Постанова

від 29.06.2016 по справі 910/3480/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2016 р. Справа№ 910/3480/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача -Пономарьов Ю.О. представник за довіреністю; від відповідача - не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А Транс" на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року

у справі №910/3480/16 (суддя Пукшин Л.Г.) за позовом Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства

до Товариства з обмеженою відповідальністю "А Транс"

про стягнення 76 988, 01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року у справі № 910/3480/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "А Транс" (03150, м. Київ, вул.. Антоновича, буд. 97; ідентифікаційний код 37641525) на користь Києво-Святошинського виробничого управління житлово-комунального господарства (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул.. Матросова, буд. 11; ідентифікаційний код 03346584) основну суму заборгованості за договором у розмірі 24 913 (двадцять чотири тисячі дев'ятсот тринадцять) грн 23 коп.; пеню у розмірі 17 980 (сімнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят) грн 05 коп.; 3% річних у розмірі у розмірі 1 087 (одну тисячу вісімдесят сім) 29 коп.; інфляційну складову боргу у розмірі 6 981 (шість тисяч дев'ятсот вісімдесят одну) грн 89 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 368 (одна тисяча триста шістдесят вісім) грн 38 коп. В частині 358,22 грн. інфляційних втрат - відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва по справі №910/3480/16 від 20.04.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не прийнято до уваги той факт, що частина зобов'язань відповідачем були виконані ще до прийняття рішення по справі.

Крім того, відповідач посилається на те, що судом першої інстанції було неправильно та неповно з'ясовані обставини справи, а також було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А Транс" прийнято до провадження.

Представник позивача проти апеляціної скарги заперечує, просить апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "А Транс" своїх представників в судове засідання не направило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлено.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому слід зазначити, що законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, справа розглядається за відсутності представника відповідача, який належним чином повідомлений.

У відповідності до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

12.01.2015 року між Києво-Святошинським виробничим управлінням житлово-комунального господарства (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «А Транс» (споживач) було укладено договір № 4 про надання послуг із розміщення та захоронення твердих побутових відходів./а.с.31-34/.

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець надає послуг з розміщення та захоронення твердих побутових відходів (ТПВ), а замовник оплачує послуги на умовах визначених даним договором.

Згідно з п.2.2. договору виконавець надає замовнику послуги, а замовник сплачує надані послуги за цінами та у терміни, які зазначені у цьому договору, а також у додатках до договору, в разі їх укладення, які є його невід'ємною частиною.

Загальний об'єм послуг за договором складає 13 000 м. куб до кінця 2015 року (п. 2.7. договору).

Відповідно до п.2.9 договору базовий тариф (ціна) на день підписання цього договору складає 19,99 грн за 1 м. куб. з ПДВ 3,33грн. У п. 3.1. договору сторони передбачили, що оплата за розміщення та захоронення твердих відходів на полігоні ТВП попередня, в розмірі 100% вартості послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК Ураїни, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору позивачем надано послуги відповідачу на загальну суму 106 157,52 грн, що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг): № 53 від 31.01.2015 на суму 6 477,41 грн; № 147 від 28.02.2015 на суму 7 197,12 грн; № 228 від 31.03.2015 на суму 6 477,41 грн; № 311 від 30.04.2015 на суму 5 037,98 грн; № 360 від 31.05.2015 на суму 6 837,26 грн; № 403 від 30.06.2015 на суму 10 075,97 грн; № 444 від 31.07.2015 на суму 11 155,54 грн; № 484 від 31.08.2015 на суму 10 795,68 грн; № 534 від 30.09.2015 на суму 7 916,83 грн; № 574 від 31.10.2015 на суму 11 875,25 грн; № 604 від 30.11.2015 на суму 11 875,25 грн та № 674 від 31.12.2015 на суму 10 435,82 грн./а.с.35-46/.

Відповідач свої зобов'язання по договору в повному обсязі не виконав, сплативши лише 55 576,96 грн, що підтверджується довідкою банку про надходження коштів № 61/118-2 від 25.02.2016, відтак у відповідача утворився борг перед позивачем у розмірі 50 580,56 грн./а.с.47-60/.

В процесі розгляду справи у суді першої інстанції, позивачем було подано довідку щодо оплати послуг за договором, в тому числі, і після порушення провадження у справі /а.с.132-139/.

Відтак, згідно довідки наданої позивачем, відповідачем було оплачено послуги на суму 81 244,99 грн. Станом на момент вирішення спору у відповідача існує борг перед позивачем у розмірі 24 913,23 грн.

20.03.2016 року позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку із сплатою основної суми боргу./а.с.164/.

Доказів погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині є документально обгунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 340,11 грн - інфляційну складову боргу, 1 087,29 грн - 3% річних та 17 980,05 грн. - пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.1.1. договору передбачено, що замовник несе відповідальність за прострочення сплати коштів за надані послуги - шляхом пені в сумі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17 980,05 грн. пені.

Київський апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та нарахування збитків від інфляції, погоджується з висновками суду першої інстанції, про часткове задоволення інфляційних втрат у розмірі 9 981,89 грн. у зв'зку з частковою оплатою послуг у період з 12.02.2015 ро 25.02.2016 року.

Доводи наведені в апеляційній скарзі стосовно того, що позивачем не зменшено розмір 3 % річних, збитків від інфляції та пені, до уваги Київським апеляційним господарським судом не приймаються, оскільки на момент подання позову у відповідача існувала забогованість перед позивачем.

Відповідно до норм ст. 22 ГПК України та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України, викладених у п. 3.10 постанови N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року, під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року у справі № 910/3480/16.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача (апелянта).

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду господарського суду міста Києва від 20.04.2016 року у справі №910/3480/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/3480/16 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Кропивна