Рішення

від 05.07.2016 по справі 909/358/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 р. Справа № 909/358/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Гриняк Б. П. , секретар судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Івано-Франківської міської ради , вул. Грушевського , 21 , м. Івано-Франківськ , 76004

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю " Реста ІФ", вул. Грушевського , 22-А , офіс 603 , м. Івано-Франківськ , 76018

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , вул. Василіянок ,30/3 , м. Івано-Франківськ ,76018

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, вул.Незалежності ,115А ,с. Угринів , Тисменицький район , Івано-Франківська обл.,77423

про витребування майна з чужого незаконного володіння майна

за участю:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № 160/01-20/14 в від 27.01.2016 р. )-представник;

від відповідача: не з'явилися ;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 -ОСОБА_4, (довіреність № 3-297 від 18.03.2016р.)- представник;

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2: - не з'явились;

ВСТАНОВИВ: до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Івано-Франківською міської радою до товариства з обмеженою відповідальністю " Реста ІФ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння ТзОВ " Реста ІФ" квартири №3 за адресою вул. Василіянок, 30 в м. Івано-Франківську та скасування запису про реєстрацію права власності на дану квартиру.

Ухвалою від 25.04.2016р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 26.05.2016 р.

Ухвалою від 26.05.2016р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 та в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог стверджує, що ОСОБА_2 неправомірно оформлено право власності на спірне приміщення та передано його до статутного капіталу ТзОВ "Реста ІФ", оскільки Івано-Франківською міською радою жодних рішень щодо надання його у власність чи користування ОСОБА_5 не приймалось, а

рішення Івано-Франківського міського суду на підставі якого визнано за ОСОБА_5, право власності на квартиру АДРЕСА_1, скасовано.

Відповідач жодного разу в судове засідання не з'явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулись до господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.

За таких обставин господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представників у судовому засіданні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги з аналогічних підстав, викладених у позовній заяві.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями, які повернулись до господарського суду та знаходяться в матеріалах справи.

Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п. 3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін, або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для розгляду справи у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача та третьої особи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:

Згідно ст. 5 Житлового кодексу Української РСР державний житловий фонд перебуває віданні місцевих Рад народних депутатів . Прийняття рішення про надання жилих приміщень у будинках житлового фонду місцевої ради належить до компетенції виконавчих комітетів міських рад ( ст. ЖК УРСР).

Пунктом 2.1 рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.06.2015 р. №329 " Про житлові питання" зареєстровано як гуртожиток для проживання малих сімей , за апаратом виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради з правом поселення та реєстрації, однокімнатну квартиру №3, загальною площею 25,6 кв.м., житловою площею 16,88 кв. м. в будинку №30, вул. Василіянок, м. Івано-Франківськ.

Житлове приміщення реєструється як гуртожиток для проживання малих сімей на підставі клопотання профспілкового комітету виконавчого комітету міської ради.

Дане рішення прийнято на підставі листа балансоутримувача даного будинку КП "Єдиний розрахунковий центр" від 19.02.2015 р. , згідно якого за вищевказаною адресою зареєстрований основний квартиронаймач - ОСОБА_6, який помер 11.11.2014 р.

Отже, спірна квартира була вільною та не приватизованою на момент прийняття рішення міськвиконкому про реєстрацію даної квартири як гуртожитку та була віднесена до комунальної власності.

31.08.2015 року виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради видав ОСОБА_1 ордер на житлову площу №003 на право поселення з сім'єю з 3-х осіб в кімнату гуртожитку для проживання малих сімей по вул. Василіянок , буд 30 . км. 3 . загальною площею 25,6 кв.м.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 30.11.2015 року визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ( племінник ОСОБА_6Г.) .

Однак, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.04.2016 р. рішення Івано-Франківського міського суду від 30.11.2015 р. скасовано та прийнято нове, яким в позові ОСОБА_2 до Івано-Франківської міської ради про визнання права власності на квартиру за адресою : м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 30/3 , в порядку спадкування за законом , відмовлено.

Відповідно до ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так зокрема, рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.04.2016 р. встановлено, що 29.01.1980 р. на підставі ордера №000301 від 09.01.1979 р. між ОСОБА_6 та житловим управління №5 укладено безстроковий договір найму житлового приміщення, а саме - однокімнатної квартири №3 житловою площею 16,88 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Памфиловець ( Василіянок) в будинку №30.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання /перебування особи УДМС України в Івано-Франківській області від 27.03.2015 р. ОСОБА_6 знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_2 з 20.02.2015 року у зв'язку зі смертю.

На підставі заяви ОСОБА_2 (племінника померлого), 02.04.2015р. приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу заведено спадкову справу №3/2015 після смерті ОСОБА_6.

Листом приватного нотаріуса від 23.06.2015р . №101/02-14 повідомлено ОСОБА_2, що у зв'язку з відсутністю документів, які підтверджують право власності спадкодавця на квартиру АДРЕСА_3 - видати Свідоцтво про право на спадщину на вищевказану квартиру неможливо.

У зв'язку з цим , ОСОБА_2 звернувся до Івано-Франківського міського суду із позовом про визнання за ним права власності на вищезазначену квартиру в порядку спадкування.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 30.11.2015р. визнано права власності на спірну квартиру за ОСОБА_2. Я. В.

Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 06.04.2016 р. рішення міського суду скасовано та встановлено, що право власність на квартиру №3 на вул. Василіянок, 30 набуто ОСОБА_2 неправомірно.

Однак, під час розгляду справи в апеляційній інстанції, ОСОБА_2 14.03.2016 р. здійснено відчуження квартири АДРЕСА_4 в статутний капітал ТзОВ "Реста ІФ", засновником та секретарем якого він є.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира №3 , загальною площею 25,6 кв.м., житловою площею 16,88 кв.м. в будинку №30 на вул. Василіянок оформлено право власності за ОСОБА_2 та передано в статутний капітал ТзОВ " Реста ІФ".

Статтею 387 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.3 ст. 388 Цивільного кодексу України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках. Водночас, ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, ст. 388 Цивільного кодексу України передбачено можливість витребування майна власником від добросовісного набувача тільки при наявності визначених законодавцем підстав, такі випадки обмежені та можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він його передав, поза їх волею.

В даному випадку , комунальне майно вибуло з володіння Івано-Франківської міської ради без її волі та згоди, тобто відсутній правочин за яким власником чи особою, якій власником делеговано право розпорядження майном, здійснено відчуження майна.

Слід зауважити, що змістом діяльності місцевого самоврядування є вирішення питань місцевого значення в інтересах територіальної громади самою громадою самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування (ст.ст. 2, 140 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють територіальні громади міст та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Частинами 5, 6 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (ч. 8 ст. 60 Закону України Про місцеве самоврядування).

Оскільки, Івано-Франківською міською радою жодних рішень щодо передачі спірної квартири у власність чи користування ОСОБА_5 не приймалось, а рішення Івано-Франківського міського суду, на підставі якого за ОСОБА_2 визнано право власності на квартиру АДРЕСА_5 скасовано, останнім здійснено відчуження спірної квартири в статутний капітал ТзОВ "Реста ІФ" без будь-яких правових підстав, всупереч встановленим обставинам та фактам.

Враховуючи вищенаведене, суд, вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими , що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.4-3 та ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011р. якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись Законом України " Про місцеве самоврядування в Україні", ст.387, 388 Цивільного кодексу України, ст. 22, 33,43, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов Івано-Франківської міської ради до товариства з обмеженою відповідальністю " Реста ІФ", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про витребування з незаконного володіння ТзОВ " Реста ІФ" квартири №3 за адресою вул. Василіянок, 30 в м. Івано-Франківську та скасування запису про реєстрацію права власності на дану квартиру.

Товариству з обмеженою відповідальністю " Реста ІФ" ( вул. Грушевського , 22-А , офіс 603, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 40342387) повернути Івано-Франківській міській раді (вул. Грушевського , 21 , м. Івано-Франківськ , 76004, код ЄДРПОУ 33644700) , квартиру №3 за адресою: вул. Василіянок, 30 , м. Івано-Франківськ.

Скасувати запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_6, зроблено на підставі рішення Івано-Франківського міського суду від 30.11.2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Івано-Франківської області.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Реста ІФ" ( вул. Грушевського, 22-А, офіс 603, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 40342387) на користь Івано-Франківської міської ради (вул. Грушевського, 21, м. Івано-Франківськ , 76004, код ЄДРПОУ 33644700) 4064,63 грн. ( чотири тисячі шістдесят чотири гривні, шістдесят три коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.16

Суддя Гриняк Б. П.