Постанова

від 23.06.2016 по справі 910/32759/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2016 р. Справа№ 910/32759/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Дикунської С.Я.

Жук Г.А.

при секретарі судового засідання Євдокимові В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Концерну «Техвоєнсервіс»

на рішення Господарського суду м. Києва

від 10.03.2016

у справі № 910/32759/15 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом Концерну «Техвоєнсервіс»,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагода Фекторі»,

про стягнення 66 957,29 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Гуща В.О. - представник (довіреність №25 від 09.03.2016);

від відповідача: Щавинський Є.М. - представник (довіреність №б/н від 26.01.2016),

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Техвоєнсервіс» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагода Фекторі» (надалі - ТОВ «Лагода Фекторі») про стягнення 66 957,29 грн, з яких 38 078,00 грн - сума боргу, 5 383,08 грн - пеня за прострочення виконання зобов'язання, 1 449,05 грн - три відсотки річних, 22 047,16 грн - інфляційні втрати, посилаючись на неналежне виконання останнім зобов'язань за договором на виконання робіт №225/к/3-14Д від 14.01.2014. Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 1 378,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення обґрунтоване недоведеністю позивачем заявлених вимог.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, Концерн «Техвоєнсервіс» звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищевказане рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення судом першої інстанції було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, неправильним та неповним дослідженням доказів, порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Мальченко А.О., судді Дикунська С.Я., Жук Г.А. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.06.2016.

01.06.2016 в порядку статті 77 ГПК України розгляд справи був відкладений до 16.06.2016 у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін.

16.06.2016 в судовому засіданні було оголошено перерву до 23.06.2016.

Відповідач скористався правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від скаржника надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги та уточнений розрахунок позовних вимог, а від відповідача - додаткові пояснення.

23.06.2016 в судовому засіданні представник скаржника вимоги апеляційної скарги з урахуванням додаткових пояснень та уточненого розрахунку підтримав, просив скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечив повністю, вказуючи на її безпідставність та необґрунтованість, вважає, що оскаржуване рішення судом було постановлено з дотриманням вимог процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, а тому просив відмовити у її задоволенні, а судове рішення залишити без змін.

23.06.2016 в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лагода Фекторі» (в тексті договору - замовник) та Концерном «Техвоєнсервіс» (в тексті договору - виконавець) було укладено договір на виконання робіт №225/к/3-14Д (надалі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується своїми силами та засобами протягом дії договору виконувати наступні роботи:

- виготовляти заготівки із масиву дерева;

- виготовляти заготівки із матеріалів деревини наданих замовником;

- реконструювати або реставрувати заготівки та вироби із дерева та матеріалів деревини, а замовник прийняти належним чином виконану роботу та оплатити її.

При цьому, зміст, об'єми, вартість та терміни виконання робіт, відповідно до п. 1.2 Договору, визначаються в додатках до даного Договору по кожному завданню замовника у визначеному законодавством порядку та які є невід'ємною частиною даного договору.

Аналогічні умови щодо вартості виконаних робіт містить і пункт 2.2 Договору.

Сума, що має бути сплачена за виконання робіт, визначається оформленими сторонами «Актами прийому-передачі робіт» за фактом виконання конкретних обсягів робіт (п.2.3. Договору).

Згідно п.п. 3.1.2, 3.1.4 Договору виконавець має право своєчасно отримувати від замовника необхідні для виконання завдання матеріали та комплектуючі; достроково виконувати роботи та передавати замовнику результати виконаної роботи та зобов'язаний, у відповідності до п.п. 3.2.1, 3.2.2 Договору, виконувати роботи з відповідним змістом та якістю, у повному обсязі і у строки, узгоджені сторонами у Додаткових угодах до цього Договору.

В свою чергу, замовник має право достроково приймати від виконавця результати виконаних робіт у відповідності з узгодженим сторонами змістом, обсягами та строками виконання робіт (п.п. 3.3.1, 3.3.3 Договору).

Разом з тим, замовник прийняв на себе зобов'язання по своєчасній сплаті виконаних виконавцем робіт (п. 3.4.4 Договору), а за порушення зобов'язань за договором - сплачувати неустойку в розмірі подвійної ставки НБУ, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачується штраф у розмірі 7% (семи відсотків) від несплаченої суми (п. 4.5 Договору).

Згідно п.7.1 Договору такий вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін.

Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 7.1 цього Договору та закінчується 10 лютого 2015 року.

Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 7.3 Договору).

Відповідно до п.7.4 Договору, якщо інше прямо не передбачено цим Договором або чинним в Україні законодавством, зміни у Договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до цього Договору.

Зміни у цей Договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до цього Договору, якщо інше не встановлено у самій додатковій угоді, цьому Договорі або законодавством України (п. 7.5 Договору).

Також матеріалами справи підтверджується, що 11.02.2014, на виконання п.1.4 Договору №225/к/3-14Д від 14.01.2014, сторони підписали Специфікацію №1, яка є Додатком №1 до Договору, в якій погодили виконання позивачем робіт з підготовки 174 заготівок для оздоблення із розрахунку 167,70 грн за 1 (одну) заготівку, що становить 29 180,00 грн, в тому числі ПДВ (4 863,33 грн). При цьому, у пункті 5 Специфікації сторони визначили, що оплата здійснюється частинами, у відповідності з погодженим графіком виплат.

Того ж дня, 11.02.2014 сторони підписали акт приймання-передачі давальницьких матеріалів, за яким відповідач передав позивачеві 174 шт. заготівок.

27.02.2014 позивач та відповідач підписали Акт приймання-передачі виконаних послуг, який, за умовою п.7, є підставою для взаєморозрахунків по Договору №225/к-3-14Д.

Водночас, 27.02.2014 до вищевказаної Специфікації №1 та Акту приймання-передачі виконаних послуг сторони підписали «Графік платежів» (Додаток №4 до Договору №225/к-3-14Д), в якому погодили, що Замовник сплачує виконавцю вартість послуг після продажу виробів, частинами, а саме: 5 180,00 грн до 15.03.2014; 4 000,00 грн до 25.03.2014; 8 000,00 до 20.04.2014; 8 000,00 грн до 10.05.2014 та 4 000,00 грн до 25.05.2014 (а.с.41).

В подальшому, 15.04.2014 ТОВ «Лагода Фекторі» та Концерн «Техвоєнсервіс» підписали Специфікацію №2 (Додаток №5 до Договору), якою погодили перелік послуг, здійснюваних виконавцем при виконанні Договору, а саме, виготовлення 25 штук заготовок, їх підготовку для оздоблення за ціною 484,68 грн за виготовлення однієї, що становить суму 12 117,00 грн, в тому числі ПДВ 2 019,50 грн, а також оплату - після підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних послуг.

Як свідчать матеріали справи, Акт приймання-передачі виконаних послуг за Специфікацією №2 (Додаток № 7 до Договору), був підписаний сторонами 29.04.2014 та є, згідно п. 7, підставою для взаєморозрахунків (а.с.44).

02.06.2014 сторони підписали Специфікацію № 3, яка є Додатком №8 до Договору щодо виготовлення виконавцем 15 штук заготівок згідно наданої «Проектно-технічної документації» та, безпосередньо, підготовки заготівок для оздоблення із розрахунку 995,80 грн за виготовлення однієї, загальною вартістю 14 937,00 грн, в тому числі ПДВ 2 489,50 грн.

11.06.2014 ТОВ «Лагода Фекторі» та Концерн «Техвоєнсервіс» підписали Акт приймання-передачі виконаних послуг за Специфікацією № 3 (Додаток № 10 до Договору), яким засвідчили виконання останнім послуг за вказаною Специфікацією, що згідно п. 7, є підставою для взаєморозрахунків (а.с.47).

01.07.2014 сторони за Договором №225/к/3-14Д підписали Специфікацію № 4, яка є Додатком № 11 та невід'ємною частиною Договору №225/к/3-14Д щодо виготовлення виконавцем 24 штук заготівок згідно наданої «Проектно-технічної документації» та, безпосередньо, підготовки заготівок для оздоблення із розрахунку 376,00 грн за виготовлення однієї, загальною вартістю 9 024,00 грн, в тому числі ПДВ 1 504,00 грн. Того ж дня відповідач передав позивачеві заготівки у кількості 24 штуки на підставі Акта приймання-передачі давальницьких матеріалів (Додаток № 13 до Договору).

21.07.2014 сторони у справі підписали Акт приймання-передачі виконаних послуг за Специфікацією № 4 (Додаток № 14 до Договору), чим засвідчили виконання таких позивачем у повному обсязі у відповідності до Додатку №11 від 01.07.2014, що є підставою для взаєморозрахунків (а.с.50).

Суд першої інстанції правильно визначив природу правовідносин, що виникли між сторонами за Договором №225/к/3-14Д від 14.01.2014, вказавши, що такі мають ознаки договору підряду, за яким, відповідно до п. 1 статті 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Таким чином, укладення між Концерном «Техвоєнсервіс» та ТОВ «Лагода Фекторі» Договору на виконання робіт було спрямоване на отримання останнім послуг і одночасного обов'язку зі здійснення їх своєчасної оплати.

В cилу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на належне виконання ним умов договору по виконанню замовлень та наданню послуг на суму 65 258,00 грн, які відповідач оплатив лише частково в сумі 27 180,00 грн, порушивши тим самим п. 4.4 Договору щодо своєчасної оплати отриманих послуг, у зв'язку з чим з серпня 2014 утворилась заборгованість, яка становить 38 078,00 грн.

Вирішуючи спір та відмовляючи у задоволенні позову повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що пунктом 3 Додатку № 4 від 27.02.2014 сторони домовились, що замовник має сплатити виконавцеві вартість послуг лише після продажу ним виробів, на які пішли заготівки. А оскільки дверні комплекти, замовлені відповідачем перебувають на відповідальному зберіганні позивача, з огляду на приписи частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, підстави для оплати послуг за виконані роботи у відповідача відсутні.

Проте, з такими висновками місцевого господарського суду колегія суддів погодитись не може, вважає їх помилковими та такими, що прийняті без ретельного з'ясування обставин справи та надання їм належної оцінки.

Як вбачається з матеріалів справи, Акти приймання-передачі виконаних послуг від 27.02.2014 на суму 29 180,00 грн, від 29.04.2014 на суму 12 117,00 грн, від 11.06.2014 на суму 14 937,00 грн та від 21.07.2014 на суму 9 024,00 грн були підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень. Разом з актами приймання-передачі послуг позивач надав відповідачеві рахунки-фактури №468 від 01.04.2014 на суму 29 180,00 грн, №470 від 28.04.2014 на суму 12 117,00 грн, №619 від 02.06.2014 на суму 14 937,00 грн, № 622 від 17.07.2014 на суму 9 024,00 грн.

Відповідач оплатив надані послуги на користь Концерну «Техвоєнсервіс» лише частково, на загальну суму 27 180,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №44 від 16.05.2014 на суму 5 180,00 грн, №8633179 від 23.06.2014 на суму - 8 000,00 грн, №@2PL482662 від 12.08.2014 на суму 2 000,00 грн, №8569071 від 18.06.2014 на суму 6 000,00 грн, №29 від 05.08.2014 на суму 6 000,00 грн (а.с.96-105).

У зв'язку з тривалим невиконанням зобов'язань з оплати послуг, позивач направив на адресу відповідача претензію від 24.07.2014 за вих. №225/к/8п з пропозицією погашення заборгованості, сплати штрафу та пені. Факт вручення даної вимоги 25.07.2014 підтверджується власноручним підписом директора ТОВ «Лагода Фекторі» Щавинським Е.М., який запевнив позивача у наданні на неї відповіді разом із графіком погашення заборгованості (а.с.66-67).

Однак, як повідомив в судовому засіданні представник позивача, відповіді на вищевказану претензію від відповідача не надходило.

Колегія суддів вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за виконані роботи та відхиляє твердження останнього про те, що обов'язок по сплаті послуг виникає виключно після «продажу виробів, на що пішли заготівки у відповідності до даного Графіка платежів», оскільки такий порядок, на думку відповідача, сторони визначили п. 3 «Графіку платежів» від 27.02.2014, який є Додатком № 4 до Договору.

При цьому судова колегія звертає увагу на те, що окрім наведеної умови, розрахунок у будь-якому випадку повинен бути проведений згідно графіку, тобто не пізніше дат, обумовлених підпунктами 3.1.- 3.5 п. 3 Додатку №4.

Водночас, суд вважає за необхідне зазначити про помилковість тверджень відповідача про знаходження трьох комплектів міжкімнатних дверей в Концерні «Техвоєнсервіс» на відповідальному збереженні, оскільки дії відповідача по передачі таких виробів позивачеві лише засвідчують факт заборгованості та є гарантією погашення в подальшому заборгованості за Договором.

Підтвердженням цьому є наявний в матеріалах справи лист відповідача від 14.10.2014, зі змісту якого слідує, що наданими на відповідальне зберігання дверними комплектами у кількості 3 штук забезпечується погашення існуючої заборгованості ТОВ «Лагода Фекторі» перед Концерном «Техвоєнсервіс».

Оскільки отримання послуг за Договором від 14.01.2014 відповідачем не спростовано, строк оплати за договором настав, а доказів належної оплати у повному обсязі відповідачем не надано, при цьому розмір заборгованості підтверджується належними доказами, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості та задоволення такої у заявленому позивачем розмірі - 38 078,00 грн.

Доводи відповідача про те, що акти приймання-передачі виконаних послуг, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог не стосуються Договору №225/к/3-14 Д від 14.01.2014, оскільки мають підчистки і виправлення, судова колегія відхиляє, зважаючи на те, що у розумінні статей 32-34 ГПК України відповідач не довів факту укладання з позивачем будь-яких інших договорів, а сам Договір №225/к/3-14 Д від 14.01.2014 не визнавався відповідачем недійсним.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, крім основної суми боргу просив стягнути з відповідача 2 717,62 грн пені, 22 047,16 грн інфляційних втрат, 1 449,05 грн - 3% річних та 2 665,46 грн штрафу.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно пункту 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Приписами статті 3 цього Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.5 договору сторони визначили, що за порушення зобов'язань згідно Договору, замовник сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банк України, за кожний день прострочення платежу.

Разом з цим, пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність нарахування позивачем пені, з урахуванням заявленого останнім періоду, з огляду на частково здійснені відповідачем платежі згідно актів приймання-передачі виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про стягнення з ТОВ «Лагода Фекторі» пені за прострочення виконання грошового зобов'язання підлягає частковому задоволенню, а саме, по акту від 11.06.2014 за період 07.12.2014 по 22.01.2015 в сумі 68,75 грн, по акту від 21.07.2014 за аналогічний період - в сумі 325,36 грн, а всього на суму 394,11 грн.

Щодо заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 1 449,05 грн 3% річних та 22 047,16 грн інфляційних втрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з позицією позивача про те, що несплата заборгованості по договору є порушенням зобов'язання, а тому наявні підстави для застосування встановленої статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та збитків від зміни індексу інфляції, колегія суддів встановила їх правильні розмірі - 1 449,05 грн та 21 853,75 грн відповідно, відтак, позовні вимоги про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 2 665,46 грн штрафу за порушення останнім зобов'язання, передбаченого п. 4.5 Договору, згідно якого із замовника стягується штраф у розмірі 7% відсотків від несплаченої суми у разі несплати платежу, простроченого понад тридцять днів.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Перевіривши правильність нарахування штрафу та враховуючи те, що в діях відповідача наявний склад господарського правопорушення, передбаченого п. 4.5 Договору, судова колегія вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача штрафу обгрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі, в розмірі 2 665,46 грн.

Господарський суд у відповідності до статті 43 Господарського процесуального кодексу України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на обґрунтованість апеляційної скарги Концерну «Техвоєнсервіс», колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до частини 6 статті 49 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись статтями 4-3, 32-34, 43, 44, 49, 96, 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Концерну «Техвоєнсервіс» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/32759/15 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі №910/32759/15 скасувати.

3. Постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лагода Фекторі» (03056, м. Київ, вул. Польова, 21, оф. 324, код ЄДРПОУ 38855307) на користь Концерну «Техвоєнсервіс» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 1-А, код ЄДРПОУ 33689867) 38 078,00 (тридцять вісім тисяч сімдесят вісім) грн основної заборгованості, 394 (триста дев'яносто чотири) грн 11 коп. пені, 1 449 (одна тисяча чотириста сорок дев'ять) грн 05 коп. 3% річних, 21 853 (двадцять одна тисяча вісімсот п'ятдесят три) грн 75 коп. інфляційних втрат, 2 665 (дві тисячі шістсот шістдесят п'ять) грн 46 коп. штрафу та 2 785 (дві тисячі сімсот вісімдесят п'ять) грн 02 коп судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.

У задоволенні решти позову відмовити.

4. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання даної постанови.

5. Матеріали справи №910/32759/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді С.Я. Дикунська

Г.А. Жук