Рішення

від 04.07.2016 по справі 910/10075/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2016Справа №910/10075/16 За позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Виробничого кооперативу «Технічний центр»

про стягнення 14 056,98 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача: Акімова А.В. - по дов. №167 від 25.12.2015р.

Від відповідача: не з'явився

Обставини справи :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення з Виробничого кооперативу «Технічний центр» 14 056,98 грн., із яких: 9 559,04 грн. - основ21ни борг, 3 797, 14 грн. - пеня, 700,80 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №160-У (Ор)-11 від 14.10.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2016 р. порушено провадження у справі № 910/10075/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.07.2016р. за участю представників сторін.

В судовому засіданні 04.07.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, про причини неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового рекомендованого відправлення.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Згідно із п. 3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 04.07.2016 не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.10.2011 року між Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (надалі - орендодавець, позивач) та Виробничим кооперативом "Технічний центр" (надалі - орендар, відповідач) укладено договір № 160-У (Ор)-11 про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду (надалі - договір) та додаткову угоду № 1 до нього, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київради від 08.07.2010 № 1015/4453 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину переходу), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроекрт", тимчасовими огороджуючи ми конструкціями (кіосками) орендаря) за адресою: станція метро "Петрівка"(вестибюль № 2), для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 2.1. договору об'єктом оренди є частина переходу визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрометротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, загальною площею 18,8 кв.м., згідно з викопіюванням схеми тимчасового розташування МАФ, що складає невід'ємну частину цього договору.

Згідно з п. 2.3. договору опис технічного стану об'єкта оренди та дата його передачі орендарю, його склад зазначаються в акті приймання-передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1 до договору).

У п. 2.4 договору визначено, що об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен".

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 08.07.2010 № 1015/4453 та методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. №34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 334,04 грн. за 1 м 2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на серпень 2011 року складає 6 280 грн. без ПДВ.

Оплата по договору проводиться Орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання Сторонами акту приймання - передачі при поверненні об'єкту оренди Орендодавцеві (п.3.5 Договору).

Згідно умов договору (п. 4.1.) Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання - передачі об'єкт оренди.

Відповідно до п. 3.2 Договору № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з п. 3.4 Договору № № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.5 Договору № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.6 Договору № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п. 7.5 Договору № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 у разі закінчення строку дії договору або при його розірванні орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

Відповідно до п. 9.1 Договору № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 14.10.2011 по 12.10.2014.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2016р. у справі №910/31474/15, яке набрало законної сили 15.03.2016р., судом встановлено, що спірний договір № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 припинив свою дію 12.10.2014.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст Договору № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011, суд дійшов висновку, що він є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.

Судом встановлено, що за актом приймання-передачі нерухомого майна від 14.10.2011 орендодавець (Комунальне підприємство "Київський метрополітен") передало, а орендар (Виробничий кооператив «Технічний центр» прийняв в орендне користування частину переходу, що перебуває на балансі Комунального підприємства "Київський метрополітен", загальною площею 18,8 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, станція метро "Петрівка" (вестибюль № 2).

Вказаний акт приймання-передачі від 14.10.2011 підписаний та скріплений печатками представниками орендодавця, орендаря (копія акту знаходиться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з п. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з частиною 2 статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 3.1 договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 08.07.2010 № 1015/4453 та методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. №34/91 та на дату підписання договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є невід'ємною частиною цього договору, становить 334,04 грн. за 1 м 2 орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на серпень 2011 року складає 6 280 грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці.

Згідно з п. 3.4 Договору № № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 додатково орендар сплачує орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 3.5 Договору № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно з п. 3.6 Договору № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до п. 4.2 Договору № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і у повному обсязі.

Тобто, умовами Договору сторонами погоджено, що відповідач повинен сплачувати орендну плату до дати фактичного повернення об'єкту оренди .

Суд зазначає, що з урахуванням положень статті 795 ЦК України та умов договору, якщо останніми передбачено, що після закінчення або дострокового розірвання договору оренди нарахування орендної плати за фактичне користування майном припиняється з моменту підписання акта приймання-передачі приміщень орендодавцеві, нарахування орендної плати за відповідний період є правомірним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" від 29.05.2013 № 12.

Враховуючи положення договору оренди, що орендар сплачує орендну плату до дати фактичного повернення об'єкту оренди (п. 3.5 Договору), та беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належного та допустимого доказу повернення позивачу (балансоутримувачу) об'єкту оренди, зокрема, акту прийому передачі (повернення) позивачу об'єкта оренди, який є належним та допустимим доказом повернення позивачу об'єкта оренди відповідно до п. 7.5 договору оренди, суд дійшов висновку в обґрунтованості нарахування позивачем орендної плати за користування об'єктом оренди після закінчення строку дії договору.

Так, судом встановлено, що за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року позивачем було нараховано орендні платежі за користування об'єктом оренди у загальному розмірі 9 559,04 грн. (з урахуванням індексу інфляції та ПДВ відповідно до умов договору, відповідно до розрахунку заборгованості, долученого позивачем до позовної заяви).

Перевіривши зазначені позивачем у розрахунку заборгованості (долучений до позовної заяви) розміри нарахованих позивачем орендних платежів за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості.

Судом встановлено, що відповідач не здійснив сплату орендних платежів за користування об'єктом оренди за період з травня по жовтень 2015 року, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати орендних платежів за користування об'єктом оренди за вказаний період.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів за користування об'єктом оренди за період з період з квітня 2015 року по квітень 2016 року у розмірі 9 559, 04 грн.

При цьому, суд зазначає, що згідно з п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був сплачувати орендні платежі не пізніше 10 числа поточного місяця оренди.

Однак, судом встановлено, що відповідач не сплатив позивачу орендні платежі у загальному розмірі 9 559, 04 грн. за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості відповідача у розмірі 9 559, 04 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 9 559,04 грн. (заборгованості за період з квітня 2015 року по квітень 2016 року), у зв'язку з чим позовні вимоги суми основного боргу у розмірі 9 559,04 грн.. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку зі сплати орендних платежів, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у загальному розмірі 3 797,14 грн.., нараховану щодо кожного простроченого платежу (розміру орендної плати) окремо та 700,80 грн. - 3% річних.

Відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так як факт прострочення виконання грошового зобов'язання встановлений судом та відповідачем не спростований, з відповідача підлягає стягненню 700,80 грн. - 3 % річних, що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача, наданому в додатках до позовної заяви.

Стосовно вимог позивача про стягнення пені у розмірі 3 797,14 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

З огляду на викладене, судом встановлено, що статтею 547 Цивільного кодексу України імперативно визначено умову, згідно якої забезпечення виконання зобов'язання має відбуватися у письмовій формі, тобто встановлення штрафних санкції за порушення виконання зобов'язання має бути вчинене у письмові формі, як того вимагає зазначена норма закону.

Оскільки, Рішенням господарського суду міста Києва від 24.02.2016р. у справі №910/31474/15, яке набрало законної сили 15.03.2016р., судом встановлено, що спірний договір № 160-У(Ор)-11 від 14.10.2011 припинив свою дію 12.10.2014, то відповідно у позивача відсутні правові підстави для нарахування пені, оскільки термін дії договору припинений.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 9 559,04 грн. та 3 % річних в сумі 700,80 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3 797,14 грн., розрахованої на заборгованість після припинення дії договору, слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Виробничого кооперативу «Технічний центр» (01103, м. Київ, ст.. Метро «Дружби народів», (перехід), ідентифікаційний код: 16299876) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код: 03328913) суму основного боргу у розмірі 9 559 (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн. 04 коп., 3% річних у розмірі 700 (сімсот) грн. 80 коп. та судовий збір у розмірі 1005 (одну тисячу п'ять) грн. 80 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.07.2016р.

Суддя Трофименко Т.Ю.