Рішення

від 07.07.2016 по справі 913/696/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

07 липня 2016 року Справа № 913/696/16

Провадження №15/913/696/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«Донбас ТрейдингВ» , м.Лисичанськ Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АлчевськпромстройВ» , м.Алчевськ Луганської області

про стягнення 45657 грн 09 коп.

Суддя Смола С.В.

Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.

У засіданні брали участь:

від позивача - ОСОБА_1 - директор згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача - представник не прибув.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Донбас ТрейдингВ» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АлчевськпромстройВ» про стягнення заборгованості за договором про перевезення вантажу №65 від 01.03.2014 в сумі 24459 грн 53 коп., інфляційних втрат в сумі 17289 грн 39 коп., 3% річних у сумі 1543 грн 97 коп., пені в сумі 2364 грн 20 коп.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 06.06.2016 було порушено провадження у справі та її розгляд призначений на 22.06.2016.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 22.06.2016 розгляд справи відкладено на 07.07.2016.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Згідно до пп.пп.3.9.1, 3.9.2 п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з ст.10 Закону України В«Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формуваньВ» від 15.05.2003 №755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, отриманої на сайті https://usr.minjust.gov.ua, місцезнаходженням відповідача є: вул.Липовенка, б.2-В, м.Алчевськ Луганської області, 94213.

За інформацією Українського державного підприємства поштового зв'язку В«УкрпоштаВ» розміщеній на офіційному веб-сайті (http://ukrposhta.ua/robota-ukrposhti-v-doneckij-ta-luganskij-oblastyax) пересилання пошти до/з міста обласного значення Алчевськ Луганської області тимчасово не здійснюється.

Господарським судом було розміщено на офіційному веб-порталі В«Судова влада в УкраїніВ» в мережі Інтернет: http://lg.arbitr.gov.ua/sud5014/ інформацію про дату, час і місце розгляду даної справи, що підтверджується відповідною роздруківкою (а.с.32, 39).

Господарський суд намагався повідомити відповідача про розгляд справи за телефоном, який значиться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських, про що свідчать відповідні довідки (а.с.33, 38).

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, не забезпечив явку представника у судове засідання, не надання відзиву на позовну заяву та не прибуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті.

Згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 07.07.2016 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд

В С Т А Н О В И В:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Донбас ТрейдингВ» (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«АлчевськпромстройВ» (відповідач, замовник) було укладено договір №65 про перевезення вантажу, за умовами якого перевізник зобов'язується доставити власним автомобільним транспортом ввірений йому замовником вантаж (бітум дорожній) до пункту призначення та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі, а замовник зобов'язується сплатити за надані послуги встановлену актами про надання послуг плату, що є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1 договору).

В п.2.1 договору сторони передбачили обов'язки перевізника, зокрема, він зобов'язаний здійснити перевезення вантажу до місця призначення у термін, встановлений замовленням; здати вантаж одержувачу в місці розвантаження з належною відміткою в товарно-транспортній накладній (товарній накладній).

Відповідно до пп.2.2.1 п. 2.2 замовник надає перевізнику замовлення на перевезення за два дні до початку перевезення.

Згідно з п.3.1 договору розмір оплати перевезення вантажу встановлюється залежно від відстані, на яку здійснюється перевезення, та узгоджується сторонами в ОСОБА_1 виконаних робіт (наданих послуг).

Вартість послуг за даним договором включає вартість витрат на перегін транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження до місцезнаходження транспортного засобу перевізника (п.3.2 договору).

Перевізник згідно предмету даного договору, складає рахунок, акт надання послуг, податкову накладну інші документи, що вказують та підтверджують факт надання послуг за кожною окремою господарською операцією (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору замовник оплачує послуги на підставі договору протягом 3 банківських днів із дня його встановлення: для передоплати або за фактично виконане перевезення, що обговорюється сторонами додатково перед кожним перевезенням.

Згідно з п.5.1 договору за несвоєчасне виконання зобов'язань замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 20% від суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який сплачується пеня.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2014 (п.6.6 договору).

На виконання умов договору позивачем було здійснено перевезення вантажу на суму 24459 грн 53 коп.

Відповідач надані послуги з перевезення вантажу не оплатив, наслідок чого за ним виникла заборгованість в сумі 24459 грн 53 коп., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд зауважує, що позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача заборгованість за договором №65 від 01.03.2014 в сумі 24459 грн 53 коп., 3% річних в сумі 1543 грн 97 коп., інфляційні втрати в сумі 17289 грн 39 коп., пеню в сумі 2364 грн 20 коп., але в розрахунку, який доданий до позовної заяви (а.с.9-12) вказана сума заборгованості - 24459 грн 53 коп., 3% річних - 1626 грн 39 коп., інфляційні втрати - 18750 грн 60 коп., пеня - 2364 грн 20 коп.

Частиною 3 ст.55 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціну позову вказує позивач.

З огляду на викладене, при розгляді позовних вимог суд виходить із сум, вказаних позивачем в прохальній частині позовної заяви.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір №65 від 01.03.2014 є договором перевезення вантажу, до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.

Відповідно до ст.908 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з чч.1-3 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Вантажовідправник і перевізник у разі необхідності здійснення систематичних впродовж певного строку перевезень вантажів можуть укласти довгостроковий договір, за яким перевізник зобов'язується у встановлені строки приймати, а вантажовідправник - подавати до перевезення вантажі у погодженому сторонами обсязі.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

В п.п.3.1 та 3.2 договору сторони передбачили, що розмір оплати перевезення вантажу встановлюється залежно від відстані, на яку здійснюється перевезення, та узгоджується сторонами в ОСОБА_1 виконаних робіт (наданих послуг). Вартість послуг за даним договором включає вартість витрат на перегін транспортного засобу до місця завантаження та від місця розвантаження до місцезнаходження транспортного засобу перевізника.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Згідно зі ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг з перевезення вантажу за договором №65 від 01.03.2014 підтверджений матеріалами справи, в т.ч. актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000005 від 04.03.2014, товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) №1 та №2 від 04.03.2014, податковою накладною.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в обумовлений п.4.2 договору строк оплату обсязі не здійснив, внаслідок чого має місце неналежного виконання своїх зобов'язань за зазначеним договором відповідачем.

З огляду на викладене, позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу за договором №65 від 01.03.2014 в сумі 24459 грн 53 коп. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню повністю.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за період з 10.03.2014 по 08.09.2014 в сумі 2364 грн 20 коп. суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В п.5.1 договору сторони передбачили, що за несвоєчасне виконання зобов'язань замовник сплачує перевізнику пеню у розмірі 20% від суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.1 ст.223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 5 ст.254 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Судом було перевірено розрахунок пені, наданий позивачем (а.с.10), та встановлено, що він є неправильним, оскільки при розрахунку пені Товариством з обмеженою відповідальністю В«Донбас ТрейдингВ» невірно визначено загальну кількість днів прострочення за заявлений період - 180, в той час як період прострочення складає 183 дні.

Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок пені, зроблений за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» в межах заявленого позивачем періоду:

Сума заборгованості в грн.Строк оплатиПеріод нарахування пеніКількість днів простроченняСума пені, грн 24459,53До 08.03.2014 10.03.2014-08.09.2014 183 2402,39

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявленої позивачем до стягнення пені, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з 10.03.2014 по 08.09.2014 в сумі 2364 грн 20 коп.

Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних за період з 10.03.2014 по 27.05.2016 в сумі 1543 грн 97 коп. та інфляційних втрат за період з травня 2014 року по квітень 2016 року в сумі 17289 грн 39 коп. суд зазначає наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Судом було перевірено розрахунок 3% річних, наданий позивачем (а.с.10), та встановлено, що він є неправильним, оскільки при розрахунку пені Товариством з обмеженою відповідальністю В«Донбас ТрейдингВ» невірно визначено загальну кількість днів прострочення за заявлений період - 809, в той час як період прострочення складає 810 днів. Водночас, господарський суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних, зроблений за допомогою програми В«ЗаконодавствоВ» :

Строк оплатиСума заборгованості, в грн.Період нарахування Кількість днів простроченняРозмір відсотків, %Сума відсотків, грн До 08.03.2014 24459,53 10.03.2014-27.05.2016 810 3 1627,59

Таким чином, враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених позивачем до стягнення 3% річних, стягненню з відповідача підлягають 3% річних за період з 10.03.2014 по 27.05.2016 в сумі 1543 грн 97 коп.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат (а.с.11-12), господарський суд прийшов до висновку про те, що він є правильним, але враховуючи принцип диспозитивності судового процесу, розмір заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат за період з травня 2014 року по квітень 2016 року в сумі 17289 грн 39 коп., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню інфляційні втрати за період з травня 2014 року по квітень 2016 року в сумі 17289 грн 39 коп.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України В«Про судовий збірВ» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При зверненні з позовом до суду позивачем був сплачений судовий збір за платіжними дорученнями №170 від 23.05.2016 у розмірі 72 грн 00 коп. та №123 від 25.04.2016 у розмірі 1378 грн 00 коп. (всього 1450 грн 00 коп.), в той час як сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1378 грн 00 коп. Тобто, на даний час існує переплата судового збору в розмірі 72 грн 00 коп.

Таким чином, наразі існує необхідність повернення Товариству з обмеженою відповідальністю В«Донбас ТрейдингВ» судового збору в сумі 72 грн 00 коп., який у відповідності до приписів Закону України В«Про судовий збірВ» може бути повернутий ухвалою господарського суду за клопотанням особи, яка його сплатила.

Судовий збір покладається на відповідача згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю В«Донбас ТрейдингВ» до Товариства з обмеженою відповідальністю В«АлчевськпромстройВ» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю В«АлчевськпромстройВ» , вул.Липовенка, б.2-В, м.Алчевськ Луганської області, ідентифікаційний код 38236833, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Донбас ТрейдингВ» , вул.Ворошилова, б.5, м.Лисичанськ Луганської області, ідентифікаційний код 37294098, заборгованість за перевезення вантажу в сумі 24459 грн 53 коп., пеню в сумі 2364 грн 20 коп., 3% річних в сумі 1543 грн 97 коп., інфляційні втрати в сумі 17289 грн 39 коп., судовий збір в сумі 1378 грн 00 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.07.2016.

Суддя С.В. Смола