Рішення

від 29.01.2016 по справі 917/2513/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

29.01.2016р. Справа № 917/2513/15

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Полтавагаз", вул. Козака, 2-а; вул.Єнгельса,2, м. Полтава, Полтавська область,36020

до Шишацької районної ради, вул. Партизанська, 2, смт. Шишаки, Шишацький район, Полтавська область,38000

про стягнення 6667,04 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №77 від 08.12.2015р.

від відповідача: не з"явився

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 6667,04 грн., за договором № 235 від 31.12.2014 року, із яких: основний борг - 4176,88 грн., пеня - 1796,24 грн., інфляційні - 595,11 грн., 3% річних - 98,81грн.

28.01.2015 року за вх. канцелярії суду №992 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 02.12.2015 року подані додаткові докази по суті предмету спору. Суд подані докази прийняв, розглянув та залучив до матеріалів справи.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив, хоч і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимоги п. 4 ухвали суду від 02.12.2015 року про порушення провадження у справі не виконав.

Судом враховано рекомендації, викладені у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», відповідно до яких у разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того п.3.9.2 містить рекомендацію, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки судом були виконані вказані норми, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказані обставини як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши і оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, а також за результатами оцінки поданих сторонами господарського процесу доказів, у нарадчій кімнаті суд задовольняє позовні вимоги виходячи з наступного:

31.12.2014 р. між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Полтавагаз» (далі - Постачальник) та Шишацькою районною радою (далі-Споживач) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №235 9далі -Договір).

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов'язався поставити природний газ в обсягах, попередньо узгоджених Договором, а Споживач, зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах, вказаних в договорі.

Відповідно до п.4.6. Договору оплата за газ здійснюється Споживачем авансовим та/або плановим платежем із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до Додатку 2 Договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється не пізніше 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Відповідно до наданих позивачем актів прийому-передачі газу у лютому - квітні 2015 року ПАТ„ПолтавагазВ» поставило Шишацькій районній раді 6768 куб. м. природного газу на загальну суму 61036,94 грн.

Споживач розрахунки за надані послуги не здійснив.

Відповідно доданих бухгалтерського обліку ПАТ "Полтавагаз" станом на 25.11.2015 року заборгованість Шишацької районної ради за спожитий у лютому - квітні 2015 році газ становить 4176,88 грн.

При винесенні рішення суд виходить з наступного:

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар у встановлені у Договорі строки, заборгованість останнього на момент подання позову та розгляду даної справи складає 4176,88 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 4176,88 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.6.2.2 Договору , у разі порушення Споживачем строків оплати, із Споживача стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На підставі викладеного та у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання за Договором ПАТ„ПолтавагазВ» нарахувало відповідачу пеню за період з 06.03.2015 р. по 25.11.2015 р. в розмірі 1796,24 грн.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 1796,24 грн. пені, суд прийшов до висновку, що останній підлягає задоволенню (розрахунок суми здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій В«Ліга:Еліт 8.1.5В» ).

Статтею 625 ЦК України визначено, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у зв'язку з невиконанням зобов'язання по оплаті за природний газ Позивачем Відповідачу нараховано 3% річних в сумі 98,81 грн. за період з 06.03.2015 р. по 25.11.2015 р. та 595,11 грн. Інфляційних витрат за період з квітня 2015 р. по жовтень 2015 р.

Після проведення перевірки наданого Позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, суд визнає їх правомірними (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій В«Ліга:Еліт 8.1.5В» та В«НІСВ« ЗаконодавствоВ« ).

Відповідно до ст.32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Згідно зі ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до ч.2 ст.82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Позивач відповідно до статей 32-34,36,38 ГПК України надав належні докази, довів обставини на які він посилався як на підставу своїх вимог та обгрунтував, які дають підставу суду позов задовольнити повністю.

В зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, відповідно до ст.49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частину рішення, яким позовні вимоги задоволені повністю.

Враховуючи викладене, матеріали справи, обставини справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши і оцінивши подані додаткові докази, керуючись статтями 4-4 7 , 22, 28, 32-34, 36, 43, 44-45, 47 1 , 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд,-

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Шишацької районної ради (вул.Партизанська,2, смт.Шишаки, 38000, код ЄДРПОУ 21048732) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „ПолтавагазВ» ( вул.Козака,2-а, м.Полтава, Полтавська область, 36020, код ЄДРПОУ 03351912, п/р 26036302545 в філії - Полтавське облуправління ПАТ «Державний ощадний банк України», МФО 331467) заборгованість за Договором №235 від 31.12.2014 р. в розмірі 6667,04 грн., з яких: 4176,88 грн. основний борг, 1796,24 грн. - пені, 595,11 грн. - інфляційних витрат, 98,81 грн. - 3% річних, а також витрати на сплату судового збору в розмірі 1218,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 05.02.2016р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.