Рішення

від 14.06.2016 по справі 925/469/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 925/469/16

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого - судді Довганя К.І., з секретарем судового засідання Петрик І.О. за участю представників сторін: позивача -не з'явився , відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" до приватної фірми "Трансавто" на правах малого підприємства про стягнення 49750,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 49750,00грн., виплаченої позивачем потерпілій особі в результаті дорожньо-транспортної пригоди, як страхове відшкодування.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання, однак в судове засідання не з'явились. Відповідач відзиву на позов суду не надав. Представник позивача до дня судового засідання направив до суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі.

За таких обставин суд вважає можливим здійснювати розгляд справи за наявними матеріалами в порядку ст.. 75 ГПК України.

Дослідивши додані до позовної заяви матеріали. Суд встановив наступне.

31.10.2013 р. в м. Сміла відбулася дорожньо-транспортна пригода(ДТП) за участю транспортних засобів «Камаз», д/н 607РКА, яким керував ОСОБА_1, та «Тойота», д/н НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_2.

Автомобіль марки «Камаз», д/н 2607РКА, який належить відповідачу, був забезпечений в СГ «ТАС» (далі - Позивач) за полісом обов'язкового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних асобівАЕ/1758880.

Відповідно до постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.11.2013 р., вказана ДТП сталася з вини водія транспортного засобу «Камаз», д/н 2607РКА, тобто ОСОБА_1, внаслідок порушення останнім правил дорожнього руху України (п.11.3, 31.4.6) чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КпАП України.

Транспортний засіб «Тойота», д/н НОМЕР_1, власником якого є ПАТ «Концерн Стірол» застраховано згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №6933 від 02.11.2012 та додаткової угоди №2 від 05.12.2012 р.в приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Саламандра-Україна».

На підставі вказаного договору, Страхового акту №7685.10.13 від 20.12.2013 р, рахунку-фактури №С-00051369 від 21.11.2013 ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» здійснила виплату страхового відшкодування в сумі 116646,76 грн. після чого звернулась із вимогою до позивача в порядку регресу про відшкодування понесених витрат.

Згідно з умовами Договору (поліс обов'язкового цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних асобівАЕ/1758880)страхова сума(ліміт відповідальності)на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза становить 250 грн.

На підставі цього договору, Страхового акту № 20826В/34/2014 від 01.10.2014р., зібраних документів було розраховано та виплачено ПрАТ «Страхова компанія «Саламандра-Україна» відшкодування у розмірі 49750,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.03.2015 №45696.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою одночасно мають ознаки недоговірних зобов'язань відшкодування шкоди і договірних зобов'язань страхування.

Правовідносини відшкодування шкоди визначаються Цивільним кодексом України, згідно нормам якого:

за загальним правилом майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ст. 1166 ч.ч. 1, 2);

юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків ( ст. 1172 ч. 1);

шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ст. 1187 ч. 2);

шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (ст. 1188 ч. 1 п. 1);

особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ч. 1);

особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (ст. ст. 1194 ч. 1).

Правовідносини в частині врегулювання договірних зобов'язань страхування передбачені наступними актами законодавства, які містять наступні норми.

Відповідно до Господарського кодексу України: за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ст. 354 ч.ч. 1, 4); об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами (ст. 355).

Цивільним Кодексом України встановлено що:

за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979);

договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката) (ст. 981 ч. 1);

страхувальник зобов'язаний вживати заходів щодо запобігання збиткам, завданим настанням страхового випадку, та їх зменшення, повідомити страховика про настання страхового випадку у строк, встановлений договором (ст. 989ч. 1 п.п. 4, 5);

до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (ст. 993);

до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства (ст. 999 ч. 2).

Законом України В«Про страхуванняВ» встановлено, що:

в Україні здійснюються види обов'язкового страхування, серед яких - страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 7 ч. 1 п. 9);

страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі (ст. 8 ч. 2);

факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування (ст. 18 ч. 3).

до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток (ст. 27).

Відповідно до Закону України Закону N 1961-IV В«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобівВ» :

відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України В«Про страхуванняВ» , цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону (ст. 2 п. 2.1.);

страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (ст. 6);

у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи (ст. 22 п. 22.1.);

у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (ст. 29).

Статтею 33 Закону N 1961-IV регламентовані дії осіб у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). Згідно з п. 33.1. названої статті Закону, у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний:

вжити заходів з метою запобігання чи зменшення подальшої шкоди (п.п. 33.1.2.);

невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально(п.п. 33.1.4.).

Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку (п.п. 36.7. ст. 36 Закону N 1961-IV).

Згідно з абз. В«ґВ» п.п. 38.1.1. п. 38.1. ст. 38 Закону N 1961-IV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов: до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Відповідно до ст.ст. 33 ч. 1, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведені обставини справи, вимоги законодавства, суд вважає, що цивільним законодавством України, зокрема - ЦК України і Законом України В«Про страхуванняВ» передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат подати регресний позов до страхувальника, відповідального за завдані збитки. З урахуванням викладеного суд позов визнає обґрунтованим, доказаним і задовольняє повністю.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 1378,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватної фірми "Трансавто" на правах малого підприємства( АДРЕСА_1, код 21364389) на користь приватного акціонерного товариства В«Страхова група В«ТАСВ» , (місцезнаходження: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 65, ідентифікаційний код 30115243 ) - 49750,00грн. страхового відшкодування та 1378,00грн. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повне рішення складено 05.07.2016 року.

СУДДЯ К.І. Довгань