Рішення

від 30.06.2016 по справі 910/9060/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.06.2016Справа №910/9060/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/9060/16

за позовом комунального підприємства «Київський метрополітен»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ЦЕНТР»;

про стягнення 42 871,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Василенко Т.О., довіреність № 170 від 25.12.2015р.;

від відповідача: Мішустін М.К., довіреність б/н від 01.06.2016р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось комунальне підприємство «Київський метрополітен» (надалі - позивач) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ЦЕНТР» (надалі - відповідач) про стягнення 42 871.60 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору № 65/НХ-15 від 23.04.2015р. у визначений строк не поставив товар, внаслідок чого за прострочення поставки товару нараховані 20 690,11 грн. пені та штраф у сумі 22 181,49 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2016р. порушено провадження у справі № 910/9060/16 та призначено її розгляд на 09.06.2016р.

Ухвалою суду від 09.06.2016р. розгляд справи було відкладено на 30.06.2016р.

Присутній в судовому засіданні 30.06.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, наведених у відзиві, поданому суду в судовому засіданні 30.06.2016р.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, в засіданні суду була оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.2015р. між позивачем (за договором - покупець) та відповідачем (за договором - постачальник) було укладено договір № 65/НХ-15 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого відповідач зобов'язується поставити та передати у власність позивача у встановлений термін устаткування електричне, інше, та його частини код 27.90.1 згідно ДК 016-2010 (щітки електрографічні та металографітні), надалі - товар, в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені в Специфікації № 1 (додаток 1), що додається до даного договору і є його невід'ємною частиною, а позивач зобов'язується прийняти товар і оплатити його на умовах даного договору.

Сторонами було підписано Специфікацію № 1 до договору (додаток 1), якою погоджено найменування, кількість та ціну товару, загальна ціна товару склала 838 598,10 грн. з ПДВ.

Відповідно до п.4.2 Договору, розрахунок за поставлений товар здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача протягом 10 (десяти) календарних днів після поставки узгодженої партії товару на склад позивача, згідно з виставленим рахунком-фактурою на підставі видаткової накладної.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, поставка партії товару здійснюється протягом 65 (шістдесяти п'яти) календарних днів з моменту направлення письмового замовлення позивачем.

Згідно з пунктом 5.2 Договору, поставка здійснюється узгодженими партіями.

Згідно з пунктом 5.3 Договору, поставка партії товару здійснюється за письмовим замовлення Покупця, виходячи з його фінансових можливостей та виробничих потреб.

За умовами пункту 5.6 Договору, датою поставки товару є дата, коли партія товару була передана у власність Покупця в місці поставки.

Відповідно до пункту 5.7 Договору, зобов'язання відповідача щодо поставки партії товару вважаються виконаними в повному обсязі з моменту передачі партії товару у власність позивача у місці поставки на підставі видаткової накладної.

Відповідно до підпункту 6.3.1 пункту 6.3 Договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені даним Договором.

Як зазначає позивач, 24.04.2015р. останнім було замовлено партію товару за Договором на суму 580 155,41 гри. (замовлення № 17/11/478). Відтак, згідно з пунктом 5.1 Договору відповідач повинен був поставити позивачу замовлену партію товару у повному обсязі 28.06.2015р. Проте, в порушення умов Договору, відповідач здійснив часткову поставку товару 15.07.2015р., згідно з видатковою накладною № 43 на суму 263 277,05 грн., та другу частину товару поставив лише 20.08.2015р. за видатковою накладною № 58 на суму 316 878, 36 грн.

Враховуючи те, що відповідачем порушено строк поставки товару та товар поставлено не в повному обсязі, замовленому позивачем, позивач стверджує, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення, що становить 20 690,11 грн., а також штраф у сумі 2 181,49 грн. за прострочення поставки товару понад 30 днів.

Враховуючи викладене, позивач звернувся з даним позовом до суду та просить стягнути з відповідача 0.1% від вартості непоставленого товару, що становить 20 690,11 грн., а також штраф у сумі 2 181,49 грн. за прострочення поставки товару понад 30 днів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи тим, що позивачем не було надіслано відповідачу замовлення на поставлення товару № 17/11/477, як зазначено у позові 24.04.2015р. Замовлення на поставку товару на суму 580 155,41 грн. було отримано відповідачем 22.05.2015р. А оскільки за умовами договору поставка товару здійснюється на підставі письмового замовлення протягом 65 календарних днів з моменту направлення письмового повідомлення, то кінцевий строк поставки товару є 24.07.2015р. Як зазначає відповідач, 15.07.2015р. відповідачем було поставлено товар позивачу на суму 263 277,05 грн., а 20.08.2015р. - на суму 316 878,36 грн. З огляду на що відповідач вказує на відсутність порушень зі сторони відповідача виконання обов'язків за договором.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з статтею 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до пункту 5.1 Договору, поставка партії товару здійснюється протягом 65 (шістдесяти п'яти) календарних днів з моменту направлення письмового замовлення позивачем.

Згідно з пунктом 5.3 Договору, поставка партії товару здійснюється за письмовим замовлення Покупця.

Як зазначає позивач, замовлення № 17/11/478 від 24.04.2015р. було надіслано відповідачу 24.04.2015р. за допомогою факсимільного зв'язку, відтак поставка товару мала відбутись 28.06.2015р., проте відповідач здійснив поставку товару 15.07.2015р. на суму 263 277,05 грн. та 20.08.2015р. - на суму 316 878,36 грн.

Проте, надана позивачем факсимільна копія замовлення № 17/11/478 від 24.04.2015р. не приймається судом як належний доказ, оскільки з неї не вбачається, що дата отримання такого замовлення відповідачем є саме 24.04.2015р., крім того номер телефона/факсу, на який направлялось замовлення, не відповідає зазначеному в договорі.

Натомість, в матеріалах справи міститься лист (претензія) відповідача вих. № 430 від 06.11.2015р., в якому останній зазначає про отримання замовлення № 17/11/478 від 24.04.2015р. 20.05.2015р. в момент поставки товару за замовленням № 17/11/477. Також, відповідачем надано суду замовлення № 17/11/478 від 24.04.2015р. з відміткою про отримання нарочно 20.05.2015р., про що також свідчить пояснювальна записка працівника відповідача від 25.09.2015р., який отримав нарочно замовлення.

З огляду на викладене, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, письмове замовлення № 17/11/478 від 24.04.2015р. отримано відповідачем 20.05.2015р.

Відтак, строк поставки товару відповідно до п.5.1 Договору - 24.07.2015р.

Натомість, відповідач поставив позивачу товар 15.07.2015р. на суму 263 277,05 грн. та 20.08.2015р. - на суму 316 878,36 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною № 43 від 15.07.2015р. на суму 263 277,05 грн. та видатковою накладною № 58 від 20.08.2015р. на суму 316 878, 36 грн. відповідно.

Отже, товар на суму 316 878,36 грн. за видатковою накладною № 58 від 20.08.2015р. було поставлено з простроченням.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2 Договору визначеного, що у разі затримки поставки товару, або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості непоставленого товару.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що строк поставки товару сплив 24.07.2015р., то період прострочення поставки товару на суму 316 878,36 грн. починається з 25.07.2015р.

При цьому, суд також звертає увагу на те, що застосування штрафних санкцій, виходячи з аналізу п. 7.2. договору, передбачено як у випадку не поставки всієї партії товару, так і частини товару, тому суд вважає правомірним нарахування пені лише на вартість частини своєчасно непоставленого товару.

Згідно уточненого розрахунку суду за період з 25.07.2015р. по 19.08.2015р., з відповідача підлягає стягненню 8238,84 грн. пені.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення Специфікації до договору не суперечить нормам законодавства, так як її зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості товару, і є правовим наслідком прострочення оплати товару з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення 7% штрафу в сумі 22 181,49 грн., оскільки період прострочення поставки товару не перевищує 30 днів, як то передбачено п.7.2 договору.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-ЦЕНТР» (03115, м. Київ, пр. Перемоги, 136, к. 34; 04086, м. Київ, а/с 55; код ЄДРПОУ 32384878) на користь комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, пр. Перемоги, 35; код ЄДРПОУ 03328913) 8238 грн. 84 коп. - пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 264 грн. 81 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 05.07.2016р.

Суддя А.І. Привалов