Ухвала

від 06.07.2016 по справі 522/11240/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-сс/785/927/16

Номер справи місцевого суду: 522/11240/16-к

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2016 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі:

головуючого ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання, - ОСОБА_5 ,

за участі прокурора ОСОБА_6 ,

адвоката ОСОБА_7

та представника «STARX CORP»,- ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2016 року про відмову у накладенні арешту на майно,

встановив:

Старший слідчий другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області ОСОБА_9 , на підставі кримінального провадження №420161600000000411, внесеного до ЄРДР 26.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно, а саме: вантаж «вуглецевої сталі в первинних формах, у вигляді кусків, одержаної із спеків кричного заліза чорних металів, без елементів кольорових металів» загальною вагою 22900 кг у 8-ми поліетиленових мішках; автомобіль «DAF» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та причепу до нього марки «SCHMITZ» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), у якому знаходиться зазначений вище вантаж.

Слідчий мотивував своє клопотання тим, що органом досудового слідства встановлено, що для митного оформлення надано завідомо підроблений висновок №091015 від 09.10.2015 року, виданий ДП «УкрНВІспецсталь», щодо результатів дослідження хімічного складу вантажу, на підставі якого, у митну декларацію внесені завідомо неправдиві відомості стосовно дійсної назви вантажу.

Слідчий стверджує також, що вилучений вантаж та автомобіль мають значення речових доказів у кримінальному провадженні та потребують подальшого експертного дослідження.

Ухвалою слідчого судді, у задоволенні клопотання слідчого відмовлено.

Відмову у задоволенні клопотання слідчий суддя мотивував тим, що жодній особі у кримінальному провадженні не оголошено про підозру, а також не заявлено цивільний позов.

Слідчий суддя зазначив також, що стороною обвинувачення не доведена причетність до кримінального провадження службових осіб ТОВ «Октан-Трейд», «STARX CORP», ТОВ «СП Євротрейд».

Посилання слідчого на необхідність проведення експертного дослідження вантажу слідчий суддя визнав необґрунтованим, оскільки до клопотання долучено висновок експерта №1420087000315 від 14.06.2016 року, з якого випливає, що експертиза вантажу вже проведена.

Слідчий суддя послався також на те, що автомобіль DAF» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом марки «SCHMITZ» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та вилучене майно фактично затримані 30.05.2016 року, а з клопотанням про накладення арешту слідчий звернувся лише 22.06.2016 року.

В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_6 зазначив, що ухвала слідчого судді постановлена з порушенням кримінального процесуального законодавства, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам справи.

Посилаючись на доводи клопотання слідчого, прокурор зазначає, що вилучені предмети мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, тому він просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, захисника ОСОБА_7 та представника «STARX CORP» ОСОБА_8 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновків про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

При розгляді зазначеної апеляційної скарги у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до приписів ч.1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Така позиція ЄСПЛ стосовно України знайшла своє відображення у рішеннях у справах «Волков проти України» від 29 січня 2013 року, та «East/West Alliance Limited» проти України», від 2 червня 2014 року. У цих випадках Європейський суд з прав людини виходить з того, що право на захист не може бути обмежене посиланням на відсутність відповідної процедури оскарження того чи іншого рішення.

Аналогічні положення закріплені в ч. 2 ст. 55 Конституції України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Окрім того, ч. 1 ст. 24 КПК України встановлює, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.

Згідно з приписами ч. 3 ст. 392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених КПК України.

Частиною першою статті 404 КПК України передбачено, що судові рішення суду першої інстанції перевіряються апеляційним судом в межах апеляційних скарг.

Положеннями ст.ст. 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, зміст і форма кримінального провадження, які повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, а саме: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до приписів ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п`яти днів з дня її проголошення. Зазначені вимоги закону особою, яка подала апеляційну скаргу виконано, тому апеляційна скарга підлягає розгляду.

Відповідно до приписів ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 372 КПК України передбачено, що ухвала, що викладається окремим документом, складається з: 1) вступної частини із зазначенням: дати і місця її постановлення; назви та складу суду, секретаря судового засідання; найменування (номера) кримінального провадження; прізвища, ім`я і по батькові підозрюваного, обвинуваченого, року, місяця і дня його народження, місця народження і місця проживання; закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа; сторін кримінального провадження та інших учасників судового провадження; 2) мотивувальної частини із зазначенням: суті питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається; встановлених судом обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; 3) резолютивної частини із зазначенням: висновків суду; строку і порядку набрання ухвалою законної сили та її оскарження.

Як видно зі змісту мотивувальної частини ухвали слідчого судді, вона не відповідає вимогам зазначених вище норм закону, оскільки у ній наведені мотиви на обґрунтування встановлених судом обставин, які суперечать фактичним обставинам справи, а також не наведені положення кримінального процесуального закону, яки регулюють питання накладення арешту на майно.

За таких обставин, ухвала слідчого судді не може бути визнана законною, обґрунтованою і вмотивованою.

Так, відповідно до приписів ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У клопотанні слідчого зазначено, що вантаж «вуглецевої сталі в первинних формах, у вигляді кусків, одержаної із спеків кричного заліза чорних металів, без елементів кольорових металів» загальною вагою 22900 кг у 8-ми поліетиленових мішках та автомобіль «DAF» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом марки «SCHMITZ» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), у якому знаходиться зазначений вище вантаж, є речовими доказами у кримінальному провадженні.

До того ж, слідчий зазначив, що вантаж потребує експертного дослідження.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що вантаж «вуглецевої сталі в первинних формах, у вигляді кусків, одержаної із спеків кричного заліза чорних металів, без елементів кольорових металів» загальною вагою 22900 кг у 8-ми поліетиленових мішках дійсно має значення речового доказу, а відмова у накладенні на нього арешту призведе до його втрати, що унеможливить подальше досудове розслідування кримінального провадження.

Посилання слідчого судді на наявність у матеріалах справи експертного дослідження №1420087000315 від 14.06.2016 року, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначена експертиза проводилась на замовлення Одеської митниці ДФС без додержання приписів кримінального процесуального закону, а її висновок має характер припущення. До того ж, експерти не були попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку або відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов`язків.

Отже, речовий доказ у кримінальному провадженні потребує експертного дослідження у порядку передбаченому КПК України.

Довід ухвали слідчого судді стосовно того, що автомобіль DAF» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом марки «SCHMITZ» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та вилучене майно фактично затримані 30.05.2016 року, а з клопотанням про накладення арешту слідчий звернувся лише 22.06.2016 року, є безпідставним, оскільки суперечить фактичним обставинам справи.

Так, відповідно до приписів ч. 5 ст. 171 КПК України, клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснюваних на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої статтею 235 цього Кодексу, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

З ухвали слідчого судді від 27.05.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку автомобілю DAF» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом марки «SCHMITZ» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), видно, що строк дії ухвали становить один місяць.

Згідно з протоколом обшуку від 21.06.2016 року, майно, на яке просить накласти арешт слідчий, вилучено саме 21.06.2016 року, а з клопотанням про накладення арешту слідчий звернувся до слідчого судді 22.06.2016 року, тобто у передбачений законом строк.

Слідчий суддя мотивував відмову у накладенні арешту на майно також тим, що цивільний позов не заявлено та жодній особі у кримінальному провадженні не оголошено про підозру і стороною обвинувачення не доведена причетність до кримінального провадження службових осіб ТОВ «Октан-Трейд», «STARX CORP», ТОВ «СП Євротрейд».

Разом з тим, колегія суддів вважає, що зазначені доводи слідчого судді є безпідставними, оскільки слідчий просив накласти арешт на майно, як на речовий доказ, а на інші підстави для накладення арешту, - не посилався.

Частиною 2 ст. 167 КПК України передбачено, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції встановлено також, що автомобіль DAF» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з причепом марки «SCHMITZ» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), не відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 та ст. 170 КПК України, оскільки він не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України.

Згідно з приписами ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно, у даному випадку, є частково обгрунтованим, тому підлягає задовленню в частині накладення арешту на вантаж «вуглецевої сталі в первинних формах, у вигляді кусків, одержаної із спеків кричного заліза чорних металів, без елементів кольорових металів» загальною вагою 22900 кг у 8-ми поліетиленових мішках, з мотивів, наведених вище.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 411 КПК України, судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Отже, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого про арешт майна, не забезпечивши виконання норм кримінального процесуального закону, наведених вище, прийняв рішення, яке не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а у справі необхідно постановити нову ухвалу, якою клопотання слідчого про накладення арешту на вилучене майно задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 163, 167-171, 173, 376, 404, 405, 407, 409, 411, 419, 422, 532 КПК України, Апеляційний суд Одеської області,

постановив:

Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2016 у кримінальному провадженні №420161600000000411, внесеного до ЄРДР 26.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України про відмову в накладенні арешту на майно, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Одеської області ОСОБА_9 у кримінальному провадженні №420161600000000411 від 26.05.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 366 КК України, погодженим з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_6 , про накладення арешту на майно, а саме: вантаж «вуглецевої сталі в первинних формах, у вигляді кусків, одержаної із спеків кричного заліза чорних металів, без елементів кольорових металів» загальною вагою 22900 кг у 8-ми поліетиленових мішках; автомобіль «DAF» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та причепу до нього марки «SCHMITZ» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), - задовольнити частково.

Накласти арешт на вантаж «вуглецевої сталі в первинних формах, у вигляді кусків, одержаної із спеків кричного заліза чорних металів, без елементів кольорових металів» загальною вагою 22900 кг у 8-ми поліетиленових мішках.

У накладенні арешту на автомобіль «DAF» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та причепу до нього марки «SCHMITZ» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), - відмовити.

Автомобіль «DAF» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) та причепу до нього марки «SCHMITZ» (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), - повернути власнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4