Рішення

від 04.07.2016 по справі 910/8173/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016Справа №910/8173/16

За позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус"

про стягнення штрафу та пені

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Новицький М.З.;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Полтавське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі -позивач/Відділення АМК) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (далі -відповідач/ТОВ"Бовітус") про стягнення штрафу у розмірі 68 000, 00 грн. та пені у сумі 39 780, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не здійснив у добровільному порядку та у встановлені законом строки оплату штрафу, накладеного рішенням адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України № 01/180-рш від 22.12.2015 у справі № 01-02-50/137-2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2016 порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.06.2016 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

31.05.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надішли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Розгляд справи відкладався згідно п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

21.06.2016 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої, позивач збільшив період нарахування пені, яка складає 68 000, 00 грн. за період з 19.03.2016 по 15.06.2016, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 68 000, 00 грн. та пеню у сумі 68 000, 00 грн.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав подану заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд відзначає наступне.

Частиною 4 ст. 22 ГПК України передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи наведене, суд визнає подану заяву такою, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України у зв'язку з чим приймає її до розгляду.

Представник відповідача у судове засідання вдруге не з'явився, причин неявки суду не повідомив.

Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представників не направлено.

Так, частиною 2 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

З наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" є: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21.

Ухвали Господарського суду міста Києва від 05.05.2016 та від 09.06.2016 судом направлено на зазначену у витязі адресу відповідача, проте до суду повернувся конверт з ухвалою суду від 05.05.2016 з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання», при цьому, поштове повідомлення про вручення або конверт з ухвалою суду від 09.06.2016 до суду не повернулися.

Так, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», за змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.07.2016 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

22.12.2015 Адміністративна колегія Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, розглянувши справу № 01-02-50/137-2015 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції», прийняла рішення № 01/180-рш, яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус", пов'язані із застосуванням різних тарифів на постачання технічної води суб'єктам господарювання (споживачам), порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим п. 2 ст. 50 та п. 2. ч. 2 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку збору технічної води з метою постачання технічної води споживачам в територіальних межах м. Кременчук та с. Омельник Кременчуцького району Полтавської області, в частині мереж КП «Кременчукводоканал», через які здійснювалося транспортування технічної води споживачам, згідно договору від 01.02.2010 № КВК-2170/01-2010 на послуги з транспортування технічної води, шляхом застосування різних цін до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання (споживачами) без об'єктивно виправданих на те причин.

У зв'язку із вказаним вище порушенням, рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 01/180-рш накладено штраф на Товариство з обмеженою відповідальністю "Бовітус" у розмірі 68 000, 00 грн.

Отже, відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

У разі, якщо вручити рішення, розпорядження, немає можливості, зокрема внаслідок: - відсутності фізичної особи за останнім відомим місцем проживання (місцем реєстрації); - відсутності посадових осіб чи уповноважених представників суб'єкта господарювання, органу адміністративно-господарського управління та контролю за відповідною юридичною адресою, - рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України вважається таким, що вручене відповідачу, через десять днів з дня оприлюднення інформації про прийняте рішення, розпорядження в офіційному друкованому органі (газета Верховної Ради України "Голос України", газета Кабінету Міністрів України "Урядовий кур'єр", "Офіційний вісник України", друковані видання відповідної обласної ради за останнім відомим місцем проживання чи місцем реєстрації, юридичної адреси відповідача).

Рішення Відділення АМК було направлено відповідачеві супровідним листом від 23.12.2015 № 01/6989, проте до позивача повернувся конверт з відміткою: «за закінченням встановленого строку зберігання».

08.01.2016 рішення Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 22.12.2015 № 01/180-рш було опубліковано у газеті «Час Київщини» № 1 (193). Отже, акт вважається врученим відповідачеві 19.01.2016.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем штраф не сплачено, у зв'язку із чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" суми штрафу.

Крім суми штрафу, позивач нарахував пеню за кожен день прострочення сплати штрафу у розмірі півтора відсотки від суми штрафу за період з 19.03.2016 по 15.06.2016, що відповідно до розрахунку позивача складає 68 000, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 238 ГК України, за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Статтею 239 ГК України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання такі адміністративно-господарські санкції: вилучення прибутку (доходу); адміністративно-господарський штраф; стягнення зборів (обов'язкових платежів); застосування антидемпінгових заходів; припинення експортно-імпортних операцій; застосування індивідуального режиму ліцензування; зупинення дії ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання певних видів господарської діяльності; анулювання ліцензії (патенту) на здійснення суб'єктом господарювання окремих видів господарської діяльності; обмеження або зупинення діяльності суб'єкта господарювання; скасування державної реєстрації та ліквідація суб'єкта господарювання; інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Згідно ч. 3 ст. 56 зазначеного закону особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, кінцевим терміном сплати відповідачем штрафу є саме 19.03.2016.

Згідно п. 8 ст. 56 цього ж закону, протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Станом на день розгляду спору штраф відповідачем не сплачено, доказів зворотного суду не надано.

Таким чином, відповідач, всупереч вимогам ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ухилився від сплати, накладеного на нього позивачем штрафу у встановлений Законом термін.

Враховуюче викладене вище, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68 000, 00 грн. обґрунтованими, відповідно підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 68 000, 00 грн. за період з 19.03.2016 по 15.06.2016.

Так, господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до п. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Суд перевірив розрахунок суми пені, наданий позивачем, та встановив, що в останньому допущену помилку у визначенні періоду нарахування пені, за розрахунком суду пеня, в даному випадку, нараховується з 20.03.2016 по 15.06.2016, однак розмір пені визначено позивачем вірно.

Отже, відповідно до частини 7 статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені, органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню у судовому порядку.

Згідно ч. 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене вище, вимоги позивача про стягнення пені у сумі 68 000, 00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21, ідентифікаційний код - 36865219) до загального фонду Державного бюджету України на рахунок 31117106700011 ГУДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 37995466, банк одержувача ГУДКСУ у Шевченківському районі м. Києва, МФО 820019 за кодом бюджетної класифікації доходів 21081100, символ звітності 106, штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп. та пеню у сумі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бовітус" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21, ідентифікаційний код - 36865219) на користь Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (36000, м. Полтава, вул. Зигіна, буд. 1, кімната 320, ідентифікаційний код - 21076316, МФО 820172, Державна казначейська служба України, р/р 35214008009819) судовий збір у сумі 2 040 (дві тисячі сорок) грн. 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 06.07.2016.

Суддя Бондарчук В.В.