Рішення

від 05.07.2016 по справі 922/1526/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2016 р.Справа № 922/1526/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Підприємство Північної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі ( №90)", м. Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укревросплав", смт.Васищеве про стягнення коштів у сумі 9017,50 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність №28/18-3626 від 27.05.2016 р.,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Державне підприємство В«Підприємство північної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі (№90)" - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю В«УкревросплавВ» - про стягнення боргу в сумі 9017,50 грн., з яких 8000,00 грн. - сума основного боргу; 9,50 грн. - витрати, пов'язані з направленням претензії; 840,00 грн. - інфляційні втрати; 168,00 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки попередньо оплаченого товару (ніхрому Х20Н80, 0,4 мм дріт) згідно рахунку №3 від 03.09.2015.

В судовому засіданні 05.07.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав для доручення до матеріалів справи документи згідно заяви (вх.№21853 від 05.07.2016 р.).

Відповідач правом на участь в судовому засіданні 05.07.2016 р. не скористався, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи судом був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с. 14, 45, 46).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

03.09.2015 р. відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №3 для оплати товару (ніхром Х20Н80, 0,4 мм дріт в кількості 10 кг, вартістю 800,00 грн. на одиницю товару) на загальну суму 8000,00 грн.

03.09.2015 р. позивач оплатив товар згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №3 від 03.09.2015 р. на загальну суму 8000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1767 від 03.09.2015 р. на суму 8000,00 грн.

04.09.2015 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №28/18-5172 про поставку товару (ніхром Х20Н80, 0,4 мм дріт в кількості 10 кг, вартістю 800,00 грн. на одиницю товару) на загальну суму 8000,00 грн.

Вимогу позивача №28/18-5172 від 04.09.2015 р. відповідач отримав 05.09.2015р., про що свідчить відповідна відмітка директора відповідача. Відповідні обставини відповідачем не заперечувались та матеріалами справи не спростовуються.

Позивач стверджує, що відповідач оплачений товар не поставив.

Претензією від 03.11.2015 р. №28/18-7056, посилаючись на те, що станом на 03.11.2015 р., всупереч домовленостям, відповідач оплачений згідно рахунку-фактури №3 від 03.09.2015 р. товар не поставив, позивач вимагав повернути суму попередньої оплати за відповідний товар в розмірі 8000,00 грн.

Позивач стверджує, що відповідач суму попередньої оплати не повернув, що й зумовило звернення з позовом у даній справі до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Факт виставлення відповідачем позивачу рахунку-фактури №3 від 03.09.2015 р. (арк.с. 11, т.с.1) та оплати позивачем відповідного рахунку (платіжне доручення №1767 від 03.09.2015 р. на суму 8000,00 грн, арк.с. 11, т.с. 1), свідчить про наявність між сторонами договірних зобов'язань з купівлі-продажу ніхрому Х20Н80, 0,4 мм дріт в кількості 10 кг, вартістю 800,00 грн. на одиницю товару, що виникли шляхом укладення господарського договору у спрощений спосіб.

З огляду на положення ст.ст. 11, 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, яке виникає на підставі договору, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач свої зобов'язання з оплати обумовленого рахунком-фактурою №3 від 03.09.2015 р. товару виконав належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1767 від 03.09.2015 р. на суму 8000,00грн (арк.с. 11, т.с. 1).

Частиною 1 статті 662 ЦК України визначено, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Матеріали справи свідчать, що сторони в договірному порядку не погодили строки виконання відповідачем обов'язку щодо поставки товару.

За приписами ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

04.09.2015 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою №28/18-5172 про поставку обумовленого домовленістю сторін товару, яку відповідач отримав 05.09.2015 р.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України відповідач мав поставити позивачу товар на суму 8000,00 грн. в строк до - 12.09.2015 р.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення статей 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів поставки позивачу товару, обумовленого рахунком-фактурою №3 від 03.09.2015 р. Факт невиконання відповідачем свого зобов'язання з поставки товару позивачу не заперечується та не спростовується відповідачем.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В претензії від 03.11.2015 р. №28/18-7056 позивач вимагав у відповідача повернути вартість оплаченого та непоставленого товару в сумі 8000,00 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів повернення позивачу суми попередньої оплати в розмірі 8000,00 грн. за непоставлений в строк обумовлений договором купівлі-продажу товар.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача вартості оплаченого та непоставленого товару в сумі 8000,00грн. є законними та обґрунтованими, а від так підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Застосування частини другої статті 625 ЦК України щодо стягнення з відповідача суми індексу інфляції та трьох процентів річних у даному спорі є неможливим, оскільки стягнення з продавця суми попередньої оплати, перерахованої за договором купівлі-продажу, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України. За такі дії відповідач несе відповідальність, передбачену частиною третьою статті 693 ЦК України, коли на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Викладена правова позиція закріплена в Постанові Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 5011-42/13539-2012/3-30гс13, яка, з огляду на положення ст.82 ГПК України, є обов'язковою до врахування судом першої інстанції.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення 9,50 грн. за направлення відповідачу претензії також не підлягають задоволенню, оскільки є недоведеними та необґрунтованими. Наданий позивачем чек поштового відправлення від 04.01.2016 р. на суму 9,50 грн. свідчить про надання службою поштового зв'язку послуг на суму 9,50 грн., втім з достовірністю не свідчить про направлення відповідачу претензії від 03.11.2015 р. №28/18-7056.

Окрім того, відповідні витрати також не можуть бути покладені на відповідача як судові, в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України, оскільки направлення претензії є диспозитивним правом особи, яке реалізується до початку судового процесу та не пов'язане з розглядом справи судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 49 ГПК України, відповідно до якої при частковому задоволенні позовних вимог судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати по сплату судового збору покладаються на відповідача в сумі 1222,50 грн.

Вимога позивача про покладення на відповідача, в порядку ст.ст. 44, 49 ГПК України, витрат на проїзд представника позивача в судове засідання, його добові витрати та заробітна плата на відрядження - не підлягає задоволенню, оскільки витрати сторони, пов'язані з явкою її представника у засідання господарського суду, можуть бути покладені на іншу сторону лише за умови, що таку явку судом було визнано обов'язковою.

Відповідна правова позиція викладена також у абз.2 р. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року N 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України".

Втім, явка представника позивача в судові засідання обов'язковою не визнавалась, а участь такого представника в судовому засіданні - є реалізацією відповідного диспозитивного права сторони.

З огляду на наведене, ст.ст. 175, 181 ГК України, ст.ст. 11, 509, 526, 655, 662, 663, 693 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укревросплав» (62495, Харківська область, Харківський район, смт. Васищеве, вул. Жовтнева, буд. 33, код ЄДРПОУ 39688167) на користь Державного підприємства «Підприємство Північної виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Херсонській області, Автономної Республіки Крим та м. Севастополі (№90), код ЄДРПОУ 08680997) суму попередньої оплати в розмірі 8000,00 грн., судовий збір в сумі 1222,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повне рішення складено 07.07.2016 р.

Суддя ОСОБА_2