Рішення

від 05.07.2016 по справі 914/1288/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016р. Справа№ 914/1288/16

Господарський суд Львівської області у складі

Суддя Фартушок Т.Б. при секретарі Полюхович Х.М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр», Рівненська область, Сарненський район, с.Гранітне,

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Хаям», Львівська область, Кам'янко-Бузький район, м.Кам'янка-Бузька,

про стягнення

ціна позову: 10488,77 грн.

Представники:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився

Суть спору:

Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Хаям» про стягнення 7322,77грн. основного боргу, 2870,48грн. інфляційних втрат, 295,52грн. трьох відсотків річних. Ціна позову 10488,77грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі від 16.05.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 31.05.2016р. Розгляд справи відкладався з причин та підстав, зазначених в ухвалах Господарського суду Львівської області по даній справі від 31.05.2016р. та від 22.06.2016р., в тому числі у зв'язку із неявкою повноважного представника Відповідача.

Представнику Позивача по явці оголошено права та обов'язки, визначені ст.ст.20, 22, 28, 38 ГПК України. Крім того, в ухвалах суду по даній справі, які скеровані чи оголошені Сторонам (підтвердженням чого є дані реєстрів вихідної кореспонденції Господарського суду Львівської області, наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень та письмові повідомлення про відкладення розгляду справи та про оголошення перерв в судовому засіданні) зазначено, що права та обов'язки сторін визначені ст.ст.20, 22, 28, 38, 59 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв про відвід судді не надходило.

Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив; впродовж розгляду справи надав усні пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідач явку особисто чи повноважного представника в судове засідання жодного разу не забезпечив, явка визнавалась обов'язковою, про причини неявки суду не повідомив, був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання; вимог ухвал Господарського суду Львівської області, в тому числі щодо надання відзиву на позовну заяву, не виконав, про причини невиконання суду не повідомив.

Конверт з ухвалою Господарського суду Львівської області по даній справі про порушення провадження у справі, скерований Відповідачу за адресою 80400, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, м.Кам'янка-Бузька, вул.Шевченка, буд.52 Д , повернувся із зазначенням у поштовій довідці причини повернення: «за зазначеною адресою не проживає».

Проте, згідно ч. 1 ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; у разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвали суду по даній справі надсилались Відповідачу за вказаною Позивачем у позовній заяві адресою місцезнаходження Відповідача: 80400, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, м.Кам'янка-Бузька, вул.Шевченка, буд.52 Д .

Окрім того, як встановлено судом та вбачається із ОСОБА_1 з ЄДРЮО та ФОП від 23.06.2016 року №22044145, станом на 23.06.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма Хаям» знаходиться за адресою: 80400, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, м.Кам'янка-Бузька, вул.Шевченка, буд.52 Д.

З даного приводу суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»); порядок доступу судів загальної юрисдикції до відомостей названого реєстру визначено відповідним Положенням, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2013 №1556/5 (з подальшими змінами).

Крім того суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та статті 87 ГПК.

Також суд зазначає, і аналогічна позиція викладена у п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами та доповненнями), що за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

З врахуванням вищенаведених доводів, в тому числі беручи числі копії реєстрів поштових відправлень суду та інші наявні в матеріалах справи докази щодо пересилання Відповідачеві ухвал суду по даній справі, суд зазначає про повне виконання судом вимог ч.1 ст.64 та ст.87 ГПК України, а відтак, - приходить до висновку, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судових засідань по даній справі.

При цьому суд зазначає, що Відповідач повторно не забезпечив явку представника в судове засідання та не повідомив суд про причини неявки.

Суд зазначає, що відповідно до ч.3 ст.4 -3 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

На виконання зазначених вимог Кодексу, в ухвалі Господарського суду Львівської області про порушення провадження у справі (на необхідність виконання вимог якої зазначалось в ухвалі про відкладення розгляду справи), окрім подання відзиву на позовну заяву, сторін зобов'язувалось надати всі докази в обґрунтування правової позиції по суті спору.

Крім того, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 -3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.38 (витребування доказів) Господарського процесуального кодексу України (якою, в тому числі, передбачені права сторін, про що зазначалось в кожній з ухвал господарського суду по даній справі), сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів; у разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує необхідні докази. Зі змісту наведеної статті вбачається, що протягом розгляду справи суд позбавлений можливості самостійно збирати докази, і вправі витребовувати такі виключно за клопотання сторони або прокурора.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість Учасникам процесу щодо обґрунтування їх правової позиції по суті спору та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Відповідно до вимог ст.4 -7 ГПК України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

В судових засіданнях впродовж розгляду справи суд оглянув оригінали документів, долучених до матеріалів справи.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

Крім того суд зазначає, що в силу вимог ст.69 ГПК України, враховуючи дату подання позовної заяви (13.05.2016р.) та строки пересилання поштової кореспонденції, в суду відсутні правові підстави для подальшого відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Щодо стягнення 7322,77 грн. боргу.

14.08.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр» (надалі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма Хаям» (надалі - Відповідач, Покупець) укладено Договір поставки №64-2014 P-UA (надалі - Договір), відповідно до якого, Постачальник зобов'язувався постачати та передавати у власність Покупця чи вказаному ним Вантажоодержувачу, щебеневу продукцію (надалі - ОСОБА_2), а Покупець зобов'язується приймати та оплачувати його у відповідності з умовами Договору, в асортименті, кількості та ціною, вказаними у Специфікації, додатку до Договору, який є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 3.1. Договору найменування (назва) і кількість товару, що підлягає поставці, технічні характеристики, порядок і умови поставки, строки і період поставки, ціна і періоди поставки, ціна і вартість ОСОБА_2, найменування і місцезнаходження Вантажоодержувача, а також інші суттєві умови Договору встановлюються у Специфікаціях та заявках, котрі є невід'ємною частиною Договору.

Ціна на ОСОБА_2 встановлюється у Специфікаціях до Договору, котрі є його невід'ємною частиною. Ціна визначається з урахування податку на додану вартість (п.п. 4.1. та 4.2. Договору).

Згідно п.4.3 Договору розрахунки Покупця з Постачальником за ОСОБА_2, що поставляється за Договором, здійснюються шляхом безготівкового зарахування 100 відсотків оплати на банківський рахунок Постачальника протягом п'яти календарних днів з дати відвантаження ОСОБА_2. Датою відвантаження ОСОБА_2 вважається дата, вказана на штампі залізничної накладної станції відвантаження.

Датою оплати за Договором вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.4. Договору).

Відповідно до п.4.6. Договору ціна на ОСОБА_2 є договірною і може змінюватись протягом року в залежності від діючих цін на матеріали, комплектуючі, енергоносії і т.д. з відповідним внесенням цих змін в нову Специфікацію, яка узгоджується з Покупцем. У випадку непогодження Покупця зі зміною ціни (про що він повідомляє Постачальника у письмовій формі з допомогою факсимільного зв'язку). Постачальник має право в односторонньому порядку розірвати Договір, про що він зобов'язаний повідомити Покупця у письмовій формі з допомогою факсимільного зв'язку.

Згідно пункту 5.1. Договору поставка ОСОБА_2 здійснюється залізничним транспортом або шляхом само вивозу автомобільним транспортом, згідно письмових заявок Покупця, погоджених з Постачальником.

Пунктом 5.2. Договору Сторонами встановлено, що датою відвантаження ОСОБА_2 вважається дата, вказана на штампі залізничної накладної станції відправлення, або дата, вказана у видатковій накладній (при самовивозі автомобільним транспортом).

Момент переходу права власності на ОСОБА_2 визначається моментом приймання ОСОБА_2 Покупцем на станції Клесів, при поставках вагонними нормами; моментом приймання ОСОБА_2 Покупцем на території ТОВ «Вирівський кар'єр», при поставках автомобільним транспортом (п. 5.3. Договору).

Відповідно до пункту 9.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2014 року.

Специфікацією до Договору від 29.08.2014р. Сторонами встановлено вартість щебеню фракції 0-5мм в розмірі 60,96грн. за тону з врахуванням вартості витрат на подачу та прибирання вагонів, послуг експедитора, а також доставки до ст.Куликів. Вказану Специфікацію підписано повноважними представниками та завірено відтисками печаток юридичних осіб Сторін Договору.

На виконання умов укладеного між Сторонами Договору Позивач ОСОБА_3 накладною від 03.09.2014р. №38681896 відправив Відповідачу 415,4тонн щебеню на суму 25322,78грн., від 10.10.2014р. №39186150 - 415,2тонн щебеню на суму 25310,59грн., від 12.10.2014р. №39220249 - 415тонн щебеню на суму 25298,40грн.

Відповідач взяті на себе договірні зобов'язання з оплати поставленого за Договором ОСОБА_2 виконав частково в розмірі 68609,00 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати поставленого за Договором ОСОБА_2 в розмірі 7322,77 грн. Вказана заборгованість підтверджується долученим до матеріалів справи Актом звіряння розрахунків станом на 01.07.2015 року, з якого вбачається, що станом на 01.07.2015 року заборгованість в користь Позивача становить 7322,77 грн. Станом на час розгляду справи по суті належних та допустимих доказів часткового чи повного погашення вказаної заборгованості Сторонами суду не заявлено та не подано.

З підстав наведеного Позивач просить суд стягнути з Відповідача на користь Позивача 7322,77 грн. суми основного боргу за поставлений за Договором ОСОБА_2.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У ч.1 ст.509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії , а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Згідно із ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною 1 статті 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З врахуванням вищенаведеного, в тому числі факту підписання ОСОБА_3 накладних, відсутність заперечень Відповідача як проти самого факту поставки Продукції, її невідповідності кількісним або якісним характеристикам, які визначено Сторонами у Договорі, так і щодо факту існування у Відповідача заборгованості з оплати поставленого Позивачем ОСОБА_2, суд дійшов висновків про те, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача на користь Позивача 7322,77 грн. суми основного боргу за поставлений за Договором ОСОБА_2 є підставними та обґрунтованими, підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо стягнення 295,52 грн. 3% річних та 2870,48 грн. інфляційних нарахувань.

Приписами п.1 ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 1.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

При цьому, при перевірці розрахунку 3% річних суд взяв до уваги, що, згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до п.3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (із змінами та доповненнями), розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція; при цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи вищенаведене, заслухавши пояснення представника Позивача, здійснивши перерахунок сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, які заявлено Позивачем до стягнення, беручи до уваги доводи мотивувальної частини рішення щодо стягнення основного боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача 295,52грн. 3% річних та 2870,48грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до вимог ст.4 -7 Господарського процесуального кодексу України судові рішення приймаються за результатами обговорення усіх обставин справи.

Принцип об'єктивної істини, тобто відповідності висновків, викладених у судовому акті, дійсним обставинам справи реалізується також положеннями ст.43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

05.07.2016р. у відповідності до вимог ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення, про що зазначено в протоколі судового засідання. Повний текст рішення виготовлений та підписаний, з врахуванням вихідних, 07.07.2016р.

На підставі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, стягнути з Відповідача на користь Позивача 1378,00 грн. судового збору.

Враховуючи вищенаведене, керуючись п. 4 ч. 3 ст.129 Конституції України, ст.ст. 4, 4 -5 , 4 -7 , 33, 38, 43, 49, 75, 82-87, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.6, 11, 509, 525, 526, 527, 530, 549, 610, 625, 626, 627, 629, 631, 655, 712 Цивільного кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Хаям» (80400, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, м.Кам'янка-Бузька, вул.Шевченка, буд.52-Д; ідентифікаційний код 36361037) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вирівський кар'єр» (34551, Рівненська область, Сарненський район, с.Гранітне, вул.Заводська, буд.15; ідентифікаційний код 00290239) 7322,77 грн. суми основного боргу, 295,52 грн. трьох відсотків річних, 2870, 48 грн. інфляційних втрат та 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Фартушок Т. Б.