Постанова

від 05.07.2016 по справі 819/650/16

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/650/16

05 липня 2016 р. м.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

при секретарі судового засідання Хребетко І.І.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі адміністративну справу за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного підприємства "Порядок" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі - Позивач, Фонд) звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Порядок» (надалі - Відповідач, ПП « Порядок») про стягнення 11053 грн. 57 коп. адміністративно-господарських санкцій та 298 грн. 35 коп. пені.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх в повному обсязі, пояснила, що з даними наданого відповідачем звіту про зайнятість інвалідів (Форма №10-ПІ) за 2015 рік, середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 14 осіб, тобто норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить - 1 місце, і даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано. Згідно даних, вказаних у звіті, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність складає 0 осіб. Таким чином, за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2016 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції, однак не сплатив. Просить врахувати, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, що обчислюється, виходячи із 120% річних облікової ставки НБУ за кожен календарний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк. В даному випадку термін сплати адміністративно-господарських санкцій порушено на 45 днів. Оскільки відповідач відмовився сплачувати ці кошти добровільно, позивач просить стягнути із відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню у судовому порядку.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні в повному обсязі та пояснив наступне. Згідно з поданим відповідачем звітом за формою № 10-ПІ від 17.02.2016 року «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу Приватного підприємства «Порядок» за 2015 рік становить 14 працівників. Проте в графі «кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів», відмітка відсутня помилково, тобто має місце технічна помилка при заповненні бланку звітності. Відповідно до вимог чинного законодавства, відповідачем 21.08.2012 року подано до Заліщицького районного центру зайнятості звіт про наявність вакансій за формою № 3-ПН, де вказано вакансію контролера, у тому числі у розділі «Додаткові вимоги» вказано інваліди ІІ-ІІІ групи. 21.08.2012 року направлено листа до служб центру зайнятості з проханням працевлаштувати особу з числа інвалідів. З того часу інших вакансій на підприємстві не було. На заявлену відповідачем вакансію Заліщицьким центром зайнятості протягом 2015 року направлено5 осіб з числа інвалідів, які відмовились від працевлаштування, про що свідчать відмітки у направленнях на працевлаштування. Проте, у направленні ОСОБА_3С помилково зроблено відмітку «не відповідає вимогам», оскільки відповідачем не було відмовлено йому у працевлаштуванні, а фактично він особисто відмовився від працевлаштування за станом здоров`я. Просить врахувати, що незважаючи на вжиті заходи, інваліди протягом 2015 року в ПП «Порядок» не працевлаштовувались через їх особисту відмову від працевлаштування.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача та представника відповідача, повно і всебічно, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до Положення «Про Фонд соціального захисту інвалідів» затвердженого Наказом Міністерства соціальної політики №129 від 14.04.2011 року є бюджетною установою, основними завданнями якого є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів та виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

У відповідності до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Згідно ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» від 21.03.1991 року №875 -ХІІ зі змінами ( надалі Закон № 875-ХІІ), підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, установи, організації чи до державної служби зайнятості, що передбачено ч.1 ст. 18 Закону № 875-ХІІ.

Відповідно до ч.3 статті 18-1 Закону № 875-ХІІ, державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що обов`язок по працевлаштуванню інвалідів покладається як на роботодавців, так і на відповідні державні органи.

У ст.19 Закону №875 -ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Як вбачається із даних звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становить - 0 осіб. Оскільки середньооблікова кількість працівників відповідача у 2015 році становила 14 осіб, то ПП «Порядок» зобов`язане було працевлаштувати одного інваліда.

Таким чином, відповідачем у 2015 році не дотримано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме, не працевлаштовано одного інваліда.

У п.4 ч.3 ст.50 закону України «Про зайнятість населення» від 05.07.2012 року № 5067-VI (надалі - Закон № 5067-VI) зазначено, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно ст.20 Закону №875 -ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Середньорічна зарплата працюючих у відповідача становить 309500 грн. Таким чином, за одне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2015 році відповідач повинен сплатити Фонду 22107,14 грн. Проте, враховуючи те, що середньооблікова кількість працівників відповідача у 2015 році становила 14 осіб, то, керуючись нормами ст.20 Закону №875 -ХІІ, ПП «Порядок» повинне сплатити Фонду 11053,57 грн адміністративно-господарських санкцій. У встановлений законом строк вказані санкції відповідачем сплачені не були.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. За 45 календандарних днів прострочення ( з 15 квітня 2016 року до дня подання адміністративного позову, а саме 30.05.2016 року), відповідачу нараховано пеню у розмірі 298,35 грн.

Таким чином, загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені становить 11351,92 грн.

Водночас, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку із скоєнням правопорушення.

У відповідності до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для їх працевлаштування, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Суд підкреслює, що згідно з вимогою п.2.1 Наказу Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 року «Про затвердження форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання», така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(-й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стало вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником. Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 даного Порядку визначено, що у звіті №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню та зазначаються категорії таких громадян, зокрема, інваліди.

У разі, якщо роботодавець планує укомплектувати вакансію самостійно, без допомоги служби зайнятості, він також зобов`язаний подати форму №3-ПН, при цьому, згідно з пунктом 2.2.6 Порядку, подання цієї звітності, зазначивши у ній, що не потребує укомплектування вакансії за сприяння служби зайнятості. У випадку, якщо вакансія передбачена штатним розписом, роботодавець має подавати інформацію за формою №3-ПН до внесення відповідних змін у штатний розпис (лист Міністерства соціальної політики України від 21.08.2013 року).

З аналізу наведених положень нормативно-правових актів суд вважає, що на суб`єктів господарювання покладено обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. Обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов`язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця. А тому законодавець зобов`язує підприємства надавати державній службі зайнятості відповідну звітність про наявність вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів.

Як вбачається із матеріалів справи, ПП «Порядок» протягом 2015 року не подано до центру зайнятості жодного звіту форми №3-ПН про наявність вакансій для інвалідів, що підтверджується листом Заліщицького районного центру зайнятості від 27.05.2016 року.

Таким чином, у центрі зайнятості була відсутня інформація про наявність вакансії та необхідність направлення на підприємство у 2015 році інвалідів для працевлаштування.

Судом також встановлено, що звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік за формою №10-ПІ подано відповідачем 29.04.2016 року. Докази подання звіту у терміни, передбачені Наказом Мінпраці № 42 від 10.02.2007 року, а саме до 1 березня після звітного періоду ПП «Порядок» суду не надані. Також відповідачем не надано суду докази, що підтверджують пошук працівників з інвалідністю у інший спосіб - звернення у засоби масової інформації, мережу Інтернет, тощо, що, у свою чергу, підтверджувало би вжиття усіх залежних від нього заходів по працевлаштуванню інвалідів.

Таким чином, на думку суду, відповідачем не вжито усіх залежних від нього заходів для виконання ним обов`язку із виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, передбаченого Законом №875 -ХІІ.

Приймаючи рішення по справі, судом не приймаються до уваги такі докази відповідача, як колективний договір ПП «Порядок» на 2011-2015 роки, звіт про наявність вакансій за від 06.10.2011 року, звіт про наявність вакансій від 21.08.2012 року, звіт про наявність вакансій від 16.03.2016 року, оскільки ними не підтверджується виконання обов`язку по працевлаштуванню інвалідів у 2015 році.

Оскільки відповідачем не дотримано чинного законодавства щодо соціального захисту інвалідів у частині невиконання квоти по працевлаштуванню інвалідів, не вжито усіх залежних від нього заходів для виконання обов`язку із виконання нормативу по працевлаштуванню інвалідів, порушено терміни подання звітності про зайнятість і працевлаштування інвалідів, не сплачені адміністративно-господарські санкції, що передбачені за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, передбаченого чинним законодавством України, заявлений Тернопільським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати у справі, згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 94, 158-167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства " Порядок" ( АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 35654307) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів ( вул. Грушевського, 8 м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 14032334 ) 11053 ( одинадцять тисяч п'ятдесят три) грн. 57 коп. адміністративно- господарських санкцій та 298 ( двісті дев'яносто вісім) грн. 35 коп. пені, шляхом перерахування на р/р 3121123070002 , ГУДКС України в Тернопільській області, МФО 838012, код одержувача 37977726.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України .

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.07.2016 р.

Головуючий суддя Дерех Н.В.

копія вірна

Суддя Дерех Н.В.