Постанова

від 30.06.2016 по справі 910/32575/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2016 р. Справа№ 910/32575/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

за участю представників cторін:

позивача за первісним позовом: Баулін А.О., довіреність б/н від 16.11.2015,

відповідача за первісним позовом: Ємельянова Н.Д., довіреність б/н від 25.02.2016.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016

у справі №910/32575/15 (суддя Якименко М.М.)

за первісним позовом Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада"

про стягнення 763 492,18 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада"

до Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД"

про стягнення 1 428 374,54 грн за договором охорони №2010/1 від 01.11.2010 року

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "РІТТЕР-СХІД" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" про стягнення 763 492,18 грн, з яких: 530 040,00 грн суми основного боргу за договором охорони №2010/1 від 01.11.2010, 125 149,43 грн пені, 100 165,32 грн інфляційних втрат, 8 137,08 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" про стягнення 1 428 374,54 грн за договором охорони №2010/1 від 01.11.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2016 прийнято для спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" до Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" про стягнення 1 428 374,54 грн за договором охорони №2010/1 від 01.11.2010.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі №910/32575/15 первісні позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" (01015, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА МАЗЕПИ, будинок 34; код ЄДРПОУ 34614572) на користь Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" (61052, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ПОЛТАВСЬКИЙ ШЛЯХ, будинок 56; код ЄДРПОУ 35701676) 454 320 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі триста двадцять) грн суми основного боргу, 7 537 (сім тисяч п'ятсот двадцять сім) грн 17 коп. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 97 901 (дев'яносто сім тисяч дев'ятсот одну) грн 67 коп. інфляційних втрат, 112 353 (сто дванадцять тисяч триста п'ятдесят три) грн 78 коп. пені, 10 081 (десять тисяч вісімдесят одну) грн 70 коп. судового збору.

В решті задоволення первісних позовних вимог відмовлено.

Повернуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" (61052, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ПОЛТАВСЬКИЙ ШЛЯХ, будинок 56; код ЄДРПОУ 35701676) 72 (сімдесят дві) грн 61 коп. зайво сплаченого судового збору.

Зустрічні позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" (61052, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ ПОЛТАВСЬКИЙ ШЛЯХ, будинок 56; код ЄДРПОУ 35701676) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" (01015, м. Київ, ВУЛИЦЯ ІВАНА МАЗЕПИ, будинок 34; код ЄДРПОУ 34614572) 1 428 374 (один мільйон чотириста двадцять вісім тисяч триста сімдесят чотири) грн 54 коп. збитків заподіяних у наслідок крадіжки товарно-матеріальних цінностей, 21 452 (двадцять одну тисячу чотириста п'ятдесят дві) грн 62 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство "РІТТЕР-СХІД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі №910/32575/15 скасувати в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 75 720,00 грн суми основного боргу, 2 263,65 грн інфляційних витрат, 599,91 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 12 795,65 грн пені за первісним позовом та задоволенні вимог зустрічного позову в повному обсязі, і прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги за первісним позовом задовольнити, стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" на користь Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" 75 720,00 грн суми основного боргу, 2 263, 65 грн інфляційних витрат, 599,91 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 12 795,65 грн пені. Відмовити в задоволенні вимог за зустрічним позовом повністю.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Відповідач за первісним позовом у письмовому запереченні до апеляційної скарги просив апеляційний господарський суд в задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" відмовити, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі №910/32575/15 залишити без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/32575/15 за апеляційною скаргою Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 апеляційну скаргу Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 07.06.2016.

В судовому засіданні 07.06.2016 представник ПП "РІТТЕР-СХІД" надав додаткові документи, а саме копію постанови про закриття кримінального провадження від 08.08.2015, яку просив долучити до матеріалів справи. Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вирішила долучити копію зазначеної постанови до матеріалів справи.

07.06.2016 в судовому засіданні, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.06.2016.

16.06.2016 в судовому засіданні, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 30.06.2016.

30.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" подано письмові пояснення, в яких відповідач за первісним позовом зазначив, що для встановлення факту знаходження викраденого майна саме на будівельному майданчику об'єкту незавершеного будівництва "Багатофункціональний громадський комплекс з об'єктами спорту, відпочинку та розваг", який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченко, 64, та знаходився під охороною ПП "РІТТЕР-СХІД" відповідно до Договору охорони №2010/1 від 01.11.2010, а також для підтверження факту знаходження на вказаному об'єкті товарно-матеріальних цінностей до моменту викрадення, ТОВ "Інвестиційна Рада" надає суду всі наявні докази у хронологічній послідовності, а саме: копію Договору поставки №ПМ-10/02 від 17 лютого 2011 року з додатками та актами приймання-передачі, копію Договору поставки №2303/11-1 від 23 березня 2011 року з додатками та актами приймання-передачі, копію Договору поставки №210211 від 21 лютого 2011 року з додатками та актами приймання-передачі, копію Договору поставки №20092013/1 від 20 вересня 2013 року з додатками та актами приймання-передачі, копію Договору купівлі-продажу товарів №07/04-2014 від 07.04.2014 з додатками та актами приймання-передачі, копію Договору купівлі-продажу товарів №160311 від 16 березня 2011 року з додатками та актами приймання-передачі, копію Договору поставки №19/04/2012 від 19 квітня 2012 року з додатками та актами приймання-передачі, копію Акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року Замовник - ТОВ "Інвестиційна Рада" Підрядник - ТОВ "ІВІК", копію Акту №3 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2011 року Замовник - ТОВ "Інвестиційна Рада" Підрядник - ТОВ "Алермек", копію Акту №4 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2011 року Замовник - ТОВ "Інвестиційна Рада" Підрядник - ТОВ "Алермек", копію Акту №5-06-12 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2011 року Замовник - ТОВ "Інвестиційна Рада" Підрядник - ТОВ "Алермек", копію Акту №199 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2012 року Замовник - ТОВ "Інвестиційна Рада" Генпідрядник - ТОВ "Кантерінвест" Субпідрядник - ТОВ "Аріанда-Плюс", копію Акту №298 приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2012 року Замовник - ТОВ "Інвестиційна Рада" Генпідрядник - ТОВ "Кантерінвест" Субпідрядник - ТОВ "Аріанда-Плюс", копію Акту №213 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року Замовник - ТОВ "Інвестиційна Рада" Генпідрядник - ТОВ "Кантерінвест" Субпідрядник - ТОВ "Аріанда-Плюс", копію Акту №88 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2012 року Замовник - ТОВ "Інвестиційна Рада" Генпідрядник - ТОВ "Кантерінвест" Субпідрядник - ТОВ "Берліт СК", копію Акту №211 приймання виконаних будівельних робіт за червень 2012 року Замовник - ТОВ "Інвестиційна Рада" Генпідрядник - ТОВ "Кантерінвест", копію Акту №60 приймання виконаних будівельних робіт за липень 2012 року Замовник - ТОВ "Інвестиційна Рада" Генпідрядник - ТОВ "Кантерінвест" Субпідрядник - ТОВ "Берліт СК", копію Договору про відповідальне зберігання товарно-матеріальних цінностей №31082013/1 з додатками та актами прийому-передачі. На думку відповідача за первісним позовом, ТОВ "Інвестиційна Рада" в повній мірі підтвердило факти знаходження товарно-матеріальних цінностей на об'єкті, що знаходився під охороною ПП "РІТТЕР-СХІД" відповідно до Договору охорони №2010/1 від 01.11.2010. Колегія суддів, дослідивши подані документи вирішила долучити їх до матеріалів справи.

30.06.2016 в судове засідання з'явились представник позивача за первісним позовом та представник відповідача за первісним позовом.

В судовому засіданні 30.06.2016 представник позивача за первісним позовом надав копію журналу реєстрації в'їзду та виїзду автотранспорту ПП "РІТТЕР-СХІД" за період з 01.03.2012 по 19.08.2015 для долучення до матеріалів справи, а також надав суду оригінал вказаного журналу для огляду в судовому засіданні. Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дослідивши оригінал наданого журналу вирішила долучити його копію до матеріалів справи.

Представник позивача за первісним позовом в судовому засіданні, яке відбулось 30.06.2016, підтримав апеляційну скаргу Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" та просив апеляційний господарський суд її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати.

Представник відповідача за первісним позовом в судовому засіданні, яке відбулось 30.06.2016, просив апеляційний господарський суд у задоволенні апеляційної скарги Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2010 між Приватним підприємством "РІТТЕР-СХІД" (виконавець, позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" (замовник, відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом) було укладено Договір охорони №2010/1 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого, Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується за плату забезпечити збереження об'єкта і товарно-матеріальних цінностей, що знаходяться на охоронюваній території Замовника (далі - Об'єкт), розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченка, 64 відповідно до План-схеми охоронюваної території (Додаток №1 до Договору), за умови:

- наявності у Замовника відповідних документів, що підтверджують повноваження Замовника на володіння, користування або розпорядження об'єктом і майном;

- здачі відповідальними особами Замовника Об'єкту під охорону Виконавцю за Актом прийому-передачі охоронюваної території і об'єкта.

Відповідно до п. 2.2. Договору, Замовник передає Виконавцю під охорону територію і об'єкт по Акту прийому-передачі території, що охороняється і об'єкта, який підписується обома Сторонами, скріплюється їх печатками та є невід'ємною частиною цього Договору. Охорона об'єкта здійснюється Виконавцем цілодобово, в три зміни, починаючи з наступного дня після підписання Акту прийому-передачі території, що охороняється і об'єкта. Кількість постів, їх розташування на території, що охороняється, кількість працівників Виконавця, зайнятих на кожному посту, визначається Схемою дислокації постів на охоронюваній території (Додаток №5 до Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору, Виконавець, зокрема, зобов'язаний:

а) забезпечити охорону та збереження об'єкта;

б) не допускати проникнення сторонніх осіб на територію об'єкта.

в) організувати і підтримувати на території Об'єкта пропускний режим, контролювати ввіз та вивіз товарно-матеріальних цінностей на територію та з території Об'єкта. При цьому, вивезення товарно-матеріальних цінностей з території Об'єкта здійснювати виключно при наявності візи повноважного представника Замовника на документах, що дозволяють вивезення;

У відповідності до підпункту 1) пункту 4.1. Договору, Виконавець несе майнову відповідальність за збитки, завдані крадіжкою товарно-матеріальних цінностей, здійсненої шляхом злому приміщень споруд на території, що охороняється, іншими засобами в результаті незабезпечення належної охорони або внаслідок не виконання Виконавцем встановленого Договором порядку вивезення - ввезення товарно-матеріальних цінностей, а також розкраданнями.

Згідно з пунктом 4.1.1. Договору факти крадіжки, а також факти знищення майна сторонніми особами, які проникли на Об'єкт або факт пожежі або інші факти, що спричинили збитки для Замовника та третіх осіб, що мали місце з вини Виконавця і його працівників встановлюються комісією у складі уповноваженого представника Замовника, уповноваженого представника Виконавця, представника третьої особи, майно якого перебувало на Об'єкті (по 1 від кожної із сторін), для проведення обстеження Об'єкта та інвентаризації майна. В найкоротший термін комісія повинна провести перевірку виявлених фактів, встановити кількість і вартість украденого чи пошкодженого майна, винних осіб і зробити розрахунок збитків на підставі даних бухгалтерського обліку. Документи, які складаються комісією, підписуються всіма членами комісії.

Підпунктом 4.1.2. п. 4.1. Договору, зокрема, передбачено, що збитки, які понесені замовником і третіми особами підлягають відшкодуванню Виконавцем незалежно від наявності відповідної постанови органів дізнання, слідства або вироку суду, щодо встановлення факту крадіжки.

Розмір збитків, згідно з п. 4.2. Договору, повинен бути підтверджений висновком комісії по проведенню обстеження об'єкту та інвентаризації майна.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що до збитків, які підлягають відшкодуванню, входить повна вартість вкраденого, знищеного або пошкодженого майна, розмір зменшення вартості пошкоджених товарно-матеріальних цінностей, витрати, понесені по відновленню пошкодженого майна. У разі якщо Виконавець безпідставно відмовляє від участі в комісії або в узгодженні розміру збитків (обов'язкова умова - наявність письмового підтвердження відмови), розмір збитків вважається затвердженим за наявності підпису Замовника та третьої особи (у разі його участі) на відповідному висновку комісії (п. 4.2 Договору). Розмір збитків (шкоди) має бути оплачений Виконавцем після закінчення службового розслідування за першою вимогою Замовника в повному обсязі, але у будь-якому випадку, не пізніше 7-ми календарних днів з дати отримання письмової вимоги Замовника про оплату.

Відповідно до пункту 6.1. Договору, вартість послуг складає 29 000,00 грн в місяць.

Згідно з п.п. 1, 5 Додаткової угоди №1 від 10.03.2011 до Договору охорони №2010/1, з 11.03.2011 сторони погодили нову вартість послуг в розмірі 40 680,00 грн в місяць.

У відповідності до п.п. 1, 5 Додаткової угоди №2 від 06.06.2011 до Договору охорони №2010/1, з 07.06.2011 сторони погодили нову вартість послуг в розмірі 52 360,00 грн в місяць.

Згідно з п.п. 1, 5 Додаткової угоди №4 від 09.04.2012 до Договору охорони №2010/1, з 10.04.2012 сторони погодили нову вартість послуг в розмірі 64 040,00 грн в місяць.

Відповідно до п.п. 1, 5 Додаткової угоди №5 від 31.05.2012 до Договору охорони №2010/1, з 01.06.2012 сторони погодили нову вартість послуг в розмірі 75 720,00 грн в місяць. З 01.06.2012 вартість наданих послуг сторонами не змінювалась.

Пунктом 6.2. Договору визначено, що розрахунок за Договором здійснюється Замовником шляхом перерахування відповідних сум грошових коштів на поточний рахунок Виконавця в банківській установі на території України в строк, не пізніше 10 числа місяця, наступним за розрахунковим місяцем, після підписання актів приймання-передачі виконаних робіт в розрахунковому місяці.

06.08.2015 директор Приватного підприємства "Ріттер-Схід" Василашко О.М. електронним листом повідомив директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна рада" про виявлення 05.08.2015 року злому замків складських приміщень на об'єкті будівництва, що знаходився під охороною ПП "Ріттер-Схід". Також директор охоронної організації повідомив, що по даному факту на місце події був викликаний наряд міліції.

З метою визначення кількості і вартості відсутнього або пошкодженого майна на об'єкті ТОВ "Інвестиційна рада" була скликана інвентаризаційна комісія у складі представників ТОВ "Інвестиційна рада" (Замовник в будівництві), ТОВ "Спецрембудсервіс" (Генпідрядник в будівництві), ПП "Ріттер-Схід" (охорона будівництва) та ТОВ "КУП "Арсенал" (Технагляд на будівництві).

Директором Приватного підпиємства "Ріттер-Схід" для прийняття участі в інвентаризаційної комісії від імені охоронної організації і проведення обстеження та інвентаризації майна об'єкту незавершеного будівництва був відряджений заступник директора ПП "Ріттер-Схід" Бондаренко К.В., що підтверджено листом вих. №71 від 01.09.2015.

Однак представник охоронної організації не з'явився на будівельній майданчик у складі затвердженої комісії, про що іншими учасниками комісії був складений акт щодо відсутності співробітника ПП "Ріттер-Схід" від 21.10.2015.

Після проведення обстеження території об'єкту інвентаризаційною комісією встановлено та відображено у Висновку роботи інвентаризаційної комісії від 29.10.2015, що в результаті вчинення крадіжки Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна рада" була заподіяна матеріальна шкода на загальну суму у розмірі 1 428 374,54 грн, в тому числі ПДВ 20%.

09.11.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна рада" на адресу Приватного підприємства "Ріттер-Схід" було надіслано претензію вих.№154 від 09.11.2015 з вимогою відшкодувати збитки за Договором охорони №2010/1 від 01.11.2010, а також додаток - Висновок роботи інвентаризаційної комісії від 29.10.2015, що підтверджується чеком УДППЗ "Укрпошта" та описом вкладення у цінний лист.

Обгрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, позивач за зустрічним позовом зазначив, що Приватне підприємство "Ріттер-Схід" у зв'язку з неналежним виконанням умов Договору в серпні 2015 року, зобов'язане відшкодувати збитки заподіяні Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна рада" внаслідок крадіжки товарно-матеріальних цінностей, яка сталася з вини ПП "Ріттер-Схід" на об'єкті незавершеного будівництва "Багатофункціональний громадський комплекс з об'єктами спорту, відпочинку та розваг", який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченко, 64, у розмірі 1 428 374,54 грн.

Приймаючи рішення про задоволення зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна рада", місцевий господарський суд виходив з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною (ч. 1 ст. 225 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство, як правило, виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України).

Чинним законодавством України обов'язок доведення факту наявності порушення відповідача покладено на позивача, наявність та розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв'язок між правопорушенням і збитками.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. При цьому такий зв'язок між порушенням та збитками має бути прямим та безпосереднім.

Крадіжка, яка сталась 05.08.2015 на об'єкті незавершеного будівництва "Багатофункціональний громадський комплекс з об'єктами спорту, відпочинку та розваг", який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченко, 64 свідчить про невиконання ПП "Ріттер-Схід" прийнятих на себе зобов'язань по охороні будівельного Об'єкта в серпні 2015 року. Факт злому складських приміщень виявлений робітниками Виконавця не заперечувався сторонами.

Наявність факту крадіжки та пошкодження майна встановлена Інвентаризаційною комісією, створеною за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна рада", відповідно до умов Договору охорони №2010/1 від 01.11.2010.

Інвентаризаційна комісія була скликана для проведення обстеження об'єкта незавершеного будівництва "Багатофункціональний громадський комплекс з об'єктами спорту, відпочинку та розваг", який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Немировича-Данченко, 64, визначення наслідків скоєного злочину, а саме виявлення кількості і вартості відсутнього або пошкодженого майна на об'єкті ТОВ "Інвестиційна рада".

Порядок створення інвентаризаційної комісії, її повноваження, строки та умови проведення інвентаризації майна, визначення розміру збитків встановлено сторонами у Договорі охорони №2010/1 від 01.11.2010, що відповідає вимогам Господарського кодексу України та Цивільному кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем за зустрічним позовом доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача за зустрічним позовом та сумою збитків у розмірі 1 428 374,54 грн, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Приймаючи рішення про часткове задоволення первісних позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна Рада" на користь Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" 530 040,00 грн суми основного боргу за Договором охорони від 01.11.2010 №2010/1, 125 149,43 грн пені, 100 165,32 грн інфляційних втрат, 8 137,08 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами внаслідок неналежного виконання відповідачем за первісним позовом своїх зобов'язань з оплати отриманих послуг охорони за період з квітня 2015 року по жовтень 2015 року, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується із ст. 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач за первісним позовом взяті на себе зобов'язання за Договором охорони №2010/1 від 01.11.2010 виконав належним чином (за період з квітня 2015 року - по липень 2015 року та з вересня 2015 року по жовтень 2015 року) та надав відповідачу за первісним позовом послуги охорони.

Однак в серпні 2015 року позивач за первісним позовом неналежно виконав свої зобов'язання щодо охорони об'єкту, що призвело до завдання матеріальних збитків відповідачу за первісним позовом, у зв'язку з чим вартість послуг за серпень 2015 року не підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.

Беручи до уваги встановлені обставини справи, а також те, що відповідач за первісним позовом визнав позовні вимоги частково, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що первісні позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 454 320,00 грн.

Крім суми основного боргу, внаслідок прострочення відповідачем за первісним позовом сплати вартості отриманих послуг, позивач за первісним позовом, керуючись п. 5.2.3. Договору, просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом пеню, яка за розрахунками позивача становить 125 149,43 грн.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що замовник, в разі порушення встановлених термінів оплати наданих послуг сплачує Виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Неустойкою (штрафом, пенею), у відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до п. 2.1. постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Згідно з п. 2.5. вищезазначеної постанови щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань підлягають частковому задоволенню і за уточненим розрахунком суду становлять 112 353,78 грн.

Крім того, позивач за первісним позовом, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просив суд стягнути з відповідача на свою користь 100 165,32 грн інфляційних втрат та 8 137,08 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Судом першої інстанції було встановлено, що сума 8 137,08 грн (відсотки за користування чужими грошовими коштами) які просить позивач за первісним позовом стягнути з відповідача за первісним позовом підпадає під ознаки стягнення 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 3.1. та 3.2. постанови пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Згідно з п. 4.1. вищезазначеної постанови, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" (з посиланням на постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011 №23/466 та на лист Верховного суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 №62-97р) визначено, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожен місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних с способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012 у справі №37/64). За таких обставин, на відміну від пені, 3% річних та інфляційні втрати розраховуються за весь період прострочення, а не за шість місяців.

Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та відсотків за користування чужими грошовими коштами, підлягають частковому задоволенню і за уточненим розрахунком суду становлять 97 901,67 грн інфляційних втрат та 7 537,17 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами.

На підставі вищезазначеного, а також враховуючи те, що позивачем за зустрічним позовом доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача за зустрічним позовом та сумою збитків у розмірі 1 428 374,54 грн, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення в повному обсязі зустрічних позовних вимог.

У зв'язку із неналежним виконанням позивачем за первісним позовом своїх зобов'язань за Договором охорони від 01.11.2010 №2010/1 щодо охорони об'єкту в серпні 2015 року, що призвело до завдання матеріальних збитків відповідачу за первісним позовом, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вартість послуг за серпень 2015 року у розмірі 75 720,00 грн не підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом, а тому вимоги первісного позову підлягають частковому задоволенню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення вимог первісного позову та про задоволення зустрічних позовних вимог в повному обсязі.

Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі №910/32575/15 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на скаржника (позивача за первісним позовом).

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.04.2016 у справі №910/32575/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства "РІТТЕР-СХІД" - без задоволення.

2. Матеріали справи №910/32575/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран