Рішення

від 23.06.2016 по справі 911/1444/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2016 р. Справа № 911/1444/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ»

до Комунального підприємства Таращанської районної ради В«ТаращатепломережаВ»

про стягнення 80615,58 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: ОСОБА_1 (витяг № 21900988 від 26.04.2016 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» до Комунального підприємства Таращанської районної ради В«ТаращатепломережаВ» про стягнення 80615,58 грн. з яких 27100,13 грн. пені, 3609,32 грн. 3% річних та 49906,13 грн. інфляційних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.04.2016 року порушено провадження у справі № 911/1444/16 та призначено справу до розгляду на 23.05.2016 року.

12.05.2016 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, яким останній проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання, яке відбулось 23.05.2016 року представник відповідача не з'явився, позивач вимоги ухвали Господарського суду Київської області від 26.04.2016 року не виконав, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, у зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 15.06.2016 року.

В судовому засіданні 15.06.2016 року судом, у відповідності до ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва у розгляді справи на 23.06.2016 року.

В судовому засіданні 23.06.2016 року позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Продавець) та Комунальним підприємством Таращанської районної ради В«ТаращатепломережаВ» (Покупець) був укладений Договір № 1114/14-БО-17 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).

Відповідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, ввезений на митну територію України «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД НОМЕР_1, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити цей природний, на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору) в редакції Додаткових угод.

Газ, що продається за Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями (п. 1.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 31.01.2014 року).

Згідно з п. 2.1 Договору Продавець передає Покупцеві з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року газ обсягом до 555,5 тис. куб. м.

Додатковою угодою № 5 від 15.12.2014 року до Договору, яка вступає в силу з 01.12.2014 року, Сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 5900,00 грн. без урахування ПДВ, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 6384,70 грн., крім того ПДВ - 20 % - 1276,94 грн., всього з ПДВ - 7661,64 грн. (п. 5.2 Договору).

Загальна сума вартості природного газу за цим Договором складається із сум вартості місячних поставок газу (п. 5.5 Договору).

Договір набирає чинності з дати підписання Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх здійснення (розділ 11 Договору).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується відповідачем, що на виконання умов Договору позивач поставив протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 279,867 тис.куб.м. на загальну суму 1308653,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2014 року на суму 296478,37 грн., від 28.02.2014 року на суму 192317,08 грн., 31.03.2014 року на суму 109820,54 грн., 30.04.2014 року на суму 24013,11 грн., 31.10.2014 року на суму 78016,43 грн., 30.11.2014 року на суму 239659,04 грн., 31.12.2014 року на суму 368348,68 грн., що знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до пп. 6.1 Договору Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планової обсягів газу протягом місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Однак, відповідач своєчасно та в повному обсязі отриманий природний газ не оплатив, оплату за природний газ проводив з простроченням за наведені в розрахунку позову періоди.

Хоча, станом на день звернення до суду відповідачем заборгованість погашена, однак прострочення сплати є підставою для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов'язання.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою природного газу позивач просить стягнути з відповідача на підставі п. 7.2. Договору пеню, також в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні.

Відповідач в ході розгляду спору надав відзив на позов, в якому не заперечував факт поставки природного газу у відповідному періоді та суми неоплаченого ним природного газу, однак просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, посилаючись на несвоєчасний розподіл бюджетних коштів, які виділялись на погашення заборгованості за спірним Договором. Крім того, зазначив, що відповідачем станом на момент розгляду спору заборгованість за поставку газу оплачена повністю.

Щодо викладених у відзиві обставин, суд зазначає, що посилання відповідача на особливості бюджетного фінансування та непроведення вчасних розрахунків за поставлений газ у зв'язку із прийняттям бюджету із запізненням та розподілом коштів по бюджетах різних рівнів лише в квітні, проведенням тендерів на закупівлю тепла в кінці другого кварталу тощо, не звільняє від відповідальності за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань.

Як визначено ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Крім того, як наголошує Вищий господарський суд України, зокрема, в постановах від 11.04.2013 року у справі № 5023/5038/12, від 13.12.2012 року у справі 10/5026/1270/20, зазначення в мотивувальній частині рішення в обґрунтування висновків про особливості бюджетного фінансування державних установ та організацій, визнати законним і обґрунтованим не можна.

Таким чином, особливості бюджетного фінансування не звільняють відповідача від своєчасного виконання прийнятих на себе зобов'язань за Договором з оплати поставленого газу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку простроченням відповідачем строків оплати природного газу, позивач просить стягнути з відповідача 27100,13 грн. пені, 3609,32 грн. 3% річних та 49906,13 грн. інфляційних .

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Покупець зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочені платежу.

Як вбачається з п. 9.3. Договору, сторони погодили інший строк позовної давності за Договором в тому числі щодо стягнення заборгованості, штрафів, пені, річних та інфляційних протягом 5 років, що передбачено відповідною нормою ст. 259 Цивільного кодексу України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом досліджено та встановлено, що позивачем нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Пеня нарахована в межах п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Однак, судом було виявлено помилки в наданому позивачем розрахунку, зокрема, помилки в періодах нарахування, оскільки позивачем помилково дні часткових проплат включені в періоди нарахування пені, 3 % річних та інфляційних на суми без врахування часткових проплат. Судом було здійснено правильний розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних, згідно з якими з відповідача підлягає стягненню 26364,06 грн. пені та 3507,66 грн. 3 % річних, 49878,23 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 79749,95 грн. з яких: 26364,06 грн. пені та 3507,66 грн. 3 % річних, 49878,23 грн. інфляційних. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовних вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Таращанської районної ради В«ТаращатепломережаВ» (09500, Київська обл., Таращанський район, м. Тараща, вул. Короленка, 15 А, код 25296527) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 26364 грн. (двадцять шість тисяч триста шістдесят чотири) 06 коп. пені та 3507 (три тисячі п'ятсот сім) грн. 66 коп. 3 % річних, 49878 (сорок девять тисяч вісімсот сімдесят вісім) грн. 23 коп. інфляційних та 1363 (одна тисяча триста шістдесят три) грн. 20 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 30.06.2016 р.

Суддя Т.П. Карпечкін