Рішення

від 04.07.2016 по справі 910/7445/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04.07.2016Справа №910/7445/16 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Партс» простягнення 66  198,41 грн. Суддя  Босий В.П. Представники сторін: від позивача:не з'явився від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» (надалі – ТОВ «Укррос-транс») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Партс» (надалі – ТОВ «Експрес Партс») про стягнення            66  198,41 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору перевезення вантажу №118/09/15 від 01.09.2015 р. позивач здійснив перевезення вантажів, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті здійснених перевезень не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 62  443,99 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3  222,11 грн., 3% річних у розмірі 220,09 грн. та інфляційних у розмірі 312,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання. Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.04.2016 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 23.05.2016 р. Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.05.2016 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 04.07.2016 р. Представники позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, 30.06.2016 р. до канцелярії суду подав клопотання, в якому розгляд справи просив здійснювати за відсутності його представника. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103038652064. Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті. Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами. В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши в попередньому судовому засіданні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 01.09.2015 р. між ТОВ «Укррос-транс» (перевізник) та ТОВ «Експрес Партс» (експедитор) був укладений договір перевезення вантажу №118/09/15 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а експедитор зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Пунктом 1.2 Договору визначено, що конкретні умови перевезень вантажів, наданих експедитором зазначаються в заявках на перевезення, які є невід'ємними частинами даного договору і надаються експедитором перевізнику перед кожним перевезенням або групою перевезень. Згідно з п. 3.1 Договору ціна договору та загальна сума плати за послуги по кожному конкретному перевезенню визначається сторонами в заявці. Відповідно до п. 4.3 Договору оплата здійснюється через 10-12 банківських днів після отримання експедитором оригіналів документів, вказаних у п. 4.2 та 2.2.16. Банківські витрати по переведенню коштів відносяться на рахунок експедитора, якщо інше не передбачено в заявці. 01.09.2015 р. між сторонами були підписані заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом №500346/15 за маршрутом: Бельгія – Україна. На виконання умов Договору та заявок позивач здійснив перевезення вантажів на загальну суму 92  443,99 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами виконаних робіт (послуг) №01/09 від 15.09.2015 р. та №02/09 від 16.09.2015 р. Відповідачем частково оплачено вартість послуг перевезень на загальну суму               30  000,00 грн., що підтверджується наданим позивачем реєстром платіжних документів. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг по перевезенню вантажів, у зв'язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 62  443,99 грн. Договір є договором перевезення вантажу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 32 Господарського кодексу України та Глави 64 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковими для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Частиною 2 ст. 307 Господарського кодексу України встановлено, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, встановлено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Матеріалами справи (міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) №171903 та №171919) підтверджується здійснення позивачем на підставі Договорів-заявок перевезення вантажів на загальну суму 92  443,99 грн. У зв'язку з належним виконанням позивачем своїх зобов'язань за Договором між сторонами були складені та підписані уповноваженими представниками акти виконаних робіт (послуг) №01/09 від 15.09.2015 р. та №02/09 від 16.09.2015 р., а також акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.01.2016 р. по 12.05.2016 р. Статтею 916 Цивільного кодексу України визначено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата. Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 4.3 Договору оплата здійснюється через 10-12 банківських днів після отримання експедитором оригіналів документів, вказаних у п. 4.2 та 2.2.16. Відповідачем частково оплачено вартість послуг перевезень на загальну суму           30  000,00 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів. Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3  Договору, зобов'язання відповідача з оплати послуг переведення становить 62  443,99 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент звернення позивача до суду настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 62  443,99 грн. на підставі Договорів-заявок за надані послуги по перевезенню вантажів. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). ТОВ «Експрес Партс» обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Укррос-транс» про стягнення з ТОВ «Експрес Партс» заборгованості у розмірі 62  443,99 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню судом. Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 3  222,11 грн., 3% річних у розмірі 220,09 грн. та інфляційних у розмірі 312,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 26.02.2016 р. по 08.04.2016 р. Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності. Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки. У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. За змістом п. 5.1.5 Договору у випадку прострочення оплати рахунків перевізника, експедитор виплачує перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3  222,11 грн., 3% річних у розмірі         220,09 грн. та інфляційних у розмірі 312,22 грн. За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Експрес Партс» на користь Товариства заборгованості у розмірі 62  443,99 грн., пені у розмірі 3  222,11 грн., 3% річних у розмірі 220,09 грн. та інфляційних у розмірі 312,22 грн. Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд – В И Р І Ш И В: 1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» задовольнити повністю. 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Експрес Партс» (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 25-б, оф. 424; ідентифікаційний код 36866867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррос-транс» (02160, м. Київ, вул. Березнева, 10, кім. 310; ідентифікаційний код 30056859) заборгованість у розмірі 62  443 (шістдесят дві тисячі чотириста сорок три) грн. 99 коп., пеню у розмірі 3  222 (три тисячі двісті двадцять дві) грн. 11 коп., 3% річних у розмірі 220 (двісті двадцять) грн. 09 коп., інфляційні втрати у розмірі 312 (триста дванадцять) грн. 22 коп. та судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення складено 06.07.2016 р. Суддя                                                                                                               В.П. Босий