Постанова

від 07.07.2016 по справі 816/821/16

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. ПолтаваСправа № 816/821/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соколенка Ф.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Полтавського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Миргородської районної ради Полтавської області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

31 травня 2016 року Полтавське обласне відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі також - позивач), звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської районної ради Полтавської області (надалі також - відповідач) про стягнення коштів в розмірі 4023,59 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за результатами перевірки діяльності Миргородської районної ради Полтавської області Полтавським обласним відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності винесено рішення № 5 від 01 лютого 2016 року про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, яким зобов`язано відповідача сплатити страхові кошти у розмірі 4023 грн 59 коп. Оскільки заборгованість Миргородською районною радою Полтавської області не сплачена, позивач звернувся до суду з позовом.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Надіслав до суду клопотання, в якому просив розглянути справу за відсутності його представника. Крім того, у клопотанні відповідачем зазначено, що визнаючи сам факт збитків, завданих Фонду від незаконних дій колишніх посадовців Миргородської районної ради, він просить встановити чи є Миргородська районна рада належним відповідачем у справі та чи не порушено позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на зазначене, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини.

З матеріалів справи вбачається, що Миргородська районна рада Полтавської області (код ЄДРПОУ 21051438) у встановленому законодавством порядку зареєстрована як юридична особа, а також є платником страхових внесків, який перебуває на обліку у Полтавському обласному відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Відповідно до наказу № 4 від 04 січня 2016 року (а.с. 9), на підставі направлення від 11 січня 2016 року № 2 (а.с.11), враховуючи звернення голови районної ради від 31 грудня 2015 року № 427 (а.с. 10), проведена позапланова перевірка Миргородської районної ради по страхових коштах Фонду за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2015 року.

Перевірка проводилась 11 - 14 січня 2016 року по питаннях, визначених пунктом 3.12 Інструкції про порядок проведення перевірок страхувальників по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, прийняття рішень за їх результатами та процедуру оскарження, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22 грудня 2010 року № 29.

За результатами перевірки складено акт від 14 січня 2016 року (а.с.12-16), відповідно до якого зафіксовані порушення пункту 3 частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (Закон №2240) та окремих пунктів Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 26.09.2001 № 1266, в результаті чого встановлено переплати за рахунок коштів Фонду в сумі 4023, 59 грн, з яких:

- 1769,60 грн у зв'язку з порушенням частини другої статті 35 Закону №2240, в частині, коли допомога по тимчасовій непрацездатності виплачувалася за період після встановлення групи інвалідності (допомога виплачена ОСОБА_1В.);

- 1410,21 грн у зв'язку з порушенням абз. 1 пункту 3, абз. 1 пункту 7, абз. 2 пункту 9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, в частині, коли для обчислення середньої заробітної плати при нарахуванні допомоги по тимчасовій непрацездатності включені виплати, які були нараховані та виплачені за невідпрацьований час (допомога по тимчасовій непрацездатності) та включені одноразові виплати у місяцях розрахункового періоду, в яких застрахована особа частину місяця не працювала з поважних причин, у повному обсязі, а не пропорційно відпрацьованому часу (допомога виплачена 30.12.2013 ОСОБА_2П.);

- 96,78 грн у зв'язку з порушенням абз. 1 пункту 7 Порядку обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, в частині, коли обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності проводилась виходячи не з фактично нарахованої заробітної плати у розрахунковому періоді (суми допомоги виплачені ОСОБА_3В.);

- 2,08 грн у зв'язку з порушенням абз. 1 пункту 7, абз. 2 пункту 9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, в частині, коли обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності проводилась виходячи не з фактично нарахованої заробітної плати у розрахунковий період та в розрахунок середньої заробітної плати включені одноразові виплати у місяцях розрахункового періоду, в яких застрахована особа частину місяця не працювала з поважних причин, у повному обсязі, а не пропорційно відпрацьованому часу (сума допомоги виплачена ОСОБА_4І.);

- 744,92 грн у зв'язку з порушенням абз. 2 пункту 9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, в частині, коли в розрахунок середньої заробітної плати включені одноразові виплати у місяцях розрахункового періоду, в яких застрахована особа частину місяця не працювала з поважних причин, у повному обсязі, а не пропорційно відпрацьованому часу ( усми допомоги виплачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5Б.).

З метою усунення виявлених порушень, у межах права, наданого пунктом 5 частини першої статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", враховуючи частину шосту статті 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування", позивачем винесено рішення № 5 від 01 лютого 2016 року, про повернення коштів Фонду в розмірі 4023,59 грн (а.с.17).

Вказане рішення отримане представником відповідача 02 лютого 2016 року, про що свідчить підпис про отримання примірника рішення, копія його наявна в матеріалах справи /а.с.17 - зворотній бік/.

Оскільки відповідачем неправомірно витрачені страхові кошти не повернуті в добровільному порядку, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Законом, який відповідно до основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей, є Закон України від 18.01.2001 № 2240-III "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" (далі - Закон № 2240-III) (чинного до 01 січня 2015 року).

З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов'язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці" від 28.12.2014 № 77-VIII (далі - Закон № 1105-XIV).

Згідно з частиною першою статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Відповідно до пункту 1.4 Положення про відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26.06.2001 № 13, в Автономній Республіці Крим, областях та в містах Києві і Севастополі безпосереднє управління відділенням Фонду здійснюють його правління та виконавча дирекція. Виконавча дирекція відділення Фонду з робочим органом виконавчої дирекції Фонду і відділення Фонду підзвітна правлінню відділення та виконавчій дирекції Фонду і здійснює свою діяльність від імені Фонду на місцях в межах і порядку, передбачених Статутом Фонду та цим Положенням.

Робочі органи відділень Фонду у районах та містах республіканського /Автономної Республіки Крим/ та обласного значення входять до структури органів Фонду.

Виконавча дирекція відділення Фонду, зокрема представляє інтереси страховика в судових та інших органах /пункт 5.1 Положення від 26.06.2001 № 13/.

Положеннями статті 10 Закону № 1105-XIV передбачено, що Фонд зобов'язаний, зокрема: здійснювати контроль за дотриманням порядку використання страхувальником страхових коштів; контролювати правильність витрат за соціальним страхуванням, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань соціального страхування; стягувати надміру виплачені кошти з юридичних і фізичних осіб у встановленому законом порядку.

Стаття 2 Закону № 2240-III визначає, що страхові кошти - це акумульовані страхові внески, суми від фінансових санкцій та інші надходження відповідно до законодавства для здійснення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за цим Законом.

Відповідно до статті 30 Закону № 2240-III (у редакції, чинній до 01.01.2015), страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Згідно з частиною шостою статті 15 Закону 1105-XIV (у редакції, чинній з 01.01.2015) у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою усунення виявлених фактів порушення законодавства про соціальне страхування, у межах права, наданого пунктом 5 частини першої статті 10 Закону 1105-XIV, враховуючи частину шосту статті 15 Закону 1105-XIV, за матеріалами акта перевірки позивачем було винесено рішення № 5 від 01 лютого 2016 року, яким відповідача зобов'язано повернути 4023,59 грн неправомірно використаних коштів.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений законом строк не оскаржив рішення та заборгованість у добровільному порядку не сплатив.

В листі, що направлявся на адресу осіб, які неправомірно отримали страхові кошти (ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5Б.) відповідач вказав на те, що вважає вимоги Виконавчої дирекції щодо повернення страхових коштів в розмірі 4023,59 грн законними та обґрунтованими /а.с. 18/.

Станом на час розгляду справи заборгованість Миргородської районною радою не сплачена та становить 4023,59 грн.

Твердження відповідача про те, що Миргородська районна рада не може бути відповідачем у зазначеній справі, оскільки нею безпосередньо не були отримані вказані кошти, і вона виступала лише посередником між платником страхових відшкодувань і їх отримувачем, суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до частини шостої статті 15 Закону 1105-XIV у разі порушення порядку використання страхових коштів роботодавці відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг. У даному випадку роботодавцем (страхувальником відповідно до Закону № 2240-III (у редакції, чинній до 01.01.2015)) відносно ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 виступає виключно Миргородська районна рада, з якої і належить стягувати надміру сплачені страхові внески.

Відповідно до пункту 2 статті 17 Закону України № 1105-XIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк давності в разі стягнення штрафних санкцій, передбачених цим Законом, а також інших видів заборгованості перед Фондом не застосовується.

З огляду на викладене, та беручи до уваги те, що сума боргу по сплаті страхових коштів в розмірі 4023,59 грн. відповідачем не сплачена, що підтверджується довідкою позивача від 04.07.2016 №01-08/152, яка наявна в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Полтавського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Миргородської районної ради Полтавської області про стягнення заборгованості підлягають задоволенню.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною четвертою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Полтавського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Миргородської районної ради Полтавської області про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Миргородської районної ради Полтавської області (код ЄДРПОУ 21051438) на користь Полтавського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на р/р 37171160005101 в ГУДКСУ в Полтавській області, МФО 831019, код ЄДРПОУ 21052432 заборгованість зі сплати страхових коштів у сумі 4023,59 грн. (чотири тисячі двадцять три гривні п`ятдесят дев`ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Ф.Ф. Соколенко