Рішення

від 04.07.2016 по справі 916/1023/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2016 р.Справа № 916/1023/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Водоспостачання";

до відповідача: Житлово - комунального підприємства "Таїрове";

про стягнення 295 761,30 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність № б/н від 02.04.2016р.;

від відповідача: ОСОБА_2 - довіреність № б/н від 23.05.2016р.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Водоспостачання" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Житлово-комунального підприємства "Таїрове", в якій просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 581 321,78 грн., а також витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань, взятих згідно договору про надання послуг з водопостачання питної води на об’єкти ЖКП "Таїрове", в результаті чого у нього станом на 01.04.2016р. виникла заборгованість у розмірі 290 660,89 грн., на яку позивачем згідно п. 3.6 договору було нараховано пеню, що на момент пред’явлення позову складає 100% від загальної суми заборгованості.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.04.2016р. було порушено провадження у справі №916/1023/16 із призначенням її до розгляду в засіданні суду 25.05.2016р.

У судовому засіданні 25.05.2016р. представник відповідача надав суду відзив на позов (т.1 а.с.26), згідно якого визнає позов частково, а саме в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 239 952,14 грн.

Разом з тим, відповідач заперечує проти задоволення позову в частині стягнення з нього пені у такій же сумі, яка була нарахована позивачем у розмірі 100 % від загальної суми заборгованості, вказуючи на те, що чинним законодавством встановлено граничний розмір пені за прострочення грошового зобов’язання, який не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Відтак, вважає, що її нарахування згідно п. 3.6 договору є неправомірним.

В судовому засіданні 25.05.2016р. було оголошено перерву до 15.06.2016р.

В засіданні суду 15.06.2016р. представником позивача було надано уточнення до позовної заяви (зменшення їх розміру) (т.2а.с.1-2), згідно якого останній, з урахуванням часткової сплати відповідачем заборгованості у сумі 80 000 грн. та перерахування розміру пені у відповідності до вимог чинного законодавства, просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 295 761,30 грн., яка складається з основної заборгованості у сумі 210 660,89 грн. та пені у розмірі 85 055,41 грн.

Ухвалою суду від 15.06.2016р. строк розгляду справи за клопотанням представника відповідача було продовжено на п’ятнадцять днів, в засіданні суду оголошено перерву до 04.07.2016р.

В судове засідання 04.07.2016р. з’явився представник позивача, який під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав уточнені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в свою чергу надав суду заяву (т.2 а.с.8), згідно якої визнав уточнений позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Водоспостачання", однак, з огляду на скрутне фінансове становище товариства, просив суд не здійснювати стягнення нарахованої позивачем пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Визнання позову згідно до ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України викладається в адресованій суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви від 01.07.2016р. за вих. № 57 (т.2 а.с.8), відповідач визнав позов в повному обсязі.

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Водоспостачання" в частині стягнення основного боргу в повному обсязі.

Щодо вимог про стягнення пені у сумі 85 055,41 грн. суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 3.6 договору, сторони погодили, що в разі прострочення терміну сплати, встановленого п. 2.3.5 цього договору, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі 0,5 % від несплаченої суми за кожен день прострочення, але не більше 100 % від загальної суми заборгованості.

При цьому, як встановлено судом з пояснень представників сторін, сторони, в порядку ст. 35 ГПК України, визнають, що у п.3.6 договору, яким передбачено нарахування пені у разі прострочення терміну сплати, встановленого п. 2.3.5 цього договору, допущено описку в частині посилання на пункт договору, оскільки в дійсності вірним є посилання на п. 2.3.4 цього договору.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, суд , перевіривши розрахунок пені (т.1 а.с.46-47), наданий позивачем з урахуванням її перерахування у відповідності до норм чинного законодавства, вважає його вірним.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз вказаних статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд враховує те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися.

Приймаючи до уваги вищевикладене, а також скрутне матеріальне становище товариства у Житлово - комунального підприємства "Таїрове", про що свідчить наявність значної заборгованості у останнього, що підтверджується наявним в матеріалах справи листом від 01.07.2016р. за вих. № 56 (т.2а.с.9), суд вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені, що підлягає стягненню, до 10 000,00 грн.

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у п. 4.3 Постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» від 21.02.2013 року №7 (зі змінами та доповненнями), витрати по сплаті судового збору, у відповідності до вимог ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у розмірі 4 435,74 грн.

Керуючись ст.ст. 44, 49,78, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово - комунального підприємства "Таїрове" (65496, Одеська область, Овідіопольський район, селище міського типу Таїрове, вул. 40-річчя Перемоги, 55, код ЄДРПОУ 26601323) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване підприємство "Водоспостачання" (65037, Одеська область, Овідопольський район, с. Мізікевича, ж/м „СовіньйонВ» , Одеський бульвар, 5, код ЄДРПОУ 34369060) основну заборгованість у розмірі 210 660 /двісті десять тисяч шістсот шістдесят/ грн. 89 коп.; пеню у сумі 10 000/десять тисяч/ грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у сумі 4 435/чотири тисячі чотириста тридцять п’ять/ грн. 74 коп.

3 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 07 липня 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська