 00 грн. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 06.07.2016 р.

Суддя Ю.О.Підченко