Рішення

від 05.07.2016 по справі 909/419/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 р. Справа № 909/419/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Савчин Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Уніплит",

вул. Заводська, буд.4, смт. Вигода, Долинський район,

Івано-Франківська область,77552;

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІК-ЛІС",

вул. Польова, буд.26, с.Ясень, Рожнятівський район,

Івано-Франківська область,77673;

про: стягнення 17 672,12грн., з яких: 16 516,00грн. - попередня оплата, 1 156,12грн. - штраф,

за участю:

від позивача: ОСОБА_2 - представник, (довіреність №7/14 від 04.01.2016р.);

від відповідача: не з'явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Уніплит", звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом, про стягнення з відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІК-ЛІС", 20 279,23грн., з яких: 16 516,00грн. - попередня оплата, 1 632,60грн. - пеня, 1 156,12грн. - штраф, 834,06грн. - інфляційні втрати, 140,45грн. - 3% річних.

Представник позивача, в судовому засіданні, подав заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н (вх№6732/16) від 05.07.16р., в якій просить суд, стягнути з відповідача 17 672,12грн., з яких: 16 516,00грн. - попередня оплата, 1 156,12грн. - штраф.

Враховуючи правила ст.22 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких позивач, до прийняття рішення по справі, має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог та п.3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р., відповідно до якого, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, при цьому, будь-які підстави припинення провадження у справі, в частині зменшення позовних вимог, у господарського суду відсутні, судом прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог, а спір вирішується виходячи зі зменшеної ціни позову.

Представник позивача, в судовому засіданні, підтримав позовні вимоги (зменшені), вказуючи при цьому на:

- укладення між сторонами Договору поставки лісової сировини №26/09-2015 від 02.01.15р., на виконання умов якого, позивач, платіжним дорученням №4768 від 29.05.15р., перерахував на рахунок відповідача кошти в сумі 40 000,00грн., в якості передоплати за пиловник згідно Договору №26/09-2015 від 02.01.15р.;

- неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов"язань, в частині поставки лісової сировини на суму 16 516,00грн. (лісосировина поставлена частково, вартістю 23 484,00грн.);

- звернення до відповідача з вимогою вих№12/14-1 від 15.04.16р., про повернення попередньої оплати в сумі 16 516,00грн., яка залишилась без належного реагування з боку відповідача;

- п.7.4.Договору, на підставі якого, у відповідача в наявності зобов"язання сплатити позивачу 1 156,12грн. - штрафу;

- приписи ст. ст. 525, 526, 693 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 03.06.16р. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідач суду не подав.

За таких обставин, згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, враховуючи той факт, що відповідач, відповідно до вимог законодавства, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представника відповідача за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Уніплит" (Покупець/позивач) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІК-ЛІС" (Постачальник/відповідач) укладено Договір поставки лісової сировини №26/09-2015 від 02.01.15р. та Додаткові угоди №1 від 02.03.15р., №2 від 01.04.15р., №3 від 01.12.15р. до Договору.

Згідно п.1.1. Договору, в редакції Додаткової угоди №3 від 01.12.15р. до Договору, Постачальник зобов"язується поставити на склад Покупця сировину: пиловник хвойний ГОСТ 9463-88, ГОСТ 9462-88, ціна 1300,00грн./м 3 , дрова технологічні ТУ 56.196-95 хвойні породи - 100%, довжина - від 1 до 6 м, діаметр - від 6 до 60 см (в старшому кінці), ціна 400,00грн. грн./м 3 , а Покупець зобов"язується прийняти сировину та оплатити її вартість на умовах даного Договору.

Розрахунки за поставлену Постачальником Покупцю сировину проводяться в безготівковому порядку, шляхом перерахування Покупцем грошових коштів в національній валюті України на поточний рахунок Постачальника. Покупець перераховує кошти на розрахунковий рахунок Постачальника через двадцять банківських днів, після прийняття сировини та підписання товарно-транспортних накладних. Покупець може провести передоплату, в такому випадку, сировина має бути поставлена Постачальником протягом п'яти календарних днів з дня зарахування коштів (п.п.6.1.- 6.3.Договору).

Дослідженням обставин справи, судом встановлено, що на виконання умов договірних відносин, позивач - ТОВ "Уніплит", платіжним дорученням №4768 від 29.05.15р. (а.с.20), перерахував на рахунок відповідача - ТОВ "МІК-ЛІС", 40 000,00грн. - за пиловник згідно Договору №26/09-2015 від 02.01.15р.

Однак, відповідач не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов"язання, в частині поставки лісової сировини на суму здійсненої позивачем передоплати - 40 000,00грн. Дрова технологічні, обумовлені Договором №26/09-2015 від 02.01.15р., поставлені відповідачем позивачу в кількості 58,71м 3 , на суму 23 484,00грн. Даний факт підтверджують належним чином оформлені підписані та скріплені печатками сторін товарно-транспортні накладні №21 від 28.12.15р., №21 від 01.02.16р. (а.с.21-22).

Позивач звертався до відповідача з вимогою вих№12/14-1 від 15.04.16р. (а.с.23), про повернення попередньої оплати в сумі 16 516,00грн. Проте, доказів належного реагування відповідачем суду не пред"явлено.

Враховуючи той факт, що станом на 05.07.16р., в матеріалах справи відсутні відомості, які б підтвердили повернення відповідачем передоплати в сумі 16 516,00грн., то позивачем правомірно заявлено вимогу про їх стягнення в судовому порядку.

Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.

В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Договір поставки лісової сировини №26/09-2015 від 02.01.15р., укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 Цивільного кодексу України).

В силу ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Отже, у розумінні приписів наведеної норми, умовою для її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, доведеної до продавця. Законодавство не визначає форму пред’явлення такої вимоги покупця, тому останній може здійснити своє право будь-яким способом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, відповідач неналежно виконав свої зобов"язання, які випливають з Договору та закону, то, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в розмірі 16 516,00грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пунктом 7.4.Договору, обумовлено, що Постачальник за прострочення строків виконання зобов"язання понад 30 днів сплачує штраф у розмірі 7% від вартості невиконаного зобов"язання.

Враховуючи вищезазначену правову норму та п.7.4. Договору, правомірною визнається судом вимога позивача про стягнення з відповідача 1 156,12грн. - штрафу, в розмірі 7% від вартості непоставленого товару - 16 516,00грн.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

З огляду на вимоги ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

В силу п. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач в судові засідання жодного разу не з"явився, своїми правами, наданим йому ст.ст. 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, будь - яких заперечень проти позову чи доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача передоплати в сумі 16 516,00грн., штрафу в сумі 1 156,12грн., обґрунтована, документально підтверджена і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 11, 204, 509, 525, 526, 530, 610-612, 614, 626-629, 655, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Уніплит" до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІК-ЛІС" про стягнення 17 672,12грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "МІК-ЛІС", вул. Польова, буд.26, с.Ясень, Рожнятівський район, Івано-Франківська область,77673 (ідентифікаційний код 37521533) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Уніплит", вул. Заводська, буд.4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область,77552 (ідентифікаційний код 30905968) 16 516,00грн. (шістнадцять тисяч п"ятсот шістнадцять грн. 00коп.) - попередньої оплати, 1 156,12грн. (одну тисячу сто п"ятдесят шість грн. 12 коп.) - штрафу, 1 378,00грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00коп.) - судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2016р.

Суддя С.Кобецька