Рішення

від 18.04.2007 по справі 11/39-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/39-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2007 р.                                                            Справа № 11/39-07

вх. № 3017/4-11

Суддя господарського суду Черленяк М.І. 

при секретарі судового засідання Хорунжа Є.В.

за участю представників сторін:

позивача - Репнін Є.Ю., довіреність від 14.11.06 року;  відповідача - Хайнацька Г.М., довіреінсть від 19.03.07 року; 3-ї особи - Ігнатенко  О.Д., довіреність № 22/3115 від 16.04.07 року;

розглянувши справу за позовом ВАТ "Серп і Молот", м. Харків  

до  Диканівської виправної колонії Харківської обл. № 12, м. Харків 3-я особа Управління державного департаменту України з питань виконання в Харківській області, м. Харків

про спонукання до звільнення нежитлового приміщення і визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов'язати відповідача звільнити нежитлові приміщення - будівлі  та визнати за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна: склад літера "В-1", що розташований в м. Харкові, вул. Лелюковська 1, загальною площею 1197,00 кв.м.

22 березня 2007 року представником позивача було надане до канцелярії суду уточнення до позовних вимог, в якому позивач просить зобов'язати відповідача звільнити нежитлові приміщення - склад літера "В-1", що розташований в м. Харкові, вул. Лелюковська 1, загальною площею 1197,00 кв.м. та визнати за позивачем право власності на об'єкт нерухомого майна: склад літера "В-1", що розташований в м. Харкові, вул. Лелюковська 1, загальною площею 1197,00 кв.м. Вказана заява прийнята судом до провадження на підставі ст. 22 ГПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є власником вказаного майна, що на його думку, підтверджується наявністю майна на бухгалтерському обліку та актом від 28.12.1988 року  робочої комісії про готовність приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту „Складські приміщення ЮЖ 313/12” які входять до складу заводу „Серп і молот”. Проте відповідач без наявності на то правових підстав користується будівлею та не визнає права власності позивача на неї.

Представник позивача у призначеному  судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги з урахуванням уточнень.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та 16 квітня 2007 року надав відзив до канцелярії суду в обґрунтування заперечень. Зокрема відповідач вказує, що все майно, що знаходиться у користуванні позивача є державною власністю. На думку відповідача, документи надані позивачем в підтвердження права власності на будівлю, не підтверджують такого права. Будівля знаходиться на земельній ділянці відведеній відповідачеві та останній сплачує плату за користування земельною ділянкою в установленому законом порядку.

Представник третьої особи вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить суд застосувати позовну давність до спірних відносин. Представник відповідача підтримав заяву третьої особи про застосування позовної давності.

У судовому засіданні розпочатому 16.04.2007 року була оголошена перерва до 18.04.07 року для надання сторонами додаткових доказів по справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін та третьої особи, суд встановив наступне.

Підприємство позивача постановою Господарського суду Харківської області від 03 жовтня 2005 року визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. В процесі здійснення своїх повноважень ліквідатор Вербицький В.В. звернувся до відповідача з вимогою звільнити об'єкт нерухомого майна: склад літ. "В-1", що розташований в м. Харкові, вул. Лелюковська 1, загальною площею 1197,0 кв.м., оскільки вважає вказане приміщення власністю позивача (далі – спірне майно).

На підставі того, що відповідачем вимога позивача про звільнення приміщення була невиконана, позивач звернувся до суду з позовом, що розглядається в цому провадженні.

Як вбачається з матеріалів справи, за адресою спірного майна, яке позивач вважає своєю власністю, вул. Лелюковська, 1, розташована Диканівська виправна колонія управління Державного департаменту України з питань покарань у Харківській області. Всі будівлі і споруди, розташовані на земельній ділянці площею 4,8248 га за адресою м. Харків, вул. Лелюковська, 1 перебувають на балансі і у користуванні цієї колонії і є власністю Держави Україна.

Наданий позивачем акт робочої комісії від 28.12.88 року  не є правоустановчим  документом на спірне майно. Крім того, вказаний акт не може розглядатись  як юридичний документ, тому що не містить повного найменування об'єкту у відповідності з проектно-кошторисною документацією із зазначенням адреси об'єкту, в акті не визначений замовник будівництва. Також, він не містить посилань на проектно-кошторисну документацію та організацію-проектувальника, що не дає змоги встановити замовника будівництва, в обов'язки якого входить оформлення права власності.

Суд вважає, що підставою для взяття на облік будь якого об'єкту, є акт державної приймальної комісії про приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту. Позивачем такого акту не надано.

Крім того, судом встановлено, що у позивача відсутній договір, який дає право користування земельною ділянкою на якій розташований спірний об'єкт.

Відсутність вказаних документів, свідчить про віднесення вказаної категорії спірного майна до самочинно побудованого, право власності на яке може бути визнано виключно на підставі і в порядку, передбаченому статтею 376 Цивільного кодексу України. Оскільки спірне майно знаходиться у користуванні державної установи то у разі наявності спору про право на майно відповідачем може бути Держава в особі відповідних державних органів, а не особи, у користуванні якої знаходиться спірне майно. В зв'язку з чим, відповідач не порушував прав позивача у спірних відносинах по вимозі про визнання права власності на спірне майно. Оскільки позивач не надав жодного правоустановчого документу на спірне майно, то суд не знаходить і правових підстав для вилучення спірного майна у відповідача.    

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційне-технічне забезпечення покладаються на позивача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України,  статтями 1, 4, 12, 33, 43, 47-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Повний текст рішення підписаний 20.04.07 року.

Суддя                                                                                            Черленяк М.І.