Рішення

від 23.06.2016 по справі 911/4320/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2016 р. Справа № 911/4320/15

У справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсільгосптехніка», м.Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомплект», с.Калинівка

про стягнення 37445,32 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомплект», с.Калинівка

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсільгосптехніка», м.Полтава

про визнання недійсним договору №11 від 16.10.2015 року

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився

Від відповідача (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсільгосптехніка» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомплект» (далі - відповідач) про стягнення 37445,32 грн.

Провадження у справі №911/4320/15 порушено відповідно до ухвали суду від 22.09.2015 року та призначено справу до розгляду на 08.10.2015 року.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 08.10.2015 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представником відповідача у судовому засіданні 08.10.2015 року подано зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсільгосптехніка» про визнання недійсним договору №11 від 16.10.2015 року, який прийнятий в порядку ст. 60 ГПК України для спільного розгляду з первісним позовом. Розгляд справи відкладався на 22.10.2015 року.

21.10.2015 року до господарського суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 22.10.2015 року не з'явився та надіслав телеграму про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) проти позову заперечував, посилаючись на відсутність з позивачем (за первісним позовом) жодних відносин. Відповідач стверджує, що не підписував Договір про надання послуг № 11 від 16.10.2015 року та Акту приймання-передачі до нього, на який позивач посилається як на підставу позовних вимог.

Як вбачається з доданих до позову документів, підписи відповідача візуально відрізняються від наданих відповідачем умовно-вільних зразків підпису.

Суд, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача (позивача за зустрічним позовом), дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки господарський суд не володіє спеціальними знаннями які дозволяють встановлювати справжність підписів на документах, зокрема на ОСОБА_2 надання послуг № 11 від 16.10.2013 року та Акті прийому-передачі №10 від 04.04.2014 року, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.11.2015 року судом у справі №911/4320/15 призначено судову почеркознавчу експертизу, а провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

25.04.2016 року до господарського суду повернулись матеріали справи №911/4320/15 та Висновок експертизи №22507/22508/15-32 від 19.04.2016 року.

Таким чином, обставини, що зумовили зупинення провадження відпали тому розгляд справи №911/4320/15 підлягає поновленню.

Відповідно до ухвали суду від 25.04.2016 року поновлено провадження у справі №911/4320/15 та призначено розгляд справи на 10.05.2016 року.

Позивач (відповідач за зустрічним позовом), належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 10.05.2016 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) у судовому засіданні 10.05.2016 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 23.06.2016 року.

В судове засідання 23.06.2016 року предстаник позивача (відповідача за зустрічним позовом) не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив, вимог суду щодо надання обгрунтованих пояснень з врахуванням висновку експертизи, не надав.

Відповідач (позивач за зустрчним тпозовом) в судовому засіданні 23.06.2016 року проти первісного позову заперечував, зустрічний позов підтримав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин та матеріалів справи, 16.10.2013 між позивачем та відповідачем був укладений Договір про надання послуг № 11 (далі - Договір), згідно якого позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсільгосптехніка», Виконавець) зобов'язався надати послуги за завданням відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю «Технокомплект», Замовник), а саме здійснити ремонт рукавів високого тиску протягом двох робочих днів з дня отримання завдання Замовника, а відповідач (Замовник) - прийняти результати надання послуг і оплатити в строк, передбачений ОСОБА_2.

Позивач зазначає, що на виконання ОСОБА_2 за власний кошт в строк, передбачений ОСОБА_2, надав послуги з ремонту рукавів високого тиску на загальну суму 20 249,49 грн., що підтверджується Актом № 10 від 04.04.2014 року прийому-здачі робіт, який підписаний сторонами.

Відповідно до п. 3.6 ОСОБА_2 оплата послуг повинна бути здійснена Замовником на рахунок Виконавця протягом 5 банківських днів після підписання Акта приймання-передачі, тобто не пізніше 12.04.2014 року.

Оскільки, відповідач у встановлені ОСОБА_2 строки не оплатив надані позивачем послуги, 09.12.2014 року позивач направив відповідачу претензію від 08.12.2014 року № 52 з вимогою оплати боргу, яка була отримана останнім 29.12.2014 року, однак залишена без задоволення.

У зв'язку з чим, позивач стверджує про наявність простроченої заборгованості відповідача в сумі 20 249, 40 грн. за ОСОБА_2 № 11 від 16.10.2013 року, що є підставою для нарахування та стягнення за період часу з 12.04.2014 року по 13.10.2014 року 13 667, 54 грн. інфляційних втрат, 860,46 грн. 3 % річних та 2 667, 92 грн. пені.

В ході розгляду спору відповідач проти позову заперечував, зазначив, що жодних послуг по наведеному в позові ОСОБА_2 ТОВ «Техкомплект» не отримувало , а підстави для стягнення коштів відсутні, оскільки вищевказаний Договір та Акт № 10 від 04.04.2014 року прийому-здачі послуг (надання послуг) не підписувалися Директором ТОВ «Техкомплект» ОСОБА_3, такий договір між сторонами не укладався, не виконувався, жодних домовленостей щодо предмету договору не існувало. У зв'язку з чим, відповідач просив суд призначити у справі судову почеркознавчу експертизу.

Відповідач також подав зустрічний позов, якому посилався на підробку ОСОБА_2 №11 від 16.10.2013 року та Акту прийому-передачі №10 від 04.04.2014 року і просив визнати Договір недійсним, відповідно відмовити в задоволенні первісного позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.11.2015 року судом у справі №911/4320/15 призначено судову почеркознавчу експертизу підписів на ОСОБА_2 №11 від 16.10.2013 року та Акті прийому-передачі №10 від 04.04.2014 року, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз. На вирішення експертизи було поставлено питання: Чи виконано підпис від імені ТОВ «Техкомплект» як Замовника на ОСОБА_2 про надання послуг № 11 від 16.10.2013 року та на Акті № 10 від 04.04.2014 року прийому-здачі послуг (надання послуг) директором ТОВ «Техкомплект» ОСОБА_3 , чи іншою особою?

За наслідками проведення судової експертизи, згідно з Висновком від 19.04.2016 року № 22507/22508/15-32 встановлено, що на ОСОБА_2 №11 від 16.10.2013 року та Акті прийому-передачі №10 від 04.04.2014 року підписи в графі Замовник ОСОБА_3 виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Крім того, візуально підписи, які виконані не ОСОБА_3, також виконані без наслідування його підпису.

Враховуючи, що в графі Замовник на ОСОБА_2 №11 від 16.10.2013 року та Акті прийому-передачі №10 від 04.04.2014 року зазначено про їх підписання ОСОБА_3, без застереження, що підписання здійснюється іншою уповноваженою особою (з зазначенням її реквізитів та підстав повноважень), має місце підроблення ОСОБА_2 №11 від 16.10.2013 року та Акту прийому-передачі №10 від 04.04.2014 року невідомою особою.

Згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ч.І ст.208 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Крім того, частина 3 ст. 237 Цивільного кодексу України передбачає, що представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Підроблення ОСОБА_2 №11 від 16.10.2013 року свідчить про відсутність волевиявлення сторони ОСОБА_2 на його укладення, що з огляду на ст. 203 Цивільного кодексу України згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання недійсним такого ОСОБА_2.

Крім того, позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) не доведено, що Договір підписаний уповноваженою особою Замовника та фактів визнання відповідного правочину згідно зі ст. 241 Цивільного кодексу України, оскільки щодо Акту прийому-передачі №10 від 04.04.2014 року також встановлено факт підписання зі сторони Замовника невідомою особою.

Таким чином, зустрічний позов підлягає задоволенню шляхом визнання недійсним ОСОБА_2 №11 від 16.10.2013 року.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що вищенаведений Договір не укладався підприємством, не виконувався та не схвалювався ТОВ «Техкомплект», оскільки ні товар, ні роботи по договору не отримувалися ТОВ «Техкомплект» від ТОВ «Інтерсільгосптехніка».

Дослідивши матеріали справи за первісним позовом, судом встановлено необґрунтованість викладених в первісному позові обставин, зокрема, умови ОСОБА_2 не визначають конкретного строку виконання робіт з ремонту, чого не зазначає і позивач.

В той же час, умовами ОСОБА_2 передбачено виконання робіт протягом 2 днів з дня отримання заявки Замовника, тобто підставою виконання робіт мала бути заявка відповідача.

Однак, позивач не надав суду доказів та пояснень щодо отримання заявки відповідача, тому у позивача були відсутні підстави і терміни виконання робіт.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи недійсність ОСОБА_2, згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України, такий договір не породжує жодних правових наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.

Таким чином, за наслідками розгляду спору встановлено, що позивачем не надано доказів замовлення відповідачем виконання робіт, спростовано факт укладення відповідачем ОСОБА_2, який визначений підставою для виконання робіт, Акт про виконані роботи, на підставі якого заявлено позов, містить ознаки підробки, аналогічні, як ОСОБА_2, тому не засвідчує факту його підписання відповідачем, відповідно і прийняття робіт.

Враховуючи наведене, відсутні підстави стверджувати про існування між сторонами домовленостей щодо виконання робіт (надання послуг), спростовано виникнення у відповідача зобов'язань з прийняття та оплати робіт та засвідчення відповідачем факту належного виконання робіт на заявлену в позові суму.

Таким чином, між сторонами відсутні підстави для виникнення зобов'язань з оплати робіт за ОСОБА_2 та Актом, тому позовні вимоги в частині стягнення вартості виконаних робіт (наданих послуг) задоволенню не підлягають. У зв'язку з відсутністю зобов'язання з оплати наведених в позові робіт (наданих послуг), відсутній факт прострочення та підстави для застосування відповідальності у вигляді стягнення пені, річних та інфляційних.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення заявлених в первісному позові пені, річних та інфляційних, які є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, задоволенню не підлягають.

Щодо посилання позивач за первісним позовом на надання на підставі спірного ОСОБА_2 послуг за іншими Актами та їх оплату відповідачем, судом встановлено, що всі надані позивачем до відзиву на зустрічний позов Акти прийому-здачі робіт (надання послуг) підписані невідомими особами, без зазначення посади, прізвища та посилання на наявність відповідних повноважень, підписи на актах відрізняються, тобто проставлені різними особами. В платіжних доручення про оплату відсутні посилання на Договір та Акти за таким ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом доведені та обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі. Позовні вимоги за первісним позовом позивачем не доведені і спростовані відповідачем, тому задоволенню не підлягають

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають відшкодуванню судові витрати за зустрічним позовом в сумі сплаченого судового збору та витрат на експертизу. За первісним позовом судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсільгосптехніка» за первісним позовом в повному обсязі.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомплект» за зустрічним позовом задовольнити в повному обсязі.

3. Визнати недійсним Договір про надання послуг №11 від 16.10.2015 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Технокомплект» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсільгосптехніка».

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсільгосптехніка» (36007, м. Полтава, вул. Ковпака, 39, код 30486220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технокомплект» (08004, Київська обл., Макарівський р-н, с. Калинівка, вул. Київська, 43/2, код 20616482) 1378 грн. витрат по сплаті судового збору та 2402,40 грн. витрат на проведення експертизи.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 07.07.2016 р.