Рішення

від 19.05.2016 по справі 905/1000/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.05.2016р. Справа № 905/1000/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Вороная І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця»

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча»

про стягнення 47 289, 52 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

Суть спору: ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» 47 289,52 грн., з яких: 44 995 грн. - штраф, який нарахований відповідачу за неправильно зазначений у залізничній накладній №53792420 код вантажоодержувача та 2294,52 грн. з ПДВ - додаткових зборів, в т.ч. 350,60 грн. (без ПДВ) - плата за користування вагоном, 520,50 рн. (без ПДВ) - збір за зберігання вантажу, 1041 грн. (без ПДВ) - двократний збір за зберігання вантажу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на положення ст.ст. 6, 23, 24, 118, 122, 129 Статуту залізниць України, п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, а також на відомості, які зазначені відправником у залізничній накладній №53792420 щодо коду вантажоодержувача та обставини, що встановлені у акті загальної форми № 13, який складений на станції Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці 26.08.2015р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.03.2016р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 905/1000/16 та призначено її розгляд на 24.03.2016р.

24.03.2016р. за вх.№ 958/24 на офіційну електронну адресу господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю явки представника останнього та з метою підготовки відзиву на позов.

Ухвалою суду від 24.03.2016р. розгляд справи відкладений на 20.04.2016р.

30.03.2016р. на офіційну електронну адресу господарського суду від відповідача надійшли наступні документи:

- за вх.№ 1025/30 відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Придніпровська залізниця» про стягнення з ПАТ «Металургійний комбінат імені Ілліча» 44 955 грн. штрафу та додаткових зборів у сумі 2 294,52 грн. у повному обсязі з посиланням на те, що відповідач скористався наданим йому правом, передбаченим ст. 43 Статуту залізниць України та листом №12/1-973 від 28.08.2015р. повідомив начальника станції Маріуполь-Сортувальний відносно зміни отримувача та його коду шляхом направлення відповідної телеграми на станцію призначення, яка отримана станцією 28.08.2015р. до видачі вантажу одержувачу, а, отже, відповідач здійснив зміну вантажоодержувача без зміни станції призначення. В додаток до відзиву відповідачем надано лист №12/1-973 від 28.08.2015р., Довідку з ЄДРПОУ щодо відповідача станом 10.12.2012р., свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи відповідача, витяг з статуту відповідача.

- за вх. 1030/30 клопотання про зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача на 80 відсотків з посиланням на те, що нарахована сума штрафу є завищеною, оскільки позивач не зазнав збитків чи інших негативних наслідків у зв'язку з виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення №53792420; здійснення господарської діяльності в зоні проведення АТО; відсутність бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015р. В додаток до клопотання відповідач надав розпорядження ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» №12/53 від 26.12.2014р., лист ДП «Донецька залізниця» від 26.12.2014р. № 102/435 «Про надання допомоги по відновленню жд руху», роздруківки з мережі Інтернет, розпорядження ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» №1/56 від 30.01.2015р., лист міського голови від 29.01.2015р. № 111-02, авізо (розшифровка виконаних робіт, наданих послуг № 159 за лютий 2015р., акти приймання виконаних робіт (ремонтні роботи) № 60, 537 за лютий 2015р., № 722 за березень 2015р., акти на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності ЦРіБ, витрачені при здійсненні ремонтних робіт № 60 (1748), № 537 (2092), №722 (3506), авізо №215 за лютий 2015р., 244 за березень 2015р., акт № 2 наданих послуг від 28.02.2015р., повідомлення СДПІ З ОВП у м. Донецьку МГУМД від 05.06.2015р. № 3281/10/28-03-40.

05.04.2016р. за вх. №10916/16 та вх.№10995/16 господарський суд одержав аналогічні за змістом відзив на позов та клопотання про зменшення розміру штрафу, що і 30.03.2016р. за вх.№ 1025/30 та вх.№1030/30 відповідно.

14.04.2016р. за вх.№12266/16 господарський суд одержав заяву відповідача про розгляд справи без участі представника останнього, за наявними у справі документами.

18.04.2016р. за вх.№ 1193/18 на офіційну електронну адресу господарського суду від відповідача надійшов уточнений відзив на позовну заяву, згідно з яким останній зазначає, що відповідач саме листом №12/1/969 від 27.08.2015р. повідомив начальника станції Маріуполь-Сортувальний відносно зміни отримувача та його коду та останнім направлено відповідну телеграму на станцію призначення, яка отримана станцією 28.08.2015р. до видачі вантажу одержувачу, а тому, відповідач скористався своїм правом, передбаченим ст. 43 Статуту залізниць України, що в свою чергу виключає підстави для нарахування штрафу та додаткових зборів. В додаток відповідач надав лист №12/1-969 від 27.08.2015р.

20.04.2016р. господарський суд одержав письмові пояснення позивача, згідно з якими, останній зазначає, що ПАТ «Укрзалізниця» правомірно нарахувало на суму додаткових зборів податок на додану вартість з огляду на те, що п.10 розділу 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги та Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги (затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за №340/16356) встановлено, що ставки тарифів, плати і зборів, що містяться у цьому Збірнику, є базовими та визначені без урахування податку на додану вартість, а п. 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, сума якого відображається в особовому рахунку платника. В додаток до пояснень позивач надав належним чином засвідчені копії телеграм від 28.08.2015р. та від 01.09.2015р.

Ухвалою господарського суду від 20.04.2016р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання представника позивача строк вирішення спору по справі продовжено на 15 днів до 19.05.2016р., розгляд справи відкладено на 12.05.2016р.

22.04.2016р. за вх.№13272/16 господарський суд одержав аналогічний за змістом уточнений відзив на позов, що і 18.04.2016р. за вх.№ 1193/18.

12.05.2016р. за вх.№15052/16 господарський суд одержав клопотання позивача про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів, а саме: належним чином засвідчені копії договору №ПР.ДН-1-14181/НЮп від 09.07.2014р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, лист від 25.02.2014р. № 08, об'яви-повідомлення від 27.08.2015р., доручення № 8, витягу з книги наказів.

Ухвалою господарського суду від 12.05.2016р. розгляд справи відкладено на 19.05.2016р.

18.05.2016р. за вх.№15648/16 господарський суд одержав клопотання позивача про розгляд справи без участі представника останнього. В додаток до клопотання надав належним чином засвідчені копії пам'яток №47 про подавання вагонів, №51 про забирання вагонів, повідомлення №54 про закінчення вантажних операцій з вагонами. Тією ж датою за вх.№ 15649/16 господарський суд одержав від позивача розрахунок суми позову.

19.05.2016р. господарським судом одержаний Спеціальний витяг з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на електронний запит суду № 21950918, з якого вбачається, що відповідачем змінено тип акціонерного товариства та новим найменуванням останнього є Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», у зв'язку з чим суд дійшов висновку про необхідність зміни найменування відповідача у справі з ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» на ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча».

У судове засідання, призначене на 19.05.2016р. сторони не заявились. При цьому, позивач про час та місце судового засідання 19.05.2016р. повідомлений належним чином, оскільки представник останнього був присутнім у судовому засіданні 12.05.2016р., що відображено у протоколі судового засідання від 12.05.2016р. Відповідач про час та місце судового засідання 19.05.2016р. також повідомлений належним чином, що підтверджується списком №500 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів поданих в 61022 від 13.05.2016р. та списком № 3531 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих поданих в Харків-22. З огляду на зазначене, а також враховуючи клопотання сторін про розгляд справи без їх участі, а також те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд визнав за можливе розглянути дану справу за відсутністю сторін у судовому засіданні та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

16.12.2011р. між Державним підприємством «Придніпровська залізниця» (позивач) та ТОВ «Дніпровська сталева компанія - термінал» (вантажовласник, вантажоодержувач) укладений договір № ПР.ДН-1-11732/НЮп про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання залізницею вантажовласнику послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги. (п. 1.1. договору). Відповідно до умов п 2.3. договору залізниця зобов'язалася для проведення розрахунків та обліку сплачених сум розрахунків відкрити «вантажовласнику» особовий рахунок з присвоєнням коду № 6328936 та коду вантажовідправника, вантажоодержувача 6033.

28.08.2015р. зі станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці ПАТ «Маріупольський металургійний завод імені Ілліча» відправлений вантаж (сталь листова покрівельна, в т.ч. оцинкована) у вагоні № 56995210, що підтверджується залізничною накладною № 53792420.

Відповідні відмітки вантажовідправника у вказаній залізничній накладній свідчать, що вантаж завантажений засобами відправника; що одержувачем вантажу є ТОВ «Дніпровська сталева компанія - термінал», що код вантажоодержувача 6765 , а адреса: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд.122. При цьому правильність внесених у залізничну накладну відомостей підтверджена підписом вантажовідправника бригадиром ОСОБА_1

При надходженні вагону № 56995210 з вантажем за залізничною накладною № 53792420 на станцію призначення Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці 26.08.2015р. працівниками станції складений акт загальної форми №13, в якому встановлено, що в перевізному документі № 53792420 (вагон № 56995210) невірно вказано код отримувача «6765», цей код належить підприємству ТОВ НПП «Стальсервіс». Дана телеграма №105 від 26.08.2015р.

У телеграмі №105 від 26.08.2015р., яка відправлена на ст. Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, ст. Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці просить терміново повідомити кому видавати вантаж, оскільки у залізничній накладній №53792420 невірно вказано код отримувача « 6765» та ОКПО 31646329, зазначені реквізити належать ТОВ НПП «Стальсервіс» у зв'язку з чим, вагон № 56995210 затриманий.

Водночас, 26.08.2015р. працівниками станції Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці складений також акт загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника № 541 (ГУ-23), яким встановлено, що вагон № 56995210 затриманий на коліях станції до з'ясування кому видати вантаж. Час початку затримки вагону: 26.08.2015р. 03:30 год.

27.08.2015р. о 16:03 год. зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на ст. Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці надійшла телеграма - відповідь НР 206, згідно з якою, на підставі листа вантажовідправника ПАТ «Маріупольський металургійний завод імені Ілліча» НР 12/969 від 27.08.2015р. по відправленням 53792420, 53884631 на вагони № 56995210 , 52510799, станція відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці просила вважати правильним отримувачем ТОВ «Дніпропетровська сталева компанія - термінал», поштова адреса 49033, Україна, м. Дніпропетровськ, вул. Г. Сталінграду, 122, ОКПО 36094203, код отримувача 6033 . На вказаній телеграмі наявна резолюція в.о. ДС «прийнято до виконання 28.08.2015р.». Поряд з цим, судом також встановлено, що на зміну вказаної телеграми НР 206, 01.09.2015р. зі станції відправлення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці на ст. Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці надійшла телеграма НР 230, згідно з якою уточнено найменування вантажоодержувача, а саме - ТОВ «Дніпровська сталева компанія - термінал».

28.08.2015р. о 09:30 год. вагон № 56995210 поданий вантажовласнику (вантажоодержувачу) ТОВ «Дніпровська сталева компанія - термінал» (код 6033) під вивантаження, про що свідчить наявна в матеріалах справи пам'ятка № 47 про подавання вагонів. Цього ж дня вантаж, що перевозився у вагоні № 56995210 виданий вантажоодержувачу (графа 53 залізничної накладної № 53792420).

Крім того, 28.08.2015р. працівниками станції Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці складений також акт загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника № 545 (ГУ-23), в якому встановлено час закінчення затримки вагону №56995210: 28.08.2015р. 09:30 год. , та зазначено, що на підставі ст. 122 Статуту залізниць України нарахований штраф в п'ятикратному розмірі провізної плати в сумі 44 995 грн.

Разом з тим, у зв'язку із затримкою вагону № 56995210 на станції призначення позивачем нараховано плату за користування вагонами - 350,60 грн. (без ПДВ), збір за зберігання вантажу - 520,50 грн. (без ПДВ), двократний збір за зберігання вантажу - 1041 грн. (без ПДВ). Загальна сума додаткових зборів становить 2294,52 грн. (з ПДВ).

Згідно з розрахунком позивача, який здійснений останнім, виходячи із п'ятикратної вартості провізної плати від станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці до станції Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці, розмір штрафу за неправильно зазначений у залізничній накладній код вантажоодержувача, складає 44 995 грн. (8999 грн. х 5).

При цьому, розрахунок провізної плати, нарахування плати за користування вагонами, збору за зберігання вантажу та двократного збору за зберігання вантажу здійснені позивачем відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги Тарифне керівництво № 1, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009р. № 317 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.04.2009р. за № 340/16356, Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом №113 від 25.02.1999р. Міністерства транспорту України, Правил зберігання вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч.2 ст.908 ЦК України, загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Аналогічні положення щодо регулювання правовідносин в галузі перевезення передбачені і у ч.5 ст.306 ГК України.

У ст.23 Статуту залізниць України встановлено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.

Вимогами р. ІІ Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000р. №644 та зареєстрованих в Мінюсті України 24.11.2000р. за №863/5084, передбачено, що відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У додатку 3 «Пояснення щодо заповнення накладної» до Правил встановлено, що вантажовідправником заповнюються в т.ч. такі графи накладної як «Одержувач» (графа 4), «Код одержувача» (графа 5). У графі 55 «Правильність внесених відомостей підтверджую» представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника.

Як вище встановлено господарським судом, при заповненні перевізних документів відправник вантажу ПАТ «Маріупольський металургійний завод імені Ілліча» у залізничній накладній № 53792420 зазначив 4-х значний код одержувача вантажу 6765 та його адресу: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, буд.122. При цьому правильність внесених у залізничну накладну відомостей підтверджена підписом вантажовідправника бригадиром ОСОБА_1

Між тим, при надходженні вантажу на станцію призначення Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці виявлено, що вантажовідправник невірно зазначив код одержувача вантажу, а саме, замість вірного коду 6033 , зазначено код 6765 .

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до вимог п.3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002р. №334 та зареєстрованих в Мінюсті України 08.07.2002р. за №567/6855, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу.

Водночас обставини, які встановлені у акті загальної форми № 13 від 26.08.2015р., складеному на станції призначення Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці, свідчать, що в залізничній накладній № 53792420 відповідач невірно вказав 4-х значний код одержувача вантажу - « 6765». При цьому, наявний в матеріалах справи договір № ПР.ДН-1-11732/НЮп від 16.12.2011р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги свідчить, що дійсним кодом вантажоодержувача ТОВ «Дніпровська сталева компанія - термінал» є саме 6033 .

За приписами ст. 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

В силу вимог ст.122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. У ст.118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Водночас вимогами п.5.5. Правил оформлення перевізних документів також передбачено, якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.

Згідно з розрахунком позивача, який здійснений останнім, виходячи із п'ятикратної вартості провізної плати від станції Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці до станції Дніпропетровськ-Вантажний Придніпровської залізниці, розмір штрафу за неправильно зазначений у залізничній накладній код вантажоодержувача складає 44 995 грн. (8999 грн. х 5).

Перевіривши розрахунок позивача, суд встановив, що він є арифметично вірним.

Таким чином, виходячи із вищевстановлених обставин справи, суд вважає, що позивачем доведені обставини неправильного зазначення відповідачем у накладній коду одержувача вантажу, що в силу вимог ст.ст.118, 122 Статуту залізниць України є підставою для стягнення з відповідача штрафу.

При цьому, посилання відповідача на те, що останній скористався наданим йому правом, передбаченим ст. 43 Статуту залізниць України та здійснив зміну вантажоодержувача без зміни станції призначення, не приймаються до уваги господарським судом, оскільки вказана стаття стосується права вантажовідправника змінити зазначеного у накладній вантажоодержувача, а не коду останнього, який невірно було зазначено у залізничній накладній.

Щодо стягнення плати за користування вагону та зборів за зберігання вагону, господарський суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниць вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

За приписами п.3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом №113 від 25.02.1999р. Міністерства транспорту України (далі - «Правила користування») облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, Актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до п.4 Правил користування, відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.

Відповідно п.8 розділу ІІІ Правил користування у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно з п.12 Правил користування загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.

За приписами п. 15. Правил користування за час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Так, наявні в матеріалах справи акти загальної форми на віднесення на відповідальність вантажовласника від 26.08.2015р. № 541 та від 28.08.2015р. № 545 свідчать, що затримка вагону № 56995210 тривала з 26.08.2015р. 03:30 год. по 28.08.2015р. 09:30 год. (всього 54 год.).

Згідно відомості плати за користування вагонами № 04099006 позивачем нараховано вантажовласнику плату за користування вагону № 56995210 тривалістю 54 год. у розмірі 350,60 грн. (без ПДВ). При цьому, представником вантажовласника зазначена відомість підписана із зауваженнями: «з нарахуванням зборів за користування вагону в сумі 350,60 грн. не погоджуюсь внаслідок порушення строків подачі вагону».

Перевіривши розрахунок суми плати за користування вагонами, згідно з яким розмір останньої становить 350,60 грн. без ПДВ, господарський суд встановив, що він є арифметично вірним.

Відповідно до ст.46 Статуту залізниць України одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктом 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України (з подальшими змінами), передбачено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). Термін безоплатного зберігання обчислюється, зокрема, при затримці - з моменту затримки.

Відповідно до ст. 36 Статуту залізниць України у разі виникнення ускладнень на станції у зв'язку з несвоєчасним вивантаженням і вивезенням вантажів начальник залізниці має право збільшувати розмір збору за їх збереження до двократного розміру.

У п. 2.2 Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги визначено, що підвищена ставка вводиться після двох годин з моменту повідомлення одержувача про введення підвищеної ставки, але не раніше ніж через 24 години після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Згідно з п.2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами) включаються в накопичувальні картки, які складаються на станціях в трьох примірниках із зазначенням в них відомостей про надані послуги та їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції та вантажовласника.

Так, як зазначалось вище, вагон №56995210 був затриманий на станції призначення з 26.08.2015р. 3:30 год. по 28.08.2015р. 09:30 год.

Згідно накопичувальної картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) №04099005 від 28.08.2015р. позивачем нараховано вантажовласнику збір за зберігання вантажу у вагоні №56995210 з 27.08.2015р. 03:30 год. по 28.08.2015р. 03:30 год. в сумі 520,50 грн. (без ПДВ) та двократний збір за зберігання вантажу у вагоні №56995210 з 28.08.2015р. 03:30 год. по 28.08.2015р. 09:30 год. у сумі 1041 грн. (без ПДВ) на загальну суму 1561,50 грн. (без ПДВ). При цьому, представником вантажовласника зазначена накопичувальна картка підписана із зауваженнями: «з нарахуванням зборів за зберігання в сумі 1561,50 грн. не погоджуюсь внаслідок порушення строків подачі вагону».

Разом з тим, при введенні підвищеної ставки збору за зберігання вантажу позивачем дотримані вимоги п. 2.2 Розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги, про що свідчать наявні в матеріалах справи об'ява-повідомлення від 27.08.2015р. про підвищення ставки збору за зберігання вантажу у вагоні №56995210 до двохкратного розміру з 03:30 год. 28.08.2015р., з якою безпосередньо ознайомлений представник вантажовласника (ТОВ «Дніпровська сталева компанія - термінал») ОСОБА_2, яка діє на підставі доручення №8 та наказ начальника станції №117/407 від 28.08.2015р. (03:30 год.) про підвищення ставки збору за зберігання вантажу у вагоні №56995210 до двохкратного розміру.

Перевіривши розрахунки сум збору за зберігання вантажу та двократного збору за зберігання вантажу, згідно з якими розміри останніх складають 520,50 без ПДВ та 1041 грн. без ПДВ відповідно, господарський суд встановив, що вони є арифметично вірними.

Таким чином, загальний розмір додаткових зборів, які підлягають стягненню з відповідача становить 2 294,52 грн. з ПДВ (плата за користування вагонами 350,60 грн. + збір за зберігання вантажу 520,50 грн. + двократний збір за зберігання вантажу 1041 грн. + 20% ПДВ).

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафу, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В листі Вищого господарського суду України від 29.11.2007р. №01-8/917 «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» зазначено, що виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме справедливості, добросовісності та розумності при винесенні рішення про стягнення штрафу, передбаченого пунктами 118 та 122 Статуту залізниць України, суд має право зменшувати його розмір (п. 22). Аналогічна правова позиція викладена у п. 6.4. Роз'яснень Президії ВГСУ від 29.09.2008р. №04-5/225 «Про внесення змін та доповнень до роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 N 04-5/601 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею».

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У клопотанні за вх.№ 1030/30 від 30.03.2016р. відповідач просить суд зменшити розмір штрафу на 80 відсотків з посиланням на завищений розмір штрафу, відсутність збитків чи інших негативних наслідків для позивача у зв'язку з виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення №53792420; здійснення господарської діяльності в зоні проведення АТО; відсутність бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2015р.

Як вбачається з спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань станом на 19.05.2016р., місцезнаходженням відповідача є Донецька обл., м. Маріуполь.

Так, указом Президента України №405/2014 від 14 квітня 2014року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» запроваджено антитерористичну операцію на території України.

Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» визначений період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності зазначеним Указом Президента України та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На час розгляду справи антитерористична операція триває.

У відповідності до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на Кабінет Міністрів України покладено обов'язок у 10-денний строк з дня опублікування вказаного Закону затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» № 405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.

02.12.2015р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», до якого також увійшло місто Маріуполь Донецької області.

Отже, відповідач здійснює господарську діяльність в зоні проведення антитерористичної операції.

Разом з тим, внаслідок проведення антитерористичної операції підприємство відповідача несе значні витрати пов'язані з відновленням інфраструктури м. Маріуполь, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт (ремонтних робіт) № 60, 537 за лютий 2015р., № 722 за березень 2015р., актами на матеріали, деталі, вузли, конструкції, обладнання та інші товарно-матеріальні цінності ЦРіБ, витрачені при здійсненні ремонтних робіт № 60 (1748), № 537 (2092), №722 (3506), актом № 2 наданих послуг від 28.02.2015р. на загальну суму близько 2 000 000 грн.

Крім того, відповідач зауважує, що згідно повідомлення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку МГУМД від 05.06.2015р., підприємство відповідача позбавлено права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість за січень 2015р.

Згідно з вимогами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, а також враховуючи знаходження відповідача в зоні проведення антитерористичної операції, понесення витрат на відновлення інфраструктури м. Маріуполь, значний розмір штрафу, суд вважає за можливе задовольнити клопотання відповідача частково та зменшити розмір штрафу на одну провізну плату до 35 996 грн.

Таким чином, позов ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» підлягає частковому задоволенню в сумі 38 290,52 грн. (35 996 грн. штрафу + 420,72 грн. плати за користування вагонами + 624,60 грн. збору за зберігання вантажу + 1249,20 грн. двократного збору за зберігання вантажу).

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, будинок 1, ЄДРПОУ 00191129) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд.5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (49602, м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, будинок 108, ЄДРПОУ 40081237) штраф в сумі 35 996 (тридцять п'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) грн., плату за користування вагонами в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 72 коп., збір за зберігання вантажу в сумі 624 (шістсот двадцять чотири) грн. 60 коп., двократний збір за зберігання вантажу в сумі 1249 (одна тисяча двісті сорок дев'ять) грн. 20 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Повне рішення складено 24 травня 2016 року.

Суддя Л.В. Ніколаєва